Рішення № 132888701, 24.12.2025, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1843/25

Номер провадження 2/541/998/2025

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 грудня 2025 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2025 року представник ТОВ «Коллект Центр» звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вищевказаною позовною заявою.

Позов обґрунтовує тим, що 29 червня 2019 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0997939456 та надано кредит згідно зі заявкою-анкетою № 2628627492 від 21 березня 2020 року в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0997939456 від 29 червня 2019 року, що акцептована відповідачем 21 березня 2020 року шляхом підписання одноразовим ідентифікатором. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається сторонами відповідно до умов договору. Відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому, кредитодавцем (ТОВ «Інфінанс») було перераховано грошові кошти. Підписанням договору позики відповідач також підтвердила, що вона повністю ознайомилася з усіма його умовами, в тому числі з правилами, та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. 14 липня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 14-07/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за договором позики № 0997939456 від 29 червня 2019 року, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 . У подальшому, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, у тому числі за договором позики № 0997939456 від 29 червня 2019 року, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .

Відповідачка в зазначені строки умови договору не виконала, кошти, отримані за вказаним договором, у погоджені сторонами в договорі строки не повернула, внаслідок чого станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості має перед позивачем прострочену заборгованість на загальну суму 47407,03 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 3050,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 44357,03 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 16000 грн.

Ухвалою судді від 14 травня 2025 року відкрито провадження у справі за вищенаведеною позовною заявою та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 63).

09 червня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Хабло Г.О., в якому відповідач просила залишити без задоволення позовну заяву ТОВ «Коллект центр» до неї з огляду на те, що до матеріалів позовної заяви позивачем не додано ряду доказів, що необхідні для повного та всебічного розгляду справи. Крім того, відповідач вказала на строк кредитування, що мав становити 30 днів, на відміну від того строку, протягом якого кредитори нараховували їй відсотки та надала контррозрахунок заборгованості за договором позики № 0997939456 від 29 червня 2019 року. Також зазначила, що в матеріалах справи відсутня ліцензія ТОВ «Інфінанс», яка дає право фінансовій установі нараховувати проценти (відсотки). Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо підтвердження видачі коштів в позику ОСОБА_1 , належності відповідного карткового рахунку їй та інформації про те, на виконання якого саме договору було здійснено переказ. 06.07.2022 року Галицьким районним судом м. Львова в рамках кримінального провадження № 22021000000000363 від 22.10.2021 було накладено арешт на майно ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», та ТОВ «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799749), а керівник ТОВ «Вердикт Капітал» ОСОБА_2 , який підписав договір факторингу від 14 липня 2021 року № 14-07/21 та договір відступлення права вимоги від 10 січня 2023 року № 10-01/2023, має повноваження на підписання правочинів на суму, що не перевищує 1000 (одну тисячу) гривень, тому зазначені договори підписані особою, яка не мала права підписувати від імені ТОВ «Вердикт Капітал» зазначені договори на мільйонні суми. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката з 16000,00 грн. до 1000,00 грн., з огляду на те, що адвокатське агентство «Лігал Ассістанс» створює однотипні позовні заяви невеликої складності, які не потребують значних витрат часу; ціна позову в рази завищена позивачем; докази оплати клієнтом гонорару адвокату на момент подачі позовної заяви відсутні (а.с. 68-112).

