Рішення № 13304305, 16.12.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

16.12.2010 р. Справа № 19/86

За позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз” в особі Тячівської філії ВАТ „Закарпатгаз”, м. Тячів

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 3 474 грн. 12 коп., в тому числі 3 006 грн. 93 коп. заборгованості за постачання природного газу, 305 грн. 68 коп. пені, 27 грн. 06 коп. інфляційних нарахувань та 134 грн. 45 коп. три проценти річних,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

представники:

Позивача Чижова Г.М., юрисконсульт, довіреність № 07/79 від 14.01.2010 року

Відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ: Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз” заявлено позов в особі Тячівської філії ВАТ „Закарпатгаз”, м. Тячів до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про стягнення 3 474 грн. 12 коп., в тому числі 3 006 грн. 93 коп. заборгованості за постачання природного газу, 305 грн. 68 коп. пені, 27 грн. 06 коп. інфляційних нарахувань та 134 грн. 45 коп. три проценти річних.

Представник позивача просить задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору на постачання природного газу № 493/Т/к-т від 21.05.2008 року, а саме не оплатив за постачання природного газу в розмірі 3 006 грн. 93 коп. Крім того, за порушення термінів оплати отриманого відповідачем природного газу позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 305 грн. 68 коп. (п. 7.2. договору), інфляційні нарахування в розмірі 27 грн. 06 коп. та три проценти річних в розмірі 134 грн. 45 коп. (відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвали суду від 03.11.2010 року, 18.11.2010 року та 06.12.2010 року надіслані відповідачу рекомендованими листами з повідомленням на дві адреси: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2; повідомлення судова повістка б/н від 09.11.2010 року, повідомлення судова повістка б/н від 09.11.2010 року, повідомлення судова повістка б/н від 26.11.2010 року, повідомлення судова повістка б/н від 26.11.2010 року, повідомлення судова повістка б/н від 10.12.2010 року та повідомлення судова повістка б/н від 10.12.2010 року. Водночас до повноважень господарських судів не віднесено зясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб підприємців учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу. Представником позивача надано суду Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, в якому зазначено, що станом на 17.11.2010 року ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа підприємець, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1), у судові засідання 18.11.2010 року та 16.12.2010 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

Між сторонами спору 21.05.2008 року був укладений договір № 493/Т/к-т на постачання природного газу. Згідно умов даного договору постачальник (позивач) взяв на себе зобовязання передати споживачу (відповідачу) в 2008 році природний газ, а покупець (відповідач) взяв на себе зобовязання прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Відповідно до розділу 3 договору сторонами встановлено, що кількість газу, яка подається споживачу (відповідачу), визначається по контрольно-вимірювальних приладах, призначених для комерційного обліку газу, типи яких занесено до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, допущених до застосування в Україні чи атестованих в органах Держстандарту України, які повинні відповідати вимогам Правил РД-50-213-80, іншим нормативним документам Держстандарту України і мати метрологічні характеристики передбачені п. 10 Правил обліку природного газу, затверджених наказом Мінпаливенерго № 618 від 26.12.2006 року (п. 3.2. договору). Приймання передача газу, поставленого постачальником (позивачем) споживачу (відповідачу) у відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання передачі газу (п. 3.6. договору). Акти приймання передачі газу, уповноважені представники сторін складають до 1-го (першого) числа наступного за звітним місяцем. Акти приймання передачі газу є підставою для остаточних розрахунків за фактично поставлений природний газ (п. 3.7. договору).

