Ухвала суду № 133022019, 29.12.2025, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/18106/25

Провадження №1-кс/523/8289/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2025 року м. Одеса

Слідчий суддя Пересипького районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 22025160000000231 від 10.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 4 ст. 111-1 КК України та за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До провадження Пересипського районного суду надійшло клопотання прокурора про арешт майна в рамках кримінального провадження № 22025160000000231 від 10.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 4 ст. 111-1 КК України та за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що представниками групи компаній «Трансшип», які використовуючи створені на території ТОТ АРК підприємства ООО «Краншип», ООО «Трансшип-агент» та ООО «Керченская морская верфь «Фрегат», здійснюється провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та умисні дій, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора.

Також, в ході досудового розслідування досліджуються обставинами здійснення громадянином України ОСОБА_4 , який є засновником та директором підприємства «Трансшип» у вигляді ТОВ (ЄДРПОУ 30256721), за попередньою змовою групою осіб з директором ТОВ «ТРАНСШИП-АГЕНТ» (ЄДРПОУ 35954318) ОСОБА_6 з невстановленими особами, колабораційної діяльності, а саме: передачі матеріальних ресурсів незаконним воєнізованим формуванням створеним на тимчасово окупованій території та здійснювали провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, при веденні господарської діяльності ООО «ТРАНСШИП-АГЕНТ», на території ТОТ АРК, у період з 17.05.2023 по травень 2024 року.

Крім того в ході досудового розслідування досліджуються обставинами здійснення громадянином України ОСОБА_5 , який є засновником ТОВ «Керченська морська верф «Фрегат» (ЄДРПОУ 36698832), за попередньою змовою групою осіб з невстановленими особами, колабораційної діяльності, а саме: передачі матеріальних ресурсів незаконним воєнізованим формуванням створеним на тимчасово окупованій території та здійснювали провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, при веденні господарської діяльності ТОВ «Керченська морська верф «Фрегат», на території ТОТ АРК, у період з березня-квітня 2022 року по теперішній час.

Згідно відповідей на доручення ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області та протоколу допиту підозрюваного, встановлено, що право управління та розпорядження майном групи компаній «Трансшип» знаходиться у безпосереднього власника ОСОБА_7 .

Згідно відповіді на доручення ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області електронні носії інформації (комп`ютерна техніка, планшети, мобільні телефони, флеш-накопичувачі, жорсткі магнітні носії інформації), електронно-обчислювальна техніка з інформацією відносно незаконної діяльності, термінали мобільного зв`язку, готівкові грошові кошти та кошти у іноземній валюті (валютні цінності), фото та відео матеріали, текстові публікації, які місять інформацію щодо ведення господарської діяльності групи компаній «Трансшип», використовуючи створені на території ТОТ АРК підприємства ООО «Краншип», ООО «Трансшип-агент» та ООО «Керченская морская верфь «Фрегат» у взаємодії з окупаційною адміністрацією держави-агресора на території ТОТ АРК, знаходяться за місцем знаходження офісного приміщення № 304 в бізнес центрі «Шевченківський», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 88/1, за місцем знаходження ТОВ «Навісагро інвестмент» (ЄДРПОУ 46019505).

05.12.2025 під час проведення обшуку вищевказаного приміщення вилучено:

- 5 чекових книжок (ТОВ «Трансшип-Транс», ТОВ «Трансшип-Транс», ТОВ « Краншип», ДП «Трансшип Тракс», ТОВ «Трансшип-Транс»;

- документи щодо ТОВ «Друга Інвестиційна компанія» та щодо групи компаній Траснсшип на 35 арк.;

- жорсткий диск марки Самсунг 128 ГБ S12PNEAD312591B;

- грошові кошти у розмірі 259500 грн. та 300 доларів США;

- мобільний телефон Айфон ІМЕІ НОМЕР_1 .

Прокурор зазначає, що вищевказані предмети, речі та документи, вилучені в ході проведення слідчих дій, містять інформацію яка потребує дослідження в ході проведення досудового розслідування, у тому числі експертного, можливо використовувались в ході вчинення кримінального правопорушення. Зазначені предмети, речі та документи мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а також можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.

Таким чином, на думку прокурора, всі речі та документи, мають бути збережені для проведення подальших слідчих дій у кримінальному провадженні, для чого слідчий, прокурор, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, повинні вжити необхідних заходів.

Постановою старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБУ в Одеській області ОСОБА_8 від 12.12.2025 року вищезазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 22025160000000231 від 10.04.2025.

На підставі викладеного, прокурор просить накласти арешт на вищезазначене майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, які можуть бути використані для встановлення об`єктивної істини у вказаному кримінальному провадженні.

Прокурор просив провести розгляд клопотання без виклику власників вищевказаних речей, предметів та документів та їх представників, у зв`язку з тим, що розголошення відомостей про обставини кримінального провадження може призвести до розголошення відомостей досудового розслідування та негативних наслідків.

