Рішення № 132959399, 03.10.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.10.2025 Справа №607/1298/25 Провадження №2/607/1679/2025

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участі секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради (далі КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за послуги з централізованого опалення (за період з 01 березня 2017 року по 30 листопада 2021 року), за послуги з постачання теплової енергії (за період з 01 грудня 2021 року по 01 листопада 2024 року) в сумі 66 220,55 грн, а також 3 028,00 грн судового збору.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на те, що КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР здійснює забезпечення тепловою енергією житла за адресою: АДРЕСА_1 , яке займає ОСОБА_1 . Згідно з ст.ст. 67, 68, 162 Житлового кодексу УPCP та п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, відповідачі за надані позивачем послуги зобов`язані щомісячно вносити на його рахунок оплату за затвердженими у встановленому порядку тарифами. Однак передбачених зазначеними нормами обов`язків ОСОБА_1 не виконує, внаслідок чого за період 01 березня 2017 року по 01 листопада 2024 року заборгували підприємству 66 220,55 грн.

Сальдо, що відображене у виписці з особового рахунку про заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в сумі 26 435,68 грн є заборгованістю за попередній період (залишок на 01 березня 2017 року), яка не включена у суму заборгованості та не пред`являється до стягнення. За період з 01 березня 2017 року до 01 листопада 2025 року споживачем була здійснена оплата без призначення платежу, яка зарахована позивачем на підставі п. 36 публічного Договору, в рахунок заборгованості відповідачів за минулі розрахункові періоди.

З 01 грудня 2021 року в м. Тернопіль, у відповідності до законодавства України вступили в дію нові договірні відносини між споживачами послуг з постачання теплової енергії та гарячої води та надавачем послуг КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР. На даний момент чинним є публічний договір приєднання, який діє з 01 грудня 2021 року та оприлюднений на сайті КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

З огляду на те, що мешканці будинку АДРЕСА_2 , не вчиняли зазначених дій, спрямованих на вибір договірних відносин, відповідно до наведених вище норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та відповідно до ст.ст. 633, 634 Цивільного кодексу України із споживачами цього будинку, в тому числі і з мешканцями квартири АДРЕСА_3 , вважається укладеним з 01 грудня 2021 року оприлюднений на сайті КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Нарахування за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, з постачання теплової енергії та гарячої води проводиться згідно тарифів, встановлених рішеннями виконавчого комітету Тернопільської міської ради: № 827 від 05 листопада 2018 року «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води»; № 1105 від 01 грудня 2021 року та № 1165 від 28 вересня 2023 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та гарячої води». Добровільно ліквідувати борг відповідач відмовляється, а тому сума боргу підлягає стягненню з них в примусовому порядку.

У зв`язку із запровадженням на території України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені ст. 257 Цивільного кодексу України, подовжуються на строк дії такого карантину. Також у період дії воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності, визначений цим кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Отже, позовні вимоги КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР заявлені в межах строку позовної давності.

Ухвалою судді від 23 січня 2025 року відкрито провадження у справі № 607/1298/25 та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

12 лютого 2025 року судом зареєстровано відзив представника відповідача ОСОБА_1 - адвокатки Фільварочної О. Б. у якому вона просять відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та застосувати строки позовної давності. На обґрунтування відзиву звертають увагу суду на наступні обставини.

ОСОБА_1 за вказаною позивачем адресою не проживає. Водночас відповідач є одним із трьох співвласників квартири АДРЕСА_4 . Окрім нього, вищевказане житло належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 (2/9 частки) та ОСОБА_3 (2/9 частки).

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР

до ОСОБА_1 можуть бути задоволені у розмірі, що не перевищує частки цього відповідача у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_4 . Твердження позивача про наявність заборгованості станом на 01 березня 2017 року в розмірі 26 435,68 грн ґрунтуються на припущеннях, а строк позовної давності для стягнення вказаної суми сплив, тому додавання вказаної суми у формулі розрахунку заборгованості, як і зарахування оплаченої вартості послуг постачання теплової енергії за період з 01 березня 2017 року по 01 листопада 2024 року в сумі 26 843,00 грн в рахунок заборгованості за попередні періоди є необґрунтованим та протиправним. За наведених обставин, виходячи із долучених до позовної заяви розрахунків, загальна сума боргу, яка може бути стягнута із споживачів у даному випадку, складає: 66 627,87 грн - 26 843,00 грн = 39 784,87 грн, та повинна бути стягнута лише пропорційно до розміру частки відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 178 ЦПК України, адвокатка Фільварочка О. Б. просить застосувати строк позовної давності та у задоволенні позивних вимог КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

14 лютого 2025 року судом зареєстроване клопотання представника КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР Яковенчук Б. І. про залучення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 співвідповідачами у справі.

