Рішення № 132857012, 22.12.2025, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/8153/21

Провадження № 2/487/64/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2025 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Нікітіна Д.Г., за участю секретаря судового засідання Марченко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа Національний банк України про захист прав споживча фінансових послуг,

ВСТАНОВИВ:

17.11.2021 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа Національний банк України про захист прав споживча фінансових послуг, в якій просить Визнати неправомірними вимоги АТ «Альфа-Банк» щодо сплати на його користь ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 1405/1207/45-006-ZUR від 16.07.2021 року 619435 грн. 22 коп., з яких: реструктуризована сума заборгованості за тілом кредиту складає 237711,89 грн.;реструктуризована сума заборгованості за процентами - 381723.33 грн.. Визнати неправомірним визначення днем проведення реструктуризації 16 липня 2021 року, встановивши днем проведення реструктуризації 2 серпня 2021 року. Визнати припиненим внаслідок прощення боргу зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «Альфа-Банк» за кредитним договором № 1405/1207/45-006 (кредитний договір на купівлю житлової нерухомості) від 28 грудня 2007 року. Визнати недійсним кредитний договір № 1405/1207/45-006-ZUR від 16.07.2021 року, сформований АТ «Альфа-Банк».

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі, підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи без його участі, в задоволені позовних вимог просив відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст.211 ЦПК Україниучасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: 1) верховенство права; 2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частинами 1, 2 ст. 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

28 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В., зареєстрований в реєстрі за № 6996.

На даному договорі купівлі-продажу міститься відмітка «зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 15.01.2008 р.»

28 грудня 2007 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 1405/1207/45-006 (кредитний договір на купівлю житлової нерухомості) /далі - Договір, кредитний договір/.

Згідно умов цього Договору банк надавав позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 40000 дол. США на строк по 28 грудня 2022 року включно. Також визначено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 11.9% річних за весь строк фактичного користування кредитом.

Також умови Договору визначали наступне:

- кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

28 грудня 2007 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 укладений іпотечний договір № 1405/1207/45- 004(6)*-Z-1 (на купівлю житлової нерухомості).

Згідно цього іпотечного договору предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю, ОСОБА_4 , на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. 28 грудня 2007 року за реєстровим № 6996, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 28 грудня 2007 року за № 2580070.

29 грудня 2011 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода № 1 до Договору, в якій п. 1.3 викладено в наступній редакції «З дати підписання цієї додаткової угоди до Договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 11.9 (одинадцять цілих і дев`ять десятих) % річних. Сторони за взаємною згодою, досягнутою при укладенні цього договору встановили, що розмір визначеної у цьому пункті процентної ставки може змінюватися без укладення додаткового правочину до цього Договору у випадку і у порядку, встановленому у п. 6.1, 8.4 цього Договору».

В подальшому здійснювалось відступлення права вимоги за даним Договором, а саме:

-25 травня 2012 року відбулось відступлення права вимоги ПАТ «Сведбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк»;

-15 червня 2012 року ПАТ «Дельта Банк» на користь ПАТ «Альфа-Банк».

Повідомлення про відступлення права вимоги направлено банком на адресу позичальника 18 червня 2012 року.

Жодних додаткових договорів у зв`язку зі зміною кредиторів не укладалось.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором/

Згідно зі ст. 1050 ЦК України банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань за договором.

З матеріалів справи вбачається, що Банк повністю виконав взяті на себе зобовязання за Договором.

14 липня 2021 року у зв`язку зі змінами законодавства позивачем на адресу відповідача направлено заяву про реструктуризацію кредитної заборгованості.

22 липня 2021 року позивачем на адресу відповідача також направлена вимога щодо надання інформації, в якій ОСОБА_1 просила наступне:

-виготовити та надати належним чином завірені копії документів, якими визначено розмір плати, що сплачена за відступлення права вимоги за кредитним договором № 1405/1207/45-006 від 28.12.2007 р. щодо кожного відступлення права вимоги (до нового кредитора ПАТ «Дельта-Банк», та в наступному, до нового кредитора ПАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк»);

-виготовити та надати всю наявну інформацію про історію здійснення платежів, у

тому числі інформацію про здійснення кожного платежу, суму кожного здійсненого платежу, інформацію про призначення кожного здійсненого платежу за кредитним договором №1405/1207/45-006 від 28.12.2007 р., суму наявної простроченої заборгованості станом на 1 січня 2014 року за кожним видом наявного грошового зобов`язання за кредитним договором №1405/1207/45-006 від 28.12.2007 р.

Копія даної вимоги про надання інформації від 22.07.2021 р., для здійснення нагляду за додержанням АТ «Альфа-Банк» законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, також направлена до Національного Банку України.

2серпня 2021 року позивачем від АТ «Альфа-Банк» отримано відповідь, з якої слідує, що заява про проведення реструктуризації задоволена.

З даного листа слідує, що реструктуризація зобов`язань проведена на наступних умовах:

-сума заборгованості зі сплати кредиту становить 619435,22 грн., з яких: реструктуризована сума заборгованості за тілом кредиту складає 237711,89 грн.; реструктуризована сума заборгованості за процентами - 381723,33 грн.; нарахована банком сума, що вважається прощеною складає 1 620 508,16 грн.. з яких: основна сума боргу - 572766,29 грн.; відсотки -262510,40 грн.; комісії/штрафи/пені - 785231,47 грн.

Крім того, до даного листа також долучений документ, що має назву «Розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг додаток № 1 до Кредитного договору № 1405/1207/45-006-21111 від 16.07.2021 року Дата формування графіку: 29.07.2021 року».

Згідно цього документу, АТ «Альфа-Банк» заявляє вимогу щодо сплати ОСОБА_1 у строк до 16.08.2021 року (тобто протягом 14 днів!) грошових коштів в сумі 385532,66 грн., з яких: реструктуризована заборгованість за процентами в сумі 381723,33 грн., перший платіж по тілу кредиту (вирахуваний з реструктуризованої суми заборгованості за тілом кредиту) в сумі 1980,93 грн.; процент за користування новим кредитом - 1828,40 грн.

Також з цього документу слідує, що реструктуризована сума заборгованості за тілом кредиту розбивається для виплат протягом 10 років рівними платежами по 1980,93 грн. щомісяця; і щомісяця нараховуються проценти за користування новим кредитом. Таким чином, на останню дату платежу (а саме: остання дата платежу встановлена 16.07.2031) ОСОБА_1 має сплатити АТ «Альфа-Банк» 237711,89 грн. тіла нового кредиту, 111007,02 процентів за користування новим кредитом. А всього за результатами реструктуризації Протягом десяти років позивач має сплатити банку 730442,24 грн.

17 серпня 2021 року позивачем отримано лист від АТ «Альфа-Банк», що не містив всіх відповідей та документів, запитуваних позивачем. Так, банком до супровідного листа був долучений документ, назва якого зазначена як «розрахунок заборгованості за кредитом у валюті договору», а також документ, із назвою «витяг з Договору купівлі- продажу прав вимоги від 15 червня 2012 року».

Інших документів, або роз`яснень, що містили б відповіді на питання вимоги надано не було.

Враховуючи ненадання всіх відповідей на питання з приводу кредитних правовідносин, 12 серпня 2021 року на адресу АТ «Альфа-Банк» направлено претензію, в якій позивачем вказано на неповноту наданої у попередньому листі інформації.

2 вересня 2021 року на поштову адресу, зазначену позивачем, надійшла відповідь АТ «Альфа-Банк», яка крім супровідного листа не містила жодних додаткових відомостей або документів, ніж ті, що були надіслані раніше. Більше того, очевидно, що позивачу були направлені копії вже надісланих документів.

З зазначеного слідує, що відповідачем претензія позивача взагалі не розглядалась.

Того ж дня, 2 вересня 2021 року, позивачем також отримано лист від Національного Банку України, в якому, посилаючись на межі своїх повноважень, визначені чинним законодавством, НБУ повторно роз`яснив процедуру ініціювання проведення реструктуризації кредитних зобов`язань. Крім того, повідомив, що на запит, здійснений ним до АТ «Альфа-Банк» стосовно розгляду та виконання вимоги позивача, отримав відповідь з якої слідує, що реструктуризація кредитних зобов`язань позивача проведена, відповіді на питання вимоги позивачу надані позивачу.

Отже, НБУ формально здійснив нагляд за додержанням банком прав позивача.

Також в даному листі НБУ роз`яснив позивачу її право звернутись до суду, у разі, якщо АТ «Альфа-Банк» були порушені її особисті немайнові або майнові права.

Згідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно до ст. 16 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти російської федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Однак, не погоджуючись із запропонованими відповідачем умовами реструктуризації зобов`язань за кредитним договором позивач звернулася до суду.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших оіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (ч.1 ст.215 ЦК України).

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

23 квітня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», яким розділ ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 7.

Відповідно до п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування» зобов`язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Згідно з пп.12 п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування» днем проведення реструктуризації вважається день отримання кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя або заставодавця у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника, заяви про проведення відповідно до цього пункту реструктуризації. Кредитор зобов`язаний не пізніше 60 днів з дня реструктуризації здійснити всі обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, та надіслати позичальнику, поручителю та іншим зобов`язаним за договором особам поштою рекомендованим листом інформацію про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації (включаючи інформацію про всі наявні зобов`язання позичальника за результатами проведення реструктуризації станом на день проведення реструктуризації та новий графік платежів).

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту.

Внаслідок проведення реструктуризації на підставі п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування» відбувається зміну зобов`язань позичальника за договором про споживчий кредит, а отже, така реструктуризація є правочином в розумінні ст.202 ЦК України.

При цьому, цей правочин є двостороннім договором, оскільки реструктуризація здійснюється кредитором на вимогу позичальника відповідно до пп.3 п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування» умов.

Законом України «Про споживче кредитування» в редакції від 23 квітня 2021 року прямо передбачена можливість і обов`язковість для кредитора укладення договору про реструктуризацію за наявності визначених п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування» умов.

Формою договору про реструктуризацію є лист з інформацією про зміну зобов`язань за результатами проведення реструктуризації, який надсилається кредитором позичальнику відповідно до пп.12 п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Позивач звернулася до відповідача із заявою про реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором № 1405/1207/45-006 від 28 грудня 2007 року, а відповідач листом від 02 серпня 2021 року повідомив позивача про умови здійсненої реструктуризації, що свідчить про укладення між сторонами договору про реструктуризацію кредитного договору.

Умови договору про реструктуризацію зобов`язань позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, та порядок проведення реструктуризації визначені п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування».

Так, згідно з пп.6 п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування» за результатами проведення реструктуризації на позичальника (особу, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) покладається такий вичерпний перелік зобов`язань перед кредитором: сплачувати суму заборгованості із сплати кредиту, що вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації, рівними частинами щомісяця (починаючи з 30 дня після дня проведення реструктуризації і надалі через кожний місяць) протягом 10 років з дня проведення реструктуризації, а якщо договором, відповідно до якого надано кредит, встановлено пізніший строк повного погашення суми кредиту, - протягом такого строку; сплатити суму заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації, що вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації; сплачувати проценти за користування кредитом за період з дня проведення реструктуризації, що нараховуються на непогашений залишок суми кредиту в розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні (застосовується останнє значення індексу, встановлене на початок календарного дня, в який проводиться реструктуризація), збільшеного на один процентний пункт. Надалі розмір процентів за користування кредитом змінюється через кожен календарний рік з дня проведення реструктуризації та встановлюється у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні (застосовується останнє значення індексу, встановлене на початок календарного дня, в який здійснюється зміна розміру процентів за користування кредитом), збільшеному на один процентний пункт. Проценти за користування кредитом нараховуються та сплачуються щомісяця, починаючи з 30 дня після дня проведення реструктуризації; сплатити пеню за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого абзацами другим - четвертим цього підпункту, починаючи з дев`яностого дня після дня проведення реструктуризації, у розмірі половини облікової ставки Національного банку України; оплачувати здійснення страхування, якщо такий обов`язок передбачений договором або договором іпотеки.

Усі інші зобов`язання позичальника перед кредитором за договором, зобов`язання за яким реструктуризуються, не передбачені підпунктом 6 цього пункту, за результатами проведення реструктуризації вважаються погашеними (пп.7 п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно з пп.8 п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування» погашена до дня проведення реструктуризації сума неустойки, крім суми неустойки, погашеної шляхом прощення, зараховується як погашення існуючого станом на день, що передує дню проведення реструктуризації, непогашеного залишку суми кредиту (в першу чергу) та заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації (у другу чергу).

Відповідно до пп.10 п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування» якщо станом на день проведення реструктуризації наявні одночасно такі умови: у договорі, зобов`язання за яким підлягають реструктуризації відповідно до цього пункту, здійснено заміну кредитора внаслідок відступлення права вимоги; поточний кредитор з причини ненадання йому кредитодавцем, наступними кредиторами, до яких переходили права кредитодавця, всієї інформації про історію здійснення платежів, у тому числі інформації про дату здійснення кожного платежу, суму кожного здійсненого платежу, інформації про призначення кожного здійсненого платежу, суму наявної простроченої заборгованості станом на 1 січня 2014 року за кожним видом наявного грошового зобов`язання, не здійснив протягом 60 днів з дня проведення реструктуризації передбачені підпунктом 9 цього пункту обчислення та/або обчислення наявної станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості (окремо за кожним видом грошового зобов`язання та окремо за простроченими платежами, строк сплати яких відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але які кредитор вимагав повернути достроково у зв`язку з простроченням позичальником платежів); сукупна сума усіх передбачених договором грошових зобов`язань (а саме, непогашених на момент відступлення грошових зобов`язань із сплати кредиту та зобов`язань із сплати процентів за користування кредитом), право вимоги за яким відступлено, перевищує розмір плати, сплаченої поточним кредитором за відступлення такого права вимоги, то передбачені підпунктом 9 цього пункту обчислення не здійснюються. При цьому грошові зобов`язання позичальника перед таким поточним кредитором зменшуються на суму такого перевищення у такій черговості: у першу чергу зменшується наявна на день реструктуризації сукупна сума заборгованості із сплати кредиту (прострочена заборгованість та заборгованість, строк сплати якої не сплив); у другу чергу зменшується наявна на день реструктуризації сума заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації.

Сукупна сума усієї заборгованості (простроченої заборгованості та заборгованості, строк сплати якої не закінчився) із сплати кредиту, отримана за результатами проведення передбачених підпунктами 8, 9 та 10 обчислень, виражається у гривні із застосуванням такого курсу гривні до відповідної іноземної валюти (в якій виражена така заборгованість або у якій визначено грошовий еквівалент такої заборгованості): середнє значення між офіційним курсом гривні до такої іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день проведення реструктуризації, та офіційним курсом гривні до такої іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату надання кредиту. Така сума заборгованості із сплати кредиту вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації; сукупна сума заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації, отримана за результатами проведення передбачених підпунктами 8, 9 та 10 обчислень, виражається у гривні із застосуванням такого курсу гривні до відповідної іноземної валюти (в якій виражена така заборгованість або у якій визначено грошовий еквівалент такої заборгованості): середнє значення між офіційним курсом гривні до такої іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день проведення реструктуризації, та офіційним курсом гривні до такої іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату надання кредиту. Така сума заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації, вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації (пп.11 п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування»).

Обрахунок реструктуризованої суми боргу відповідач провів в порядку пп.10 п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування», оскільки у кредитному договорі № 1405/1207/45-006 від 28 грудня 2007 року здійснено заміну кредитора внаслідок відступлення прав вимоги; у АТ «Альфа-Банк», як поточного кредитора, відсутня інформація про історію здійснених платежів та сукупна сума усіх передбачених договором грошових зобов`язань перевищила розмір плати, сплаченої АТ «Альфа-Банк» за відступлення права вимоги.

Переведення реструктуризованої суми заборгованості у національну валюту проведено відповідачем у порядку пп.11 п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування». Розмір процентів за користування кредитом встановлений у розмірі українського індексу ставок, відповідно до пп.6 п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування».

На виконання пп.12 п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування» АТ «Альфа-Банк» направило позивачу новий графік платежів.

Таким чином, відповідачем дотримані форма та порядок проведення реструктуризації, передбаченої п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування».

Беручи до уваги, що проведення реструктуризації не є одностороннім правочином, вимоги про визнання недійсним договору про реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором позивач не пред`явила, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину АТ «Альфа-Банк», яким проведено реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором № 1405/1207/45-006 від 28 грудня 2007 року, укладеним з ОСОБА_3 .

Позивач не оспорює реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором як таку, оскільки бажає укладення договору про реструктуризацію на підставі п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування», однак не погоджується з вихідними даними, які застосував відповідач, здійснюючи обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, а саме розміром нарахованих процентів та розміром прощеної (анульованої) загальної суми кредитної заборгованості та дату проведення реструктуризації.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належним йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного суду сформувала правовий висновок, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 202/4494/16-ц, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

Таким чином, нарахування процентів та штрафних санкцій після пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення кредиту чи спливу строку кредитування є неправомірним.

Враховуючи, що АТ «Альфа-Банк», пред`явивши до позичальника ОСОБА_5 вимогу про дострокове повернення кредиту, змінив строки повернення кредиту, нарахування процентів та неустойки за період з цієї дати до дня проведення реструктуризації суперечить нормам цивільного законодавства.

Відповідно до пп.4 п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування» якщо реструктуризацію відповідно до цього пункту проведено, це є підставою для відновлення грошових зобов`язань позичальника, які існували станом на день, що передував дню проведення такої реструктуризації, із зменшенням таких грошових зобов`язань на суми сплачених з дня проведення реструктуризації платежів.

На день, що передував дню проведення реструктуризації за кредитним договором № 1405/1207/45-006 від 28 грудня 2007 року, у позичальника ОСОБА_5 існували грошові зобов`язання.

Отже, обчислення, необхідні для проведення реструктуризації, необхідно здійснювати, виходячи з розміру грошових зобов`язань позивача за кредитним договором, який визначений вказаним рішенням суду, оскільки у відповідача відсутні правові підстави для нарахування процентів та неустойки, які передбачені умовами кредитного договору, після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту та до дня проведення реструктуризації.

Відповідно до пп.14 п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування» подальше виконання реструктуризованих зобов`язань за кредитом здійснюється позичальником відповідно до умов договору з урахуванням умов проведеної реструктуризації та норм Закону України "Про споживче кредитування".

Посилання представника відповідача на зазначений підпункт п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування» як одну з підстав відновлення грошових зобов`язань позивача та нарахування процентів і неустойки за весь період до дня проведення реструктуризації не заслуговують на увагу, оскільки після проведення реструктуризації незмінними залишаються умови договору, не передбачені п.7 розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, реструктуризацію зобов`язань позивача за кредитом суд не розцінює як розстрочення виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, так як внаслідок проведення реструктуризації відновлюється обов`язок позивача як позичальника сплачувати проценти за користування кредитними коштами, неустойку ( у разі прострочення виконання грошових зобов`язань) та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес передбаченими ч.2 ст.16 ЦК України способами та іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначеним законом випадках.

Закон України «Про споживче кредитування» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті») хоча і передбачає обов`язкову реструктуризацію на вимогу позичальника, однак не встановлює механізму погодження сторонами договору про реструктуризацію розміру зобов`язань за кредитом, які підлягають реструктуризації, у випадку наявності спору щодо суми заборгованості.

Щодо визнання неправомірними вимоги Банку щодо сплати на його користь ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором № 1405/1207/45-006-ZUR від 16.07.2021 року 619435,22 гри.

Як зазначає сама позивач, нею 14.07.2021 року у зв`язку зі змінами законодавства на адресу банку відправлено заяву про реструктуризацію кредитної заборгованості. 02.08.2021 року нею отримано відповідь від АТ «Альфа-банк», з якої слідує, що заява про проведення реструктуризації задоволена на умовах, зазначених в ній ( всі умови зазначені у позові та додатках до нього)- доведено до заявника суму заборгованості по реструктуризації, проценти (з розбивкою відповідно до вимог закону на 10 років), а також зазначено суму прощення боргу (тіло, відсотки, комісії, штрафи, пені).

Тобто, на вимогу Позивача банком проведено згідно норм Закону реструктуризацію боргу з вказанням всіх її складових , жодних заперечень від Позичальника не надходило. Крім цього, у позовній заяві ОСОБА_7 також не наводить жодної підстави щодо визнання неправомірними вимог банку щодо сплати на його користь ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 1405/1207/45-006- ZUR від 16.07.2021 року 619435,22 грн.- в чому саме полягає неправомірність? Посилання на норми законодавства щодо невідповідності наданих банком документів вимогам ЦК та ЗУ «Про споживче кредитування» не може братись до уваги, оскільки Позивач не вірно розуміє і трактує суть реструктуризації: це не є укладенням нового договору , а зміна умов в частині суми боргу вже укладеного між сторонами договору.

Сама Позивач зазначає у позиві ( з посиланням на пп. 6,7 п.7 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1381-IX):

6) за результатами проведення реструктуризації на позичальника (особу, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) покладається такий вичерпний перелік зобов`язань перед кредитором:

сплачувати суму заборгованості із сплати кредиту, що вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації, рівними частинами щомісяця (починаючи з 30 дня після дня проведення реструктуризації і надалі через кожний місяць) протягом 10 років з дня проведення реструктуризації, а якщо договором, відповідно до якого надано кредит, встановлено пізніший строк повного погашення суми кредиту, - протягом такого строку;

сплатити суму заборгованості із сплати процентів за користування кредитом за період до дня, що передує дню проведення реструктуризації, що вважається не погашеною за результатами проведення реструктуризації;

сплачувати проценти за користування кредитом за період з дня проведення реструктуризації, що нараховуються на непогашений залишок суми кредиту в розмірі українського індексу ставок за дванадцятнмісячннми депозитами фізичних осіб у гривні (застосовується останнє значення індексу, встановлене на початок календарного дня, в який проводиться реструктуризація), збільшеного на один процентний пункт.

Надалі розмір процентів за користування кредитом змінюється через кожен календарний рік з дня проведення реструктуризації та встановлюється у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячнимн депозитами фізичних осіб у гривні (застосовується останнє значення індексу, встановлене на початок календарного дня, в який здійснюється зміна розміру процентів за користування кредитом), збільшеному на один процентний пункт.

Проценти за користування кредитом нараховуються та сплачуються щомісяця, починаючи з 30 дня після дня проведеним реструктуризації.

Отже, слід дійти висновку, що оскільки позичальник сама звернулась до кредитора з проханням провести їй реструктуризації на умова Закону № 1381-ІХ, то вимоги , заявлені ОСОБА_8 є взагалі незрозумілими.

Щодо визнання неправомірним визначення днем проведення реструктуризації 16.07.2021 року, встановивши днем проведення реструктуризації 2 серпня 2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 14.07.2021 року у зв`язку зі змінами законодавства на адресу банку відправлено заяву про реструктуризацію кредитної заборгованості. Дану заяву отримано банком, прийнято до розгляду, задоволено та Проведено процедуру реструктуризації відповідно до вимог Закону та на прохання Позичальниці. На підтвердження проведення реструктуризації 16.07.2021 року підготовлено та укладено ряд документів згідно вимог законодавства на направлено такі Позивачу Те, що стороною документи отримано 02.08.2021 року не може бути підставою для зміни будь-яких умов реструктуризації, крім того , зміна цих дат жодним чином не порушує ні права сторін, ні умови договору.

Щодо визнання припиненим внаслідок прощення боргу зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «Альфа-Банк» за кредитним договором № 1405/1207/45-006 від 28.12.2007 р. та визнання недійсним кредитний договір № 1405/1207/45-006 - ZUR від 16.07.2021 року, сформований АТ «Альфа-Банк»

Дані вимоги не підлягає до задоволення, взагалі є незрозумілими, оскільки данин договір від 28.12.2007 р. може бути припинений згідно Закону тільки внаслідок належного виконання стороною умов реструктуризації. Позиція Позивача взагалі є незрозумілою, оскільки якщо Позичальник не визнає погоджені умови реструктуризації, просить недійсним кредитний договір № 1405/1207/45-006- ZUR від 16.07.2021 року, сформований АТ «Альфа-Банк», то нею умови договору № 1405/1207/45-006 від 28.12.2007 р. не виконано, а тому ставити питання про припинення зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «Альфа-Банк» за кредитним договором № 1405/1207/45-006 від 28.12.2007р. є нелогічним та незаконним.

Враховуючи, що відповідач при здійсненні обчислень, необхідних для проведення реструктуризації, неправомірно нарахував проценти за користування кредитом за період після спливу строку кредитування до дня проведення реструктуризації, суд вважає не ефективним обраний позивачем спосіб захисту її прав, а саме визнати неправомірними вимоги АТ «Альфа-Банк» щодо сплати на його користь ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №1405/1207/45-006-гіЖ від 16.07.2021 року 619435 гри. 22 коп„ з яких: реструктуризована сума заборгованості за тілом кредиту складає 237711,89 грн.;реструктуризована сума заборгованості за процентами - 381723,33 грн.. Визнати неправомірним визначення днем проведення реструктуризації 16 липня 2021 року, встановивши днем проведения реструктуризації 2 серпня 2021 року . Визнати припиненим внаслідок прощення боргу зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «Альфа-Банк» за кредитним договором № 1405/1207/45-006 (кредитний договір на купівлю житлової нерухомості) від 28 грудня 2007 року. Визнати недійсним кредитний договір № 1405/1207/45-006-ZUR від 16.07.2021 року, сформований АТ «Альфа-Банк», а тому в позові слід відмовити в повному обсязі.

Крім того вважає, що ефективним є спосіб захисту прав позивач, як споживача шляхом зобов`язання відповідача провести реструктуризацію зобов`язань за кредитним договором № 1405/1207/45-006 від 28 грудня 2007 року з врахуванням розміру зобов`язань.

Крім того, висновок про належний спосіб захисту цивільних прав шляхом зобов`язання кредитора провести реструктуризацію на підставі пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 274/6004/21 (провадження № 61-4935св22).

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.12,81,141,247,263-265,279,280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа Національний банк України про захист прав споживча фінансових послуг відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100

Третя особа: Національний банк України, ЄДРПОУ 00032106, м. Київ, вул. Інститутська, 9

Суддя Д.Г. Нікітін