Постанова № 13283097, 22.12.2010, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ__

Справа № 2-а-8346/10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2010 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Черніцької І.М.

при секретарі Ландяку А.О.

з участю прокурора Ковальчук О.Р.,

представника Тернопільського

МРЦЗ-Іванюк О.В.,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі адміністративну справу за позовом прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі Тернопільського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів на професійне навчання у звязку з порушенням умов договору,-

В С Т А Н О В И В :

Прокурор м.Тернополя в інтересах держави в особі Тернопільського міськрайонного центру зайнятості (далі Тернопільський МРЦЗ)- робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми витрат на професійне навчання та фактичних витрат на проїзд у розмірі 1181,71 грн. у звязку з порушенням умов договору.

В обґрунтування вимог посилається на те, що відповідач за рахунок коштів центру зайнятості була направлена на перепідготовку в Тернопільський комерційний коледж за навчальною програмою «продавець продовольчих товарів», терміном з 12.11.2008 року до 16.03.2009 року з оплатою всіх необхідних витрат за рахунок коштів Фонду.

Однак, пройшовши повний курс навчання ОСОБА_2 відмовилась працювати за набутою професією.

У звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача загальну суму витрат на професійне навчання у розмірі 1035,51 грн. та фактичні витрати на проїзд у період проходження навчання у сумі 146 грн.20 коп.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги, зіславшись на доводи викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила,що відмовилась від запропонованої роботи за професією, набутою в результаті навчання за кошти центру зайнятості, оскільки її не влаштовувала якість продуктів у магазині, умови праці, розмір зарплати та її обовязки згідно запропонованої посади продавця продовольчих. Однак, на даний час вона самостійно працевлаштувалась та працює за набутою професією у цьому ж магазині. У позові просить відмовити.

Судом встановлено, що з 29 жовтня 2008 року ОСОБА_2 була зареєстрована у Тернопільський МРЦЗ як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю.

11 листопада 2008 року ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського МРЦЗ із заявою про направлення її на професійне навчання за професією «продавець продовольчих і непродовольчих товарів».

11 листопада 2008 року між ОСОБА_2 та Тернопільським МРЦЗ укладено договір за №926-8, відповідно до умов якого ОСОБА_2 була направлений на перепідготовку у Тернопільський комерційний коледж за професією продавець продовольчих товарів розряд 2, строком на 4,15 міс.(659 год.), з метою сприяння подальшого працевлаштування, що також підтверджується корінцем направлення на навчання за № ПН/02-98/0801 від 11.11.2008 року.

ОСОБА_2 успішно пройшла повний курс навчання та 23 березня 2009 року її направлено на працевлаштування у «Продторг -Тернопіль» на посаду продавця продовольчих товарів, що стверджується корінцем направлення на працевлаштування № НОМЕР_1 від 23.03.2009 року та визнається сторонами по спарві.

ОСОБА_2 відмовилась від запропонованої роботи за набутою професією, даний факт також підтверджується корінцем направлення на працевлаштування № НОМЕР_1 від 23.03.2009 року та не заперечується сторонами.

Тернопільським МРЦЗ на професійне навчання ОСОБА_2 було затрачено 1035 грн.51 коп., що стверджується остаточним кошторисом Тернопільського МРЦЗ від 07.04.2009 року, а також 146 грн.20 коп. витрат на проїзд до Тернопільського комерційного коледжу і назад за період навчання, що стверджується маршрутними листами від 24.03.2009 року та довідкою Тернопільського МРЦЗ за № 190110626 від 12.03.2010 року.

В добровільному порядку відповідач відмовляється повертати затрачені кошти .

Дані обставини визнаються сторонами і відповідно до вимог ст.72 КАС України доказуванню не підлягають.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та відповідача, вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Згідно умов п. 3.1.2 договору за №926-8 від 11.11.2008 року встановлено, що у випадку припинення навчання без поважних причин або відмови працювати за професією (спеціальністю), набутою в результаті професійного навчання з громадянами стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання, витрат на проїзд до місяця навчання і назад та витрат на проживання.

Встановлено, що ОСОБА_2, відмовилась працювати за професією набутою в результаті професійного навчання.

Витрати на професійне навчання відповідача склали 1035 грн.51 коп., а також 146 грн.20 коп. витрат на проїзд до місяця навчання і назад.

У звязку з чим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 3.1.2. договору відповідач зобовязаний повернути суму витрат затрачених позивачем на професійне навчання та витрати на проїзд до місяця навчання і назад на загальну суму 1181 грн. 71 коп.

Враховуючи наведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що відповідачем було порушено права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на професійне навчання у розмірі 1035 грн.51 коп., а також 146 грн.20 коп. витрат на проїзд до місяця навчання і назад.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності позовних вимог.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що вона відмовилась від запропонованої роботи,оскільки її не влаштовувала якість продуктів у магазині, умови праці, розмір зарплати та її обовязки згідно запропонованої посади продавця як безпідставні та недоведені будь-якими належними та допустимими доказами у справі та такі, які не мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, спростовуються самим договором укладеним між сторонами та тим фактом, що на даний час відповідачка все ж таки працює у вказаному магазині «Продторг-Тернопіль» на посаді продавця продовольчих товарів.

Безпідставними є також доводи відповідачки про те, що їй не було відомо про той факт, що у разі відмови працювати від запропонованої роботи за набутою професією, вона змушена буде повернути Тернопільському МРЦЗ витрати на навчання, оскільки спростовуються умовами договору за №926-8 від 11.11.2008 року з якими відповідачка була ознайомлена та виявила вільну згоду, підписавши договір, заявою ОСОБА_2 на направлення її навчання від 11.11.2008 року.

Разом з тим, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду встановлений ст.99 КАС України.

Так, позивач дізнався про порушення свого права 26 березня 2009 року та неодноразово в межах строку звернення до суду звертався до суду з позовом до відповідача, однак, у звязку із зміною законодавства справа розглянута не була (двічі змінювалась підсудність справ даної категорії). Зокрема, 25 березня 2010 року позивач звертався до Тернопільського окружного адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства до ( в межах діючого на даний час річного строку звернення до суд), до Тернопільського міськрайонного суду у порядку цивільного судочинства у межах трьохрічного строку звернення до суду. Однак, у результаті чергових змін до законодавства 30.09.2010 року прокурор відкликає цивільний позов та 28 жовтня 2010 року подає позов у порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст.6, 8, 9, 11, 71, 94, 128, 159, 163, 185, 186,254, КАС України, ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Законом України «Про зайнятість населення» та Порядком надання допомоги по безробіттю, в тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 20.11.2000 року за №307, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі Тернопільського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів у звязку з порушенням умов договору задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (46010 м.Тернопіль, вул. Текстильна, 1Б, р/р 37171301901001 в ГУДКу в Тернопільській області, код 05392691, МФО 838012) 1035( одна тисяча тридцять пять ) грн. 51 (пятдесят одну) коп. суми витрат на професійне навчання та 146 (сто сорок шість ) грн.20 (двадцять) коп. витрат на проїзд до місяця навчання і назад.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а для осіб, які не були присутні під час судового розгляду справи протягом десяти днів з дня отримання копії постанови .

Головуюча підпис:

З оригіналом згідно

Головуюча І.М. Черніцька