Рішення № 13304419, 23.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.10                                                                                           Справа№ 32/221 (2010)

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

за позовом: Прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави: уповноважений орган – Львівська міська рада в особі Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго”, м.Львів.

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, м.Львів.

про: стягнення 5711 136,31 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Ольшанська Н.М. - помічник прокурора Шевченківського району м.Львова (посвідчення №94 від 23.11.2010р.).

від позивача: Луців О.І. –представник (довіреність б/н від 09.08.2010р.).

від відповідача: Куцак В.Л. –представник (довіреність №878 від 08.04.2010р.).

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Прокурор Шевченківського району м.Львова звернувся з позовом в інтересах держави: уповноважений орган –Львівська міська рада в особі Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго”, м.Львів до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, м.Львів про стягнення 5711 136,31 грн. з яких 4895 035,54 грн. основний борг, 357 890,23 грн. пеня, 339 477,22 грн. інфляційні нарахування та 118 733,32 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 19.11.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 14.12.2010р. Ухвалою суду від 14.12.2010р. розгляд справи відкладено на 23.12.2010р., з підстав вказаних в даній ухвалі.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання вих. №39-700 від 22.12.2010р. (вх.№25226 від 23.12.2010р.), в якому повідомляє суд про сплату відповідачем основного боргу в повному обсязі та просить стягнути з відповідача 357 890,23 грн. пені, 339 477,22 грн. інфляційних нарахувань та 118 733,32 грн. 3% річних.

Представник прокуратури вимоги, щодо стягнення з відповідача 357 890,23 грн. пені, 339 477,22 грн. інфляційних нарахувань та 118 733,32 грн. 3% річних підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання вих. №3175 від 20.12.2010р. (вх.№24917 від 20.12.2010р.), в якому повідомляє суд, що 03.12.2010р. відповідачем було здійснено оплату основного боргу в сумі 4895 035,54 грн., в підтвердження чого надав суду платіжне доручення №1869 від 03.12.2010р. про сплату 8 772 257, 94 грн. з яких 4895035,54 грн. зараховано як сплату основного боргу. Крім того, надав суду акт звірки взаєморозрахунків за послуги з теплопостачання між ЛМКП «Львівтеплоенерго»та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова за договором №4309Ф від 29.10.2010р. по справі господарського суду №32/221 (2010), відповідно до якого, станом на 10.12.2010р. основний борг в сумі 4895 035,54 грн. сплачено повністю.

У вищенаведеному клопотанні, відповідач просить суд переглянути розмір нарахованої пені за несвоєчасну сплату боргу, в зв’язку з тим, що КЕВ м.Львова не мав можливості проводити оплату згідно виставлених рахунків, оскільки відповідні кошти не були вчасно перераховані з Державного бюджету.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, господарський суд,

встановив:

29.10.2008р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова (споживач) та ЛМКП «Львівтеплоенерго»(теплопостачальна організація) було укладено договір №4309/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі по тексту –договір), згідно якого теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гаряче водопостачання –протягом року згідно графіка, затвердженого органами місцевої влади (п.2.1. договору).

Початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади (п.2.2. договору).

Згідно п.3.2.2. договору споживач зобов’язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Облік споживання гарячого водопостачання і теплової енергії для опалення проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності –розрахунковим способом (п.5.1 договору).

Розрахунковим періодом згідно п.6.2. договору є календарний місяць.

Споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження (п.6.3. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю та належним чином.

Відповідно до затверджених цін і тарифів станом на 08.11.2010р. Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова мав заборгованість перед ЛМКП „Львівтеплоенерго” за фактично спожиту теплову енергію для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження в сумі 4895 035,54 грн.

Відповідачем було сплачено позивачу 8 772 257, 94 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1869 від 03.12.2010р., з яких 4895035,54 грн. зараховано як сплату основного боргу по даній справі.

Крім того, між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за послуги з теплопостачання між ЛМКП «Львівтеплоенерго»та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова за договором №4309Ф від 29.10.2010р. по справі господарського суду №32/221 (2010), відповідно до якого, станом на 10.12.2010р. основний борг в сумі 4895 035,54 грн. сплачено повністю.

Позивач, за несвоєчасне виконання відповідачем розрахунків, на підставі п.7.2.3. договору нарахував пеню, як згідно поданого ним розрахунку становить 357 890,23 грн.

Крім того, позивач на підставі ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов’язання нарахував відповідачу 3% річних в сумі 118 733,32 грн. та збитки від інфляції в сумі 339 477,22 грн.

Отже, загальна сума заборгованості становить 816100,77 грн. з яких 357 890,23 грн. пеня, 339 477,22 грн. інфляційні нарахування та 118 733,32 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт постачання позивачем теплової енергії в гарячій воді підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Станом на 08.11.2010р. у відповідача існував борг в сумі 4895 035,54 грн., який був сплачений згідно платіжного доручення №1869 від 03.12.2010р. на суму 8 772 257, 94 грн. з яких 4895035,54 грн. зараховано як сплату основного боргу по даній справі.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 339 477,22 грн. інфляційних нарахувань та 118 733,32 грн. 3% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення 357 890,23 грн. пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За умовами п.7.2.3. договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст.551 ЦК України встановлю, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невеликий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд має право приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач є бюджетною організацією, яка фінансується за рахунок Державного бюджету України, розмір санкцій становить надмірно велику суму, а також те, що стягнення з відповідача нарахованої пені у повному обсязі може негативно позначитися на подальшій господарській діяльності, призвести до банкрутства відповідача та позбавити підприємство можливості належним чином забезпечувати військові частини та установи тепловою енергією в гарячій воді, завдати тяжких наслідків для населення відповідного населеного пункту, використовуючи своє право, надане ч.3 ст.551 ЦК України, ст. 233 ГК України та відповідно до п.3 ч.1. ст. 83 ГПК України, суд зменшує розмір заявленої до стягнення пені на 70%. Відтак, до стягнення підлягає 107367,06 грн. пені.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 107 367,06 грн. пені, 339 477,22 грн. інфляційних нарахувань та 118 733,32 грн. 3% річних.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 549, 551, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 233, ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов згідно заяви (клопотання) про уточнення позовних вимог, задоволити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (79016, м.Львів, вул.Шевченка, 3а; р/р 35224005007486 ГУДКУ у Львівській області; МФО 825014; код ЄДРПОУ 07638027) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(79040, м.Львів, вул.Д.Апостола,1; ЄДРПОУ 05506460) 107 367,06 грн. пені, 339 477,22 грн. інфляційних нарахувань та 118 733,32 грн. 3% річних.

3. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (79016, м.Львів, вул.Шевченка, 3а; р/р 35224005007486 ГУДКУ у Львівській області; МФО 825014; код ЄДРПОУ 07638027) в доход Державного бюджету 25000,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення 250 523,17 грн. пені відмовити.

5. Накази видати згідно вимог ст. 116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя                                                                                           Сухович Ю.О.