Рішення № 13302154, 20.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2010 р.Справа № 16-31/36-10-1947

Господарський суд Одеської області

У складі колегії суддів:

головуючого - Желєзної С.П.,

судді - Никифорчук М.І.,

судді - Смелянець Г.Є.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Лялін В.Ю. за дов. від 30.09.2010р.;

Від відповідача: Алишева В.М. за дов. №984/09 від 29.09.2009р.;

Від третьої особи: Мельник –директор;

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства „Деревообробний завод” до публічного акціонерного товариства „Альфа-банк” в особі відділення „Одеське” публічного акціонерного товариства „Альфа-банк”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю „Куліндоровський індустріальний концерн” про розірвання договору поруки, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Деревообробний завод” (далі по тексту ВАТ „Деревообробний завод”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до публічного акціонерного товариства „Альфа-банк” в особі відділення „Одеське” публічного акціонерного товариства „Альфа-банк” (далі по тексту ПАТ „Альфа-Банк”) про розірвання договору поруки №576-П/07 від 29.10.2007р., укладеного між сторонами по справі. Свої вимоги позивач обґрунтовує збільшенням розміру процентної ставки річних за договором про відкриття кредитної лінії №402-МВ/07, укладеним між ПАТ „Альфа-Банк” та ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн”, поручителем якого виступив ВАТ „Деревообробний завод” за договором поруки №576-П/07 від 29.10.2007р., без згоди поручителя.

Відповідач заперечує проти заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн” повністю погоджується із заявленим позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

29 жовтня 2007 року між ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн” (Позичальник) та ПАТ „Альфа-Банк” (Кредитор) був укладений договір про відкриття кредитної лінії №402-МВ/07, відповідно до умов п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.4. якого Банк зобов’язався відкрити мультивалютну невідновлювальну кредитну лінію та окремими частинами (траншами) надати кредит у порядку та на умовах, визначених цим договором зі сплатою 16,5% річних за користування частиною кредиту, наданою у гривнях, 15% річних за користування частиною кредиту, наданою у доларах США, 15,85% річних за користування частиною кредиту наданою у євро. Строк дії кредитної лінії закінчується 24 жовтня 2011 року. Відповідно до п.9.1. договору Позичальник повинен повернути Банку кредит шляхом повернення кожного траншу у останній день строку, що складає 48 місяців з дати укладення додаткової угоди, на підставі якої цей транш наданий, а траншів, наданих менше ніж за 48 місяців до дня закінчення строку дії кредитної лінії –шляхом її повернення у день закінчення строку дії кредитної лінії, тобто 24 жовтня 2011 року.

Виконання зобов’язань Позичальника за кредитним договором було забезпечено порукою шляхом укладення 29 жовтня 2007 року між Банком і ВАТ „Деревообробний завод” договору поруки №576-П/07.

Умовами п.5.4. договору поруки №576-П/07 передбачено, що у разі збільшення обсягу відповідальності Боржника за основним договором передбачена цим договором порука діє тільки у випадку, якщо Поручитель надасть свою згоду на таке збільшення. Відповідно до п.1 договору термін „збільшення обсягу відповідальності Боржника за основним договором” включає до себе будь-які зміни основного договору, внаслідок яких збільшується ліміт Кредитної лінії, що надається Боржнику, та/або розмір процентів, комісійних винагород, неустойки (пені, штрафів) будь-яких інших платежів, які Боржник згідно з Основним договором повинен сплачувати Банку та за виконання яких Поручитель поручається згідно з цим договором.

Посилаючись на збільшення обсягу відповідальності Боржника за Основним договором, яке полягає у зміні в сторону збільшення ставки річних процентів, позивач, керуючись умовами п.5.4. договору поруки №576-П/07 від 29.10.2007р. та приписами ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України, звернувся до господарського суду з позовними вимогами про розірвання договору поруки №576-П/07 від 29.10.2007р., укладеного між сторонами по справі.

Враховуючи, що спірна ситуація між учасниками процесу виникла із правовідносин, пов’язаних з порукою, суд вважає за необхідне звернутися до приписів діючого цивільного законодавства, якими врегульовані дані правовідносини.

Так, відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, порука є одним із способів забезпечення виконання зобов'язання. Згідно ст. 553 цього Кодексу, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується всіма учасниками процесу, з вересня 2008 року процентна річна ставка за користування кредитними коштами становить 19%, в той час як умовами договору про відкриття кредитної лінії №402-МВ/07 від 29 жовтня 2007 року, укладеного між ТОВ „Куліндоровський індустріальний концерн” та ПАТ „Альфа-Банк” процентна річна ставка визначена у розмірі 16,5% річних за користування частиною кредиту, наданою у гривнях, 15% річних за користування частиною кредиту, наданою у доларах США, 15,85% річних за користування частиною кредиту наданою у євро. Даний факт підтверджується в тому числі і відомістю про нарахування процентів, наданою банком.

Звертаючись до умов договору поруки №576-П/07 від 29.10.2007р., укладеного між сторонами по справі, збільшення розміру процентів, встановлених основним договором віднесено до збільшення обсягу відповідальності, а у разі збільшення обсягу відповідальності Боржника за основним договором передбачена цим договором порука діє тільки у випадку, якщо Поручитель надасть свою згоду на таке збільшення. Позивач, як Поручитель за договором поруки №576-П/07 від 29.10.2007р. свою згоду на збільшення процентної ставки річних не надавав.

Керуючись саме приписами частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, позивач наполягає на розірванні договору поруки №576-П/07 від 29.10.2007р..

Однак, проаналізувавши наведену законодавчу норму, суд доходить висновку, що позивачем не вірно обраний спосіб захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Так, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приведеною вище законодавчою нормою встановлено припинення поруки, тобто, на думку суду, законодавцем було передбачено припинення правовідносин в силу закону. Умовами п.5.4. договору поруки сторони фактично передбачили ситуацію, яка склалася між учасниками процесу.

Враховуючи предмет даного спору, суд вважає за необхідне зупинитися на наступному. Відповідно до ст.. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом ст.. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Виходячи з наведених приписів статті 652 ЦК України для встановлення істотної зміни обставин, яка спричиняє розірвання договору, необхідно встановити існування сукупності умов, з якими закон пов’язує можливість задоволення таких вимог, при цьому відсутність хоча б однієї з зазначених умов виключає можливість задоволення позову про розірвання договору на цій підставі.

Звертаючись до матеріалів справи та доводів сторін, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається з тексту договору поруки №576-П/07 від 29.10.2007р.. обставини збільшення обсягу відповідальності Боржника за основним договором, до яких відноситься і збільшення процентної ставки річних, були передбачені учасниками спірної угоди. В тому числі були передбачені і наслідки таких змін. Крім того, правовий аналіз наведених законодавчих приписів дозволяє суду зробити висновок, що розірванню підлягають тільки правовідносини, які є діючими.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що по-перше: правові норми, якими врегульовані питання розірвання договірних відносин не можуть застосовуватися до правовідносин, які виникли на підставі договору поруки з підстав, на які посилається позивач. По-друге: в силу приписів статті 559 Цивільного кодексу України законодавцем чітко встановлені наслідки у випадку настання обставин, передбачених даною законодавчою нормою, у вигляді припинення поруки. Припинення договірних правовідносин на підставі законодавчої норми ніяким чином не є тотожним розірванню даних відносин.           Звертаючись до статті 16 Цивільного кодексу України, припинення правовідносин є одним із засобів захисту цивільних прав та інтересів учасників цивільного обігу. Крім того, згідно із приписами ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Існує певний порядок реалізації прав суб’єктів господарювання, та способи захисту порушених прав. Звернення до суду з відповідними вимогами є одним із способів захисту прав суб’єктів господарювання. Однак, ВАТ „Деревообробний завод” невірно обраний спосіб захисту своїх прав, що, у сукупності із наведеним по тексту рішення вище правовим аналізом діючого законодавства, яким врегульоване питання розірвання договірних відносин, дозволяє суду дійти висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Підсумовуючи все вищенаведене, суд доходить висновку, що позов ВАТ „Деревообробний завод” до публічного акціонерного товариства „Альфа-банк” в особі відділення „Одеське” публічного акціонерного товариства „Альфа-банк” про розірвання договору поруки №576-П/07 від 29.10.2007р., укладеного між сторонами по справі задоволенню не підлягає.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід віднести на рахунок позивача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 16, 559, 651, 652 ЦК України, ст.ст. 4, 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          В позові відмовити.

2.          Видати відкритому акціонерному товариству „Деревообробний завод” /65078, м. Одеса, вул.. Партизанська, 16, код ЄДРПОУ 05514910/ довідку на повернення зайве сплаченого державного мита на загальну суму 17 грн. 00 коп. / сімнадцять грн.. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 23.12.2010р.

Головуючий суддя С.П. Желєзна

Суддя М.І. Никифорчук

Суддя Г.Є. Смелянець

Суддя Желєзна С.П.