Рішення № 132876348, 24.12.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9747/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Транском Альянс» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Транском Альянс» (далі ПП «Транском Альянс») звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 травня 2025 року №UA2050002025107 та №UA2050002025108.

В обґрунтування позову позивач вказав, що за результатами документальної невиїзної перевірки дотримання ПП «Транском Альянс» вимог законодавства з питань митної справи відповідач з урахуванням інформації, отриманої від уповноваженого органу Королівства Бельгії у листах від 28 квітня 2022 року №2021/N6A2N30/00022816/2 та від 17 вересня 2024 року №2024/N6A2N30/00011751/2, дійшов висновку про заниження митних платежів за рядом митних декларацій типу «ІМ40ДЕ» з огляду на те, що преференційне походження товарів за наданими при митному оформленні сертифікатами з перевезення EUR.1 E5.726.135, E5.726.131, E5.726.134, E5.726.136, E5.726.471, E5.726.469, E5.835.064, E5.832.832, E5.832.833, E5.891.956, E5.921.721, E5.921.716, E5.846.930, E5.846.929, виданими експортером Am Trading s.r.o., не підтверджено.

Ці висновки слугували підставою прийняття податкових повідомлень-рішень, якими донараховано митні платежі. Позивач не погоджується із висновками акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями та вважає, що у нього як імпортера відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікатів EUR.1 та декларацій-інвойсів та виключно експортер (продавець) несе відповідальність за правдивість інформації у них. Застосовуючи преференцію при митному оформленні товарів, ПП «Транском Альянс» обґрунтовано сподівалося на добросовісність дій свого контрагента-експортера та не мало підстав піддівати сумніву правомірність оформлення та видачі сертифікатів EUR.1 на такі товари.

Позивач зазначив, що сертифікати про походження EUR.1 не скасовані, не визнані недійсними, тобто є чинними, а тому є документами, що підтверджують походження товару з країн Європейського Союзу та надають пільги зі сплати митних платежів. При цьому митним органом не надано беззаперечних доказів існування у позивача намірів фінансового характеру, спрямованих на ухиляння від сплати всіх необхідних платежів при митному оформленні, та Волинська митниця не надала доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Королівства Бельгії до експортера за наданням пояснень про нелегалізовані сертифікати чи про притягнення до відповідальності експортера.

Позивач також стверджує, що відповідачем порушено процедуру проведення перевірки (неповідомлення позивача у встановленому порядку про проведення перевірки), що тягне за собою визнання такої перевірки протиправною та скасування рішень, прийнятих за її результатами.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог як безпідставних (а.с.130-140 том 1). З цього приводу вказав, що Волинською митницею у зв`язку з надходженням документально підтвердженої інформації від Митної служби Королівства Бельгії, доведеної листами Держмитслужби України від 07 листопада 2024 року №15/15-03-01/7/5778 та від 08 листопада 2024 року №15/15-03-01/7/5795, про непідтвердження преференційного походження товарів, митне оформлення яких завершено, призначено проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ПП «Транском Альянс» вимог законодавства України з питань митної справи. При проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів встановлено, що митне оформлення товарів за митними деклараціями (далі МД) UA204020/2020/219565, UA204020/2020/219567, UA204020/2020/219568, UA204020/2020/219571, UA204020/2020/223667, UA204020/2020/ 223671, UA204020/2020/229664, UA204020/2021/206985, UA204020/2021/206990, UA204020/2021/244701, UA204020/2021/216362, UA204020/2021/216371, UA204020/ 2021/227540, UA204020/2021/227541 здійснено із застосуванням преференції за кодом «410» - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу; нарахування та сплата ввізного мита здійснена за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 16 Протоколу 1 «Щодо визнання концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до економічної частини Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року №1678-VІІ (далі Угода про асоціацію) та в рамках дії норм статті 15 Доповнення І «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження (далі - Конвенція). Наведеними актами міжнародного законодавства передбачено можливість застосування преференційного режиму щодо товарів, які походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, за умови подання одного з документів, що підтверджують походження, зокрема, зокрема, сертифіката з перевезення товару EUR.1, який видається митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заяву експортера або під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Угода про асоціацію передбачає перевірку підтверджень походження товарів (у довільному порядку - вибірково або за наявності обґрунтованих сумнівів).

