Ухвала суду № 132952453, 24.12.2025, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/1320/23

Номер провадження 2-і/504/194/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2025с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Вінської Н.В.,

секретаря судового засідання Коцар А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селищі Доброслав заяву боржника ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого у цивільній справі за позовом ТОВ «Тепло та Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Доброславського районного суду Одеської області із заявою про визнання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.08.2023 року у справі № 504/1320/23 за позовом ТОВ «Тепло та Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію, таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.08.2023року у справі № 504/1320/23 позов ТОВ «Тепло та Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Тепло та Сервіс» заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 4198,90 грн., інфляційні витрати у розмірі 872,53 грн., 3% річних у розмірі 150,18 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ТОВ « Тепло та Сервіс» суму сплаченого судового збору у розмірі 2684,00 грн. ОСОБА_1 вказує, що на час ухвалення рішення повністю погасив заборгованість.

До судового засідання заявник не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час його проведення.

Представник ТОВ «Тепло та Сервіс» до судового засідання не з`явився будучи належним чином повідомленим про його дату та час.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.08.2023року у справі № 504/1320/23 позов ТОВ «Тепло та Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Тепло та Сервіс» заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 4198,90 грн., інфляційні витрати у розмірі 872,53 грн., 3% річних у розмірі 150,18 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ТОВ « Тепло та Сервіс» суму сплаченого судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою від 31.10.2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 21 серпня 2023 року у справі №504/1320/23 залишено без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.02.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 21 серпня 2023 року повернуто апелянту.

20.10.2025 року представнику позивача ТОВ «Тепло та сервіс» було надіслано виконавчі листи на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.08.2023 року у справі №504/1320/23.

Заявник просить визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, оскільки рішення суду виконано в добровільному порядку, про що надав до суду платіжну інструкцію №РВ52-9К5Х-НМ5А-7СРС від 11.05.2023 року у якій вказано призначення платежу «За опалення від ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , травень 2022 квітень 2023».

Отже заявником було здійснено оплату послуг з опалення (за спожиту теплову енергію) за опалювальний період травень 2022 квітень 2023 року.

Разом з тим судовим рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.08.2023року у справі № 504/1320/23, вирішення питання про стягнення з заявника ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію за період з листопада 2021 року по березень 2022 року.

Суд наголошує, що долучена до заяви ОСОБА_1 платіжна інструкція №РВ52-9К5Х-НМ5А-7СРС від 11.05.2023 року уже досліджувалась судом під час розгляду судом заяви про перегляд заочного рішення, та під час розгляду судом попередньої заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Окремо, слід зазначити, що протокольною ухвалою суду від 20.05.2024 року у справі №504/1320/23 (провадження 2-і/504/106/25) було зобов`язано ТОВ Тепло та Сервіс провести розрахунок та виготовити акт звірки, щодо сплати заборгованості ОСОБА_1 .. На виконання зазначеної узвали ТОВ «Тепло та Сервіс» надано до суду акт звірки взаємних розрахунків за період з листопад 2021 року по листопад 2024 року між ТОВ «Тепло та Сервіс» та ОСОБА_1 у якому грошові кошти сплачені ОСОБА_1 за платіжною інструкцією №РВ52-9К5Х-НМ5А-7СРС від 11.05.2023 року були враховані на погашення наявної заборгованості.

Отже суд, вважає, що доводи заявника, щодо добровільного погашення заборгованості яка була стягнута за рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.08.2023року у справі № 504/1320/23 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч.1 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; - обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

У справі «Soering vs UK» Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.

З врахуванням зазначених обставин справи, суд прийшов до висновку, що станом на день розгляду вказаної заяви, суду не надано достатньо доказів, які б свідчили про необхідність визнання виконавчого листа виданого на виконання рішення у справі № 504/1320/23таким, що не підлягає виконанню.

Слід зазначити, що одним із принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, який означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а тому відмовляє в задоволенні заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 80, 259, 353-355, 431, 432 ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження", суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого у цивільній справі за позовом ТОВ «Тепло та Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію- відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Суддя Вінська Н. В.