Розділом 5 договору встановлено, що роздрібна ціна на день укладення даного договору за 1000 кубічних метрів газу складає 1461 грн. 25 коп. (Одна тисяча чотириста шістдесят одна гривень) грн. 25 коп., в тому числі ПДВ 243 грн. 54 коп. та включає в себе: вартість газу 1 121 грн. 64 коп., в тому числі ПДВ 186 грн. 94 коп.; вартість постачання розподільчими газопроводами 29 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ 4 грн. 90 коп.; вартість транспортування газу розподільчими мережами 106 грн. 08 коп., в тому числі ПДВ 17 грн. 68 коп.; вартість транспортування магістральними мережами ДК „Укртрансгаз” 9 грн. 48 коп., в тому числі ПДВ 1 грн. 58 коп.; сума цільової надбавки 89 грн. 73 коп., в тому числі ПДВ 14 грн. 96 коп.; сума витрат НАК „Нафтогазу” на реалізацію природного газу 104 грн. 92 коп., в тому числі ПДВ 17 грн. 49 коп. (п. 5.1. договору). При зміні Урядовими рішеннями або відповідними державними органами граничного рівня ціни на природний газ чи вартості окремої складової, яка включена в ціну, сторони зобовязуються прийняти до виконання зазначені зміни з моменту набрання чинності відповідних нормативних документів без додаткового узгодження (п. 5.3. договору).

Згідно з розділом 6 договору передбачено, що оплату за газ споживач (відповідач) здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (позивача) на умовах 100% передоплати вартості запланованих місячних обсягів поставки в термін до 25-го числа місяця, попереднього місяця поставки. Остаточний розрахунок за звітний місяць здійснюється на підставі двохстороннього акту приймання передачі газу до 5-го (пятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем поставки газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново господарськими визнаються цивільно правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України в силу зобовязання кредитор вправі вимагати виконання обовязку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобовязань у відносинах. Підставою виникнення зобовязання є

юридичний факт. В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобовязальні відносини між сторонами є постачання природного газу.

Відповідно до договору на постачання природного газу № 493/Т/к-т від 21.05.2008 року, позивачем було транспортовано відповідачу в березні 2009 року природний газ обсягом 1152 куб. м. на загальну суму 3 006 грн. 93 коп., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № 1594 від 23.03.2009 року, підписаним обома сторонами та скріпленим печатками (арк. спр. 43). Однак, споживач (відповідач) за отримані послуги не розрахувався.

З матеріалів справи судом встановлено, що 09.09.2010 року позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію № 02/559 від 09.09.2010 року з вимогою про проведення розрахунку за послуги газопостачання, однак відповідач на дану претензію не відреагував, заборгованість за твердженням позивача станом на сьогоднішній день не погашена.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобовязання, не оплатив вартість поставленого йому природного газу в розмірі 3 006 грн. 93 коп., що підтверджується також актом звірки № МІ/0504 від 15.11.2010 року, підписаного обома сторонами та скріпленого печатками, а також довідкою Тячівської філії ВАТ „Закарпатгаз” № 02/764 від 16.12.2010 року про стан заборгованості Приватного підприємця ОСОБА_1 перед позивачем станом на 15.12.2010 року. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за постачання природного газу в розмірі 3 006 грн. 93 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV та ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 3 006 грн. 93 коп. заборгованості за постачання природного газу.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 305 грн. 68 коп.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату спожитого газу у строки, зазначені у п. 6.1. даного договору, Споживач (відповідач) сплачує на користь Постачальника (позивача), крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобовязання нарахована пеня, яка визначена з врахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР, складає 305 грн. 68 коп., підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сума інфляційних за період прострочки складає 27 грн. 06 коп., три проценти річних 134 грн. 45 коп., підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на наведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за постачання природного газу, пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних документально доведеними та обґрунтованими. Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач документальних доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 102 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 509, 526, 549, ч. 2 ст. 625, ст. 629 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз” в особі Тячівської філії Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”, м. Тячів, вул. Лазівська, 48 „а” (код ЄДРПОУ 13593355) суму 3 474 (Три тисячі чотириста сімдесят чотири гривень) грн. 12 коп., в тому числі 3 006 (Три тисячі шість гривень) грн. 93 коп. заборгованості за постачання природного газу, 305 (Триста пять гривень) грн. 68 коп. пені, 27 (Двадцять сім гривень) грн. 06 коп. інфляційних нарахувань та 134 (Сто тридцять чотири гривень) грн. 45 коп. три проценти річних, а також суму 102 (Сто дві гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236 (Двісті тридцять шість гривень) грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Пригара Л.І.