Ухвала суду № 132814176, 22.12.2025, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/3742/25

Провадження № 2/345/1736/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.12.2025 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано Франківської області

в складі: головуючого судді Миговича О.М.

секретаря Бабійчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Калуського відділу ВДС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа АТ «Райффайзен Банк» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження поточними рахунками шляхом зняття арешту з рахунків, суд

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження поточними рахунками шляхом зняття арешту з цих рахунків. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2025р. закрито провадження у справі №300/3781/25 за позовом ОСОБА_1 до Калуського відділу державної виконавчої служби Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності та зобов`язання зняти арешт з поточних рахунків. Підставою для закриття провадження у справі судом є ст.238 КАС України, справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Судом надано роз`яснення щодо порядку звернення з даним позовом до юрисдикції місцевого загального суду, який вирішував справи, за якими було видано виконавчі листи, в порядку ст.447 ЦПК України.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 07.07.2025р. у справі №345/4318/25 скаргу в порядку ст.447 ЦПК України повернуто скаржнику без розгляду, у зв`язку з відсутністю інформації щодо виконавчого провадження. Суд вказує на можливість звернення скаржником до суду на загальних підставах.

Обставини, які передували зверненню до адміністративного суду та суду загальної юрисдикції наступні. В листі №81-27-5/745 від 03.04.2025р АТ «Райффайзен Банк» на звернення позивача щодо закриття рахунків, повідомило про факт накладення арешту на поточні рахунки позивача в цьому банку згідно з постановою державного виконавця районного відділу ДВС Калуського міськрайонного управління юстиції (правонаступником якого є Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) Сененко Т.М. від 15.09.2011р. при примусовому виконанні виконавчих документів №2-2421 від 24.12.2009р. та №2-2427 від 24.12.2009р. Калуського міськрайонного суду про стягнення в дохід держави боргу в сумі 520 448,44грн.

Позивач звернувся з письмовою заявою до Калуського відділу Державної виконавчої служби про зняття арешту з поточних рахунків позивача з постановою державного виконавця районного відділу ДВС Калуського міськрайонного управління юстиції згідно постанови державного виконавця Сененко Т.М. від 15.09.2011р. при примусовому виконанні виконавчих документів №2-2421 від 24.12.2009р. та №2-2427 від 24.12.2009р. Калуського міськрайонного суду про стягнення в дохід держави боргу в сумі 520 448,44грн., оскільки виконавчі провадження щодо позивача завершено.

У відповідь на заяву про зняття арешту з рахунків Калуським відділом Державної виконавчої служби направлено на поштову адресу заявника лист-відповідь від 25.04.2025р. №40020, де орган державної виконавчої служби повідомив про відсутність виконавчих проваджень за виконавчими листами №2-2421 від 24.12.2009р. №2-2427 від 24.12.2009р. та відсутність правових підстав для зняття арешту з рахунків. Станом на день звернення до суду в Реєстрі виконавчих проваджень міститься інформація про завершення усіх виконавчих проваджень щодо позивача. Також, станом на момент звернення позивача з позовом до суду відповідачем арешт з поточних рахунків позивача не знято.

Водночас на момент звернення до суду позивач не має статусу боржника, виконавче провадження очевидно є завершеним, що унеможливлює розгляд скарги в порядку ст. 447 ЦПК України.

Позивач вважає, що питання про накладення та зняття арешту в даному випадку має вирішуватися саме в рамках Цивільного процесуального судочинства, бо наявність чи відсутність підстав для зняття такого арешту відноситься до компетенції суду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене просив зняти арешт з поточних банківських рахунків.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.07.2025 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.

24.07.2025 представник третьої особи АТ «Райффайзен Банк» Кунинець Н.Й., через систему «Електронний суд» направило пояснення, відповідно до яких зазначило, що ОСОБА_1 , є клієнтом банку та має відкриті поточні рахунки які фізична особа, і як ФОП. На виконанні у Банку знаходиться постанова про арешт коштів боржника, винесена державним виконавцем районного відділу ДВС Калуського міськрайонного управління юстиції Сененко Т.М. від 15.09.2011р. при примусовому виконанні виконавчих документів №2-2421 від 24.12.2009р. та №2-2427 від 24.12.2009р. Калуського міськрайонного суду про стягнення на користь юридичних та фізичних осіб та держави боргу в сумі 520 448,44грн. Дана постанова надійшла до банку 27.09.2011 та того ж дня була прийнята до виконання. Вказаною постановою накладено арешт на грошові кошти на рахунках у Банку, відкритих на ім`я ОСОБА_1 у сумі 520 448,44 грн. Станом на теперішній час Постанова про арешт від 15.09.2011р. перебуває на обліку в банку на позабалансому рахунку. Станом на час написання цих пояснень постанова державного виконавця про зняття арешту чи рішення суду про звільнення коштів з під арешту до Банку не надходили. Вирішення питання щодо звільнення коштів з під арешту залишають на розсуд суду.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.10.2025 року закрито підготовче провадження в справі та призначено відкрите судове засідання.

