Ухвала суду № 133038938, 30.12.2025, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/6230/25

Провадження № 2-з/0203/65/2025

УХВАЛА

30 грудня 2025 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Казак С.Ю., розглянувши заяву представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 04.09.2025 року було відкрито провадження по справі №203/6230/25, провадження №2/0203/2602/2025, за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення з останньої, як спадкоємця померлого позичальника ОСОБА_2 , заборгованості за кредитними договорами.

Після відкриття провадження по справі представником банку до суду подано заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а також на майно, зареєстроване за ОСОБА_2 .

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 18.09.2025 року заяву про забезпечення позову було повернуто позивачу на підставі ч.10 ст.153 ЦПК України.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17.12.2025 року ухвалу від 18.09.2025 року було скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Розглядаючи повторно заяву про забезпечення позову, суд враховує наступне.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.149 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (п.п.3,4 ч.1, ч.5 ст.151 ЦПК України).

Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Суд враховує, що звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що на праві власності належить відповідачці ОСОБА_1 , а також на майно, зареєстроване за померлим позичальником ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є відповідачка, позивач не долучено до заяви доказів щодо вартості відповідних об`єктів нерухомого майна, про арешт яких ставиться питання в заяві, що перешкоджає суду можливості визначитись із співмірністю запропонованих заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Крім того, до заяви долучено інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка сформована ще 22.07.2025 року та невідомою особою ( ОСОБА_3 ), повноваження якого як представника банка не підтверджені. Тому, вказана інформація не може вважатись допустимим доказом, а також доказом, що містить актуальну інформацію про власника майна, наявності або відсутності діючих обтяжень щодо цього майна та, відповідно, що вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту не призведе до порушення прав та інтересів інших осіб, які не є учасниками справи (зокрема, осіб, які є фактичними власниками, співвласниками майна на момент подачі заяви; осіб в інтересах яких застосовано обтяження).

В зв`язку з цим, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову за її необгрунтованістю та недоведеністю належними доказами.

Керуючись ст.ст.151,153,258-260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскарження учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя С.Ю.Казак