17 червня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивач навів наступні заперечення на аргументи відповідача. Так, позивачем були надані достатні та допустимі докази щодо укладення договору та перерахування коштів за ним. Крім того, отримавши позовну заяву, відповідач зустрічного позову щодо оспорення зазначеного кредитного договору щодо його не укладення, не подав. Таким чином вбачається, що укладений між сторонами кредитний договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним, тому є чинним. Також зазначив, що зі змісту договору вбачається визначення двох окремих строків: строк користування траншем 30 календарних днів, дотримання якого надає можливість позичальнику отримати наступний транш кредиту (умови пропозиції та акцепту оферти); строк користування кредитними коштами, наданими окремими траншами в рамках відновлювальної кредитної лінії, обмеженої максимальною сумою 20000,00 грн. 36 календарних місяців з дати укладення договору. Згідно з розрахунками заборгованості, нарахування відсотків за договором надання позики проведено за період з 21.03.2020 р. по 28.06.2022 р. включно, тобто виключно в межах строку користування кредитними коштами 36 календарних місяців з дати укладення договору. Відповідно до інформації з Комплексної інформаційної системи Національного банку України, ТОВ «Інфінанс» (код ЄДРПОУ: 39083990) та ТОВ «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799749) були зареєстровані як фінансові установи та на момент укладання договору про надання позики, договору факторингу, договору відступлення права вимоги у товариств були наявні відповідні ліцензії. Щодо клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу зазначив, що на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а також їх вартості їх вартості, до позовної заяви було надано достатні, належні та достовірні докази для підтвердження витрат на правову допомогу, а відповідно п. 4.2. договору сторонами узгоджено, що ТОВ «Коллект Центр» зобов`язується оплатити надані АО «Лігал Ассістанс» надані послуги (а.с. 113-125).

24 червня 2025 року до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в яких відповідач наполягала на доводах, викладених нею у відзиві на позовну заяву (а.с. 131-135).

30 червня 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких останній підтримав заявлені позовні вимоги, з мотивів наведених у позовній заяві та відповіді на відзив (а.с. 140-144).

Сторони, належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились (а.с. 182-186).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

29 червня 2019 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0997939456, шляхом підписання електронним підписом відповідачки.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (у редакції, що діяла на момент укладення сторонами договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту), електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» (у редакції, що діяла на момент укладення сторонами договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту) передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).

При цьому, на виконання вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, у зв`язку з чим він, в силу положень статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 був укладений у електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів» та не суперечить приписам ч. 1 ст. 205, ст. 6, 207, 627-628, ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Відповідно до п. 1.2-15 даного договору, відповідачу був наданий кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000 грн., в межах строку дії договору 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами, з максимальною відсотковою ставкою за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості 1,75 %. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається сторонами відповідно до умов договору. У п. 1.6. договору зазначений максимальний строк (кількість календарних днів користування кредитом (траншем), що становить 30 календарних днів (а.с. 7-10).

21 березня 2020 року в рамках вказаного договору ТОВ «Інфінанс» надало відповідачу пропозицію на отримання 2 траншу кредиту згідно заявки-анкети від 21 березня 2020 року № 2628627492 на наступних умовах: розмір кредиту (траншу) 3050,00 грн.; строк користування кредитом (траншем) 30 днів; строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0997939456 від 29 червня 2019 року 3 роки; відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом; річна відсоткова ставка 638,75 %; загальна вартість кредиту у грошовому вираженні 4,00 грн.; реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) 638,75% (а.с. 10 на звороті).

21 березня 2020 року відповідач ОСОБА_1 підписала акцепт оферти від 21 березня 2020 року на отримання 2 траншу кредиту згідно заявки-анкети № 2628627492 від 21 березня 2020 року в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0997939456 від 29 червня 2019 року, згідно з яким погодилась з умовами оферти від ТОВ «Інфінанс», умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOМ», затверджених наказом № 11/1 від 11 травня 2019 року, погодилась отримати 2 транш кредиту в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0997939456 від 29 червня 2019 року, на вищевикладених умовах та надала згоду на використання при укладенні цього правочину одноразового ідентифікатора, в якості аналога її власноручного підпису (а.с. 11).

Відповідно до виписки по рахунку НОМЕР_1 (картка № НОМЕР_2 ), що був відкритий на ім`я ОСОБА_1 , за період з 21 березня 2020 року по 21 квітня 2020 року, 21 березня 2020 року відбулось зарахування переказу на вищезазначену картку у розмірі 3050,00 грн., що відповідає сумі кредиту, зазначеній в анкеті-заяві та підтверджує виконання ТОВ «Інфінанс» договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 29 червня 2019 року № 0997939456 (а.с. 189-191).