19.12.2025 представник відповідача Калуського відділу ВДС у Калуському районі Івано-Франківської області Романюк О.В. через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення по справі. Так, згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження пошук ВД/ВП (спецрозділ) на примусовому виконанні у Калуському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області перебували:

- виконавче провадження № 27407934 щодо виконання наказу № 50, виданого 31.12.2010 Господарським судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Брокбізнесбанку» 794 979,44 грн. заборгованості, яке 30.04.2014 завершено на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна), яке поступило на виконання 01.07.2011;

На виконанні у Районному відділі державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції перебували:

- виконавче провадження № 27537386 щодо виконання виконавчого листа № 2-298, виданого 09.03.2010 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Брокбізнесбанку» 291 118,03 грн. заборгованості, яке 09.02.2012 завершено на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна), яке поступило на виконання 12.07.2011;

- виконавче провадження № 28242804 щодо виконання виконавчого листа № 2-588, виданого 01.08.2011 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанку» 3 184 456,44 грн. заборгованості, яке 29.02.2012 завершено на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна), яке поступило на виконання 18.08.2011.

Постанова про арешт коштів винесена 15.09.2011, могла бути винесена державним виконавцем в межах будь якого вищезазначеного виконавчого провадження.

Просили відмовити у задоволені позову у зв`язку із його безпідставністю та необґрунтованістю.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 у судове засідання подав заяву, в якій просив позовні вимоги задоволити, а розгляд справи здійснювати у їх відсутності.

Представник відповідача Лисенчук О.М. у судове засідання подала заяву, в якій просила при ухваленні рішення врахувати додаткові пояснення, позовні вимоги не визнають, а розгляд справи здійснювати у їх відсутності.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши зміст позовної заяви, дослідивши письмові докази, які надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, взявши до уваги додаткові пояснення відповідача та третьої особи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із листом №81-27-5/745 від 03.04.2025р АТ «Райффайзен Банк» на звернення позивача щодо закриття рахунків, повідомило про факт накладення арешту на поточні рахунки позивача в цьому банку згідно з постановою державного виконавця районного відділу ДВС Калуського міськрайонного управління юстиції (правонаступником якого є Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) Сененко Т.М. від 15.09.2011р. при примусовому виконанні виконавчих документів №2-2421 від 24.12.2009р. та №2-2427 від 24.12.2009р. Калуського міськрайонного суду про стягнення в дохід держави боргу в сумі 520 448,44грн. (а.с. 15).

На підставі Листа Калуського відділу ВДС у Калуському районі Івано-Франківської області 25.04.2025р. №40020, встановлено, що згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження пошук ВД/ВП (спецрозділ) на примусовому виконанні перебували:

- виконавче провадження № 27407934 щодо виконання наказу № 50, виданого 31.12.2010 Господарським судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Брокбізнесбанку» 794 979,44 грн. заборгованості, яке 30.04.2014 завершено на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна), яке поступило на виконання 01.07.2011;

- виконавче провадження № 27537386 щодо виконання виконавчого листа № 2-298, виданого 09.03.2010 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Брокбізнесбанку» 291 118,03 грн. заборгованості, яке 09.02.2012 завершено на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна), яке поступило на виконання 12.07.2011;

- виконавче провадження № 28242804 щодо виконання виконавчого листа № 2-588, виданого 01.08.2011 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанку» 3 184 456,44 грн. заборгованості, яке 29.02.2012 завершено на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна), яке поступило на виконання 18.08.2011. Правових підстав для зняття арешту з майна (коштів) боржника не має (а.с.17-18).

Відповідно до постанови про арешт коштів боржника, яка винесена державним виконавцем районного відділу ДВС Калуського міськрайонного управління юстиції Сененко Т.М. від 15.09.2011р. при примусовому виконанні виконавчих документів №2-2421 від 24.12.2009р. та №2-2427 від 24.12.2009р. Калуського міськрайонного суду про стягнення на користь юридичних та фізичних осіб та держави накладено арешт на кошти ОСОБА_1 в сумі 520 448,44 грн (а.с.19).

