Ухвала суду № 132959400, 18.12.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2025 Справа №607/18950/25 Провадження №2-др/607/123/25

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛКС» - адвоката Мевша Дениса Васильовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМПАНІЯ ПРИКАРПАТТЯ» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛКС» про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та про визнання відсутнім права оренди,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМПАНІЯ ПРИКАРПАТТЯ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛКС» про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та про визнання відсутнім права оренди.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі № 607/18950/25; постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 грудня 2025 року залишено без розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМПАНІЯ ПРИКАРПАТТЯ» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛКС» про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та про визнання відсутнім права орендиз підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

08 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» представник товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛКС» - адвокат Мевша Денис Васильович звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМПАНІЯ ПРИКАРПАТТЯ» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛКС» про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та про визнання відсутнім права оренди (заява зареєстрована судом 09 грудня 2025 року).

Адвокат Мевша Д. В. покликається на обставини залишення без розгляду позову у справі № 607/18950/25, які суд описав вище та зазначає про наступне.

05 грудня 2025 року на виконання договору про надання правової (правничої) допомоги №108/25 від 17 вересня 2025 року, укладеного між адвокатом Мевшою Д. В. та ТОВ «МІЛКС» було складено Акт приймання-передачі наданих послуг. Згідно вказаного акту відповідач ТОВ «МІЛКС», здійснив витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп.

На виконання вимог п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України, відповідачем був вказаний орієнтовний розмір витрат на правову допомогу у відзиві на позовну заяву. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Вирішуючи спір у подібних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 29 березня 2023 року у справі № 712/15541/18, зазначив, що позивач, звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, пояснень, заперечень, клопотань про призначення судової експертизи; подальше залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача після розгляду справи судом протягом 3, 5 років свідчить, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків, при цьому забезпечуючи право на стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача у передбачуваних законом випадках та у разі настання певних умов.

Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2022 року у справі № 910/12184/20, зазначив, що обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності; право позивача як особи, що подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. У зв`язку з цим наявні підстави для вирішення питання щодо покладення відповідних судових витрат на позивача; неявка повноважного представника позивача, належно повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки можуть кваліфікуватися як необґрунтовані дії у розумінні частини п`ятої статті 130 ГПК України. При цьому саме на позивача покладається обов`язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.

Верховний Суд врахував, що, залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції у цій справі зазначив, що заяву про залишення позову без розгляду позивач подав після закінчення підготовчого провадження та початку розгляду справи по суті, а тому немає підстав для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України. Водночас відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд залишає позов без розгляду, оскільки позивач у судове засідання не з`явився, хоча був належно повідомлений про розгляд справи, його неявка має ознаки повторності, заяви про розгляд справи за відсутності позивача до суду не надходили. Тож підставою залишення позову без розгляду стала повторна неявка позивача та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності. У цій частині ухвала суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалася, а отже, позивач погодився з підставами залишення позову без розгляду. За таких обставин до спірних правовідносин підлягає застосуванню наведений правовий висновок Верховного Суду у постанові від 02 грудня 2022 року у справі № 910/12184/20 щодо покладення на позивача обов`язку доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.

ЦПК України містить тотожні норми права, а тому згаданий висновок Верховного Суду підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛКС» - адвокат Мевша Д. В. просить ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛКС» витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення, в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 270 ЦПК України).

Отож, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи, а тому в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, суд доходить до наступного висновку.

Вимогами ч. 1 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 141 ЦПК України визначено розподіл судових витрат між сторонами таким чином:

1.Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

3. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

4. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

5. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

6. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

7. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

8. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

9. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

10. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобовязати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

11. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно сторони, на яку судовим рішенням покладено витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; у межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову.

12. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

13. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як зазначено вище, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Пунктом 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснено, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142 ЦПК України, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у від 14 січня 2021 року, справа № 521/3011/18.

У заяві про стягнення судових витрат у розмірі 8 000,00 грн, пов`язаних із правовою допомогою, адвокат Мевша Д. В. не зазначив, які дії позивача у справі № 607/18950/25 були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із залишенням позову без розгляду. Посилання адвоката Мельника Ю. О. на загальні норми ЦПК України, практику Верховного Суду, яку суд не вважає релевантною у виниклих правовідносинах, а також доєднання ним до заяви договору про надання правової (правничої) допомоги № 108/25 від 17 вересня 2025 року, укладеного між адвокатом Мевшою Д. В. та ТОВ «МІЛКС» було складено Акту № 2 приймання-передачі наданих послуг до цього Договору від 05 грудня 2025 року, не є таким обгрунтуванням та підставою для стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: - подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; - подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; - подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; - необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; - укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Саме по собі звернення з позовом до суду та залишення цього позову без розгляду на стадії підготовчого судового засідання, не свідчить про необґрунтованість дій позивача, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи є необґрунтованими та у чому вони виражені.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом з тим, стороною відповідача не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Із врахуванням викладеного, суд доходить висновку, що у задоволенні заяви адвоката Мевша Д. В. слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 142, 141, 260, 270, 352356 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛКС» - адвоката Мевша Дениса Васильовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМПАНІЯ ПРИКАРПАТТЯ» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛКС» про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та про визнання відсутнім права оренди відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Суддя Тернопільського міськрайонного суду

Тернопільської області О. Герчаківська