Ухвала суду № 133011460, 13.01.2025, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

13.01.2025

Справа № 2-2515/11

Провадження № 6/331/42/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2025 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Яцун О.О.,

за участю секретаря судового засідання Красан І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Запоріжжі справу за поданням державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисліциної Юлії Дмитрівни про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа,

В С Т А Н О В И В:

Державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисліцина Ю.Д. звернулась до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя із поданням, у якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до виконання зобов`язань, покладених на нього за виконавчим листом № 2-2515/11, виданим 19.11.2019 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури заборгованість у розмірі 3683,00 грн.

Подання обґрунтовано тим, що на виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 60840931 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2515/11, виданого 19.11.2019 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури заборгованість у розмірі 3683,00 грн. За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Виконавцем 10.12.2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність неподання такої декларації або внесення до неї неправдивих відомостей. Копію постанови за вих. № 30041/7 направлено рекомендованою кореспонденцією сторонам виконавчого провадження.

Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити щодо перевірки майнового стану боржника (згідно відповіді ДФС від 29.08.2024 року за боржником не зареєстровані рахунки в банківських установах; згідно відповіді МВС від 29.08.2024 року за боржником не зареєстрований транспортний засіб, офіційного доходу боржник не має); відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за боржником зареєстровано право власності на нерухоме майно, проте у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням (сума боргу 4995,62), не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється.

Згідно акту державного виконавця рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення за місцем мешкання боржника - не виявлено. Виконавцем на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_1 на виклики не з`являвся, про причини неявки не повідомив виконавця.

На запит до Реєстраційної служби щодо місця реєстрації боржника від 31.07.2024 року встановлено, що зареєстроване місце проживання боржника невідоме.

29.08.2024 державним виконавцем з метою перевірки майнового стану боржника, було здійснено вихід за адресою АДРЕСА_1 , на численні дзвінки двері ніхто не відчинив, у зв`язку з чим перевірити майновий стан боржника не виявилось можливим, про що було складено відповідний Акт та залишено виклик боржнику, яким зобов`язано його з`явитись на особистий прийом до виконавця 29.08.2024, сплатити борг в повному обсязі, надати письмові пояснення щодо невиконання виконавчого документа, та подати декларацію про доходи та майно, та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації та внесення до неї завідома неправдивих відомостей. На виклик, залишений державним виконавцем, боржник не з`явився.

29.08.2024 державним виконавцем до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя було направлено подання про оголошення боржника у розшук.

Згідно відповіді Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області встановлено, що боржник ОСОБА_1 має два паспорти громадянина України для виїзду за кордон:серія НОМЕР_2 виданий 03.08.2021 року, орган видачі 2316; серія НОМЕР_3 виданий 28.12.2015 року, орган видачі - 2301.

Згідно відповіді Державної прикордонної служби України щодо перетинуборжником державного кордону встановлено, що боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 перетинав кордон з 12.01.2015 року по 26.07.2021 року, 5 разів, а саме: 15.08.2016 року - виїзд з України, 19.08.2016 року - в`їзд в Україну, 29.09.2016 року - виїзд з України, 02.10.2016 - в`їзд в Україну, 16.10.2016 року - виїзд з України.

Рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання.

Посилаючись на зазначені обставини, державний виконавець просить тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

Державний виконавець Кісліцина Ю.Д. у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Боржник та стягувач, в силу ст. 441 ЦПК України, до суду не викликались.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні правовідносини.

З доданих до подання матеріалів вбачається, що рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 29 лютого 2012 року по цивільній справі № 2-2515/11 задоволено позов прокурора Запорізької області в інтересах Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Стягнуто стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 1929221,57 грн., з них: 120888,6 доларів США поточна заборгованість за кредитом; 32104,48 доларів США прострочена заборгованість за кредитом; 1743,7 доларів США поточна заборгованість за процентами; 52425,62 доларів США прострочена заборгованість за процентами; 30791,61 доларів США пеня; 5420,42 грн. поточна заборгованість за щомісячною платою за проведення розрахунків; 27022,15 грн. прострочена заборгованість за щомісячною платою за проведення розрахунків, а також стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь держави 3219 грн. судового збору.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 06 червня 2012 року рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 29 лютого 2012 року у цій справі залишено без змін.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 23 жовтня 2019 року уточнену заяву заступника прокурора Запорізької області про ухвалення додаткового рішення, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь прокуратури Запорізької області (ЄДРПОУ 02909973, юридична адреса: вул. Матросова, 29а, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057) кошти, витрачені у 2018 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді у справі № 2-2515/11, у розмірі 1762 гривні. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь прокуратури Запорізької області (ЄДРПОУ 02909973, юридична адреса: вул. Матросова, 29а, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057) кошти, витрачені у 2019 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді у справі № 2-2515/11, у розмірі 1921 гривні.

