Ухвала суду № 133022020, 29.12.2025, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/18106/25

Провадження №1-кс/523/8450/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2025 року м. Одеса

Слідчий суддя Пересипького районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 22025160000000231 від 10.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 4 ст. 111-1 КК України та за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До провадження Пересипського районного суду надійшло клопотання прокурора про арешт майна в рамках кримінального провадження № 22025160000000231 від 10.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 4 ст. 111-1 КК України та за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що представниками групи компаній «Трансшип», які використовуючи створені на території ТОТ АРК підприємства ООО «Краншип», ООО «Трансшип-агент» та ООО «Керченская морская верфь «Фрегат», здійснюється провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та умисні дій, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора.

Також, в ході досудового розслідування досліджуються обставинами здійснення громадянином України ОСОБА_4 , який є засновником та директором підприємства «Трансшип» у вигляді ТОВ (ЄДРПОУ 30256721), за попередньою змовою групою осіб з директором ТОВ «ТРАНСШИП-АГЕНТ» (ЄДРПОУ 35954318) ОСОБА_6 з невстановленими особами, колабораційної діяльності, а саме: передачі матеріальних ресурсів незаконним воєнізованим формуванням створеним на тимчасово окупованій території та здійснювали провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, при веденні господарської діяльності ООО «ТРАНСШИП-АГЕНТ», на території ТОТ АРК, у період з 17.05.2023 по травень 2024 року.

Крім того в ході досудового розслідування досліджуються обставинами здійснення громадянином України ОСОБА_5 , який є засновником ТОВ «Керченська морська верф «Фрегат» (ЄДРПОУ 36698832), за попередньою змовою групою осіб з невстановленими особами, колабораційної діяльності, а саме: передачі матеріальних ресурсів незаконним воєнізованим формуванням створеним на тимчасово окупованій території та здійснювали провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, при веденні господарської діяльності ТОВ «Керченська морська верф «Фрегат», на території ТОТ АРК, у період з березня-квітня 2022 року по теперішній час.

Згідно відповідей на доручення ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області та протоколу допиту підозрюваного, встановлено, що право управління та розпорядження майном групи компаній «Трансшип» знаходиться у безпосереднього власника ОСОБА_7 .

Згідно відповіді на доручення ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області електронні носії інформації (комп`ютерна техніка, планшети, мобільні телефони, флеш-накопичувачі, жорсткі магнітні носії інформації), електронно-обчислювальна техніка з інформацією відносно незаконної діяльності, термінали мобільного зв`язку, готівкові грошові кошти та кошти у іноземній валюті (валютні цінності), фото та відео матеріали, текстові публікації, які місять інформацію щодо ведення господарської діяльності групи компаній «Трансшип», використовуючи створені на території ТОТ АРК підприємства ООО «Краншип», ООО «Трансшип-агент» та ООО «Керченская морская верфь «Фрегат» у взаємодії з окупаційною адміністрацією держави-агресора на території ТОТ АРК, знаходяться на земельній ділянці за кадастровим номером 5122786400:01:001:1288 за адресою: АДРЕСА_1 - площа 0,12 га, власником якого є ОСОБА_8 , яка є донькою ОСОБА_7 та колишньою дружиною ОСОБА_5 - керівника ТОВ «Керченська морська верф «Фрегат».

17.12.2025 під час проведення обшуку вищевказаного приміщення вилучено:

- ЖМД s/n 026791208003102;

- Yacht owners self assessment від 07.07.2016 на 4 арк., щодо яхти Viola duet;

- Bill of sale щодо яхти Viola duet на 1 арк. від 25.05.2016;

- Packing slip від 24.07.2019 на ім`я ОСОБА_9 на 1 арк.;

- пластикова карта Тройка № 0028061868 ГУП Московский метрополітен;

- карта ОСОБА_10 № НОМЕР_1 ;

- Банківська платіжна карта НОМЕР_2 , на ім`я ОСОБА_11 , дійсно до 12.01;

- Два аркуші формату А2 скріплені між собою з друкованими записами таблицями з переліком іноземних підприємств, починається «1. Tranship GMBH..» та закінчується «25. Stargazer Maritime Inc…» та другою таблицею, яка починається «1. ООО Трансшип…» та закінчується «17. ООО Трансшип Юг».

Прокурор зазначає, що вищевказані предмети, речі та документи, вилучені в ході проведення слідчих дій, містять інформацію яка потребує дослідження в ході проведення досудового розслідування, у тому числі експертного, можливо використовувались в ході вчинення кримінального правопорушення. Додавши, що зазначені предмети, речі та документи мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а також можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.

Таким чином, на думку прокурора, всі речі та документи, мають бути збережені для проведення подальших слідчих дій у кримінальному провадженні, для чого слідчий, прокурор, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, повинні вжити необхідних заходів.

Прокурор зауважив, що згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, вилучені предмети можуть бути визнані в якості речових доказів у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим потребують додаткового поглибленого дослідження, в тому числі при проведенні судових експертиз.

На підставі викладеного, прокурор просить накласти арешт на вищезазначене майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, які можуть бути використані для встановлення об`єктивної істини у вказаному кримінальному провадженні.

