Рішення № 132925698, 26.05.2025, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 701/51/25

провадження № 2/691/318/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі:

головуючого судді Савенко О.М.

з участю секретаря судового засідання Шмунь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Городище Черкаської області цивільну справу за позовною заявою АТ «Перший Український Міжнародний Банк»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

АТ «Перший Український Міжнародний Банк»» звернулося в Городищенський районний суд Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач мотивує, що 01 квітня 2015 року між ПАТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 на підставі укладеного кредитного договору №26250019745898 видано кредитну картку з лімітом овердрафту в 1000 грн., який пізніше було підвищено до 30100 грн.відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту. 19 липня 2016 року ПАТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» припинило діяльність шляхом приєднання до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»» і є відповідно правонаступником усіх прав та зобов`язань. 02 жовтня 2018 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк»» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1001140783801 за яким позичальнику, відповідачу надано кредит в сумі 66764 грн.. Відповідач не виконує свої зобов`язання належним чином довготривалий строк і заборгованість на 31 жовтня 2024 року складає 123892,12 грн., а саме: по кредитному договору від 01 квітня 2015 року №26250019745898 загальна сума боргу 44270,31 грн. з яких 29895,68 грн. заборгованість за кредитом, 14374,63 грн. заборгованість за процентами, 0,00 грн. заборгованість за комісією; по кредитному договору від 02 жовтня 2018 року №1001140783801 загальна сума боргу 79621,81 грн. з яких 47,141,06 грн. заборгованість за кредитом, 25,79 грн. заборгованість за процентами, 32454,96 грн. заборгованість за комісією.

Позивач направив письмові вимоги відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначав у анкеті на отримання кредиту, однак заборгованість не погашена і для її стягнення прийнято рішення звернутися до суду із сплатою судових витрат у розмірі судового збору 2422,40 грн. (а.с. 1-5).

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом направлено запит щодо отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 (а.с.87).

Місце реєстрації відповідача ОСОБА_1 підтверджується довідкою виконавчого комітету Мліївської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 17 лютого 2025 року №286/02-27 (а.с.88).

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 03 лютого 2025 року у цивільній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання з викликом сторін до суду, з наданням відповідачу часу для подачі відзиву та пред`явлення зустрічного позову(а.с.85).

В підготовчому засіданні 13 березня 2025 року постановлено ухвалу суду про закриття підготовчого провадження та призначення цивільної справи до судового розгляду з викликом сторін до суду (а.с.92).

У судове засідання представник позивача АТ «Перший Український Міжнародний Банк»», повідомлений, не з`явився, за змістом позовної заяви, просив розглянути цивільну справу без участі позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі (а.с.1-4).

Відповідач ОСОБА_1 будучи інформований вчасно та належним чином про судовий розгляд, шляхом надіслання судових повісток, ухвали про відкриття провадження, ухвали про закриття підготовчого провадження і призначення судового розгляду, що підтверджується поштовими трекінгами про отримання особисто, та розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за веб-адресою: https://gd. ck. court. gov. ua., у судове засідання не прибув, причину своєї неявки суду не повідомив, як і не надіслав заяв чи то клопотань про розгляд справи у його відсутність або перенесення розгляду, не подано відзив на позов.

З врахуванням вищезазначеного, суд, прийшов до висновку про можливість судового розгляду цивільної справи у відсутності сторін, остільки їх неявка не перешкоджає розгляду по суті, у їх відсутність. При прийнятті такого рішення суд, орієнтований і на судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.Так, згідно п. 41 рішення Європейського Суду з прав людини «Пономарьов проти України» заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п.27 рішення «Олександр Шевченко проти України» заява № 8371/02 від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» заява №50966/99 від 14 жовтня 2003 року).

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, враховуючи належне повідомлення сторін, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач повинен зазначити і довести підстави позову, тобто обставини, з якими він, як з юридичними фактами, пов`язує свої матеріально-правові вимоги.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У справі "Церква села Сосулівка проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов`язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. "Голдер проти Об`єднаного Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, N 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. "Беллет проти Франції", рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, N 333-Б, ст. 42, п. 36). Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Предметом вимоги позивача є порушення відповідачем у справі вимог ст.ст.509, 526, 530, 527, 610,611,1054 ЦК України та відшкодування понесених судових витрат, згідно ст.ст.133,141 ЦПК України.

Правові відносини, які склалися між позивачем та відповідачем, на думку суду, підпадають під вид цивільно-правових відносин зобов`язання і є зобов`язальними та регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», з врахуванням наступного.

Згідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ст. 526 ЦК України, в строки, що вказані у зобов`язанні ст. 530 ЦК України. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, ст. 527 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статті 610, 611 ЦК України, зазначають, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, і за порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до змісту ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В ході судового розгляду із досліджених судом доказів встановлено.

Позивач - АТ «Перший Український Міжнародний Банк»», код ЄДРПОУ 14282829, місце знаходження юридичної особи м.Київ вул.Андріївська будинок №4 (а.с.2-5).

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 (а.с.88).

