Рішення № 13304387, 28.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.10                                                                                           Справа№ 10/229(10)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна будівельно-технічна компанія» м. Львів

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гронло-Львів» м. Львів

Про визнання Договору суборенди землі № 72 від 30.11.2006 року недійсним

           Суддя Довга О.І.

Секретар Скремета О.О.

Представники:

Від позивача:           Топоровський Я.П. - довіреність б/н від 15.09.2010 року

Від відповідача : не з‘явився

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

          Клопотань про здійснення технічної фіксації на адресу суду не надходило.

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна будівельно-технічна компанія» м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гронло-Львів» м. Львів про визнання Договору суборенди землі № 72 від 30.11.2006 року недійсним.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у попередніх ухвалах суду.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити з підстав, викладених у попередніх ухвалах суду, та з додаткових пояснень, які надавались під час розгляду спору.

Відповідач будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги по суті не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав, представника в судове засідання жодного разу не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення № 5188778.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, подачі клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд вважає позов документально та нормативно обґрунтованим, таким, що підлягає до задоволення з наступного:

Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів встановлені в п.2 вказаної статті кодексу. Зокрема, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

          У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п‘ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частина перша ст. 203 цього ж кодексу передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

16. 06.2006 року Сокільницька сільська рада (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна будівельно-технічна компанія»(Орендар) укладено Договір оренди землі № 64 .

Орендована земельна ділянка загальною площею 10,4 га, знаходиться в с. Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області. Земельна ділянка передана в оренду для будівництва кварталу малоповерхових жилих будинків в с. Сокільники. Строк оренди ділянки –20 років з правом наступного викупу, передачі в суборенду та приватизацію житла.

Як встановлено в судовому засіданні, ТзОВ «Регіональна будівельно-технічна компанія»(Орендодавець) уклало з ТзОВ «Гронло-Львів»(Суборедар) Договір суборенди землі № 72 від 30.11.2006 року. Орендована ТзОВ «Гроно-Львів»земельна ділянка загальною площею 1,716 га, знаходиться в межах с. Сокільники, Пустомитівського району та належить ТзОВ «Регіональна будівельно-технічна компанія»на правах оренди відповідно до Договору оренди землі № 64 від 16.06.2006 року.

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, ЦК України, Господарським кодексом України, та іншими законами України.

Порядок укладення договорів суборенди врегульований статтею 8 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до вимог ч.5 ст.8 Закону України «Про оренду землі»договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Відповідно до п.1 ст.210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, вставлених законом. Такий правочин є вчинений з моменту його державної реєстрації.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Державний комітет України із земельних ресурсів, Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель своїм листом від 18 квітня 2007 року № 6-8-783/342 надали роз'яснення стосовно порядку державної реєстрації договорів оренди землі.

Згідно з п. 4 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02 липня 2003 № 174 державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди, землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі у книзі реєстрації здійснює оператор (реєстратор) - структурні підрозділи державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», у межах повноважень якого є земельна ділянка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1088 повноваження щодо ведення державного реєстру земель покладені на «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах».

Отже, право на суборенду земельної ділянки виникає після укладення договору суборенди і його державної реєстрації, що здійснюється відповідно до Тимчасового порядку.

Договір суборенди землі № 72 від 30 листопада 2006 року після його підписання сторонами у відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель - не зареєстрований.

З огляду на зазначене, у випадку відсутності державної реєстрації Договору суборенди земельної ділянки № 72 від 30 листопада 2006 року у визначеному чинним законодавством порядку право на її суборенду у Відповідача не виникло та статус Суборендаря стосовно цієї земельної ділянки Відповідач не набув.

За приписами пунктів 1, 2 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Окрім цього, відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі»невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди.

При укладенні спірного Договору суборенди землі № 72 від 30 листопада 2006 року сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, а саме: не було погоджено місце розташування земельної ділянки, план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки в суборенду.

Згідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки) та термін договору оренди.

Відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди згідно зі статтею 18 цього Закону, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі»- Договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації. У разі надання земельної ділянки в оренду в порядку відведення договір оренди підписується після перенесення її меж у натуру (на місцевість).

          Суд вважає, що заявлена ТзОВ «Регіональна будівельно - технічна компанія» вимога про визнання недійсним договору суборенди № 72 від 30.11.2006 року відповідає способу захисту цивільних прав та інтересів, є підставною та підлягає до задоволення.

Представником Відповідача при наданому йому праві та можливостях не подано належних і допустимих доказів, які підтверджують правомірність укладення договору суборенди.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на Відповідача. Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 763, 774, 785, 795 ЦК України, ст. ст. 32-35, 43, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.           Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Визнати недійсним Договір суборенди землі № 72 від 30 листопада 2006 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна будівельно-технічна компанія»( 79005, м. Львів, вул. Наукова,3-б, оф. 215, ІК 32968045, МФО 385048, ЄДРПОУ 20844763) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гронло-Львів» ( 79066, м. Львів, вул. Зелена,269, ІК 20844763, МФО 825014, ЄДРПОУ 22389406) .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гронло-Львів»(79066, м. Львів, вул. Зелена,269, ІК 20844763, МФО 825014, ЄДРПОУ 22389406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна будівельно-технічна компанія»( 79005, м. Львів, вул. Наукова,3-б, оф. 215, ІК 32968045, МФО 385048, ЄДРПОУ 20844763) 85,00 грн. витрат на державне мито та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя Довга О.І.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.                                                                                Довга О.І.