Рішення № 132876349, 24.12.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9974/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправною та скасування вимоги від 11 липня 2025 року №Ф-8010-0320-У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) у сумі 30914,06 грн.

Позов обґрунтований тим, що з 29 листопада 2007 року по 23 травня 2024 року ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем. ГУ ДПС у Волинській області сформувало вимогу від 11 липня 2025 року №Ф-8010-0320-У, з якою позивач не погоджується з тих підстав, що фактично підприємницькою діяльністю не займався, звітності не подавав та доходів ніяких не отримував, а у період з 01 вересня 2007 року по 31 серпня 2025 року був працевлаштований у Луцькому національному технічному університеті. Тож при виплаті доходу (заробітної плати) єдиний внесок за нього нараховує та сплачує роботодавець в розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок.

Крім того позивач вважає, що оскаржувана вимога не відповідає вимогам Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VІ), Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953; далі - Інструкція №449). Так у разі існування недоїмки зі сплати єдиного внеску обчислення боргу має бути зроблено в кінці календарного місяця (кварталу). Натомість контролюючий орган вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивачу не направляв, а заборгованість з єдиного внеску за цей час росла та призвела до покладення надмірного тягаря з його сплати.

Позивач вважає, що сформована з порушенням вимог чинного законодавства вимога є протиправною та підлягає скасуванню, тому просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач у відзиві на позов у задоволенні позовних вимог просив відмовити (а.с.67-72). В обґрунтування цієї позиції вказав, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 при припиненні 23 травня 2024 року підприємницької діяльності ліквідаційний звіт не подав. Вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску формується на підставі даних інформаційної системи, тобто в автоматичному режимі. Відповідач повідомив, що 13 лютого 2024 року було сформовано вимогу №Ф-1721-0320 на суму боргу 12543,30 грн станом на 31 грудня 2023 року, яка не була оскаржена та яку направлено для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. За несвоєчасну сплату єдиного внеску прийнято рішення від 09 травня 2025 року №0014451/03-20-24-06-10 про нарахування штрафу у сумі 2508,66 грн та пені у сумі 28405,40 грн, всього у сумі 30914,06 грн. Відповідач зауважив, що оспорювана вимога від 11 липня 2025 року №Ф-8010-0320-У на суму 30914,06 грн є похідним документом, що відображає рішення від 09 травня 2025 року №0014451/03-20-24-06-10, яке набуло статусу узгодженого; формування вимоги є лише етапом для процедури стягнення боргу (недоїмки).

У відповіді на відзив позивач просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.82-84).

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.

Суд перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 29 листопада 2007 року по 23 травня 2024 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №456574 (а.с.10) та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.11).

13 лютого 2024 року ГУ ДПС у Волинській області на підставі статті 25 Закону №2464-VI сформувало вимогу №Ф-1721-0320 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 12543,30 грн (а.с.77).

Із інтегрованої картки платника податків вбачається, що 27 травня 2024 року у межах виконавчого провадження (№74934298) згідно з платіжним дорученням від 27 травня 2024 року №35621 сплачено заборгованість у сумі 12543,30 грн (а.с.79).

Рішенням ГУ ДПС у Волинській області від 09 травня 2025 року №0014451/03-20-24-06-10 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну плату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI до ОСОБА_1 застосовано штраф у сумі 2508,66 грн, а також за період з 10 лютого 2018 року по 27 травня 2024 року нараховано пеню у сумі 28405,40 грн (а.с.77 зворот).

Надалі ГУ ДПС у Волинській області сформувало вимогу від 11 липня 2025 року №Ф-8010-0320-У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 30914,06 грн, з яких 2508,66 грн штраф, 28405,40 грн пеня (а.с.78).

Позивач оскаржує саме цю вимогу.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Закон №2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з положеннями частини другої статті 8 та статті 12 Закону №2464-VI єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).

Положеннями частини восьмої статті 9 Закону №2464-VІ визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина одинадцята статті 9 Закону №2464-VІ).

Частиною першою статті 25 Закону №2464-VІ установлено, що рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до частин другої, третьої статті 25 Закону №2464-VІ у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з частиною десятою статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до частини тринадцятої статті 25 Закону №2464-VІ нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до податкового органу або позову до суду.