01 квітня 2015 року між ПАТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №26250019745898 і було підписано пропозицію на отримання готівкового кредиту (а.с.8-12).

04 квітня 2015 року на підставі укладеного кредитного договору №26250019745898 ОСОБА_1 видано кредитну картку з лімітом овердрафту в 1000 грн. (а.с.16).

19 липня 2016 року ПАТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» припинило діяльність шляхом приєднання до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»» і є відповідно правонаступником усіх прав та зобов`язань (а.с.2-5).

02 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подав заяву №1001140783801 до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»» на укладення кредиту і оформив Паспорт споживчого кредиту з приєднанням до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який розміщений на сайті АТ «Перший Український Міжнародний Банк»» (а.с.17-21)

02 жовтня 2018 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк»» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1001140783801 за яким позичальнику, відповідачу надано кредит в сумі 66764 грн. та який є приєднанням до Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с.22-33). Відповідно до п.1.1 кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит в сумі 66764 грн. Відповідач згідно до умов кредитного договору мав сплачувати платежі для погашення заборгованості за договором щомісячно в число місяця, визначене графіком платежів по кредиту. Кредит, згідно до п.1.2 було видано на споживчі потреби відповідача. При цьому відповідач мав сплачувати за умовами кредитного договору комісію за обслуговування кредитної заборгованості, підписавши відповідні документи. Суд, бере до уваги, що підписавши заяву позичальника від 02 жовтня 2018 року №1001140783801, відповідач беззастережно підтвердив, що прийняв пропозицію АТ «Перший Український Міжнародний Банк»» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с.32-34).

Відповідач набув обов`язку сплачувати кредит та сплачувати проценти і комісію у валюті кредиту з використанням графіку платежів по кредиту, щомісяця в день повернення кредиту на рахунок погашення заборгованості (а.с.33 том 1).

04 листопада 2024 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк»» інформувало ОСОБА_1 про сплату заборгованості шляхом надіслання письмової вимоги та намірами подати позов до суду, у зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань (а.с.34). Станом на на 31 жовтня 2024 року у відповідача утворилася заборгованість загальна, яка складає 123892,12 грн., а саме: по кредитному договору від 01 квітня 2015 року №26250019745898 загальна сума боргу 44270,31 грн. з яких 29895,68 грн. заборгованість за кредитом, 14374,63 грн. заборгованість за процентами, 0,00 грн. заборгованість за комісією; по кредитному договору від 02 жовтня 2018 року №1001140783801 загальна сума боргу 79621,81 грн. з яких 47,141,06 грн. заборгованість за кредитом, 25,79 грн. заборгованість за процентами, 32454,96 грн. заборгованість за комісією. (а.с.9-10 том 1).

Таким чином, із вивчених і досліджених судом доказів, суд робить висновок, підписанням вищевказаних кредитних договорів №26250019745898 і №1001140783801 відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомився із схемою та правилами кредитування в ПАТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» та АТ «Перший Український Міжнародний Банк»», отримав проекти документів, ознайомився з усіма їх умовами, приймаючи умови позичальника. ОСОБА_1 , підписуючи кредитні договори в паперовому вигляді з використанням власного підпису, підтвердив, що умови йому зрозумілі та підтвердив, що їх адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства, забезпечує правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (а.с.8-12).

Кредитні договори №26250019745898 і №1001140783801 та Паспорт споживчого кредиту вказують за своїм змістом, що відповідач ознайомився з Публічною пропозицією ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, які є їх невід`ємною частиною, після чого добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заяву, в якій вказав свої персональні дані, а саме прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адрес електронної пошти, номер банківської картки для перерахунку коштів, місце реєстрації/проживання, пройшов процедуру відкриття банківського рахунку (а.с.47-49). Всі покрокові дії виконані відповідачем відповідно до порядку дій споживача в системі кредитування ПАТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» та АТ «Перший Український Міжнародний Банк»», свідчать про бажання скористатися отриманими фінансовими послугами під відповідною торговельною маркою ПАТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» та АТ «Перший Український Міжнародний Банк»» (а.с.58-65). За результатами перевірки даних про особу та аутентифікації поточного банківського рахунку, згідно з стандартами відповідних платіжних систем, було прийнято рішення про кредитування відповідача (а.с.58-65). Укладення кредитних договорів з використанням заяви - анкети, не можливе без дотримання вищевказаного алгоритму дій відповідачем. Пройшовши ідентифікацію/верифікацію, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредитів, а також засвідчив власним підписом, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним знати учаснику кредитних відносин відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.47-49). Крім того, відповідач, підписавши Паспорт споживчого кредиту до кредитного договору №1001140783801, слід вбачати ознайомлений з умовами кредитування з урахуванням побажань його як споживача, інформацією щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядком повернення кредиту (а.с.46).

В судове засідання відповідач не прибув, у свій захист не надав до суду доказів про заперечення чи не обґрунтованість позовних вимог позивача, чи про виконання кредитного зобов`язання поза межами судового розгляду, тому суд відповідної інформації для оцінки не має.

