Рішення № 133006924, 29.12.2025, Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 197/1043/25

Провадження № 2/197/783/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2025 року с-ще Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Гетьманенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Широке позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Брайт-К" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

представник ТОВ "ФК"Брайт-К" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7/1998161 у розмірі 53379,49 грн, а також понесених судових витрат. Позов мотивовано тим, що 23.09.2021 між АТ "Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7/1998161, відповідно до якого (п. 1.1. Кредитного договору) Банк надав, а Позичальник отримав кредитні кошти в сумі 40 000 гривень, строком на 72 місяців з 23.09.2021 по 22.09.2027. Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за цим Договором щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту. Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору встановлено, що за користування кредитом Позичальник сплачує проценту винагороду (надалі проценти) щомісячно, в розмірі 11 % річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Кредитним договором, а також Позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,5 % у місяць від суми кредиту, зазначеної в п.1.1. Кредитного договору. Банк виконав свої обов`язки за Кредитним договором №7/1998161 від 23.09.2021 належним чином. Відповідач наразі порушує умови п. 1.1 та п. 2.2 Кредитного договору не здійснює повернення кредиту згідно Графіку платежів по кредиту.

18 грудня 2024 року між АТ "Креді Агріколь Банк" та ТОВ " Фінансова компанія "Брайт-К" був укладений договір про відступлення права вимоги № 5-2024. Згідно Додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги, 23.12.2024 відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 7/1998161 від 23.09.2021, що був укладений з ОСОБА_1 .

У зв`язку з несплатою Відповідачем чергового платежу по кредиту та/або процентам за користування кредитом та/або комісії протягом більш ніж 30 днів на виконання п. 2.3.4. Правил 29.04.2025 за вих. № 6354 Відповідачу було направлено Повідомлення про наявність простроченої заборгованості за кредитом станом на 23.12.2024. Зазначене Повідомлення залишилось Позичальником невиконаним.

На дату відступлення (23.12.2024) заборгованість за Кредитним договором становила 42 395,59 гривень, що підтверджується розрахунком та виписками Банку за рахунками обліку кредитної заборгованості із зазначеними датами, сумами та періодами нарахування процентів та комісій, яка складалась з: строкова заборгованості за тілом кредиту 22154,47 грн; прострочена заборгованості за тілом кредиту 4259,80 грн; заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом 241,96 грн; заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом 943,66 грн; заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості 1000 грн; прострочена заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості 12795,70 грн. За період з 23.12.2024 по 28.08.2025 було нараховано, що підтверджується розрахунком Позивача: проценти за користування кредитом 1983,90 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості 9000 грн. За період з 23.12.2024 по 28.08.2025 боржником добровільно платежі не сплачувались.

Загальна заборгованість Відповідача за Кредитним договором відповідно до розрахунків заборгованості по Кредитному договору №7/1998161 від 23.09.2021 становить 53379,49 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 26414,27 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом 4169,52 грн; - заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості 22795,70 грн.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 05.11.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач, представник позивача в судове засідання не з`явилися. В позовній заяві було заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. У разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, зокрема шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, про причини своєї неявки не повідомив. Заяв, клопотань від нього не надходило.

Суд у зв`язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд, враховуючи ту обставину, що позивачу та відповідачу були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв`язку із чим суд вважає за необхідним ухвалити відповідне рішення, а тому зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 223, 280 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 1 ЦПК України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 23 вересня 2021 року між Акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7/1998161. Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору встановлено, що банк надає позичальнику кредит в сумі 40000 грн, строком на 72 місяці, з 23 вересня 2021 року до 22 вересня 2027 року включно. Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за Договором щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту.

Відповідно до п.1.2. Кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору встановлено, що за користування кредитом Позичальник сплачує проценту винагороду (надалі проценти) щомісячно, в розмірі 11,00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Кредитним договором, а також Позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,50% у місяць від суми кредиту, зазначеної в п.1.1. Кредитного договору.

Згідно з п. 1.5. Кредитного договору встановлено, що всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом, згідно Кредитного договору, визначені в Правилах надання споживчого кредиту в АТ "Креді Агріколь Банк" та умовах страхування життя Позичальника (надалі Правила), які є невід`ємною частиною Кредитного договору та розміщені на офіційному сайті Банку: www.credit-agricole.ua.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору встановлено, що з метою обслуговування кредиту Банк відкриває Позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості № UA 43300614000С029095000623260 в Банку.

Згідно з п. 2.2. Кредитного договору встановлено, що Позичальник зобов`язаний погашати кредит та сплачувати проценти та комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків Графіку платежів по кредиту, щомісяця, в День повернення кредиту на Рахунок погашення заборгованості, сплачена сума платежу перераховується на позичковий рахунок та на рахунки нарахування процентів і комісій в День повернення кредиту.

Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору встановлено, що Позичальник відповідає за виконання своїх зобов`язань за Кредитним договором усім своїм майном та коштами, на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.6. Кредитного договору встановлено, що Банк має право у будь-який час відступити всі або частину своїх прав за Договором, а також угодами про забезпечення, будь-якій третій особі повідомити такому реальному або потенційному цесіонарію або іншій особі будь-яку інформацію про Позичальника та третіх осіб, з якими укладено угоди про забезпечення, яка необхідна або яку Банк вважатиме доцільною.

Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору встановлено, що у разі прострочення строку сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, комісійною винагородою згідно умов Договору, на суму простроченого платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про споживче кредитування".