14 липня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 14-07/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за договором позики № 0997939456 від 29 червня 2019 року, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 (а.с. 25-30).

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, у тому числі за договором позики № 0997939456 від 29 червня 2019 року, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 (а.с. 31-36,58).

Згідно з Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Вердикт Капітал» (Протокол № 10-01/23КЦ) від 10 січня 2023 року, загальними зборами учасників одноголосно вирішено надати згоду на укладання ТОВ «Вердикт Капітал» з ТОВ «Коллект Центр» правочину про відступлення (продаж) прав вимоги, належних ТОВ «Вердикт Капітал» за грошові кошти в сумі (ціна договору) 5 312 491,59 грн. та уповноважено Генерального директора ТОВ «Вердикт Капітал» Іжаковського Олега Валерійовича укласти та підписати з ТОВ «Коллект Центр» договір по відступленню (купівлю-продаж) прав вимоги належних ТОВ «Вердикт Капітал» за грошові кошти в сумі 5 312 491,59 грн., що відповідає ціні договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року.

У даному аспекті також необхідно звернути увагу до презумпції правомірності правочину, що досліджувалась Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 567/3/22, провадження № 61-5252сво23.

Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

Оскільки відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів щодо недійсності договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», та не заявлено такої вимоги, суд не бере до уваги твердження відповідача у цій частині.

Згідно з розрахунками заборгованості, наданими позивачем, відповідач ОСОБА_1 станом на 27 квітня 2025 року має заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 29 червня 2019 року № 0997939456 в розмірі 47407,03 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 3050,00 грн., заборгованість за відсотками 44357,03 грн. (а.с. 19-24,59).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтями 512, 514 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пред`являючи позов до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29 червня 2019 року № 0997939456, новий кредитор посилався на те, що позичальник після заміни кредитора у зобов`язанні борг не погасив, має невиконані зобов`язання з погашення тіла кредиту та зі сплати відсотків.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17) щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості за нарахованими процентами необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитних договорів умовах, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 30 днів відповідно, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму вартості кредиту. Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Як встановлено судом, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 30 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Звертаючись з позовом, ТОВ «Коллект Центр» посилалося на наявність у позичальника заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом. Однак, заявлена до стягнення сума відсотків нарахована як за період до прострочення боржником, так і за період після такого прострочення за кредитним договором.

Таким чином, за неповернення вказаних сум після закінчення строку, на який були видані кредитні кошти, може настати відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором від 29 червня 2019 року № 0997939456 у розмірі 4651,40 грн., з яких: 3050 грн. тіло кредиту; 1601,40 грн. відсотки (3050 грн. х 1,75% х 30 днів).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. (а.с. 6), оскільки позовні вимоги задоволені на 9,81 % від ціни позову (4651,40 грн. х 100% / 47407,03 грн.), з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати за сплату судового збору у розмірі 237,64 грн.

Згідно з положенням п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Правнича допомога позивачу надавалася адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» на підставі договору про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року № 01-07/2024 (а.с. 41-42). Вартість послуг згідно витягом з акту про надання юридичної допомоги від 31 березня 2025 року № 6 складає 16 000 грн. (а.с. 45), тому суд дійшов висновку про задоволення витрат позивача на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 1569 грн. 60 коп., що становить 9,81 % від 16 000 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 62, 81, 141, 258, 264, 265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»заборгованість за кредитним договором від 29 червня 2019 року № 0997939456 станом на 27 квітня 2025 року у розмірі 4651 (чотири тисячі шістсот п`ятдесят одна) гривня 40 копійок, з яких: 3050,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом; 1601,40 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»судові витрати у розмірі 1807 (одна тисяча вісімсот сім) гривень 24 копійки, з яких: 237,64 грн. судові витрати зі сплати судового збору; 1569,60 грн. витрати на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133, код ЄДРПОУ: 44276926.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя О. А. Городівський