На виконанні Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 60840931 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2515/11, виданого 19.11.2019 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури заборгованість у розмірі 3683,00 грн. За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Виконавче провадження відкрито 10.12.2019 року (а.с.8).

Копію постанови за вих. № 30032/7 направлено рекомендованою кореспонденцією сторонам виконавчого провадження (а.с.7).

Згідно відповіді Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області від 16.09.2024 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 оформлені наступні паспорти громадянина України для виїзду за кордон:серія НОМЕР_2 виданий 03.08.2021 року, орган видачі 2316; серія НОМЕР_3 виданий 28.12.2015 року, орган видачі 2301 (а.с.9).

Згідно відповіді Державної прикордонної служби України щодо перетинуборжником державного кордону від 26.07.2021 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетинав кордон з 12.01.2015 року по 26.07.2021 року, 5 разів, а саме: 15.08.2016 року - виїзд з України, 19.08.2016 року - в`їзд в Україну, 29.09.2016 року - виїзд з України, 02.10.2016 - в`їзд в Україну, 16.10.2016 року - виїзд з України (а.с.10).

Обґрунтовуючи подання про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України державний виконавець зазначає, що боржник рішення суду не виконує та ухиляється від його виконання.

Відповідно до статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частина 1 статті 441 ЦПК України передбачає, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Таким чином, для вирішення питання про обмеження у праві виїзду за межі України боржника згідно вказаних правових норм необхідним елементом є пропорційність втручання у конвенційне право особи на вільне пересування, наявність справедливого балансу між публічним інтересом у демократичному суспільстві щодо належного виконання обов`язкових рішень суду та інших органів чи посадових осіб та міжнародних гарантій на вільне пересування особи, який забезпечується державним примусом у разі умисного невиконання боржником своїх обов`язків перед стягувачем, а застосоване державою відповідно до закону та з легітимною метою обмеження ефективно забезпечує виконання боржником цього обов`язку.

Відповідно до ч. 4 ст. 313 ЦК України, фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» підставою для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України є ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, наведених у листі від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Отже, необхідною умовою для застосування видів тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту, що боржнику відомо про рішення, яким на нього покладені відповідні зобов`язання, примусове виконання якого здійснюється виконавцем, факту ухилення боржника від виконання зобов`язань за рішенням суду, оскільки заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Тобто, юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за свідоме ухилення від їх виконання.

При цьому слід розрізняти поняття «ухилення» та «неможливість» виконати певні грошові зобов`язання, у зв`язку з об`єктивними причинами, в тому числі через відсутність у боржника доходу та майна.

Під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням, слід розуміти як пряму відмову від виконання рішення, так і інші винні дії, які свідчать про те, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього відповідним судовим рішенням та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Зі змісту подання вбачається, що виконавець не вказує що у боржника є намір виїхати за межі України, та не долучає на підтвердження даного факту жодного доказу.

Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених частиною 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах.

За змістом п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Таким чином, право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Факт ухилення має підтверджуватись сукупністю доказів, які виконавець зазначає у поданні, до якого мають бути долучені відповідні письмові докази на підтвердження цих обставин, про те, що виконавцем вживалися усі передбачені законом заходи по виконанню зобов`язань, але боржник перешкоджає чи ухиляється від виконання рішення.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки статті 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про наявність боргових зобов`язань, умисно та злісно ухиляється від виконання судового рішення та процесуальних рішень державного виконавця, перешкоджає державному виконавцеві проведенню виконавчих дій, тобто ухиляється від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань та не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.

Так, до подання не додано докази вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження та виклику державного виконавця.

Таким чином, суд приходить до висновку, що головним державним виконавцем не доведено факту ухилення боржником від виконання зобов`язання за рішенням та невжиття заходів щодо його виконання, а тому відсутні підстави для задоволення подання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.33 Конституції України, ст.313 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в їзду в Україну громадян України», ст. 258-260, 441, 352-354 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні подання головного державного виконавця державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисліциної Юлії Дмитрівни про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя О.О. Яцун