Рішення № 13301919, 27.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.10 Справа № 20/101/10

Суддя Гандюкова Л.П.

За позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії концерну “Міські теплові мережі Жовтневого району”, м. Запоріжжя

до Приватного підприємства “Риск”, м. Запоріжжя

про стягнення суми 4740,88 грн.

           Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача – Іванчик О.М. (довіреність № 32 від 04.01.2010р.);

Від відповідача – не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 5084,37 грн., з яких 4159,63 грн. –основний борг за спожиту теплову енергію за договором № 962 від 01.02.2003 р., 389,36 грн. –3% річних, 209,11 грн. інфляційні втрати, 326,28 грн. –пеня.

Ухвалою господарського суду від 29.11.2010 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/101/10, судове засідання призначено на 14.12.2010р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи № 20/101/10 відкладався на 27.12.2010 р.

27.12.2010 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 14.12.2010 р. представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача суму 4159,63 грн. основного боргу, 106,68 грн. –3% річних, 209,11 грн. інфляційних втрат, 265,46 грн. пені.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд прийняв заяву до розгляду в порядку ст. 22 ГПК України. Таким чином, розглядаються вимоги про стягнення суми 4740,88 грн.

Позивач підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та на підставі ст.ст. 509, 526, 530, 538, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 276 ГК України, ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, договору № 962 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2003 р. просить позов задовольнити, стягнути з відповідача суму 4159,63 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію в гарячій воді за період з серпня 2008 р. - жовтень 2010 р., суму 106,68 грн. –3% річних за період з 21.09.2008 р. по 28.11.2010 р. (згідно з розрахунком), 209,11 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2008 р. - жовтень 2010 р., 265,46 грн. пені за період з 21.12.2009 р. по 28.11.2010 р. (згідно з розрахунком).

Відповідач у судові засідання не з’являвся, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином: ухвали суду направлені на адресу, вказану в позовній заяві, яка згідно з Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.12.2010р. є місцезнаходженням відповідача. Про причини своєї неявки відповідач суд не повідомив, будь-яких клопотань від нього не надійшло.

Згідно з п. 3.6 роз'яснень Президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2003 р. між Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії Жовтневого району (Енергопостачальна організація, позивач у справі) та Приватним підприємством “Риск” (Споживач, відповідач) укладений договір № 962 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов`язався постачати теплову енергію в гарячій воді, а відповідач –прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору (п.1.2).

Відповідно до п.10.1 договір набуває чинності з 01 лютого 2003 р. і діє до 31 січня 2008 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання. Усі зміни та доповнення повинні бути оформлені письмово, узгоджені та підписані обома сторонами.

Згідно з п. 3.2.2. договору відповідач зобов'язався виконувати умови і порядок оплати теплової енергії в обсягах згідно рахунків на теплову енергію і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 6.3 договору, до якого внесено зміни додатковою угодою № 3/06 від 01.01.2006 р., споживач до 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від енергопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, акт звіряння розрахунків (за вимогою споживача). Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу енергопостачальної організації на протязі п’яти днів з дати отримання. У разі неотримання акту або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується енергопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. У відповідності до п. 6.5 договору, споживач зобов’язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Із матеріалів справи слідує, що позивач в період з серпня 2008 р. по жовтень 2010 р. включно постачав теплову енергію, направляв відповідачу акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки для оплати спожитої теплової енергії на загальну суму 5579,93 грн. Направлення та одержання актів та рахунків у вказаний період підтверджується відповідними реєстрами з відміткою поштового відділення, фіскальними чеками. Відповідачем за вказаний період було частково сплачено за спожиту теплову енергію суму 1419,90 грн. та здійснено авансовий платіж в розмірі 0,40 грн., що підтверджується банківськими виписками, доданими позивачем до матеріалів справи.           Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦКУкраїни зобов’язаннямає виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не надав суду доказів виконання зобов’язання і перерахування позивачу заявленої суми основного боргу. Таким чином, вимоги про стягнення 4159,63 грн. основного боргу є обґрунтованими, підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач також просить стягнути з відповідача три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 106,68 грн. за період з 21.09.2008 р. по 28.11.2010 р. (згідно з розрахунком), втрати від інфляції в розмірі 209,11 грн. за період з жовтня 2008 р. по жовтень 2010 р.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, вимоги про стягнення 3% річних у сумі 106,68 грн. та втрат від інфляції в сумі 209,11 грн. за вказаний період є обґрунтованими, розрахунок здійснений вірно, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 265,46 грн., нараховану за період з 21.12.2009 р. по 28.11.2010 р.

Згідно з ст.ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням зобов’язання, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

У пункті п. 7.2.3, укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії в гарячій воді, встановлено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживачеві нараховується пеня в розмірі 1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Згідно з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Факт порушення зобов’язання відповідачем суд вважає доведеним, пеня в сумі 265,46 грн. розрахована позивачем вірно, з урахуванням вимог зазначеного закону та підлягає стягненню у повному обсязі.

На підставі викладеного, позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства “Риск” (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 149, корпус 2, р/р 26004257401 в АБ “Металург”, МФО 313582, код ЄДРПОУ 30694036) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, б. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема,79а, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) суму 4159 грн. 63 коп. основного боргу, суму 106 грн. 68 коп. – 3% річних, суму 209 грн. 11 коп. інфляційних втрат, суму 265 грн. 46 коп. пені, суму 102 грн. витрат на державне мито та суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Л.П. Гандюкова

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено і підписано у повному обсязі 30.12.2010 р.