Рішення № 133011243, 18.12.2025, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/8940/25

Провадження №2/303/3432/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Варваринець Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» (представник Ушакевич Марина Петрівна) до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

УСТАНОВИВ:

АТ «Акцент-банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, вказуючи, що 24.04.2024 ОСОБА_1 заповнено та підписано заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, відповідно до якої відповідач просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановити кредитний ліміт. Також, 24.04.2024 відповідач підписав паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Вигода», наданого АТ «Акцент-банк». Отже, 24.04.2024 між АТ «Акцент-банк» та ОСОБА_1 у встановленій законом письмовій формі укладено кредитний договір б/н (внутрішньобанківський референс SAMABWFC10078190300), відповідно до якого сторони погодили відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок та строки повернення коштів, строк кредитування. Договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. Відповідно до довідки позивача за картками відповідача було відкрито рахунок № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_1 ) та видано картки № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 строком дії до 12/31 та встановлено кредитний ліміт, розмір якого відображено у довідці за лімітами. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, з виписки по картці вбачається, що відповідач фактично отримав кредитну картку, за допомогою якої скористався наданими банком грошовими коштами в межах кредитного ліміту та неодноразово порушував вищевказані умови договору, не сплачував обов`язкові платежі у встановлені строки, що призвело до виникнення заборгованості, яка відповідно до розрахунку заборгованості за договором кредиту б/н від 24.04.2024, станом на дату здійснення розрахунку, становить 43 257,72 грн, яка складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) -24 705,93 грн; загального залишку заборгованості за процентами -17 601,79 грн, штрафу - 950,00 грн. Підписані 24.04.2024 відповідачем електронним підписом заява щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком та паспорт споживчого кредиту відповідають вимогам ЗУ «Про електронну комерцію» та у сукупності із підписаною власноруч відповідачем Анкетою-заявою про приєднання до умов та правил складають кредитний договір б/н (внутрішньобанківський референс SAMABWFC10078190300). Товариство просило стягнути на свою користь заборгованість в розмірі 43 257,72 грн, суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 200 грн.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.11.2025 відкрито провадження по цивільній справі за позовом АТ «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та призначено справу до судового розгляду, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явилася без поважних причин, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Судом проведено заочний розгляд справи, оскільки встановлено наявність умов, що передбачені ч. 1 ст. 280 ЦПК України для такого порядку розгляду.

Згідно з пп. 15.3 п. 1 розділу ХІІІ ЦПК України, розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п. 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке затверджено Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі.

Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Позовна заява з додатками АТ «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів надійшла до суду в електронній формі. Після чого позовна заява, клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, заява про внесення даних до ЄДРПОУ позивача до додаткових відомостей про учасника справи при створенні електронної справи у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» та платіжне доручення роздруковані в паперовій формі, а електронні копії інших додатків до позовної заяви зберігаються в централізованому файловому сховищі АСДС.

У такому випадку та з урахуванням наявних технічних можливостей, суд вважає можливим здійснювати розгляд справи в змішаній формі.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Судом встановлено, що відповідач 24.04.2024 підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання послуг в АТ «А-банк».

Підписуючи вищезазначену заяву відповідач погодився, що ця заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, умови якого їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

24.04.2024 між АТ «Акцент-банк» та ОСОБА_1 підписано заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Вигода», відповідно до якого сума/ ліміт кредиту до 200 000 (в залежності від суми, яка погоджена у заявці на кредит) грн, строком кредитування (строк дії кредитної лінії) 240 місяців з правом автоматичного продовження, на споживчі потреби. Кредитні кошти надаються споживачеві шляхом кредитування рахунку на споживчі потреби, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку кредитодавця, на підставі договору про споживчій кредит. Строк надання кредиту протягом одного дня (максимальний строк). Загальні витрати за кредитом 109 120,95 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 134 120,95 грн. розраховано, виходячи з суми кредитного ліміту 25 000 грн, погашення якого відбулось мінімальними обов`язковими платежами.

Згідно довідки за картами відповідачу відкрито рахунок № НОМЕР_6 та видано наступні картки: № НОМЕР_7 , строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_8 , строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_9 , строком дії до грудня місяця 2031 року. Відповідно до довідки за лімітами відповідачу за кредитним договором б/н (внутрішньобанківський референс SAMABWFC10078190300) від 24.04.2024 року за період з 24.04.2024 року по 25.07.2025 року встановлено ліміт 20 000,00 грн, який було збільшено до 25 000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором б/н від 24.04.2024, укладеним між позивачем та відповідачем, станом на 14.07.2025 заборгованість відповідача за даним кредитним договором становить 43 257,72 грн, яка складається з 24 705,93 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 17 601,79 грн - загальний залишок заборгованості за відсотками; штраф 950 грн.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України, встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення грошових коштів, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом, а також пеню.