Слідчий суддя зазначає, що згідно із частиною першою статті 172 КПК клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до частини другої цієї статті клопотання може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Однак, з огляду на вимоги частини другої статті 134 КПК виклик власника майна є обов`язком суду. При цьому хоч законодавством і передбачено можливий розгляд справи без власника вилученого майна, це не знімає із суду обов`язку виклику такого власника в судове засідання.

З даною позицією погодилась Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 5 вересня 2019 року № 11-375сап19.

Тому суд вважає за доцільне повідомити власника майна про розгляд цього клопотання.

Від представника власника майна ТОВ «НАВІСАГРО ІНВЕСТМЕНТ» адвоката ОСОБА_9 , надійшли письмові заперечення на клопотання прокурора про арешт майна, в яких зазначається, що слідчим в клопотанні не доведено підставу і мету, відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування в необхідності арешту майна, на підставі зазначеного просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

У судове засідання прокурор та слідчий не з`явились. Від слідчого надійшла заява, про проведення судового засідання за відсутності сторони обвинувачення.

Зважаючи на неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть у ньому участь, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді на підставі положень ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.

Розглянувши клопотання, перевіривши надані матеріали та письмові заперечення, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

За приписами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 131 ч. 2 п. 7 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

За вимогами ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані, як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди. Зазначені предмети та речі мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а також можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Прокурором доведено, що обставини кримінального провадження містять достатні підстави вважати, що без вилучення і арешту у встановленому законом порядку перелічених речей, предметів та документів, вони можуть бути приховані для унеможливлення їх використання в якості речових доказів у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя зазначає, що при накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення.

При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом із тим, статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Згідно із постановою слідчого про визнання речових доказів від 12.12.2025 року, встановлено, що 5 чекових книжок (ТОВ «Трансшип-Транс», ТОВ «Трансшип-Транс», ТОВ «Краншип», ДП «Трансшип Тракс», ТОВ «Трансшип-Транс»; документи щодо ТОВ «Друга Інвестиційна компанія» та щодо групи компаній Траснсшип на 35 арк.; жорсткий диск марки Самсунг 128 ГБ S12PNEAD312591B; грошові кошти у розмірі 259500 грн. та 300 доларів США; мобільний телефон Айфон ІМЕІ НОМЕР_1 визнано речовим доказом в кримінальному провадженні № 22025160000000231 від 10.04.2025.

У судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто містить правові підстави для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та є пропорційним, тобто відповідає тяжкості правопорушення і не становить особистий і надмірний тягар для володільця майна.

На думку слідчого судді, прокурором доведено відповідність майна, на яке прокурор просить накласти арешт, критеріям речового доказу та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.

За переконання слідчого судді, на даному етапі досудового розслідування, накладення арешту на вилучене слідчим майно, з метою збереження речового доказу, є необхідним для виконання вищенаведених завдань кримінального провадження щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення.

Такий арешт пов`язаний з втручанням у право особи на власність, що є складовою права на мирне володіння своїм майном (передбачене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Водночас, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - суспільної потреби у розслідуванні кримінальних правопорушень.

Слідчий суддя дійшов висновку, що вказаний суспільний інтерес при врівноважуванні повинен отримати більшу вагу, тоді як інтерес осіб, що полягає у можливості володіти своїм майном, має порівняно меншу вагу.

Окрім того, таке втручання стосуватиметься виключно конкретного майна, яке має важливе значення для досудового розслідування, що вказує на співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Враховуючи вищезазначені обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора про арешт майна підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 98, 110, 131, 132, 167, 170-175, 369-372 КПК України, слідчий суддя-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 22025160000000231 від 10.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 4 ст. 111-1 КК України та за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України, задовільнити.

Накласти арешт на предмети, які були виявлені та вилучені 05.12.2025, під час проведення обшуку офісного приміщення № 304 в бізнес центрі «Шевченківський», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 88/1, за місцем знаходження ТОВ «Навісагро інвестмент» (ЄДРПОУ 46019505), а саме:

- 5 чекових книжок (ТОВ «Трансшип-Транс», ТОВ «Трансшип-Транс», ТОВ « Краншип», ДП «Трансшип Тракс», ТОВ «Трансшип-Транс»;

- документи щодо ТОВ «Друга Інвестиційна компанія» та щодо групи компаній Траснсшип на 35 арк.;

- жорсткий диск марки Самсунг 128 ГБ S12PNEAD312591B;

- грошові кошти у розмірі 259500 грн. та 300 доларів США;

- мобільний телефон Айфон ІМЕІ НОМЕР_1 .

Заборонити будь-яким особам розпоряджатись та користуватись майном на яке накладено арешт до прийняття рішення, щодо зняття раніше накладеного арешту у встановленому законом порядку.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1