Ухвала суду № 1328184, 20.11.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20.11.2007№К-19588/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого), 

БрайкаА.І.,  БившевоїЛ.І.,  КостенкаМ.І.,  РибченкаА.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представників: позивача–КайтановськоїО.І. та

відповідача–ПипкаР.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва на постанову Господарського суду м.Києва від29.11.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від22.03.2006 посправі№29/13

за позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрансакції»

до                               Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

про                 визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва (далі–ДПІ):

від22.11.2004 №0000562305/3;

від14.05.2004 №0000582305/0;

від14.06.2004№ 0000582305/1;

від02.09.2004№ 0000582305/2;

від22.11.2004№ 0000582305/3,

які винесені на підставі Акту №22-23/05-7-21681984 від12.05.2004 «Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ«Євротрансакції» за період з 01.07.2002 по 01.10.2003» де позивачу було визначено:

податковим повідомленням-рішенням від14.05.2004 №0000562305/0 суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 220200грн. та 220200грн. штрафних санкцій за порушення пп.4.1 ст.4, пп.5.2.7 п.5.2 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

податковим повідомленням-рішенням від14.05.2004 №0000572305/0 суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 186274грн. та 186274грн. штрафних санкцій за порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

податковим повідомленням-рішенням від14.05.2004 №0000582305/0 зменшено суму бюджетного відшкодування за березень 2003року в розмірі 43816грн. відповідно до пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»

Вказані податкові повідомлення - рішення були оскаржені і адміністративному порядку до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, ДПА у м.Києві та ДПА України.

За результатами розгляду скарг були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000582305/3 від22.11.2004, яким позивачу відповідно до пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за березень 2003року на суму 43816грн. та №0000562305/3 від22.11.2004, яким позивачу відповідно до п.4.1 ст.4, пп.5.2.7 п.5.2 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 96000грн. та на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Постановою Господарського суду м.Києва від29.11.2005, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від22.03.2006 посправі№29/13 – позов задоволено.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що позивачем було відображено в деклараціях про прибуток підприємства за 2000 та 2001 роки доходи від операцій з цінними паперами, валютними цінностями та борговими зобов'язаннями в 2000 році – 313200грн.. в 2001році -70300грн., які було відкориговано ТОВ всерпні2002року в сумі 383500грн. (313200+70300).

З розрахунку доходів по векселям- встановлено, що позивачем було помилково заявлено в Деклараціях про прибуток в 2000році: Іквартал – 1024479грн., в т.ч. 311624грн. та 712855грн.; ІІквартал 2000року - 99447грн., IVквартал2000року скориговано раніше невірно відображених доходів за векселями - (-810704,15грн.) = (-712855)+(-99447,06)+1597,91. Всього за 2000рік – 313221,85грн. Також в ІІІкварталі2001року помилково вказано сальдо на 01.10.2001року - збиток (-12899,19грн.), IVквартал2001року - помилково вказано сальдо на 01.01.2002року-доход 70350,81грн.

Таким чином, судом встановлено, що за 2000рік позивачем за підсумками інвентаризації операцій за векселями, проведено коригування операцій за векселями щодо зменшення валового доходу в розмірі 313221,85грн., за 2001рік – 70350,81грн. і тому керуючись наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від29.01.2003 №42 суд визначився, що коригування операцій за векселями щодо зменшення валового доходу за 2000-2001роки ТОВ повинно було відобразити в рядку 10 "доходи, які за своїм змістом підлягають виключенню зі складу валових доходів з метою оподаткування". Тобто судом зазначено, що позивачем замість зменшення валових доходів за операціями з векселями за 2000-2001роки здійснено збільшення валових витрат на суму в розмірі 383500грн., в т.ч. за 2000рік – 313200грн. та за 2001рік – 70300грн. Відповідно до встановленого суд прийшов до думки, що вказана помилка, допущена позивачем при коригуванні операцій за векселями за 2000-2001роки, яка відображена в декларації про прибуток за 9 місяців 2002року не вплинула на несплату ТОВ податку на прибуток та на ненадходження коштів до бюджету.

Щодо донарахування податку на додану вартість суд встановив, що протягом березня 2003року позивачем здійснювались господарські операції з придбання газу природного та послуг. Розрахунки за придбаний товар та послуги здійснювались шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок покупців.

Відповідно враховуючи вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» суд встановив, що відповідно до податкових накладних продавця (ТОВ«Євротрансакції») за березень 2003року обсяг продажу товарів (робіт, послуг) позивача за цей місяць складає 1475314,62грн., податкове зобов'язання з ПДВ складає – 263055,95грн. і вказані податкові накладні відображені належним чином в Книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) у березні 2003року.

Судом визнано, що податкові накладні за березень2003року оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, де обсяг придбаних товарів складає 1534358,62грн., податковий кредит становить 306871,73грн. Таким чином суд прийшов до висновку, що у позивача виникає право на податковий кредит в сумі 306871,73грн. І оскільки сума податкового зобов'язання за березень2003року складала 263056грн., податкового кредиту – 306872грн., таким чином в березні2003року у позивача виникло від'ємне значення з ПДВ в розмірі (-43816)грн.

Тому на підставі зазначеного господарський суд дійшов висновку, що в податковій декларації ТОВ«Євротрансакції» за березень2003року, сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду вірно відображена у розмірі 43816грн.

Також судове рішення обґрунтовано висновком судово - бухгалтерської експертизи від11.08.2005 №7109/7110 де зазначено, що за підсумками інвентаризації операцій з векселями проведено коригування операцій з векселями щодо зменшення валового доходу за 2000-2001 роки в загальному розмірі 383500грн., в т.ч. за 2000рік – 313200грн. та за 2001рік – 70300грн., що підтверджується первинними документами. Де зазначено, що замість зменшення суми валових доходів за операціями з векселями за 2000-2001роки на суму коригування - 383500грн., в т.ч. за 2000рік – 313200грн. та за 2001рік – 70300грн., здійснено збільшення суми валових витрат на цю ж суму. При цьому суд визначився, що допущена методологічна помилка при коригуванні операцій за векселями за 2000-2001роки, яка відображена в декларації про прибуток підприємства за 9місяців2002року, не вплинула на несплату ТОВ податку на прибуток, а тому донарахування податку на прибуток в сумі 220200грн. та зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 43816грн. є неправомірним.

Суд апеляційної інстанції повністю підтримав висновки суду першої інстанції. Відповідно враховуючи встановлені обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій мотивували своє рішення нормами п.1.6 ст.1, пп.7.2.1, п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.3. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»», і визнали дії відповідача незаконними.

Не погодившись із постановою Господарського суду м.Києва від29.11.2005 та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від22.03.2006 посправі№29/13 відповідач (далі-ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та в задоволенні позову відмовити, оскільки рішення винесені із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скарга обґрунтована тим, що в порушення п.3 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, не було прийнято до уваги обґрунтовані доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі щодо обставин які викладені в оскаржуваному рішенні, і які відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставами для скасування такого рішення, а саме: підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, фактичним обставинам та матеріалам справи; неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

При цьому скаржник, мотивуючи нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - зазначає фактичні обставини справи, і вважає, що судом не досліджено докази відповідача.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, зазначаючи, що суми податку на прибуток та податку на додану варітьсь і штрафних санкцій, і суми донарахованих податків та штрафних санкцій, зазначених в касаційній скарзі були суттєво змінені вищестоящими податковими інстанціями в процесі адміністративного оскарження первинних податкових повідомлень-рішень. Тобто предметом судового розгляду в першій інстанції були повідомлення-рішення на суму 144000грн. (податок на прибуток) та 43816грн. (завищення бюджетного відшкодування з ПДВ), а не на суми, що зазначені в касаційній скарзі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами обґрунтовано встановлено, що позивачем було відображено в деклараціях про прибуток підприємства за 2000-2001роки доходи від операцій з цінними паперами, валютними цінностями та борговими зобов'язаннями в 2000році – 313200грн. в 2001році -70300грн., які було відкориговано ТОВ в серпні 2002року в сумі 383500грн. (313200+70300).