Згідно із рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 24.12.2009 по справі №2-2421/09 позовні вимоги Приватного підприємства «Капітолій» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення 24 714,39 грн задоволено частково (а.с.91-94).

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 24.12.2009 по справі №2-2427/09 позовні вимоги Приватного підприємства «Капітолій» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено (а.с.95-96).

Таким чином вбачається, що при винесені постанови про арешт коштів боржника, державним виконавцем районного відділу ДВС Калуського міськрайонного управління юстиції Сененко Т.М. від 15.09.2011р. при примусовому виконанні виконавчих документів допущено помилку та неправильно зазначено номери виконавчих листів, що підтверджується судовими рішеннями, в яких позивач не є боржником.

Як вбачається із Ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2025р. провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Калуського відділу державної виконавчої служби Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності та зобов`язання зняти арешт з поточних рахунків закрито. Підставою для закриття провадження у справі судом є ст.238 КАС України, справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Судом надано роз`яснення щодо порядку звернення з даним позовом до юрисдикції місцевого загального суду, який вирішував справи, за якими було видано виконавчі листи, в порядку ст.447 ЦПК України (а.с.28-34).

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 07.07.2025р. у справі №345/4318/25 скаргу в порядку ст.447 ЦПК України повернуто скаржнику без розгляду, у зв`язку з відсутністю інформації щодо виконавчого провадження. Суд вказує на можливість звернення скаржником до суду повторно на загальних підставах (а.с.10-12).

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує, що на момент звернення до суду він не має статусу боржника, виконавче провадження очевидно є завершеним, що унеможливлює розгляд скарги в порядку ст. 447 ЦПК України. Позивач вважає, що питання про накладення та зняття арешту в даному випадку має вирішуватися саме в рамках Цивільного процесуального судочинства, бо наявність чи відсутність підстав для зняття такогоарешту відноситься до компетенції суду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції закону, який діяв на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 наведеного Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За приписами ч. 5 ст. 47 наведеного Закону, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених ч. 1 цієї статті випадках. При цьому, даною нормою не передбачено такого випадку закінчення виконавчого провадження, якщо виконавчий лист повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника.

Згідно з частинами першою та другою статті 50 наведеного Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

У відповідності до частин третьої - п`ятої статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Крім того, згідно з підпунктом 4.11.1 пункту 4.11 Інструкції про проведення виконавчих дій, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999 № 74/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158 (в редакції станом на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві) виконавчий документ, який прийнятий державним виконавцем до виконання, і за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, зокрема якщо в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Аналіз наведених положень приводить до висновку, що у разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження не є закінченим. До того ж, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, державному виконавцю і не надано право на зняття арешту з майна боржника,

Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (зняття арешту, накладеного на майно боржника).

З огляду на викладене позивач ОСОБА_1 не втратив статус боржника у зв`язку із завершенням виконавчого провадження на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна).

Варто зауважити, що саме по собі зняття арешту з належних йому банківських рахунків не припинить дію постанови органу ДВС, на підставі якої такий накладено.

Так, у постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) викладено висновок про те, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

З врахуванням зазначеного, вбачається, що загалом законодавцем передбачений порядок захисту справ позивача, яким на думку суду він не скористався в повній мірі, що вказує на обрання позивачем неефективного способу захисту.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 07.07.2025р. у справі скаргу в порядку ст.447 ЦПК України повернуто скаржнику без розгляду, у зв`язку з відсутністю інформації щодо виконавчого провадження. Із урахування викладених обставин у судовому рішенні Ладаняк О.О. повторно із скаргою звертатися до суду не став.

У підсумку викладеного суд, встановивши, що позивач ОСОБА_1 є боржником у виконавчих провадженнях, які завершенні на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна), проте не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 року № (провадження № 12-122гс19). А за таким позовом позивач має бути відповідчем у справі.

Таким чином, позивачу слід звернутися до суду із скаргою в порядку ст.447 ЦПК України, врахувавши викладені обставини в Ухвалі Калуського міськрайонного суду від 07.07.2025р.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, оскільки арешт накладено на майно ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні, він не може виступати позивачем в даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, у зв`язку з чим провадження в цивільній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

На підставі наведеного, та, керуючись ч. 2 ст.247, п.1 ч.1 ст.255, ст.260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Калуського відділу ВДС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа АТ «Райффайзен Банк» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження поточними рахунками шляхом зняття арешту з рахунків, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя