Рішення № 133006380, 19.12.2025, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 236/424/22

Провадження № 2/202/125/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 грудня 2025 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого - судді Мариніна О.В.

за участю секретаря судового засідання Пєшкічевої А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, третя особа - Виконавчий комітет Лиманської міської ради Донецької області, -

ВСТАНОВИВ:

В 2022 році позивачка звернулась до Краснолиманського міського суду Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що позивачка є власницею житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 719. Право власності зареєстровано в державному реєстрі речових прав за № 11449369 від 2014 року. Позивачка вказує, що відповідач - ОСОБА_2 , відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13.02.2004 року зареєстрований в належному ій будинку, але з березня 2014 року за місцем реєстрації не мешкає, зараз його місце мешкання позивачці невідоме. Відповідач не проживає у житловому будинку та не бере участь в утриманні та облаштуванні житла. Через це вона мусить виконувати всі обов`язки, щодо утримання житла належному стані, а також інші обов`язки, пов`язані з використанням нерухомості. Наголошує, що реєстрація місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , порушує її права та інтереси, як власниці, оскільки створює перешкоди у здійсненні права власності.У зв`язку з чим, посилаючись на ст. 405 ЦК України, просила визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, щодо подачі відзиву на позовну заяву, відповідач не скористався.

Позивачка у судове засідання не з`явилися, надавши заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув.Від представника третьої особи, Виконавчого комітету Лиманської міської ради, - Анацького С.В., надійшла заява про розгляд справи без участі третьої особи та її представника.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що позивачка є власницею житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 719. Право власності зареєстровано в державному реєстрі речових прав за № 11449369 від 2014 року.

Відповідач - ОСОБА_2 , відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13.02.2004 року зареєстрований в належному ій будинку, але з березня 2014 року за місцем реєстрації не мешкає, зараз його місце мешкання позивачці невідоме. Відповідач не проживає у житловому будинку та не бере участь в утриманні та облаштуванні житла.

08.08.2024 року від Головного управління у Донецькій області з питань паспортизації, реєстрації та еміграції Державної міграційної служби України було надано відповідь на запит, відповідно до якої станом на 2024 рік відповідач ОСОБА_2 , відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться зареєстованим за адресою: АДРЕСА_2 .

З копії договору купівлі продажу від 06.03 2014 року вбачається, що власником житлового будинку за адерсою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 .

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 .

Згідно акту про непроживання відповідача від 18.01.2022 року, який складено мешканцями буд. АДРЕСА_3 та буд. АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживає за адресою: АДРЕСА_2 з березня 2014 року.

Позивачка зазначає, що вона виконує всі обов`язки, щодо утримання житла належному стані, а також інші обов`язки, пов`язані з використанням нерухомості.

Не скасована реєстрація місця проживання відповідача за колишнім місцем проживання порушує житлові права позивача відповідно до ст. 383 ЦК України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. ... Право приватної власності є непорушним.»

При цьому право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно змісту ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений або обмежений в здійсненні права власності (ч.2 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Нормами ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст. 379 ЦК України).

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном(ст. 391 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст.405 Цивільного кодексу України, особа втрачає право на користування житлом, у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідач, майже 10 років не проживає за місцем реєстрації, без поважних причин у зв`язку з чим суд вважає вимоги позивачки обґрунтованими і приходить до висновку про необхідність їх задоволення.

Керуючись ст. 317, 319, 383, 391, 405 ЦК України, ст. 13, 80, 81, 206, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням житловим будинком, розташованим в АДРЕСА_2 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення повинно бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 грудня 2025 року.

Суддя О. В. Маринін