У анкеті-заяві позичальника не зазначено розмір кредитного ліміту, умови про відсоткову ставку за користування кредитом, а також порядок, розмір і умови відповідальності за порушення зобов`язань. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що дана анкета-заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-банк», складають між ним та АТ «А-банк» договір про надання банківських послуг, умови якого йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Водночас судом встановлено, що після приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент банк» 24.04.2024, позивач та відповідач підписали паспорт споживчого кредиту, в яком визначено умови кредитування, в тому числі щодо сплати процентів.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

За встановлених обставин у відповідача виникає зобов`язання по поверненні АТ «А-банк» грошових коштів, які надані йому відповідно до умов договору та процентів за їх користування.

Із розрахунку заборгованості судом встановлено, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) відповідача перед АТ «А-банк» становить 24 705,93 грн, а за процентами заборгованість складає 17 601,79 грн.

Враховуючи, що відповідач не виконує зобов`язання за кредитним договором і не оплачує АТ «Акцент банк» грошові кошти, які передбачені умовами договору, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу, суд приходить до наступного.

Позивачем відповідно до розділу 6 споживчого кредиту «Кредитна карта «Вигода» відповідачу нараховано 950 грн штрафу.

Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що кредитний договір між позивачем та відповідачем укладено 24.04.2024, відповідно і штраф за порушення грошового зобов`язання за договором нараховано після 24.02.2022. Отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За викладених обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 950 грн штрафу слід відмовити.

Відповідно до ч. 1-3 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до правових висновків висловлених Верховним Судом у справі №922/1964/21 від 16.11.2022 учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При цьому, суд приходить до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладеної у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, правовим позиціям Верховного Суду викладеним у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20,від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19).

Водночас суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Судом встановлено, що між АТ «Акцент-банк» та Адвокатським об`єднанням «Правовий курс» укладено договір № 22012025 про надання правничої допомоги та додаткову угоду до нього.

З акту прийому-передачі наданих послуг від 14.08.2025 встановлено, що АО «Правовий курс» в особі директора Разумного Є.М. надало АТ «Акцент-банк» наступні юридичні послуги:

вивчення матеріалів справи, аналіз законодавства, аналіз та перспективності звернення до суду вартістю 1000 грн;

перевірка комплектності документів, визначення підсудності справи, розрахунок судового збору та надання клієнту реквізитів для його сплати вартістю 500 грн;

підготовка та направлення позовної заяви до суду вартістю 7200 грн;

моніторинг справи в суді та написання процесуальних документів по справі за необхідністю вартістю 5100 грн;

отримання виконавчого листа вартістю 1000 грн;

перевірка судового рішення та виконавчого документа на відповідність обов`язкових реквізитів вартістю 400 грн.

Загальна вартість наданих послуг складає 20 200,00 грн.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачем не заявлено.

Враховуючи вищезазначене з відповідача підлягає стягненню витрати позивача на професійну правничу допомогу на підставі ч. 3 ст. 33 та ст. 137, 141 ЦПК України у розмірі 20 200,00 грн.

Відповідно до ставок судового збору, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» позовна заява майнового характеру, яка подана юридичною особою сплачуються за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Позивач подав позовну заяву через систему «Електронний суд».

Позивач звернувся до суду з позовом майнового характеру і виходячи з ціни позову 43 257,72 грн та застосував коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору і сплатив платіжним дорученням №6005315501195 від 20.08.2025 судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи викладене та п. 36 роз`яснень постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», який передбачає, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI) з відповідача підлягає стягненню 97,80 % (42 307,72 грн : 43 257,72 грн х 100) сплаченого судового збору в розмірі 2 369,11 грн (2422,40 грн х 97,80 : 100).

Таким чином, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2369,11 грн.

Керуючись ст. 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, ст. 3, 207, 509, 526, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_10 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» (місцезнаходження: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14360080) заборгованість за кредитним договором в розмірі 42 307 гривень 72 копійки (сорок дві тисячі триста сім гривень сімдесят дві копійки), 2 369 гривень 11 копійок (дві тисячі триста шістдесят дев`ять гривень одинадцять копійок) судового збору та 20 200 грн (двадцять тисяч двісті гривень) витрат позивача на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя