Рішення № 132896251, 24.12.2025, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Справа №348/2789/25

Провадження № 2/348/1799/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

24 грудня 2025 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Гундяка Т.Д.,

секретар судового засідання Дмитрук С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

АТ «Сенс Банк» пред`явило позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що 22.01.2020 відповідач звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг та шляхом підписання оферти на укладення угоди про надання кредиту №491018747, відповідач запропонував банку укласти угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Банк прийняв пропозицію відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту.

Таким чином, 22.01.2020 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір, що підтверджується офертою на укладення угоди про надання кредиту №491018747, акцептом пропозиції на укладення угоди про надання кредиту №491018747, додатком№ 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту; анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», відповідно до якого тип кредиту «Кредит готівкою»; сума кредиту 26 691,27 грн; процентна ставка 39 % річних, тип ставки фіксована; строк кредиту 48 місяців; дата повернення кредиту 23.01.2024.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши позичальнику кредит відповідно до узгоджених умов.

Позичальник кредит отримав, проте не виконав взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним.

Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» 12.08.2022 затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.

Посилаючись на викладене та те, що відповідач має непогашену заборгованість за вищевказаним договором в загальному розмірі 32 223,77 грн, з яких: 16 601,96 грн - заборгованість за кредитом, 15 621,81 грн заборгованість за процентами, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь вказану заборгованість.

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача до суду не з`явився, в позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, вказав, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, повідомлений судом про дату час та місце розгляду справи шляхом направлення на адресу його місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, ухвали про відкриття провадження у справі та судових повісток. Проте, 27.11.2025 та 15.12.2025 до суду повернуто конверти з відправленням зі штриховими ідентифікаторами R067042651726 та R067053424861, згідно довідок підприємства поштового зв`язку причина невручення: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також виклик відповідача у справі у судове засідання здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Згідно ч. 5 ст. 259, ч. 1 ст. 281 ЦПК України судом із занесенням до протоколу судового засідання постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з`явились, суд, керуючись ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що 22.01.2020 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, що підтверджується офертою на укладання угоди про надання кредиту № 491018747, акцептом пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 491018747, додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту; анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», які підписано власноручним підписом позичальника.

Відповідно до умов укладеної угоди тип кредиту «кредит готівкою»; сума кредиту 26 691,27 грн; процентна ставка 39 % річних, тип ставки фіксована; строк кредиту 48 місяців; дата повернення кредиту 23.01.2024.

У оферті на укладання угоди про надання кредиту № 491018747 від 22.01.2020 відповідач вказав, що під час користування кредитом він пропонує банку надавати йому послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором, за надання яких пропонує встановити комісійну винагороду, а саме: за надання кредиту 0,00% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті на укладення Угоди (далі - Оферта) без ПДВ; за обслуговування кредиту 0,00% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті без ПДВ. Дата повернення кредиту 23.01.2024. Для повернення заборгованості за Угодою пропонує використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку.

Згідно п. 3. цієї оферти відповідач просить надати йому кредит для повернення заборгованості за кредитним договором №630927276 від 14.05.2018 року. Розмір - 26,691.27 грн, спосіб видачі переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Альфа-Банк». Підписанням цієї Оферти він надав власну згоду банку на передачу до кредитного реєстру Національного банку України інформації у випадках, обсязі, строки та у порядку передбачених чинним законодавством України, а також беззаперечно підтвердив, що перед укладенням угоди ознайомлений у письмовій формі зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту. В Додатку №1, що є невід`ємною частиною Угоди, запропонував визначити детальний розпис складових загальної вартості кредиту реальної річної процентної ставки; графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування; сум комісійної винагороди та інших платежів за угодою. Всі відносини між ним та банком, що не врегульовані угодою, пропонує врегулювати договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом додатково до тих, що вказані в угоді, і є невід`ємною частиною угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті банку: www.alfabank.com.ua. Строк для акцепту банку: 30 робочих днів з моменту отримання банком оферти. Угода набуває чинності з моменту підписання банком акцепту на укладання угоди та надання споживчого кредиту, відповідно до умов угоди та договору .