Відповідач зазначив, що в рамках заходів з контролю за правомірністю визначення країни походження товарів, які оподатковуються преференційними ставками мита, Держмитслужбою було направлено на перевірку до митного органу Королівства Бельгії сертифікати з перевезення EUR.1 E5.726.135, E5.726.131, E5.726.134, E5.726.136, E5.726.471, E5.726.469, E5.835.064, E5.832.832, E5.832.833, E5.891.956, E5.921.721, E5.921.716, E5.846.930, E5.846.929 на предмет достовірності, правильності інформації, що в них міститься, та походження товару. Від уповноважених органів Королівства Бельгії надійшли результати перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1, складених експортером Am Trading s.r.o. (листи від 28 квітня 2022 року №2021/N6A2N30/00022816/2 та від 17 вересня 2024 року №2024/N6A2N30/00011751/2); за їх змістом через відсутність співпраці та відсутність доказів, які підтверджують походження товару, неможливо підтвердити, що товари, зазначені у вказаних сертифікатах EUR.1, відповідають преференційним правилам походження, тобто преференційне походження товарів, зазначених в цих сертифікатах, не підтверджене. Отже, преференційна ставка ввізного мита до товарів застосована неправомірно, що призвело до заниження ПП «Транском Альянс» податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 901009,95 грн.

Відповідач вважає, що формальна наявність поданих до митного оформлення сертифікатів з перевезення товару EUR.1, за видачу яких несе відповідальність експортер, не є достатньою підставою для висновків про вчинення ПП «Транском Альянс» всіх необхідних та залежних від нього дій для здійснення декларування «преференційного походження» ввезеного товару та отримання пільги тарифної преференції. У зазначених зовнішньоекономічних відносинах обов`язок з визначення, декларування і сплати мита та податків має саме ПП «Транском Альянс», а тому саме він несе відповідальність за повноту виконання цього обов`язку.

У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача у відзиві на позов (а.с.36-40 том 2). Додатково зазначив, що звернувся із запитом до експортера - компанії Am Trading s.r.o. з метою отримання підтвердження щодо можливого звернення уповноважених органів Королівства Бельгії з питань, пов`язаних із перевіркою сертифікатів про походження товару, та з проханнями надати інші документи, що підтверджують преференційне походження товару. У відповідь на запит компанія Am Trading s.r.o. поінформувала, що жодних запитів або звернень від уповноважених органів Королівства Бельгії, що стосуються перевірки названих сертифікатів, до неї не надходило. Позивач також зазначив, що митні агенти є лише уповноваженими представниками, але не експортерами, тоді як відповідальність за достовірність поданої інформації відповідно до статті 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 Угоди про Асоціацію покладається саме на експортера, тому і звертатися за підтвердженням або спростуванням походження товару необхідно саме до нього.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.

Ухвалою суду від 18 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін) (а.с.34 том 2).

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

На підставі наказу Волинської митниці від 12 березня 2025 року №105 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ПП «Транском Альянс» вимог законодавства України з питань митної справи» була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання вимог законодавства України у сфері митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, а саме правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) зі сплати ввізного мита за кодом митної преференції «410» в рамках Угоди про асоціацію при митному оформленні товарів за митними деклараціями від 09 червня 2020 року UA204020/2020/219565, UA204020/2020/219567, UA204020/2020/219568, UA204020/ 2020/219571, від 06 липня 2020 року UA204020/2020/223667, UA204020/2020/223671, від 03 серпня 2020 року UA204020/2020/229664, від 12 лютого 2021 року UA204020/2021/206985, UA204020/2021/206990, від 22 березня 2021 року UA204020/2021/216362, UA204020/ 2021/216371, від 29 квітня 2021 року UA204020/2021/227540, UA204020/2021/227541, від 02 липня 2021 року UA204020/2021/244701 (а.с.225 том 1).

Про призначення документальної невиїзної перевірки позивача було повідомлено листом Волинської митниці від 13 березня 2025 року №7.3-2/19/13/3075 (а.с.222 том 1), який отримано останнім 26 березня 2025 року (а.с.244 том 1).

У листі від 27 березня 2025 року №27.03/25 позивач просив відповідача надіслати на електронну адресу ПП «Транском Альянс» копії листів уповноваженого органу Королівства Бельгії від 17 вересня 2024 року №2024/N6A2N30/00011751/2 та від 28 квітня 2022 року №2021/N6A2N30/00022816/2 та зупинити проведення перевірки на строк, достатній для надання додаткових документів та/або інформації отримання таких копій (а.с.219-220 том 1).

Волинська митниця листом від 03 квітня 2025 року 2025 №7.3-2/19/13/4035 повідомила про відсутність підстав зупинення проведення перевірки та про можливість ознайомлення з листами уповноваженого органу Королівства Бельгії від 17 вересня 2024 року №2024/N6A2N30/00011751/2 та від 28 квітня 2022 року №2021/N6A2N30/00022816/2 у приміщенні Волинської митниці (а.с.29-30 том 1).

За результатами проведеної перевірки складено акт від 11 квітня 2025 року №30/25/7.3-19/17/40048708 (а.с.189-195 том 1). За змістом акта перевірки фактурна вартість товару за вказаними у додатку 1 митними деклараціями становить 234000,00 євро, митна вартість товару становить 7533416,20 грн; країна походження товару «ЕU». Отримувачем товару та особою відповідальною за фінансове врегулювання є ПП «Транском Альянс»; відправник (експортер) компанія Am Trading s.r.o. Митне оформлення товарів здійснено із застосуванням преференції за кодом «410» - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Євросоюзу. Для підтвердження преференційного походження товару до митного оформлення надано сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (графа 44): E5.726.135, E5.726.131, E5.726.134, E5.726.136, №E5.726.471, E5.726.469, E5.835.064, E5.832.832, E5.832.833, E5.891.956, E5.921.721, E5.921.716, E5.846.930, E5.846.929.

В ході перевірки використані документи: електронні копії документів з програмно-інформаційного комплексу Автоматизованої системи митного оформлення (АСМО) «Інспектор» (електронні митні декларації типу ІМ40ДЕ згідно з додатком 1); копії сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (згідно з додатком 1); листи Рівненської митниці від 21 листопада 2024 року №7.13-1/15-04/7-40/7124 та від 19 листопада 2024 року №7.13-1/15/7-40/7052; копії листів митної служби Королівства Бельгії від 28 квітня 2022 року №2021/N6А2N30/00022816/2 (доведено листом Держмитслужби України від 07 листопада 2024 року №15/15-03-01/7/5778) та від 17 вересня 2024 року №2024/N6А2N30/00011751/2 (доведено листом Держмитслужби України від 08 листопада 2024 року №15/15-03-01/7/5795).

За змістом акта перевірки застосування ПП «Транском Альянс» преференційного режиму до товарів за митними деклараціями згідно з переліком здійснювалося відповідно до Доповнення І до Конвенції. Листами уповноваженого митного органу Королівства Бельгії від 28 квітня 2022 року №2021/N6A2N30/00022816/2 (доведено листом Держмитслужби України від 07 листопада 2024 року №15/15-03-01/7/5778) та від 17 вересня 2024 року №2024/N6A2N30/00011751/2 (доведено листом Держмитслужби України від 08 листопада 2024 року №15/15-03-01/7/5795) повідомлено про негативні результати перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1 відповідно до статей 31 і 32 Доповнення І Конвенції. Дані сертифікати подавалися для застосування преференційного режиму оподаткування до вживаних транспортних засобів, митне оформлення яких завершено. Уповноваженим митним органом Королівства Бельгії повідомлено, що через відсутність співпраці та відсутність доказів, підтверджуючих походження товару неможливо підтвердити відповідність товарів, зазначених у сертифікатах EUR.1 E5.726.135, E5.726.131, E5.726.134, E5.726.136, E5.726.471, E5.726.469, E5.835.064, E5.832.832, E5.832.833, E5.891.956, E5.921.721, E5.921.716, E5.846.930, E5.846.929, преференційним правилам походження. Таким чином, статус походження товарів у зазначених сертифікатах походження товару EUR.1 за поданими МД не підтверджено відповідно до вимог Доповнення І до Конвенції. Враховуючи, що для ввезених товарів преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація зазначена у сертифікатах походження товару EUR.1 про преференційне походження виявилась непідтвердженою, тому преференційна ставка ввізного мита застосована неправомірно. Встановлені порушення призвели до заниження ПП «Транском Альянс» податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 901009,95 грн, у т.ч.: ввізного мита на суму 753341,63 грн та податку на додану вартість (ПДВ) на суму 147668,32 грн.

За висновкам акта перевірки (розділ IV) встановлено порушення ПП «Транском Альянс»: 1) вимог частини першої статті 15 Доповнення 1 до Конвенції, частини першої статті 257, частини п`ятої статті 280 Митного кодексу України (далі МК України), в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита за митними деклараціями згідно з додатком 1 на загальну суму 753341,63 грн; 2) підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України (далі ПК України), внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 147668,32 грн.

ПП «Транском Альянс» подало заперечення від 22 квітня 2025 року на акт документальної невиїзної перевірки від 11 квітня 2025 року №30/25/7.3-19/17/40048708 (а.с.215-218), які Волинською митницею залишені без задоволення, про що повідомлено листом від 01 травня 2025 року №7.3-2/19/13/5289 (а.с.203-207 том 1).

На підставі акта документальної невиїзної перевірки від 11 квітня 2025 року №30/25/7.3-19/17/40048708 щодо ПП «Транском Альянс» прийняті податкові повідомлення-рішення про донарахування грошових зобов`язань:

від 05 травня 2025 року №UA2050002025107 за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання» в сумі 753341,63 грн (а.с.226-228 том 1);

від 05 травня 2025 року №UA2050002025108 за платежем «ПДВ з ввезених на митну територію України суб`єктами господарювання товарів (крім лікарських засобів…, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну…)» у сумі 147668,32 грн, з них 147668,32 грн - основний платіж та 14766,83 грн - штрафні санкції (а.с.229-230 том 1).

Позивач оскаржив податкові повідомленнями-рішеннями від 05 травня 2025 року №UA2050002025107 та №UA2050002025108 в адміністративному порядку (а.с.236-239 том 1). Рішенням Державної митної служби України від 25 липня 2025 року №1/10-06/13/4673 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Волинської митниці - без змін (а.с.231-235 том 1).

Зазначені податкові повідомлення-рішення є предметом оскарження у цьому спорі.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 1 МК України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з частиною другою статті 318 МК України митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

За визначенням, наведеним у пункті 24 частини першої статті 4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи, зокрема щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування (пункти 1, 2 частини третьої статті 345 МК України).

Відповідно до статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення доперевірочного аналізу митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Умовами проведення документальної невиїзної перевірки посадовими особами митного органу частини третя, четверта статті 351 МК України визначає прийняття наказу митного органу про проведення перевірки та направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Статтею 354 МК України установлено, що результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка (частина перша).

Керівник підприємства, що перевірялося, або уповноважена ним особа протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем отримання акта (довідки), зобов`язані повернути митному органу підписаний примірник акта (довідки). Другий примірник акта (довідки) залишається на підприємстві (частина четверта).

У разі незгоди керівника підприємства або уповноваженої ним особи з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці про результати перевірки, він зобов`язаний підписати акт або довідку із запереченнями, які він має право подати протягом 10 робочих днів з дня отримання акта або довідки. До заперечення додаються документи та пояснення, зокрема документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до Податкового кодексу України. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта або довідки про результати перевірки. Заперечення розглядаються митним органом протягом 10 робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях). За результатами розгляду підприємству надсилається відповідь у спосіб, визначений частиною шостою статті 344-1 цього Кодексу (частина сьома).

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надсилання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом п`яти робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству (частина одинадцята). Податкове повідомлення-рішення приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надсилання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом п`яти робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству (частина одинадцята).

За обставин цієї справи документальну невиїзну перевірку Волинською митницею проведено відповідно до наказу від 12 березня 2025 року №105 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ПП «Транском Альянс» вимог законодавства України з питань митної справи», прийнятого на підставі пункту 7 частини першої статті 336, пункту 2 частини 3 статті 345, пункту 2 частини 2 статті 351 МК України, у зв`язку з надходженням від уповноважених органів Королівства Бельгії документально підтвердженої інформації (листи від 17 вересня 2024 року №2024/N6A2N30/00011751/2 та від 28 квітня 2022 року №2021/N6A2N30/00022816/2) про непідтвердження преференційного походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення EUR.1, які надавалися при митному оформленні за митними деклараціями від 09 червня 2020 року UA204020/2020/219565, UA204020/2020/219567, UA204020/2020/219568, UA204020/ 2020/219571, від 06 липня 2020 року UA204020/2020/223667, UA204020/2020/223671, від 03 серпня 2020 року UA204020/2020/229664, від 12 лютого 2021 року UA204020/2021/206985, UA204020/2021/206990, від 22 березня 2021 року UA204020/2021/216362, UA204020/ 2021/216371, від 29 квітня 2021 року UA204020/2021/227540, UA204020/2021/227541, від 02 липня 2021 року UA204020/2021/244701 (а.с.225 том 1).

При цьому відповідач виконав встановлений частиною третьою статті 351 МК України обов`язок щодо направлення ПП «Транском Альянс» рекомендованим листом від 13 березня 2025 року №7.3-2/19/13/3075 (а.с.222 том 1) повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Позивач скористався правом на подання заперечень на акт перевірки (від 22 квітня 2025 року), які були розглянуті митницею, що слідує з листа від 01 травня 2025 року №7.3-2/19/13/5289 (а.с.203-207 том 1).

Наведене вказує на дотримання відповідачем порядку проведення документальної невиїзної перевірки; позивач реалізував право, передбачене частиною восьмою статті 354 МК України, на подання заперечення на акт перевірки, які розглянуті митним органом з повідомленням результату розгляду заперечення.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач порушив вимоги абзацу другого пункту 79.2 статті 79 ПК України, оскільки відповідно до приписів абзацу третього пункту 75.1 статті 75 ПК України види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Таким чином, порядок проведення перевірок митними органами визначається виключно МК України і дія положень ПК України на такі правовідносини не поширюється.

Складений за результатами перевірки акт містить опис виявлених порушень митного законодавства в частині сплати митних платежів (ввізного мита та ПДВ).

Перевіряючи доводи сторін по суті виявлених перевіркою порушень, суд зазначає про таке.

За приписами частини першої статті 272 МК України ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України.

Відповідно до статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Пунктом 1 частини першої статті 276 МК України визначено, що платниками мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено у пункті 1 частини першої статті 289 МК України, обов`язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частиною першою статті 281 МК України обумовлена можливість встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Законом України від 16 вересня 2014 року №1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27 червня 2014 року, яка набула чинності з 01 січня 2016 року та згідно зі статтею 29(1) глави 1 розділу IV якої кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони відповідно до Графіків, встановлених у Додатку 1-А до Угоди.

Відповідно до статті 26 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію її положення застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі 1 до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва») (далі - Протокол I до Угоди).

Законом України від 08 листопада 2017 року №2187-VIII «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження» Україна приєдналася до Регіональної конвенції, яка набрала чинності з 01 лютого 2018 року.

21 листопада 2018 року Підкомітетом України ЄС з питань митного співробітництва прийнято Рішення №1/2018 (далі - Рішення) про заміну Протоколу 1 (чинне з 01 січня 2019 року). Відповідно до статті 1 Рішення Протокол 1 до Угоди замінюється текстом, викладеним у додатку до цього Рішення, зокрема з урахуванням статті 1 цього додатку у торгівлі з Євросоюзом застосовуються правила походження Конвенції, викладені у Доповненні I та у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції.

Згідно з пунктом 1 статті 15 розділу V Доповнення I до Конвенції товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку IIIа; (b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку IIIb; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-MED»), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV а і b.

У пункті 1 статті 16 Доповнення І визначено, що cертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

За правилами пункту 3 статті 16 Доповнення І експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.

Пунктом 7 статті 16 Доповнення I визначено, що митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції.

Пунктом 2 статті 31 Доповнення І передбачено, що з метою належного застосування Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному через компетентні митні організації у перевірці достовірності підтверджень походження товарів та правильності інформації, що міститься в документах.