14 лютого 2025 року судом також зареєстровано відповідь на відзив (оформлено в системі «Електронний суд» відзивом на позовну заяву) представника позивача Яковенчук Б. І. в якій вона на підтвердження надання послуг КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР покликається на акти про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період з 2016 року по 2025 рік, які підтверджують факт надання послуги з теплопостачання в буд. АДРЕСА_2 . Факт отримання послуги підтверджується і оплатами, які здійснювались боржником в період з 01 березня 2017 року по 01 листопада 2024 року, а відтак між сторонами у справі укладено публічний договір про надання послуг з теплопостачання

Щодо строків позовної давності, то представник позивача зазначає, що згідно п. 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії розрахунковим періодом для оплати послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Пунктом 36 Правил надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Відповідно до пункту 34 Договору про надання послуг з постачання теплової енергії Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Право вимоги щодо стягнення заборгованості в КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР виникло з 01 травня 2017 року.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Однак, згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, яким його було доповнено, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на усій території України був встановлений карантин в період з 12 березня 2020 року по 18 грудня 2020 року, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», був продовжений з 19 грудня 2020 року і тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року. Отже, карантин тривав три роки три місяці та 11 днів. І саме на цей строк продовжується, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності. Також розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19 і за його змістом, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану ( в редакції Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» № 3450-ІХ від 08 листопада 2023 року). Отже, позовні вимоги КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР заявлені в межах строку позовної давності.

Той факт, що відповідач ОСОБА_1 не проживає за адресою АДРЕСА_1 , не звільняє його від оплати за опалення квартири, як власник він несе обов`язок по утриманню належного йому нерухомого майна незалежно від того, чи проживає він у належній йому квартирі, чи ні.

Ухвалою суду, постановленою без оформлення окремого процесуального документа у судовому засіданні 01 квітня 2025 року, залучено до участі у справі у процесуальному статусі співвідповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

22 липня 2025 року судом зареєстроване клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвокатки Фільварочної О. Б. щодо долучення документів про власників квартири АДРЕСА_5 .

25 серпня 2025 року судом зареєстроване клопотання представника позивача ОСОБА_4 про долучення виписки з особового рахунку про заборгованість за послугами з постачання теплової енергії за період з 01 лютого 2003 року по 01 березня 2017 року.

Представник позивача КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР Яковенчук Б. І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила стягнути з відповідачів виниклий борг у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокатка Фільварочна О. Б. в судовому засіданні просила врахувати позицію, викладену у відзиві, вважає, що відповідальність відповідачів перед позивачем повинен нести кожен співвласник квартири у часті боргу пропорційній частці у праві власності на майно.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в жодне із судових засідань не з`явились, про день та час слухання справи повідомлялись належним чином, відзиву на позов не подавали, як і не подавали заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у їх відсутності, що не перешкоджає суду вирішувати спір по суті.

За вказаних обставин, з підстав, визначених ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.

Як вбачається із довідки про осіб, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , від 11 листопада 2024 року, за вказаною адресою зареєстровані: з 04 квітня 2016 року ОСОБА_1 , з 23 квітня 2004 року ОСОБА_2 .

Протягом 2016 2024 років були складені акти про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період за адресою АДРЕСА_2 , зокрема, 10 жовтня 2016 року, 23 жовтня 2017 року, 22 жовтня 2018 року, 29 жовтня 2019 року, 16 жовтня 2020 року, 12 жовтня 2021 року, 04 листопада 2022 року, 18 жовтня 2023 року, 16 жовтня 2024 року.

18 жовтня 2024 року позивачем КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» складено повідомлення № 3275/17/220 за адресою: АДРЕСА_1 , про наявність станом на 01 жовтня 2024 року заборгованості у розмірі 65 466,38 грн за послуги з постачання теплової енергії та необхідність сплатити зазначену заборгованість протягом 15 днів.

Згідно виписки з особового рахунку про заборгованість за послуги з постачання теплової енергії ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 ) від 11 листопада 2024 року, за період з 01 березня 2017 року до 01 листопада 2024 року заборгованість 66 627,87 грн. Оплати у розмірі 26 843,00 грн, які надходили в цей період зараховані на погашення залишку, що існував на 01 березня 2017 року.

За змістом довідки про оплату по особовому рахунку НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) від 11 листопада 2024 року, яка складена КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго», оплату споживача в банку без призначення платежу, за період з 01 березня 2017 року по 01 листопада 2024 року в сумі 26 843,00 грн, зараховано на погашення залишку, що існував на 01 березня 2017 року, що узгоджується із п. 36 публічного Договору Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 31 жовтня 2021 року.

Згідно виписки з особового рахунку про заборгованість за послуги з постачання теплової енергії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 ) від 20 червня 2025 року, за період з 01 лютого 2003 року до 01 березня 2017 року заборгованість 27 479,13 грн. Оплачено за період з 01 лютого 2003 року по 01 березня 2017 року 1 043,75 грн.

За змістом довідки про оплату по особовому рахунку НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) від 23 червня 2025 року, яка складена КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго», на виконання рішення суду від 01 квітня 2005 року та від 28 січня 2008 року (частково) зараховано 1 043,45 грн, оплату без призначення платежу за період 01 лютого 2003 року до 01 березня 2017 року.

ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_6 , що стверджується довідкою № 27 від 07 лютого 2025 року Приватного підприємства «Люкс» Дочірнього підприємства «Люкс-Житло» (акт обстеження від 05 лютого 2025 року).

ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 5/9 (2/9+1/3) частки квартири АДРЕСА_5 , власником 2/9 частки у цьому майні є ОСОБА_2 , 2/9 ОСОБА_3 , що стверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 4141088999 від 03 лютого 2025 року. Частки у розмірі 2/9 відповідачі зареєстрували за собою 08 квітня 2016 року та 14 червня 2016 року у зв`язку з оформленням спадкових прав.

На підтвердження частки ОСОБА_1 у розмірі 1/3 квартири АДРЕСА_5 , представником відповідача - адвокаткою Фільварочною О. Б. подано свідоцтво про право власності на житло від 20 березня 2000 року, видане міським бюро технічної інвентаризації згідно розпорядження наказу від 10 березня 2000 року № 31776, а також відповідь № 273/07-2 від 30 червня 2025 року ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації».

Відтак, до виниклих між сторонам правовідносин підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Згідно виписки з особового рахунку про заборгованість, яка описана судом вище, по всьому спірному періоду споживання відповідачами послуг позивача вбачається, що заборгованість виникла та накопичувалася за споживачами в період з 01 березня 2017 року до 01 листопада 2025 року включно. Відповідачі не здійснювали в повній мірі періодичної оплати за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, постачання теплової енергії та гарячої води у спірному періоді. З розміру боргу, зазначеного у виписці, слідує, що їх дії не були спрямовані на погашення заборгованості, що і зумовило звернення позивача з позовом до суду.

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з наданням послуг з централізованого опалення, теплової енергії та постачання гарячої води, та регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житловокомунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання» та іншими нормативноправовими актами України.

Стаття 1 Закону України «Про житловокомунальні послуги» визначає, що житловокомунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житловокомунальних послуг.

Так, учасниками правовідносин у сфері надання житловокомунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житловокомунальні послуги»).

Відповідно до ст.ст. 7, 8 Закону України «Про житловокомунальні послуги», виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів, а споживач зобов`язаний оплачувати надані житловокомунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Порядок оплати за житловокомунальні послуги визначений у ст. 9 Закону України «Про житловокомунальні послуги», якою передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житловокомунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житловокомунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житловокомунальні послуги» індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житловокомунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житловокомунальної послуги.

Згідно із ст. ст. 322, 360 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 317 ЦК України).

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Власник квартири зобов`язаний нести витрати з її утримання, у тому числі оплачувати комунальні послуги, незалежно від того, проживає він у належній йому квартирі чи ні, якщо він в установленому порядку не відмовився від надання таких послуг (постанова Касаційного цивільного суду Верховного суду від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17ц).

При цьому суд виходить з того, що квартира відповідачів знаходиться у багатоквартирному будинку і підключена до єдиної мережі централізованого опалення, безперервну роботу і обслуговування якої забезпечує позивач. Ці послуги у зазначений період надавалися і споживалися, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідачі не зверталися. Факт отримання вказаних послуг відповідачами не спростований, докази того, що у квартирі відсутнє (відключене у встановленому порядку) централізоване опалення відсутні, за спожиті послуги відповідно до особового рахунку позивачем нараховувалась помісячна плата, однак відповідачі їх оплату в повному обсязі не здійснювали.

У відповідності зі статтею 67 Житлового кодексу України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплову енергію, та інші послуги) береться, крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

У постанові судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України у справі № 62951 цс 15 від 20 квітня 2016 року, міститься правова позиція, в якій зазначено «що хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житловокомунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житловокомунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житловокомунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житловокомунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житловокомунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати надані житловокомунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житловокомунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житловокомунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Подібний висновок міститься і у постанові Верховного Суду у справі № 210/5796/16ц від 18 березня 2019 року, в якому встановлено, що споживачі зобов`язані оплатити житловокомунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Згідно загальних умов виконання зобов`язання, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Так, судом встановлено, що позивач здійснює забезпечення нерухомого майна відповідачів теплопостачанням, у тому числі надавав послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії в період з 01 березня 2017 року по 01 листопада 2024 року.

Відповідачі не вносили в повному обсязі оплату за спожиті послуги, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 66 220,55 грн, про що свідчить виписка з особового рахунку про заборгованість ОСОБА_5 . Оплату споживача в банку без призначення платежу, за період з 01 березня 2017 року по 01 листопада 2024 року в сумі 26 843,00 грн, зараховано на погашення залишку, що існував на 01 березня 2017 року, що узгоджується із п. 36 публічного Договору, про що суд писав вище, а тому доводи адвокатки Фільварочної О. Б. про перерахунок виниклого боргу, суд відхиляє.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник майна зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором і законом.

Згідно із ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Частки у праві власності за відповідачами визначені на квартиру АДРЕСА_5 , наступним чином: ОСОБА_5 - 5/9 частки; ОСОБА_2 - 2/9 частки, ОСОБА_3 - 2/9 частки, а відтак суд стягує виниклий борг пропорційно до частки належної кожному із співвласників у нерухомому майні, яке ними набуто у період, який охоплений позовними вимогами.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень.

Жодних доказів на спростування викладених у позові обставин відповідачами суду не надано, розмір виниклого боргу, його необґрунтованість не спростовано.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що наявні порушення відповідачами прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_5 - 36 789,19 грн в межах частки 5/9; ОСОБА_2 - 14 7153,68 грн в межах частки 2/9 та ОСОБА_3 - 14715,68 грн, в межах частки 2/9, на користь КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії.

У зв`язку з задоволенням позову відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів в користь позивача необхідно стягнути 3 028,00 грн понесеного судового збору з кожного окремо, в частині пропорційно до задоволений позовних вимог з ОСОБА_5 - 1 682,22 грн; ОСОБА_2 - 672,89 грн та ОСОБА_3 - 672,89 грн.

Щодо застосування строків позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

При таких обставинах, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17 (провадження №14-448цс19)).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 01 липня 2023 року на всій території України карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30 червня 2023 року.

Постановою КМУ від 27 червня 2023 року №651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Відповідно Закону України №2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє до тепер.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану.

З позовом у справі № 607/1298/25 представник КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР звернувся до суду у січні 2025 року, а оскільки заборгованість хоча і виникла у березні 2017 року, проте строк переривався у зв`язку із частковим погашенням заборгованості, останній платіж було здійснено у липні 2022 року, а відтак підстав для застосування спливу строку позовної давності до спірних правовідносин, суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 81, 263, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради заборгованість за послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії в сумі 36 789 (тридцять шість тисяч сімсот вісімдесят дев`ять),19 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради заборгованість за послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії в сумі 14 715 (чотирнадцять тисяч сімсот п`ятнадцять),68 грн.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради заборгованість за послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії в сумі 14 715 (чотирнадцять тисяч сімсот п`ятнадцять),68 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради 1 682 (одну тисячу шістсот вісімдесят дві), 22 грн сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради 672 (шістсот сімдесят дві), 89 грн сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради 672 (шістсот сімдесят дві), 89 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: комунальне підприємство теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради, код ЄДРПОУ: 14034534, адреса місцезнаходження: вул. Франка, 16, м. Тернопіль, 46025.

Відповідачі: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_7 ; адреса місця проживання : АДРЕСА_6 .

ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_7 .

ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_7 .

Головуючий суддя О. Я. Герчаківська