Банк прийняв пропозицію відповідача, про що свідчить підписаний акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 491018747 від 22.01.2020.

Додатком №1 до угоди про надання кредиту є графік платежів за кредитним договором № 491018747 від 22.01.2020, у якому визначено щомісячний платіж з 23.02.2020 по 23.01.2024 у розмірі 1 120,62 грн, останній 23.01.2024 у розмірі 1 119,90 грн (а.с. 9).

На підтвердження надання інформації споживачу до укладення договору про споживчий кредит позивач долучив до матеріалів позову паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем, яким ОСОБА_1 підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування (а.с. 9-зворот).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 491018747 від 22.01.2020, така станом на 16.07.2025 з урахуванням часткового погашення відповідачем становить 32 223,77 грн, з яких: 16 601,96 грн - сума заборгованості за кредитом; 15 621,81 грн - сума заборгованості за процентами; сума заборгованості за комісією, штрафом та пенею 0 грн (а.с. 14, зворот).

Згідно меморіального ордеру № 786348 від 23.01.2020 відповідач отримав кредит в сумі 26 691,27 грн, який був перерахований на позичковий рахунок НОМЕР_3 .

Згідно виписки по особовому рахунку, відповідач отримав кредитні кошти у загальному розмірі 26 691,27 грн та користувався кредитними коштами, частково сплачував заборгованість.

Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» 12.08.2022 затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.

Позивач 03.04.2025 звертався до відповідача з досудовою вимогою щодо усунення порушень та виконання договірних зобов`язань, в якій АТ «Сенс Банк» вимагало від відповідача протягом 30 календарних днів погасити прострочену заборгованість, яка станом на 24.03.2025, становила 32 223, 77 грн, а у випадку невиконання вимоги у визначений строк банк вимагав достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом. Вказана досудова вимога була надіслана відповідачу рекомендованим листом для вручення особисто.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами вказаного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.

Відповідно до ст. 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Таким чином, судом встановлено, що між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 правовідносини виникли внаслідок укладення кредитного договору.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач порушив умови договору щодо сплати платежів і позивач має право вимагати повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому кредитними коштами, як і не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, свого розрахунку, а також не заявляв клопотань про призначення судової економічної експертизи для перевірки правильності розрахунку умовам кредитного договору.

Суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши такі на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, за встановлених обставин укладення відповідачем кредитного договору, взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 491018747 від 22.01.2020 в загальному розмірі 32 223,77 грн, з яких: 16 601,96 грн заборгованість за тілом кредиту; 15 621,81 грн заборгованість за процентами.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу подано копії: договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Лойферу А.Е.

Згідно з п. 3.1. договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду 375,00 грн; за отримання рішення суду 225,00 грн; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85 %. Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані із розглядом справи за цією позовною заявою, становлять 3 129,57 грн (із розрахунку: 375,00 грн + 225,00 грн + 32 223,77 грн х 7,85 %).

Суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат є підставою для їх стягнення судом у визначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності цих витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд враховує відсутність заперечення відповідача і чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, обґрунтованість розміру цих витрат, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності і розумності таких витрат.

Враховуючи категорію справи та те, що предмет спору в цій справі не є складним, характер позовних вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не займали значних витрат часу на їх виготовлення, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в загальній сумі 3 129,57 грн є завищеним та необґрунтованим, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

З огляду на складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, суд вважає, що обґрунтованими і пропорційними до предмета спору є витрати на правничу допомогу в розмірі 2 500 грн, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Також при зверненні до суду позивач сплатив 2 422,40 грн судового збору, які зараховано до спеціального державного бюджету України.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. 4, 19, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 289 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №491018747 від 22.01.2020 у розмірі 32 223,77 (тридцять дві тисячі двісті двадцять три грн 77 коп.) грн, з яких: 16 601,96 грн заборгованість за тілом кредиту; 15 621,81 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн та 2 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Гундяк Т.Д.

Повний текст рішення складено 24.12.2025.