Процедуру здійснення перевірки достовірності підтверджень походження товарів та правильності інформації, що в них міститься, встановлено статтею 32 Доповнення І. Так відповідно до пункту 1 статті 32 подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог Конвенції.

Наведене дає підстави для висновку, що митний орган має право здійснювати перевірки підтверджень походження товарів після закінчення їх митного оформлення у країні імпорту як за наявності обґрунтованих сумнівів, так і вибірково.

Пунктами 3, 5 статті 32 Доповнення І визначено, що перевірка здійснюється митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Митнi органи, на запит яких була здiйснена перевiрка, мають бути якнайшвидше повiдомленi про її результати. Цi результати повиннi чiтко вказувати на те, чи є перевiренi документи достовiрними та чи розглядуванi товари можуть бути визнанi такими, що походять з однiєї з Договiрних Сторiн i вiдповiдають iншим вимогам цiєї Конвенцiї.

Як обумовлено пунктом 6 статті 32 Доповнення І, якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі положень статей 31, 32 Доповнення І до Конвенції, з метою контролю за правомірністю визначення країни походження товарів, які оподатковуються преференційними ставками мита, Державною митною службою України на звернення Поліської митниці від 16 червня 2021 року №7.13-1/15/4-34/4515 (а.с.187 зворот том 1) та Рівненської митниці від 22 вересня 2023 року №7.13-2/15/4-15/6159 (а.с.170 том 1) направлено запити до уповноваженого митного органу Королівства Бельгії щодо перевірки сертифікатів з перевезення EUR.1, в тому числі EUR.1 E5.726.135, E5.726.131, E5.726.134, E5.726.136, E5.726.471, E5.726.469, E5.835.064, E5.832.832, E5.832.833, E5.891.956, E5.921.721, E5.921.716, E5.846.930, E5.846.929. З листа Рівненської митниці від 22 вересня 2023 року №7.13-2/15/4-15/6159 слідує, що необхідність перевірки сертифікатів з перевезення EUR.1 зумовлена тим, що за попереднім запитом митниці експортером Am Trading s.r.o. (Словаччина, Бельгія та Польща) не підтверджено преференційне походження ідентичних товарів (лист Держмитслужби від 24 серпня 2023 року №15/15-03-01/7/3816, лист уповноваженого органу Бельгії від 06 липня 2023 року №2022/N62AN30/00022109/2).

Листом Державної митної служби України від 08 листопада 2024 року №15/15-03-01/7/5795 було проінформовано Рівненську митницю про отримання інформації від уповноважених органів Королівства Бельгії (лист від 17 вересня 2024 року №2024/N62AN30/00011751/2) щодо негативних результатів перевірки 263 сертифікатів з перевезення товару EUR.1 відповідно до статей 31 і 32 Доповнення І до Конвенції (а.с.158 том 1).

Так листом від 17 вересня 2024 року №2024/N62AN30/00011751/2 (а.с.159 том 1, переклад а.с.172 том 1) митний орган Королівства Бельгії повідомив, що через відсутність співпраці та підтвердних документів, наданих митним агентом експортера (який подав заяву на отримання сертифікатів та, відповідно, несе відповідальність за наявність преференційних доказів походження), неможливо підтвердити статус походження товарів. Таким чином, підтвердити, що товари відповідають правилам преференційного походження, визначеному у положеннях Конвенції, є неможливим (додатки: 263 сертифікати, з-поміж сертифікати EUR.1 E 5.726.135, E5.726.131, E5.726.134, E 5.726.136, E5.726.471, E5.726.469, E5.835.064, E5.832.832, E5.832.833, E5.891.956, E5.921.721, E5.921.716, E5.846.930, E5.846.929).

Відтак, діють наслідки, обумовлені у пункті 6 статті 32 Доповнення І - товари не можуть вважатися преференційним продуктом, що походить з Європейського Союзу, у розумінні Угоди про асоціацію та Конвенції; до товарів не може бути застосований преференційний режим із застосуванням зменшеної ставки мита.

З огляду на вказане суд відхиляє твердження позивача про те, що сертифікати про походження EUR.1 не є скасованими та недійсними не визнані, тобто є чинними, а отже є єдиними документами, що підтверджують походження товару з країн Європейського Союзу та надають пільги зі сплати митних платежів.