Суд, погоджується із доводами позивача, що через несвоєчасне виконання відповідачем фінансових зобов`язань станом на 31 жовтня 2024 року утворилася заборгованість загальна, яка складає 123892,12 грн., а саме: по кредитному договору від 01 квітня 2015 року №26250019745898 загальна сума боргу 44270,31 грн. з яких 29895,68 грн. заборгованість за кредитом, 14374,63 грн. заборгованість за процентами, 0,00 грн. заборгованість за комісією; по кредитному договору від 02 жовтня 2018 року №1001140783801 загальна сума боргу 79621,81 грн. з яких 47,141,06 грн. заборгованість за кредитом, 25,79 грн. заборгованість за процентами, 32454,96 грн. заборгованість за комісією, яку необхідно стягнути на користь позивача.

Відповідач ОСОБА_1 не здійснив у повному обсязі своєчасно платежі для погашення існуючої заборгованості за кредитним договором, як на рахунок позивача АТ «Перший Український Міжнародний Банк»», так і на рахунок ПАТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ».

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, ст.ст. 626,628 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася, ч.2 ст.639 ЦК України.

Згідно норм Закону України «Про захист прав споживачів», у споживача є можливість протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору. Таким правом відповідач не скористався.

Позивачем доведено та обґрунтовано належними доказами наявність права вимоги за за кредитними договорами №26250019745898 і №1001140783801 до ОСОБА_1 тому, враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти, та комісію відповідно до умов кредитування, за користування грошовими коштами, остільки такий розмір здійсненого нарахування, суду підтверджений належними і допустимими доказами, що є обов`язковим для суду при прийнятті рішення у справі. Саме, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів у розмірі, встановленому законом або договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Так, у позовній заяві та у розрахунку заборгованості наведено обґрунтовання вказаних сум по кредитних договорах за всіма їх складовими із зазначенням застосованої процентної ставки, періоду за який нараховано заборгованість, сплачених позичальником сум та інших даних, необхідних для перевірки правильності нарахувань та обчислень суми утвореної заборгованості. Надання детального обґрунтованого розрахунку заборгованості є обов`язком позивача, оскільки суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення кредитором розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких розрахунок грунтується, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19.

У суду першої інстанції не має підстав для висновку сумніватися про доведеність укладення з відповідачем вищевказаних кредитних договорів позивачем, для протилежних висновків. Відповідач фактично отримав те, на що розраховував при укладенні договору та фактичне перерахування коштів на його рахунок не призвело до збільшення обсягу зобов`язань по кредиту.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

У своїх рішення Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, вказує, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання щодо погашення суми заборгованості, і це є істотним порушенням за кредитними договорами, тому, суд обґрунтовано стверджує, на підставі досліджених доказів, що в результаті дій позивача, відповідач не був позбавлений можливості отримати належні суми кредиту, сплатити тіло кредиту і відсотки у погоджений строк, використала кредитні кошти у власних інтересах, і тому слід з нього, як відповідача, стягнути на користь позивача розмір обгрунтованої заборгованості, яка утворилася.

При прийнятті рішення в цій частині позовних вимог позивача, суд, застосовує принцип добросовісності, який полягає в тому, що відповідно ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладання договору. Перелік несправедливих умов у договорах зі споживачами, наведений у ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не є вичерпним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначено, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Так, визначений позивачем розмір комісії за користування кредитними коштами в розмірі 32454,96 грн. на підставі кредитного договору №1001140783801 не перевищує розумну межу відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі 47141,06 грн. тіло кредиту, та відповідає вимогам п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і засадам справедливості, добросовісності, розумності.

До початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову та протягом усього часу розгляду справи не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, тому суд розглянув цивільну справу в межах пред`явлених вимог і на підставі поданих стороною позивача доказів, які оцінивши, прийшов до висновку про їх задоволення. Заходи забезпечення позову судом не вживалися.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення судових витрат у виді сплаченого судового збору.

Так, позивачем, сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. відповідно до платіжної інструкції №369 від 20 грудня 2024 року (а.с.1), який суд стягує з відповідача на користь позивача, згідно ст. 141 ЦПК України, так як вважає їх підтвердженим у відповідності із цивільно - процесуальним законодавством України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.55, 129 Конституції України, ст. ст. 207, 509, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 626, 628, 638, 639, 1048, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 137, 141, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», суд,-

ухвалив:

позовну заяву АТ «Перший Український Міжнародний Банк»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , заборгованість за кредитним договором від 01 квітня 2015 року №26250019745898 і кредитним договором від 02 жовтня 2018 року №1001140783801 у сумі 123892 (сто двадцять три тисячі вісімсот дев`яносто дві) грн. 12 коп..

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ», код ЄДРПОУ 41904846, місце знаходження юридичної особи м.Київ вул.Жилянська будинок №5Б офіс 5, судові витрати по сплаті судового збору, в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Копію рішення суду направити сторонам, для відому.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішення, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - https://gd. ck. court. gov. ua..

Суддя О. М. Савенко