Рішення № 132852572, 12.11.2025, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/5016/25

Провадження № 2/0203/2245/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Іваницької І.В.

за участю секретаря судового засідання Кочевської В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами

ВСТАНОВИВ:

21.07.2025 ТОВ «Факторинг партнерс» звернулося до Центрального районного суду міста Дніпра з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості в сумі 79 828,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

23.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг № 2108244388398, згідно якого останньому надано кредит у сумі 4 500,00 грн.

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу № 1-12, згідно якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і договором № 2108244388398 від 23.03.2021.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір факторингу №10-01/2023, згідно якого права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і договором №2108244388398 від 23.03.2021 передаються (відступаються) новому кредитору.

18.02.2025 між ТОВ «Коллект центр» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу №18-02/25, згідно якого права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і договором №2108244388398 від 23.03.2021 передаються (відступаються) новому кредитору.

Таким чином, ТОВ «Факторинг партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 2108244388398 від 23.03.2021 у сумі 53 286,30 грн, з яких: 4 500,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 48 786,30 грн - сума заборгованості за відсотками.

10.02.2021 між ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики №3130918910-43670, згідно якого останньому надано кредит у сумі 4 000,00 грн.

07.09.2021 між ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу № 07-09/21, згідно якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і договором № 3130918910-43670 від 10.02.2021.

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір факторингу №10-03/2023/01, згідно якого права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і договором №3130918910-43670 від 10.02.2021 передаються (відступаються) новому кредитору.

18.02.2025 між ТОВ «Коллект центр» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу №18-02/25, згідно якого права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і договором №3130918910-43670 від 10.02.2021 передаються (відступаються) новому кредитору.

Таким чином, ТОВ «Факторинг партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 3130918910-43670 від 10.02.2021 у сумі 26 542,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 22 542,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Згідно з умовами укладених договорів відповідач зобов`язався повернути кредити, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого зобов`язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не виконував свої зобов`язання з метою погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «Факторинг партнерс», ані на рахунки попередніх кредиторів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2025 цивільну справу № 203/5016/25, провадження № 2/0203/2245/2025, було розподілено головуючому судді Іваницькій І.В., яка передана канцелярією суду 22.07.2025

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Дніпра від 29.07.2025 відкрито провадження у справі та на підставі п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Представник позивача надав до суду клопотання, у якому просив задовольнити позов у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та без його участі.

Відповідач в судові засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом надіслання судових повісток на адресу місця його реєстрації, причин неявки не повідомив. Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

З урахуванням викладених вище обставин на підставі ст.ст. 280, 287, 288 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку, про що в судовому засіданні постановлено ухвалу.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 23.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг № 2108244388398, згідно якого останньому надано кредит у сумі 4 500,00 грн.

01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу № 1-12, згідно якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і договором № 2108244388398 від 23.03.2021.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір факторингу №10-01/2023, згідно якого права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і договором №2108244388398 від 23.03.2021 передаються (відступаються) новому кредитору.

18.02.2025 між ТОВ «Коллект центр» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу №18-02/25, згідно якого права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і договором №2108244388398 від 23.03.2021 передаються (відступаються) новому кредитору.

Таким чином, ТОВ «Факторинг партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 2108244388398 від 23.03.2021 у сумі 53 286,30 грн, з яких: 4 500,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 48 786,30 грн - сума заборгованості за відсотками.

Вказана сума заборгованості підтверджується договором про надання фінансових послуг №2108244388398 від 23.03.2021, графіком платежів та розрахунком загальної вартості кредиту, а також паспортом споживчого кредиту, які підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Z4, а також розрахунком заборгованості за договором 2108244388398 від 23.03.2021.

Також, зарахування коштів 23.03.2021 у сумі 4 500,00 грн на карту НОМЕР_1 відповідача підтверджується відповідною довідкою вих. № б/н від 16.05.2024, виданою ТОВ ФК «Вей фор пей».

10.02.2021 між ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3130918910-43670, згідно якого останньому надано кредит у сумі 4 000,00 грн.

07.09.2021 між ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу № 07-09/21, згідно якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і договором № 3130918910-43670 від 10.02.2021.

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір факторингу №10-03/2023/01, згідно якого права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і договором №3130918910-43670 від 10.02.2021 передаються (відступаються) новому кредитору.

18.02.2025 між ТОВ «Коллект центр» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу №18-02/25, згідно якого права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і договором №3130918910-43670 від 10.02.2021 передаються (відступаються) новому кредитору.

Таким чином, ТОВ «Факторинг партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 3130918910-43670 від 10.02.2021 у сумі 26 542,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 22 542,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Вказана сума заборгованості підтверджується договором позики № 3130918910-43670 від 10.02.2021, графіком платежів та розрахунком загальної вартості кредиту, а також паспортом споживчого кредиту, які підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором E4ZUB8FT, а також розрахунком заборгованості за цим договором.

Також, зарахування коштів 10.02.2021 у сумі 4 000,00 грн на карту НОМЕР_2 відповідача підтверджується відповідною довідкою вих. № 1504/03 від 27.03.2024, виданою ТОВ «Платежі онлайн».

Отже, вищенаведені докази підтверджують виникнення у позивача права вимоги до відповідача за договорами № 2108244388398 від 23.03.2021 та № 3130918910-43670 від 10.02.2021, яка в загальній сумі становить 79 828,30 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відтак, оскільки вищевказані договори про надання кредиту, коштів у позику та факторингу не були визнані у встановленому законом порядку недійсними чи нікчемними, то в силу положень Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 6, 204, 207, 627, 629, 638, 639, 642, 1077 ЦК України ці правочини є правомірними, чинними та обов`язковими для виконання, що у відповідності до вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України не спростовано відповідачем жодними доказами.

Враховуючи викладене, а також те, що доказів повернення позики, кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи, відповідачем не надано, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договорами № 2108244388398 від 23.03.2021 та № 3130918910-43670 від 10.02.2021, яка в загальній сумі становить 79 828,30 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України, передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України, регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, позивачем було надано:

-договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, заявку про надання юридичної допомоги № 111 від 02.06.2025, підписані ТОВ «Факторинг партнерс» (як клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»;

-витяг з акту № 13 від 30.06.2025 про надання юридичної допомоги, згідно з яким: надання усної консультації з вивченням документів - 2 год 4 000,00 грн, надання письмової консультації 1 год 3 000,00 грн, складання позовної заяви 6 год 18 000,00 грн.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а й за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3, 5, 9 статті 141 ЦПК, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в пункті 119 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, виходячи з положень частини 3 статті 141 ЦПК, ураховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатським об`єднанням роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що визначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн є явно завищеними.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що справа стосується стягнення заборгованості за типовими кредитними договорами, тобто у справі незначної складності, отже підготовка документів для звернення до суду у рамках цієї справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача про стягнення понесених ним під час подачі позову витрат на правову допомогу.

Ураховуючи характер виконаної роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.13, 19, 81, 82, 141, 247, 263, 264, 265, 274, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371; адреса: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд.6, офіс 521) заборгованість за договором № 2108244388398 від 23.03.2021 у сумі 53 286,30 грн (п`ятдесят три тисячі двісті вісімдесят шість грн 30 коп.), заборгованість за договором № 3130918910-43670 від 10.02.2021 у сумі 26 542,00 грн (двадцять шість тисяч п`ятсот сорок дві грн), судовий збір у сумі 2 422, 40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.), а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн (три тисячі грн).

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. ст. 273, 289 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Іваницька