При цьому, на спростування заперечень скаржника, необхідно врахувати встановлене судами про те, що оскільки за 2000рік позивачем за підсумками інвентаризації операцій за векселями, проведено коригування операцій за векселями щодо зменшення валового доходу в розмірі 313221,85грн., за 2001рік – 70350,81грн., І тому суд касаційної інстанції вважає, що судами правомірно враховано наказ ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від29.01.2003 №42, згідно якого, якщо платником податків самостійно виявлені помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податку має право не подавати такий розрахунок якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний період, протягом якого такі помилки були виявлені (п.2.1). Пунктом 2.3 даного Наказу визначено, що виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат, амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу та валових витрат того звітного податкового періоду, у якому виявлено відповідні помилки з дотриманням вимог пп.4.1.5 п. 4.1 ст.4 та пп.5.2.7 п.5.2 ст.5.

Тобто відповідно до встановленого суди прийшли до вірної думки, що вказана помилка, допущена позивачем при коригуванні операцій за векселями за 2000-2001роки, яка відображена в декларації про прибуток за 9 місяців 2002року не вплинула на несплату ТОВ податку на прибуток та на ненадходження коштів до бюджету.

В силу пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від03.04.1997 №168 «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит у відповідності до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В даному випадку необхідно врахувати, що суд встановив: протягом березня 2003року позивачем здійснювались господарські операції з придбання газу природного та послуг, де розрахунки за придбаний товар та послуги здійснювались шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок покупців і відповідно до податкових накладних продавця (ТОВ«Євротрансакції») за березень 2003року обсяг продажу товарів (робіт, послуг) позивача за цей місяць складає 1475314,62грн., податкове зобов'язання з ПДВ складає – 263055,95грн. і вказані податкові накладні відображені належним чином в Книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) у березні 2003року.

Враховуючи вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», суд касаційної інстанції повністю погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що податкові накладні за березень2003року оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, де обсяг придбаних товарів складає 1534358,62грн., податковий кредит становить 306871,73грн. І таким чином суди прийшли до правомірного висновку, що у позивача виникає право на податковий кредит в сумі 306871,73грн. А оскільки сума податкового зобов'язання за березень2003року складала 263056грн., податкового кредиту – 306872грн., тому в березні2003року у позивача виникло від'ємне значення з ПДВ в розмірі (-43816)грн. Тобто на підставі зазначеного господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що в податковій декларації ТОВ«Євротрансакції» за березень2003року сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду" вірно відображено суму у розмірі 43816грн.

Також судове рішення обґрунтовано висновком судово - бухгалтерської експертизи від11.08.2005 №7109/7110 де зазначено, що за підсумками інвентаризації операцій з векселями проведено коригування операцій з векселями щодо зменшення валового доходу за 2000-2001 роки в загальному розмірі 383500грн., в т.ч. за 2000рік – 313200грн. та за 2001рік – 70300грн., що підтверджується первинними документами. І встановлено, що замість зменшення зазначеної суми валових доходів за операціями з векселями за 2000-2001роки здійснено збільшення суми валових витрат на цю ж суму. При цьому суд в межах вимог закону визначився, що допущена методологічна помилка при коригуванні операцій за векселями за 2000-2001роки, яка відображена в декларації про прибуток підприємства за 9місяців2002року, не вплинула на несплату товариством податку на прибуток, а тому, донарахування відповідачем податку на прибуток в сумі 220200грн. та зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 43816грн. є неправомірним.

Відповідно враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що постанова Господарського суду м.Києва від29.11.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від22.03.2006 посправі№29/13 скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м.Києва від29.11.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від22.03.2006 посправі№29/13 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                            О.В.Карась

Судді                                                                         А.І.Брайко

                                                                                  Л.І.Бившева

                                                                                  М.І.Костенко

                                                                                  А.О.Рибченко