Листом від 19 листопада 2024 року №7.13-1/15/7-40/7052 Рівненська митниця направила вказаний лист відповідачу для вирішення питання щодо проведення контрольно-перевірочних заходів (а.с.174 том 1).

Суд на доводи позивача про те, що Волинська митниця не надала доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Королівства Бельгії до експортера за наданням пояснень про нелегалізовані сертифікати чи про притягнення до відповідальності експортера, зауважує, що положеннями статті 32 Доповнення І до Конвенції не передбачено надання митними органами Договірної сторони експортера митним органам, на запит яких була здійснена перевірка, інформації про здійснені в рамках перевірки заходи, зокрема, про направлення запитів компанії-експортеру та документів, що це підтверджують. Саме результати перевірки на предмет походження товару є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2022 року у справі №260/2805/20.

Покликання позивача на лист-відповідь експортера Am Trading s.r.o. від 23 квітня 2025 року про ненадходження до нього будь-яких запитів від митних органів Королівства Бельгії щодо перевірки сертифікатів (а.с.240 зворот, переклад а.с.241 том 1) суд відхиляє та зауважує, що у листах уповноваженого митного органу Королівства Бельгії від 28 квітня 2022 року №2021/N6А2N30/00022816/2 та від 17 вересня 2024 року №2024/ N6А2N30/00011751/2 вказано, що заяву на отримання сертифікатів про походження товарів подавав не експортер Am Trading s.r.o., а його бельгійський митний агент, якому і були направлені відповідні запити.

На аргументи позивача про те, що під час проведення перевірки митним органом не було здобуто жодних прямих доказів, які б підтверджували відсутність у товару преференційного походження з Європейського Союзу, суд зазначає, що відповідь уповноваженого органу Королівства Бельгії є офіційною відповіддю за результатами проведеної перевірки сертифіката про походження в рамках митного співробітництва. При цьому таку перевірку сертифікатів про походження товарів може здійснювати виключно той митний орган, який ці сертифікати видавав. Тому результати перевірки уповноваженого митного органу Королівства Бельгії є достатнім та беззаперечним доказом не підтвердження преференційного походження товарів, ввезених позивачем.

Сертифікати з перевезення товару EUR.1 (вказані у додатку 1 до акта перевірки) були єдиними доказами підтвердження преференційного походження товару з метою застосування пільг в оподаткуванні, однак з огляду на результати перевірки митних органів Королівства Бельгії такі у цьому разі не можуть вважатися допустимими доказами.

Верховний Суд неодноразово вказував, що міжнародним договором, а саме Угодою про асоціацію передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. Враховуючи те, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 41 МК України, то митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару (постанови від 01 березня 2021 року №240/7093/19, від 26 квітня 2023 року у справі №260/4347/20, від 11 серпня 2022 року у справі №460/8509/21, від 05 червня 2024 року у справі №380/2397/22).

Враховуючи, що перевіркою походження товару не підтверджено їх преференційне походження, то мав місце факт неправомірного застосування зменшеної ставки мита до товарів у розумінні Доповнення І до Конвенції в рамках Угоди про асоціацію. Тож оподаткування товару за МД типу ІМ40ДЕ (додаток 1 до акта перевірки) повинно здійснюватися зі сплатою ввізного мита за ставкою на дату здійснення митного оформлення відповідно до Закону України від 19 вересня 2013 року №584-VIII «Про Митний тариф України» (зі змінами і доповненнями).

Також за приписами підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію Україну. Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Пунктом 190.1 статті 190 ПК України встановлено, що базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 ПК України).

У цьому разі безпідставна сплата ввізного мита за преференційними ставками призвела до заниження бази оподаткування ПДВ.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 293 МК України особою, на яку покладається обов`язок зі сплати донарахованих митних платежів податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків, передбачених МК України або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

У розглядуваному випадку у Волинської митниці були правові підстави для донарахування грошових зобов`язань (мита та ПДВ) ПП «Транском Альянс», адже результати перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи за митними деклараціями, які були об`єктом перевірки на предмет обґрунтованості та законності отримання пільг і звільнення від оподаткування, показали, що преференційне походження товару не підтверджене у встановленому порядку (розрахунок заниження податкового зобов`язання за видами митних платежів, які виникли внаслідок порушення вимог статті 15 Доповнення 1 до Конвенції, частини першої статті 257, частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 МК України, підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України наведено у додатку 1 до акта перевірки).

