Рішення № 13302160, 23.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2010 р.Справа № 6-17-16/301-06-7850 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Омега ЛТД” третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Овідіопольська селищна рада

до Відкритого акціонерного товариства “Катран”

про усунення перешкод у здійсненні права власності.

та за зустрічним позовом: Відкритого акціонерного товариства „Катран”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Омега ЛТД”

про визнання недійсним договору

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від позивача: не зявився,

від відповідача: Розенбойм Ю.О. за довіреністю.

від третя особа: не зявився,

СУТЬ СПОРУ: 08.08.2006 року господарський суд Одеської області (суддя Желєзна С. П.) порушив провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Омега ЛТД” (далі позивач) до Відкритого акціонерного товариства “Катран” (далі відповідач) про (остаточна редакція вимог): зобовязання відповідача припинити дії, які порушують права власника майна та полягають в перешкоджанні ТОВ „Омега ЛТД” у доступі та користуванні будівлею учбового корпусу, розташованій за адресою: смт. Овідіополь, вул. Дзержинського, 1.

28.08.2006 року суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Овідіопольську селищну раду Овідіопольського району Одеської області.

14.09.2006 року суд прийняв зустрічну позовну заяву Відкритого акціонерного товариства „Катран” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Омега ЛТД” про (остаточна редакція вимог): визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту від 07.02.2006 року, укладеного між ВАТ „Катран” та ТОВ „Омега ЛТД”.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.11.2006 року позов та зустрічний позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.01.2007 року зазначене Рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду Одеської області від 04.04.2007 року вказані Рішення суду та Постанова ОАГС скасовані, справу направлено на новий розгляд.

28.10.2010 року справу прийняв до свого провадження суддя Демешин О. А.

Позивач у запереченні на зустрічний позов просить залишити його без розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.12.2010 року, одночасно з прийняттям цього рішення, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Омега ЛТД” до Відкритого акціонерного товариства “Катран” про усунення перешкод у здійсненні права власності залишено без розгляду.

В С Т А Н О В И В :

07.02.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Омега ЛТД" в особі Гецової Ірини Миколаївни, з однієї сторони та власником земельної ділянки: відкритим акціонерним товариством „Катран" в особі директора ОСОБА_1 укладено договір на встановлення земельного сервітуту, яким власник встановив земельний сервітут щодо земельної ділянки землекористувача на проїзд на транспортному засобі по наявному шляху згідно з планом (схемою) земельної ділянки; на безперешкодний доступ працівників ТОВ „Омега ЛТД" до виробничого корпусу згідно режиму роботи узгодженого з керівництвом ВАТ „Катран"; на безперешкодне користування транспортними комунікаціями згідно сервітуту.

На думку відповідача договір на встановлення земельного сервітуту від 07.02.2006р. є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав:

Згідно державного акту Б №054581 від 1994р. виконавчим комітетом районної Ради депутатів закріплено за заводом „Катран" в безстрокове та безоплатне користування 7,3 га землі.

При викупі землі у Овідіопольської селищної ради було проведено вимірювання земельної ділянки, які проводило ТОВ „Регіональне агентство оцінки”, площа земельної ділянки, на якому розташований ВАТ „Катран" дорівнювало 7,9 га.

В договорі сервітуту, в плані відводу земельної ділянки в експлікації земель вказано, що територія заводу складає 8,7499 га, виходячи з цього площа під сервітут дорівнює 0,7932 га, площа під будовою ТОВ „Омега ЛТД" дорівнює 0,0925 га.

Таким чином, з вищенаведеного виходить, що площа під встановлення сервітуту не конкретизована, тане визначена площа земельної ділянки на якої визначено сервітут.

Як зазначає відповідач у зустрічному позові земельна ділянка під сервітут площею 0,7932 га є прирельсовим складом металу і до нього примикає залізнично-дорожна гілка, яка на схемі до договору не зазначена зовсім. Вказаний склад металу за договором застави від 06.07.2003р., укладеним ВАТ „Катран" з акціонерним банком „Південний", до теперішнього часу знаходиться в заставі у акціонерного банку „Південний" та відповідно до договору не може бути наданий у користування іншій особі.

Таким чийом, оскільки земельна ділянка під сервітут площею 0,7932 га з на час укладання договору знаходилась у заставі, то розпоряджатися нею без відома та погодження з заставодержателем ВАТ „Катран" був не вправі.

Крім того, як зазначає відповідач у зустрічному позові, на момент укладання договору на встановлення земельного сервітуту (07.02.2006р.) тодішній директор ВАТ „Катран" ОСОБА_1 знаходився у щорічній відпустці (в матеріалах справи є копію наказу про відпуску) і не міг укладати договір, так як не мав повноважень керівника на термін відпустки, виконуючому на час відпустки обов'язки керівника підприємства довіреності на укладання договору не надавав.

Відповідно до п.2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Виходячи з вищевикладеного, на час укладання вищезазначеного договору, директор ВАТ „Катран" не мав відповідних повноважень на укладання договору.

Заслухавши пояснення відповідача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що зустрічний позов слід задовольнити, виходячи з наступного:

Відповідно ч. 3 ст. 100 „Земельного Кодексу” України договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Але, як вбачається із наданої в матеріалах справи завіреної належним чином копії договору на встановлення земельного сервітуту від 07.02.2006 р., цей договір в порушення наведених вимог не пройшов державну реєстрацію в установленому законом порядку.

Судом встановлено і вбачається із матеріалів справи, що як у ТОВ „Омега ЛТД”, так і у ВАТ „Катран” відсутні документи, що посвідчують відповідно до статтей 125, 126 Земельного кодексу України право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, якими є державні акти права власності або постійного користування земельною ділянкою.

Судом не приймається до уваги державний акт на право постійного користування землею серії Б № 054581, оскільки, як вбачається із змісту зазначеного акту, останній був виданий іншому субєкту господарювання - Одеському заводу пресів та автоматів Овідіопольського району Одеської області.

Крім того, слід зазначити, що цей державний акт виданий Одеському заводу пресів та автоматів за радянських часів Українською Радянською Соціалістичною Республікою, якої у 1994 р. (цей рік вказаний в акті) вже не було, і по рішенню Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1975 р. № 279-р, якої також не було. Тому при цих даних, зазначених в цьому акті на право постійного користування 7,3 га земельної ділянки, такий акт не міг бути виданий.

Відповідно до ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Також із матеріалів справи вбачається, що договір на встановлення земельного сервітуту від 07.02.2006 р. зі сторони ВАТ „Катран” підписаний неповноважною особою, оскільки голова правління цього Товариства в період підписання договору був у відпустці.

Тому цей договір підписаний від імені ВАТ „Катран" в порушення ст.ст. 47, 48 Закону України „Про господарські товариства" і ч. 2 ст. 207 ЦК України, згідно яких правочин підписується особами, які мають право такого підпису.

Відповідно до ст. 627 Цивільного Кодексу України сторони вільні в укладанні договору, обранні контрагента і визначення умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 6 Цивільного Кодексу України сторони вправі укласти договір, який не встановлений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1. ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлений відносно земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний і сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим чином.

Також, згідно ст. ст. 98, 99 Земельного Кодексу вбачається, що змістом права земельного сервітуту є право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. В розвиток цього положення виступає ст. ст. 403, 404 ЦК, якими встановлено, що сервітут визначає об'єм прав з використання особою чужим майном (земельною ділянкою) який полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання і експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, забезпечені водою, меліорацією та таке подібне.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені ст. 203 ЦК України, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу підставою недійсності правочину є не дотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою і шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

З огляду на наведене, суд вважає, що договір на встановлення земельного сервітуту від 07.02.2006 року, укладений між ВАТ „Катран” та ТОВ „Омега ЛТД” слід визнати недійсним, а тому зустрічний позов підлягає задоволенню з покладенням на позивача судових витрат.

Керуючись ст. ст. 49; 82 84 ГПК України

В И Р І Ш И В:

1.Зустрічний позов задовольнити.

2.Визнати недійсним договір на встановлення земельного сервітуту від 07.02.2006 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством „Катран” (67800, Україна, Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Дзержинського, 1, код 05748878) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Омега ЛТД” (67800, Україна, Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Дзержинського, 1, код 32635077).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Омега ЛТД” (67800, Україна, Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Дзержинського, 1, код 32635077) на користь Відкритого акціонерного товариства „Катран” (67800, Україна, Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Дзержинського, 1, код 05748878) 85 гривень держмита та 118 гривень витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст..85 ГПК України

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Демешин О.А.