Рішення № 132948631, 24.12.2025, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/6965/25

Провадження № 2-а/740/89/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2025 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд у складі

Головуючої судді Роздайбіди О.В.,

при секретарі Дьоміній Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приходька Сергія Олександровича, поданого в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, ОСОБА_2 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

Представник позивача адвокат Приходько С.О. звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ЕГА № 1928177 від 30 листопада 2025 року і закрити справу про адміністративне правопорушення, стягнути з відповідача за рахунок бюджетний асигнувань втрати на правничу допомогу та судовий збір.

Заявлені вимоги мотивує тим, що позивачка працює оператором котельні, робоче місце розташоване за адресою: м. Ніжин, вул. Богушевича, 2а, 30 листопада 2025 року позивачка прийшла до роботи, впритул до вхідних дверей був припаркований автомобіль Нісан, р.н. НОМЕР_1 , який перешкоджав проходу до дверей котельні, так як припаркований з порушенням норм ПДР.

Позивач вважала, що даний автомобіль припаркований неналежним чином та перешкоджає проходу до службового приміщення.

Працівники поліції, які прибули на місце виклику заперечували щодо порушення правил паркування автомобіля, зазначивши, що якщо двері можна відчинити, то порушень немає, а інших правопорушень вони не вбачають. В результаті чого, працівниками поліції було винесено постанову за ст. 183 КУпАП, а саме завідомо неправдивий виклик спеціальних служб.

Котельня ТОВ «НіжинТеплоМережі», що розташована за адресою: вул. Богушевича, 2а, м. Ніжин, згідно із Законом України «Про критичну інфраструктуру» належить до об`єктів критичної інфраструктури, тому представник позивача вважає, що з відеозапису, знятого під час спілкування з працівниками поліції, убачається, що працівники поліції не бажали виконувати свої безпосередні обв`язки щодо припинення порушення власником автотранспорту, що був припаркований з порушенням ПДР. Посилався на те, що доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є оскаржувана постанова, в якій зафіксовано, що позивач здійснила завідомо хибний виклик спец служб, заявила про подію, яка ніби-то не відповідає дійсності, а обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08.12.2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Від представника відповідача Дарди О.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вважав, що позовні вимоги позивача є безпідставними, небунтованими та не підлягають задоволенню.

Пояснив, що поліцейськими по прибутті на місце виклику встановлено, що дійсно біля котельні припарковано автомобіль, але вказаний автомобіль входу до приміщення котельні не заважає. Поліцейські попередили заявницю ОСОБА_1 про складення відносно неї матеріалів у справі про адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП. Відносно неї було винесено постанову серії ЕГА № 1928177 від 30.11.2025, якою ОСОБА_1 будо притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850 грн за ст. 183 КУпАП.

Під час оформлення матеріалів у справі по адміністративне правопорушення поліцейським було доведено до відома ОСОБА_1 підстави оформлення матеріалів, роз`яснено її права. Вважає, що доводи позивача є такими, що не відповідають дійсності, надуманими та такими, що спрямовані на виключно на спробу уникнути відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.

Третя особа, - поліцейський ВРПП Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Сурай В.М. подав до суду письмові пояснення, в яких пояснив, що 30.11.2025 о 07 год 46 хв на планшетний пристрій наряду ГРПП № 2 зі служби 102 надійшов виклик від ОСОБА_1 про те, що за адресою: м. Ніжин, вул. Геологів, 1, заявниця повідомила, що автомобіль Нісан, н.з. НОМЕР_1 , перегородив дорогу до входу в котельню, заявниця не може зайти на роботу.

Прибувши на місце події було виявлено заявницю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку АДРЕСА_1 , котра здійснила завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме зателефонувала на лінію «102» та повідомила про те, що автомобіль Нісан, н.з. НОМЕР_1 , перегородив дорогу до входу в котельню, заявниця не може зайти на роботу, хоча насправді цього факту не було, а даний автомобіль, про який йшлось у повідомленні був припаркований без порушень правил дорожнього руху України та не заважав входу до будівлі. У свою чергу, поліцейський, оцінивши всі обставини та поспілкувавшись з заявницею, відповідно до ст. 252 КУпАП, дослідивши обставини в сукупності, керуючись законом та правосвідомістю прийнято рішення винести відносно ОСОБА_1 постанову про адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП та накладено стягнення у розмірі 850 грн.

ОСОБА_2 пояснив, що вказана подія при розгляді справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення фіксувалася на нагрудний відеореєстратор поліцейських, він перебував при виконанні службових обов`язків керувався нормами чинного законодавства та діяв у межах наданих йому повноважень. Постанова, складена на бланку, який відповідає встановленій типовій формі та містить всі необхідні відомості про обставини вчинених адміністративних правопорушень. Вважає, що з точки зору чинного законодавства при розгляді та оформленні адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 всі вимоги ним дотримані, а тому позов не піддягає задоволенню. Зауважив, що доказами у справі є копія його пояснень та копія відеозапису події за участю ОСОБА_1 від 30.11.2025.

Суд зауважує, що у поясненнях ОСОБА_2 та відзиві ГУНП в Чернігівській області зазначено адресу: АДРЕСА_2 , однак місце події у постанові вказано за адресою: АДРЕСА_3 , що може свідчити про формальний підхід до надання пояснень учасниками справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому діяти «на підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; «у межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; «у спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно зі ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст. 252 КУпАП визначено обов`язок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справив їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст. 279-1 279-8 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Стаття 183 КУпАП передбачає, що завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція ст. 183 КУпАП визначає об`єктивну сторону правопорушення, яка полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).

Отже, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли, відповідно до положень ст. 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Тобто в даному випадку для висновку про наявність в діях особи ознак правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, необхідним є встановлення факту наявності в таких діях умислу позивача щодо свідомого неправдивого (безпідставного) виклику поліції.

Як убачається з матеріалів справи, постановою серії ЕГА № 1928177 від 30.11.2025 притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 гривень.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, за те, що 30.11.2025 м. Ніжин, вул. Богушевича, 2, о 07 год 45 хв гр. ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик працівників поліції, а саме зателефонувала на спецлінію 102 та повідомив про те, що Нісан, НОМЕР_1 , перегородив вхід до котельні, заявниця не може зайти на роботу, хоча цього факту насправді не було. Разом з тим, вказана постанова не містить жодних відомостей про те та в чому полягала неправдивість повідомленої інформації.

Також оскаржувана постанова не містить покликання на докази, на підставі яких ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, у ній не зазначено доказів на підтвердження обставин вчинення адміністративного правопорушення, а також факту наявності у позивачки прямого умислу на вчинення завідомо неправдивого виклику працівників поліції.

Водночас, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою його об`єктивної сторони. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 та від 29.04.2020 у справі № 161/5372/17.

Також суд враховує, що навіть у випадку, коли особа звертається із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина також не може сама по собі бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності без з`ясування умислу на подання неправдивої інформації, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України.

Сам факт виклику поліції не свідчить, що виклик завідомо неправдивий. «Повідомлення» на спецлінію «102» не може кваліфікуватися завідомо неправдивим повідомленням (викликом) поліції як адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП, оскільки завданням поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію України»).

Кожен має право звернутися до поліції для захисту, а поліція зобов`язана відреагувати на звернення і вжити заходи для охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки та порядку (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про Національну поліцію України»).

Сподівання громадянина на допомогу поліції у конфліктній ситуації не є правопорушенням.

Вказане відповідає принципу: neminem laedit qui suo jure utitur (нікого не ображає той, що користується своїм правом). Відповідний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року в справі №10/5026/995/2012.

Судом також досліджено наданий відповідачем до відзиву на позовну заяву відеозапис із камери нагрудного реєстратора поліцейського, збережений на диску, який міститься у матеріалах справи, яким зафіксовано процес спілкування поліцейських із позивачкою та подальше винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Як убачається з відеозапису, територія, на якому здійснена стоянка вищезгаданого транспортного засобу, не є спеціально відведеним для цього місцем, оскільки не виділена дорожніми знаками 5.42.1 «Місце для стоянки» або 5.43 «Зона стоянки». Вказані обставини свідчать про можливе вчинення водієм транспортного засобу марки «Ніссан, р.н. НОМЕР_1 , порушення вимог п. 15.1, п. 15.10 д, можливо п. 26.2 б ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме порушення правил стоянки. Саме на вказане правопорушення відреагувала позивачка та викликала поліцію для усунення правопорушення та притягнення винної особи до відповідальності. З вказаного відеозапису також видно, що працівники поліції продемонстрували грубу та зневажливу поведінку, допустивши образливі висловлювання та некоректні зауваження в сторону заявниці. Зокрема, останній заявив, що позивачка «актріса», «Вам в театрі виступать треба», «язик заплітається», «хай посміються з Вас», «баба базарна». Працівники поліції повідомили позивачці про притягнення її до відповідальності за неправдивий виклик поліції та неодноразово наголошували, що вони вбачають в ній ознаки алкогольного сп`яніння, чим не лише проявили неповагу до неї, але й допустили психологічний тиск, використовували грубий тон, що принижує честь та гідність людини. Такі дії свідчать про перевищення допустимих меж спілкування, прояв неповаги та дискримінаційне ставлення до особи, що є неприпустимим у діяльності працівника поліції.

Відтак, долучені до матеріалів справи відеозаписи не підтверджують факту наявності у позивачки прямого умислу на вчинення завідомо неправдивого виклику працівників поліції.

Суд також зауважує, що оскаржувана постанова не містить відомостей про здійснення фіксування події правопорушення, відомостей про технічний засіб, на який здійснювався відеозапис, як й посилання на будь-які інші докази.

З оскаржуваної постанови та наданих відеозаписів слідує, що поліцейський у повному обсязі не встановив фактичних обставин вчинення правопорушення, за яких особою здійснено виклик поліції, не зазначив про обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, натомість прийняв рішення про накладення на позивачку адміністративного стягнення у виді штрафу, що свідчить про формальне прийняття посадовою особою постанови, без урахування всіх обставин справи.

Таким чином, працівник поліції Сурай В.М., не перевіривши та не надавши належної оцінки обставинам, які зумовили позивачку ОСОБА_1 звернутися на лінію «102», не вивчивши фактичні обставини справи, притягнув її до адміністративної відповідальності.

Суд зазначає, що для встановлення у діях правопорушника складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, він повинен викликати представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. При цьому такі дії правопорушника мають бути вчинені з прямим умислом, тобто, повідомляючи певну інформацію та викликаючи дану службу, він повинен усвідомлювати, що вона є неправдивою, і бажати даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Разом з тим у спірних правовідносинах виклик поліції позивачем не може вважатися завідомо неправдивим викликом поліції, та не може бути кваліфіковано за ст. 183 КУпАП.

Крім того, ст. 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).

За приписами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд зауважує, що Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, перед складанням постанови та відібранням пояснень від правопорушника роз`яснити його права, надати можливість заявити та розглянути клопотання.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, є недоведеним, оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження вказаних у постанові обставин. У матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які б беззаперечно свідчили про те, що позивач викликала поліцію, свідомо знаючи, що у такому виклику немає необхідності. Відповідачем же, у свою чергу, не було обґрунтовано та не підтверджено жодними доказами наявність у діях позивача за обставин, що склалися, прямого умислу на завідомо неправдивий виклик поліції.

Тобто в цьому випадку відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, за яке позивача притягнуто до відповідальності спірною постановою.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, судом встановлено, що будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, матеріали справи не містять, тому постанова серії ЕГА № 1928177 від 30.11.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Згідно з положеннями статей 1, 2 Закону України «Про Національну поліцію України» Національна поліція України це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг, зокрема, у сфері охорони прав і свобод людини.

Крім цього, відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію України» поліція відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, має такі повноваження: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення, здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Таким чином, в разі існування факту чи з метою недопущення порушення прав та свобод особи від протиправних посягань кожен має право звернутися до Національної поліції України з метою захисту, а відповідний орган поліції має обов`язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 скористалась правом виклику поліції, що було зумовлено необхідністю виявлення та припинення порушення водієм транспортного засобу Правил дорожнього руху, який на переконання позивачки, здійснив стояну транспортного засобу у недозволеному місці, а саме перед дверьми, а саме входу до роботи позивачки і заважав проходу до робочого місця. Повідомлення неправдивої інформації щодо побаченого ОСОБА_1 під час розгляду справи не встановлено, метою виклику було саме реагування поліції на виявлене заявницею (позивачкою у справі), а не свідоме повідомлення неправдивої інформації для виклику поліції, спрямоване на зрив роботи цієї служби.

Оскільки відповідальність за ст. 183 КУпАП настає в разі завідомо неправдивого виклику поліції, а відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 вчинено саме умисні дії щодо неправдивого виклику поліції, які були спрямовані на зрив роботи цієї служби, суд дійшов висновку про відсутність в її діях умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, а відтак і складу такого правопорушення.

Що стосується витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами першою та другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами частин третьої-четвертої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 5, 6 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Вбачається, що для того, щоб встановити, чи скористалась особа своїм правом на професійну правничу допомогу, наявність у неї у зв`язку з цим судових витрат та їх розмір, сторона має надати відповідні докази в установленому законом порядку.

На підтвердження надання позивачу адвокатом правничої допомоги до справи долучено витяг із договору доручення про надання правничої допомоги від 05 грудня 2025 року; розрахунок витрат на правничу допомогу, квитанцію на прибуткового ордеру б/н від 05.12.2025 на суму 10 0000 грн.

Суд звертає увагу на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо судових витрат, викладеною, зокрема, в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia, заява № 58442/00), за ст.41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Такі ж критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Отже, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19.

Враховуючи категорію та складність справи, надані до суду докази документального підтвердження витрат на правову допомогу, наявність клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вбачає наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі, вказаному в позові, а саме у сумі 10000 грн, оскільки такий розмір є доведеним та відповідає критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності з урахуванням складності та значення справи для сторін.

На підставі наведеного, витрати позивача на правову допомогу у сумі 10000 грн покладаються судом на ГУНП в Чернігівській області.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 5, 8, 9, 19, 20, 22, 72-77, 79, 143, 192, 211, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд

ухвалив:

Позов Приходька Сергія Олександровича, поданого в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, ОСОБА_2 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1928177 від 30 листопада 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління національної поліції в Чернігівській області, проспект Перемоги, 74, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40108651.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Роздайбіда