При вирішенні спору судом враховано позицію Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі №380/2397/22. Так Верховний Суд виснував, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, стосовно країни походження при ввезенні (пересиланні) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника на підставі відомостей, зазначених у таких документах, безвідносно до завершення митного оформлення товару та їх випуску.

Суд наголошує, що у випадку отримання від вказаних органів відомостей щодо непідтвердження преференційного походження товару з Європейського Союзу митний орган саме зобов`язаний за відсутності виняткових обставин, а не має право, відмовити у наданні права на преференції. Таке ж рішення він повинен прийняти і у разі, якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Крім того, у випадку прийняття такого рішення, митний орган не повинен приймати до уваги навіть правомірність поведінки суб`єкта господарювання, якому надана преференція, оскільки ані національне законодавство, ані міжнародний договір не зазначають про необхідність її врахування або наявність будь-яких поважних причин, за наявності яких митний орган може прийняти інше рішення за таких обставин. У такому випадку мова не йдеться про умисне чи неумисне надання таким суб`єктом господарювання недостовірних документів чи недостовірної інформації, вчинення ним будь-яких протиправних дій. І мова не йдеться про те, що сертифікати EUR.1 скасовані чи ні, що вони визнані недійсними чи ні, що вказані документи містять повну та достовірну інформацію щодо задекларованих товарів, чи є в них будь-які розбіжності чи ні. Під час здійснення вказаної перевірки мова йдеться лише про те, що експортер повинен надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів; він повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту чи вивезення вчинити такі дії.

З приводу аргументів у позовній заяві про те, що в імпортера (позивача) відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікатів EUR.1, суд зазначає, що у зазначених зовнішньоекономічних відносинах обов`язок з визначення, декларування і сплати мита та податків відповідно до вимог національного законодавства і ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів України має саме платник податків - ПП «Транском Альянс», а тому саме позивач, а не продавець товару, несе відповідальність за повноту виконання цього обов`язку. Формальна наявність поданих до митного оформлення сертифікатів з перевезення товару EUR.1, за видачу яких несе відповідальність експортер Am Trading s.r.o., не є достатньою підставою для висновків про вчинення ПП «Транском Альянс» всіх необхідних та залежних від нього дій для здійснення декларування «преференційного походження» ввезеного товару та отримання пільги тарифної преференції.

Претензії позивача у зв`язку із ненаданням експортером належних та достовірних документів про походження товару можуть вирішуватися в окремому спорі між сторонами зовнішньоекономічної діяльності. У взаєминах між позивачем як платником митних платежів та митницею як контролюючим органом вирішальним є факт підтвердження підстав преференційного режиму. Якщо такий не підтверджено достовірними доказами у встановленому порядку, то імпортер (позивач) не може бути звільнений від сплати митних платежів у повному обсязі.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази у справі, суд дійшов висновку, що оскільки саме результати перевірки щодо походження товару є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції, а за результатами звернення до уповноваженого митного органу Королівства Бельгії не підтверджено, що товари, зазначені у сертифікатах EUR.1 E5.726.135, E5.726.131, E5.726.134, E5.726.136, E5.726.471, E5.726.469, E5.835.064, E5.832.832, E5.832.833, E5.891.956, E5.921.721, E5.921.716, E5.846.930, E5.846.929, відповідають преференційним правилам походження, то за таких обставин суд погоджується із відповідачем, що у цьому випадку відсутні допустимі та достовірні докази, які надають право застосовувати преференційний режим до імпортованого товару. Таким чином, податкові повідомлення-рішення Волинської митниці від 05 травня 2025 року №UA2050002025107 та №UA2050002025108 є обґрунтованими, прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у тому числі при дотриманні процесуальних вимог проведення документальної невиїзної перевірки, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову підстави для відшкодування позивачу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Транском Альянс» (45602, Волинська область, село Підгайці, вулиця Дубнівська, будинок 14, ідентифікаційний код юридичної особи 40048708) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк