Рішення № 132912035, 10.12.2025, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/2992/25

Провадження №2/283/1586/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2025 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області в складі головуючої судді Саланди О.М. з секретарем судового засідання Кравець Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Реус Денис Сергійович, до Товариства з обмеженої відповідальністю «Юнігран» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

21.11.2025 позивач через свого представника адвоката Реуса Д.С. звернувся до Малинського районного суду Житомирської області з позовом до відповідача.

Позов обґрунтовано тим, що 14.04.2016 ОСОБА_1 був прийняти на роботу до ТОВ «Юнігран» на посаду водія навантажувача у вантажну дільницю Малинського заводу по виробництву щебеневої продукції. 20.02.2025 позивача було звільнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Відповідач заборгував ОСОБА_1 невиплачену заборгованість по виплаті всіх сум при звільненні у розмірі 45421,10 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача суму боргу 45421,10 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 107512,20 грн.

Ухвалою від 24.11.2025 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження. Визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

10.12.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Представник вказав, що заперечує проти зазначеної в позовній заяві заборгованості перед ОСОБА_1 по заробітній платі, яка фактично згідно довідки №00000019 станом на 08.12.2025 становить 43875,44, з якої 2269,50 грн заборгованості по заробітній платі та 41605,94 грн компенсація за невикористану відпустку. Просить суд застосувати критерії: розумності, справедливості та пропорційності, поведінку сторін, строки порушення відповідачем права позивача на оплату праці, та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі не більше 10000 грн, такий розмір компенсації очікуваних майнових втрат працівника буде відповідати принципу пропорційності та співмірності і забезпечуватиме справедливий баланс інтересів сторін трудових правовідносин.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились. Згідно поданої до суду заяви представник позивача просить розгляд справи проводити без їх участі, вимоги позовної заяви підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ТОВ «Юнігран» від 14.04.2016 № ОС 88 та трудової книжки ОСОБА_1 прийнято на роботу водієм навантажувача у вантажну дільницю Малинського заводу по виробництву щебеневої продукції з 15.04.2016.

Наказом № 51-к/тр від 20.02.2025 ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України.

Надана позивачем Довідка ОК-7 містить відомості про суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок, та страховий стаж за періоді з 2011 року.

Згідно з довідкою про заборгованість по виплаті заробітної плати № 00000019, заборгованість з заробітної плати станом на 08.12.2025 складає в розмірі 43875,44 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.81 ЦПК України).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. ст. 115, 116 КЗпП України заробітна плата повинна сплачуватись двічі на місяць. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами Кодексу Законів України про працю, Закону України «Про оплату праці», а позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 31.03.2025 року, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Згідно з роз`ясненнями, викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За діючою в площині цивільного судочинства презумпції винуватості відповідача (на відміну від кримінального судочинства, де діє презумпція невинуватості) тягар доказування лежить саме на відповідачеві. Тим більше, в площині трудових правовідносин безумовно тягар доказування лежить на роботодавцеві, в якого акумульовано весь обсяг документації, в тому числі фінансового, бухгалтерського характеру щодо фіксації праці позивача і оплати виконаних ним робіт.

Судом встановлено, що розмір заборгованості ТОВ «Юнігран» по нарахованій позивачу заробітній платі на день звільнення становить 43875,44 грн.

За таких обставин суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 43875,44 грн з подальшим утриманням з цієї суми податків, зборів і обов`язкових платежів.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України, така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При обчисленні середнього заробітку слід керуватися ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини як розмір недоплаченої суми заробітку, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 43004,90 грн.

Дана сума також обрахована без урахування податків та інших обов`язкових платежів, що узгоджується із роз`ясненнями, які надані судам у п. 6постанови Пленуму Верхового Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині судового рішення.

Статтею 430 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Реус Денис Сергійович, до Товариства з обмеженої відповідальністю «Юнігран» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальністю «Юнігран» Код ЄДРПОУ 24584514 на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у загальному розмірі 43875,44 грн, з подальшим утриманням з цієї суми податків, зборів і обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальністю «Юнігран» Код ЄДРПОУ 24584514 на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 43004,90 грн із подальшим утриманням з цієї суми податків і зборів.

Рішення суду щодо заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальністю «Юнігран» Код ЄДРПОУ 24584514 на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 688,070 грн.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариства з обмеженої відповідальністю «Юнігран» Код ЄДРПОУ 24584514, юридична адреса: Житомирська область, Коростенський район, смт. Гранітне, вул. Шевченка, буд. 15.

Суддя: О. М. Саланда