Частиною чотирнадцятою статті 25 Закону №2464-VІ установлено, що нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Процедуру застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом №2464-VІ, врегульовує, а також визначає процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами Інструкція №449 (далі у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21 грудня 2020 року №790 зі змінами).

Підпунктом 2 пункту 2 розділу VII Інструкції №449 установлено, що згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених пунктами 1, 4, 5, 15 та 16 частини першої статті 4 Закону, податкові органи застосовують штрафні санкції в таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних ІКС (тут інформаційно-комунікаційних систем ДПС).

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

За приписами пункту 15 розділу VII Інструкції №449 суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Частина шістнадцята статті 25 Закону №2464-VІ, пункт 13 розділу VII Інструкції №449 передбачає, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

З аналізу викладених правових норм слідує, що умовою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені є несвоєчасна сплата останнім єдиного внеску.

Пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

За обставин цієї справи рішенням ГУ ДПС у Волинській області від 09 травня 2025 року №0014451/03-20-24-06-10 (а.с.79 зворот) про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яке прийняте за формою згідно з додатком 12 до Інструкції №449, позивачу нараховано штраф у сумі 2508,66 грн за період з 10 лютого 2018 року по 27 травня 2024 року та пеню у сумі 28405,40 грн.

За правилами пункту 7 розділу VIІ Інструкції №449 рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається надісланим (врученим) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо його передано службовій особі такого платника єдиного внеску під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнім відомим місцем її перебування з повідомленням про вручення. У разі якщо неможливо вручити платнику єдиного внеску рішення про нарахування пені та застосування штрафів поштою у зв`язку з його відсутністю за місцезнаходженням (службових осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника єдиного внеску прийняти рішення, рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається врученим платнику єдиного внеску в день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.

Відповідно до пункту 8 розділу VII Інструкції №449 суми штрафів та пені, передбачені пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, підлягають сплаті платником єдиного внеску чи банком, небанківським надавачем платіжних послуг протягом 10 календарних днів після надходження відповідного рішення або можуть бути оскаржені в цей самий строк до податкового вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це відповідного податкового органу, посадовими особами якого прийнято це рішення.

Вказане рішення у паперовому вигляді ОСОБА_1 надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернуто податковому органу у зв`язку із закінченням терміну зберігання (а.с.97). Відповідно до пункту 8 розділу VII Інструкції №449 рішення вважається врученим 04 червня 2025 року.

Позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів сплати штрафу та пені, застосованих рішенням від 09 травня 2025 року №0014451/03-20-24-06-10, як і доказів його оскарження.

Доводи та аргументи позову вочевидь не враховують обставин, за яких сформована вимога від 11 липня 2025 року №Ф-8010-0320-У, а пояснення позивача стосуються наявності/відсутності підстав для сплати єдиного внеску за час перебування у статусі фізичної особи-підприємця (до припинення підприємницької діяльності). Однак суд зауважує, що нарахування єдиного внеску мало місце за даними ІКП, у зв`язку із чим сформована вимога від 13 лютого 2024 року №Ф-1721-0320 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 12543,30 грн (а.с.77), яка також оскаржена не була, а сума боргу погашена у примусовому порядку.

Оскільки фінансові санкції позивач не сплатив, а рішення від 09 травня 2025 року №0014451/03-20-24-06-10 про їх застосування не оскаржив, то відповідач сформував на суму заборгованості вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11 липня 2025 року №Ф-8010-0320-У та цей виконавчий документ для примусового виконання також направив до органу державної виконавчої служби (а.с.54).

Тобто, оспорювана вимога є похідною від рішення від 09 травня 2025 року №0014451/03-20-24-06-10. Водночас перевірка правомірності прийнятого ГУ ДПС у Волинській області рішення не охоплена цим спором (не є предметом позову). Отже, позивач має обов`язок сплатити нараховані штраф та пеню, якщо лише зазначене рішення не скасоване у встановленому порядку.

Рішення від 09 травня 2025 року №0014451/03-20-24-06-10 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені на момент розгляду справи є чинним, а тому відсутні підстави для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11 липня 2025 року №Ф-8010-0320-У, яка є предметом оскарження у цій справі.

Перевіривши фактичну та юридичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк