Рішення № 132924411, 26.12.2025, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/1001/25

Провадження № 2/364/551/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2025 року, Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ткаченко О. В.,

за участі секретаря Бондаренко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін без їх виклику, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», ІКЮО 40340222, адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2, № тел: +38(063)4117724, +38(093)5213451, ел.пошта: fcelitefinance@gmail.com,

до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.03.2017 року, між AT «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта-(оферти) уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета Кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі до 200 000 грн. Процентна ставка 35.99% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

20.09.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 06.03.2017 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем.

Згідно з розрахунком заборгованості за відповідачем станом на 20.09.2021 року обліковується заборгованість в розмірі 28143,33 грн.

На підставі наведеного, позивач просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі 28143,33 грн., та понесені судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 25.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

Позивач про дату та час розгляду справи повідомлявсь належним чином, в позовній заяві просив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ОСОБА_1 про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.

На підставі ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка надсилалась разом з копіями відповідних документів разом з розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

09.12.2025 року відповідач подала заяву про застосування позовної давності.

16.12.2025 року позивач подав до суду заперечення на заяву про застосування строків позовної давності.

24.12.2025 року від представника відповідачки адвоката Войнової В.В. надійшло заперечення.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими для виконання сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Судом встановлено, 04.03.2017 року між AT «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта-(оферти) уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета Кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі до 200 000 грн. Процентна ставка 35.99% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

20.09.2021 року між AT «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідач. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАЕІС» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 06.03.2017 року, укладеним між AT «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем.

Станом на 20.09.2021 року за кредитним договором загальна сума заборгованості за кредитом становить 28143,33 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості, який додається до позовної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, утворилася вищевказана заборгованість.

Водночас, відповідачем подано до суду заяву про застосування строків позовної давності, яку обґрунтовано зокрема тим, що позивач намагається стягнути з відповідача грошові кошти з квітня 2020 року і по грудень 2025 року, тобто позов пред`явлений з порушенням строку позовної давності.

Вирішуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як роз`яснено в абзаці 3 пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином відмова в задоволенні позову внаслідок пропуску строку позовної давності є підставою для відмови в позові в разі доведеності позовних вимог.

Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що відповідачем відбулось останній платіж за кредитним договором на суму 800,00 грн. в період з 04.03.2020 року по 03.04.2020 року.

Тобто у позивача виникло право вимоги до відповідача про стягнення боргу, яке, з урахуванням загального строку позовної давності визначеного статтею стаття 257 ЦК України, повинно бути заявлено до 03.04.2023 року.

Договір факторингу №3 між AT «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено 20.09.2021 року.

Проте в період з 02 квітня 2020 року по 29 січня 2024 року включно строки загальної і спеціальної позовної давності двічі продовжувалися, а саме:

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусноїхвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30 березня 2020 року (набрав чинності 02 квітня 2020 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі № 4-зп/1997 від 03 жовтня 1997 року (речення перше-третє абзацу п`ятого пункту 3 мотивувальної частини) - «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (в редакції Закону № 2120-ІХ від 15.03.2022 р., набрав чинності 17.03.2022 р.) - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

В такій редакції пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України діяв до 29 січня 2024 року включно.

Законом № 2120-ІХ від 15.03.2022 р., визначено, що строки загальної і спеціальної позовної давності не зупиняються, не поновлюються, а продовжуються.

Продовження строків - це юридична процедура збільшення тривалості періоду, протягом якого молена або потрібно вчинити певну дію.

Продовження стосується строків, яга ще не закінчилися.

Враховуючи викладене, строк на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права в межах продовжених строків загальної і спеціальної позовної давності у позивача закінчився 29 січня 2024 року включно.

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» № 3450-ІХ від 08 листопада 2023 року (набрав чинності 30 січня 2024 року) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений ним Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Приймаючи 08 листопада 2023 року Закон № 3450-ІХ законодавець надав три місяці строку перехідного періоду, а саме: до 30 січня 2024 року (набрання чинності Законом № 3450-ІХ від 08.11.2023 р. щоб особи, чиї права порушено і за вимогами яких загальна і спеціальна позовна давність закінчилась в період дії Закону № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року, але була продовжена цим же Законом - мали змогу звернутися до суду за захистом своїх порушених прав в межах продовжених строків загальної і спеціальної позовної давності, тобто до 29 січня 2024 року включно (втрата чинності Законом № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року).

Відповідно до статті 8 Конституції України - в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно- правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до статті 58 Конституції України - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст.5 ЦК України - акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі № 1-зп/1997 від 13 травня 1997 року (абзаци перший-четвертий пункту п`ятого мотивувальної частини) - «Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття загонами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Враховуючи викладене, до правовідносин між позивачем і відповідачкою пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (в редакції Закону № 3450-ІХ від 08.11.2023 р., набрав чинності 30.01.2024 р.) не підлягає застосуванню, оскільки може бути застосований до тих правовідносин, за якими закінчення строків загальної і спеціальної позовної давності відбулось в період дії Закону № 3450-ІХ від 08.11.2023 року.

Позов надійшов до Володарського районного суду Київської області 17.11.2025 року, тобто після закінчення трьохрічного строку позовної давності, в межах якого позивач міг звернутися з даним позовом до суду.

Жодних об`єктивних підстав, які б перешкоджали позивачу для звернення до суду в межах строку позовної давності, судом не встановлено.

За наведеного вище, суд вбачає підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 04.03.2017 року, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 58, 147, 151-2 Конституції України, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022 р., ст. ст. 4, 5, 251 - 255, 256, 257, 260, 261, 262, 267 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 27, 77, 81, 137, 141, 263-265, 263-265, 267, 268, 354 ЦПК України , суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя О. В. Ткаченко