Прокурор просив провести розгляд клопотання без виклику власників вищевказаних речей, предметів та документів та їх представників, у зв`язку з тим, що розголошення відомостей про обставини кримінального провадження може призвести до розголошення відомостей досудового розслідування та негативних наслідків.

Слідчий суддя зазначає, що згідно із частиною першою статті 172 КПК клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до частини другої цієї статті клопотання може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Однак, з огляду на вимоги частини другої статті 134 КПК виклик власника майна є обов`язком суду. При цьому хоч законодавством і передбачено можливий розгляд справи без власника вилученого майна, це не знімає із суду обов`язку виклику такого власника в судове засідання.

З даною позицією погодилась Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 5 вересня 2019 року № 11-375сап19.

Тому суд вважає за доцільне повідомити власника майна про розгляд цього клопотання.

Від представника власника майна ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_13 , надійшли письмові заперечення на клопотання прокурора про арешт майна, в яких зазначається, що слідчим в клопотанні не доведено підставу і мету, відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування в необхідності арешту майна, на підставі зазначеного просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

У судове засідання прокурор та слідчий не з`явились. Від слідчого надійшла заява, про проведення судового засідання за відсутності сторони обвинувачення.

Зважаючи на неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть у ньому участь, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді на підставі положень ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.

Розглянувши клопотання, перевіривши надані матеріали та письмові заперечення, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Частина 2 ст. 170 КПК України передбачає, що слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України. Зокрема, якщо дані речі підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з їх незаконним обігом; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку необхідності збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Управління СБ України в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 22025160000000231 від 10.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 4 ст. 111-1 КК України та за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду міста Одеси від 10.12.2025 року у справі №523/18106/25, провадження № 1-кс/523/8304/25 надано дозвіл на проведення санкціонованого обшуку земельної ділянки за кадастровим номером 5122786400:01:001:1288 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,12 га, в тому числі будівель/приміщень/будинків/споруд, яка знаходяться на вищевказаній земельній ділянці, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_12 в ході проведення яких було виявлено та вилучено майно.

Аналізуючи викладені вище обставини, слідчий суддя вважає, що у даному випадку наявні достатні підстави вважати, що тимчасово вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та у органу досудового розслідування існує можливість його використання у якості доказу у кримінальному провадженні.

Зважаючи на те, що у кримінальному провадженні проводяться першочергові слідчі дії, вважаю за необхідне на даному етапі досудового слідства накласти арешт на вказане в клопотанні майно вилучене з метою дослідження вищезазначеного майна та його подальшого дослідження в ході проведення досудового розслідування, у тому числі експертного.

Слідчим суддею було ретельно перевірено клопотання та надані до них додатки, перелік майна і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому є правові підстави для задоволення клопотання та накладення арешту на майно.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, відповідно до сталої судової практики, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Слідчий суддя зазначає, що при накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення.

При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

У судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто містить правові підстави для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та є пропорційним, тобто відповідає тяжкості правопорушення і не становить особистий і надмірний тягар для володільця майна.

Враховуючи, що вилучені речі мають значення речового доказу у кримінальному провадженні, в рамках даного кримінального провадження проводяться першочергові слідчі дії, а тому є необхідність в накладенні арешту на зазначене майно на даній стадії досудового слідства.

Такий арешт пов`язаний з втручанням у право особи на власність, що є складовою права на мирне володіння своїм майном (передбачене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Водночас, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - суспільної потреби у розслідуванні кримінальних правопорушень.

Слідчий суддя дійшов висновку, що вказаний суспільний інтерес при врівноважуванні повинен отримати більшу вагу, тоді як інтерес осіб, що полягає у можливості володіти своїм майном, має порівняно меншу вагу.

Окрім того, таке втручання стосуватиметься виключно конкретного майна, яке має важливе значення для досудового розслідування, що вказує на співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Враховуючи вищезазначені обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора про арешт майна підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 98, 110, 131, 132, 167, 170-175, 369-372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 22025160000000231 від 10.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 4 ст. 111-1 КК України та за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України, задовільнити.

Накласти арешт на предмети, які були виявлені та вилучені 17.12.2025, під час проведення обшуку земельної ділянки за кадастровим номером 5122786400:01:001:1288 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- ЖМД s/n 026791208003102;

- Yacht owners self assessment від 07.07.2016 на 4 арк., щодо яхти Viola duet;

- Bill of sale щодо яхти Viola duet на 1 арк. від 25.05.2016;

- Packing slip від 24.07.2019 на ім`я ОСОБА_9 на 1 арк.;

- пластикова карта Тройка № 0028061868 ГУП Московский метрополітен;

- карта ОСОБА_10 № НОМЕР_1 ;

- Банківська платіжна карта НОМЕР_2 , на ім`я ОСОБА_11 , дійсно до 12.01;

- Два аркуші формату А2 скріплені між собою з друкованими записами таблицями з переліком іноземних підприємств, починається «1. Tranship GMBH ..» та закінчується «25. Stargazer Maritime Inc…» та другою таблицею, яка починається «1. ООО Трансшип…» та закінчується «17. ООО Трансшип Юг».

Заборонити будь-яким особам розпоряджатись та користуватись майном на яке накладено арешт до прийняття рішення, щодо зняття раніше накладеного арешту у встановленому законом порядку.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1