Відповідно до платіжної інструкції № 39038812-1 від 23 вересня 2021 року Акціонерне товариство ""Креді Агріколь Банк" перерахувало кошти в сумі 40000 грн на рахунок № НОМЕР_1 , призначення платежу: надання кредиту згідно кредитного договору № 7/1998161 від 23 вересня 2021 року.

Відповідач наразі порушує умови п. 1.1 та п. 2.2 Кредитного договору не здійснює повернення кредиту згідно Графіку платежів по кредиту.

18 грудня 2024 року між Акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Брайт-К" було укладено договір про відступлення права вимоги № 5-2024. Згідно додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги, 23 грудня 2024 року відбулося відступлення прав вимоги в тому числі за кредитним договором № 7/1998161 від 23 вересня 2021 року що був укладений з ОСОБА_1 . Відповідно до реєстру прав вимоги на дату відступлення прав вимоги - 23 грудня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 7/1998161 від 23 вересня 2021 року становить 42395,59 грн.

За період з 23 грудня 2024 року по 28 серпня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Брайт-К" було нараховано проценти за користування кредитом - 1983,90 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 9000 грн.

Загальна заборгованість відповідача за кредитним договором відповідно до розрахунків заборгованості по кредитному договору № 7/1998161 від 23 вересня 2021 року становить 53379,49 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 26414,27 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 4169,52 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 22795,70 грн.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Зважаючи, що сторонами було погоджено істотні умови кредитного договору №7/1998161 від 23.09.2021, на виконання якого ОСОБА_1 отримав від АТ "Креді Агріколь Банк" кредитні кошти, що підтверджено матеріалами справи, які своєчасно повернуто не було, що призвело до утворення заборгованості, суд вважає, що наявні підстави для стягнення зазначеної заборгованості.

Розрахунки заборгованості відповідачем не спростовано, свого контррозрахунку заборгованості або доказів належного виконання зобов`язань відповідачем до суду не надано.

Також суд вважає, що ТОВ "ФК "Брайт-К" у встановленому законом порядку набуло права вимоги до відповідача.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України, ТОВ "ФК "Брайт-К" вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 (провадження 14-131цс19).

А тому, наявні підстави для стягнення суми боргу за тілом кредиту в розмірі 26414,27 грн, а також процентів за користування кредитом в розмірі 4169,52 грн, що разом становить 30583,79 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 22795,70 грн, суд зазначає таке.

За положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України, під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі №613/1436/17 (провадження №61-17583св20).

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України "Про споживче кредитування").

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі №740/3852/19 (провадження №61-7745св21) зазначено, що: "відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі, суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину".

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 (провадження №61-14545сво20) зроблено висновок, що "під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту".

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 (провадження №61-4202сво22) зазначено, що: "згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Матеріалами справи підтверджується, що у пункті 1.4.2 кредитного договору №7/1998161 від 23.09.2021 сторони обумовили, що за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,50% у місяць від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1 кредитного договору. Підписанням договору позивчальник замовляє у банку супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе: послуги з розрахунку суми чергового та наступного платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, тощо.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку в постанові від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15, ухваленій після прийняття Верховним Судом постанови від 10 квітня 2019 року у справі №757/18057/15-ц, зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Практика правозастосування положень статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", а також положень статті 55 закону України "Про банки і банківську діяльність", у редакціях, які набрали чинності з 13 січня 2006 року, зокрема, в частині визнання нікчемними положень кредитного договору про сплату винагороди за надання фінансового інструменту є усталеною (постанова Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц, постанови Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №201/4087/17, від 15 січня 2020 року у справі №363/940/16-ц, від 12 лютого 2020 року у справі №302/946/17, від 03 листопада 2021 року у справі №757/40852/17, від 20 липня 2022 року у справі №343/557/15-ц, від 19 квітня 2023 року у справі №335/4991/16-ц, від 07 червня 2023 року у справі №234/3840/15-ц).

Оскільки ОСОБА_1 встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом, за умовами їх надання один раз на місяць, повинні надаватись безоплатно, а позивачем не надано доказів, що такі послуги надавались кредитором, в тому числі і позивачем, як фінансовою установою, на виконання п. 1.4.2 кредитного договору відповідачу частіше одного разу на місяць, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 22795,70 грн. задоволенню не підлягають.

Одночасно, суд звертає увагу, що визначений розмір заборгованості за комісією дорівнює майже розміру заборгованості за тілом кредиту з процентами, що суперечить принципу добросовісності та свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між сторонами договору встановлено щомісячну комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування".

За таких обставин, положення Кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч.1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Зазначений висновок відповідає правовому висновку викладеному у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21, від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості з комісії в розмірі 22795,70 грн.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, позовні вимоги банку підлягають частковому задоволенню, а саме в загальному розмірі 30583,79 грн, з яких 26414,27 грн заборгованість за тілом кредиту; 4169,52 грн заборгованість за процентами, в частині щодо комісії - відмові.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову - на 44,37%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1074,82 грн.

Керуючись ст.ст. 89, 141, 247, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 6, 509, 512, 526, 536, 625, 626, 629, 638, 1050, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Брайт-К" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Гніздовського Якова, 1, код ЄДРПОУ: 41874691) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Брайт-К" заборгованість за кредитним договором № 7/1998161 від 23 вересня 2021 року у розмірі 30583 (тридцять тисяч п`ятсот вісімдесят три) гривні 79 копійок, з яких 26414,27 грн заборгованість за тілом кредиту та 4169,52 грн заборгованість за процентами.

В іншій частині позову щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Брайт-К" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1074 (одна тисяча сімдесят чотири) грн. 82 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення 29.12.2025.

Суддя М.В. Панчук