Ухвала суду № 13281, 21.06.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

21.06.06 Справа № 9/197

УХВАЛА

Львівський апеляційний господарський суд у м.Львові в складі колегії:

судді-доповідача –Бобеляка О.М.

суддів Дубник О.П.

Орищин Г.В.

за участю секретаря судового засідання –Чугай Л.Ю.

розглянувши

матеріали апеляційної скарги Прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі за №05/1-53 вих-06 від 11.04.2006 року та апеляційної скарги ДПІ у Глибоцькому районі Чернівецької області № 2111/9/10-008 від 20.03.2006 року

на постанову

Господарського суду Чернівецької області від 15.03.2006 року

у справі

№ 9/197

за позовом

Закритого акціонерного товариства (надалі ЗАТ) „Чернівецька птахофабрика”, с. Валя-Кузміна, Глибоцький район, Чернівецька область

до

Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі, смт.Глибока, Чернівецька область

з участю

Прокурора Чернівецької області, м. Чернівці

про

визнання нечинним податковго повідомлення-рішення,

за участю представників:

від позивача: Госедло Р.І. - представник (довіреність від 22.08.2005 року №0996)

від відповідача: Чикановська Н.Д. - головний державний податковий інспектор (довіреність №3957 від 19.05.2006 року.); Назаришин В.О. - завідувач сектору відділу податкової міліції (довіреність №3952 від 19.05.2006 року); Кизюк О.В. - головний державний податковий ревізор (довіреність №3956 від 19.05.2006 року)

з участю: прокурора Чернівцької області - Ярчак І.С. (посвідчення №600)

Ухвалу виготовлено в повному обсязі 13 червня 2006 року.

Представникам сторін роз’яснено права та обов'язки передбачені статтями 49, 51 КАС України, право відводу судді стаття 27 КАС України та право відводу секретаря судових засідань стаття 29 КАС України. Заяв та клопотань про відвід суддів та секретаря судових засідань не заявлено.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 15.03.2006 року у справі № 9/197 (суддя Чорногуз М.Г., секретар судового засідання Марущак І.В.) позов ЗАТ «Чернівецька птахофабрика» до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 982320/0-4658 від 05.08.2005 року та зобов’язання вчинити дії задоволено частково, та визнано нечинним спірне податкове повідомлення-рішення. Рішення суду мотивовано положеннями пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 4.4. п. 4 ст.4. Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а також тим, що ЗАТ «Чернівецька птахофабрика» при відображенні податкового кредиту за квітень 2005 року в сумі

6 666 044,00 грн. не порушило вимог чинного законодавства України, а контролюючий орган прийшов до помилкового висновку, наведеного в акті перевірки №41/23/31462059, на підставі якого виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення .

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Глибоцькому районі та прокуратура Чернівецької області подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову господарського суду Чернівецької області від 15.03.2006р. у даній справі і в позові ЗАТ «Чернівецька птахофабрика»відмовити так як постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, посилаються скаржники, що оскільки сільськогосподарська техніка придбана за рахунок кредиту, цільове призначення якого –придбання основних засобів сільськогосподарського призначення, в тому числі сільськогосподарської техніки, то мета такого придбання не просто „пов’язана із господарською діяльністю підприємства”, як зазначено в постанові суду, а безпосередньо для сільськогосподарського виробництва. Саме тому суми ПДВ сплачені за придбання обладнання, повинні відображатися в тій декларації, в якій відображені (будуть відображатися ) податкові зобов’язання за операціями з продажу товарів, до вартості яких віднесена вартість обладнання (тобто скороченій (с/г)) декларації. ДПІ у Глибоцькому районі також посилається на те, що на її думку рішення суду було готове заздалегідь, ще до закінчення розгляду справи. Також суд не взяв до уваги долучений відповідачем висновок повторної судово-бухгалтерської експертизи №1010. На думку податкового органу коригування податкового кредиту проведено в спеціальній декларації, а також судом безпідставно зроблено посилання на п. 4.4. п. 4 ст. 4. Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційних скарг посилаючись на те, що при декларуванні ПДВ до відшкодування позивач керувався нормами Закону України "Про податок на додану вартість" щодо формування податкового кредиту і заявлені ПДВ до відшкодування та не мав правових підстав здійснювати розмежування податкового кредиту по ПДВ в різні декларації з цього податку.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, розглянувши матеріали справи і апеляційні скарги, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що 17.03.2005 року ЗАТ «Чернівецька птахофабрика та ТзОВ «Агромат ІФ»укладено ряд договорів на придбання кліткового обладнання для утримання курей несучок.

Згідно податкової звітності ЗАТ «Чернівецька птахофабрика»за квітень 2005 року заявлено до відшкодування ПДВ в сумі 6 666 044 грн. (загальна декларація).

За результатами документальної перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності внесення ЗАТ «Чернівецька птахофабрика»до бюджету ПДВ за період з 01.04.2005 року по 30.04.2005 року ДПІ у Глибовецькому районі складено акт № 41/23/31462059 від 03.08.2005 року і прийнято податкове повідомлення-рішення № 982230/0-4658, яким виявлено завищення ЗАТ «Чернівецька птахофабрика»суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 6 666 04,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи згідно отриманої податкової накладної №110”Б” від 29.04.2005 року. та в зв’язку із сплатою ПДВ платіжними дорученнями №72 від 07.04.2005 року та №18 від 08.04.2005 року, №18 від 12.04.2005 року позивач відобразив суму сплаченого податку у складі податкового кредиту загальної податкової декларації з ПДВ за квітень 2005 року № 3 і визначив суму бюджетного відшкодування 6 666 044 грн. та напрямок відшкодування перерахування на рахунок в установі банку.

Згідно акту перевірки (стор.8,9) позивач подає скорчену (спеціальну) та загальну декларацію з ПДВ.

За результатами перевірки контролюючий орган прийшов до висновку, що позивачем порушено пп. 7.2.1. п. 7.2., пп. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7, пп. 11.21., 11.29. ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із внесеними змінами та доповненнями), Постанову КМУ № 271 від 26.02.1999 року «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукції (крім підакцизних товарів), виготовлених на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини»(із змінами та доповненнями) так як ЗАТ «Чернівецька птахофабрика»завищила податковий кредит в уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань із податку на додану вартість в зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (Додаток № 3 до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість) в сумі 6 666 044 грн. А також зазначив, що в порушення цих же норм товариство занизило податковий кредит в уточнюючому розрахунку (Додаток № 4 до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість) на таку ж суму. В зв’язку із цим ДПІ у Глибоцькому районі було винесене спірне податкове повідомлення-рішення.

Посилання ДПІ у Глибоцькому районі на те, що оскільки мета придбання обладнання не просто „пов’язана із господарською діяльністю підприємства”, а безпосередньо для сільськогосподарського виробництва, а тому товариством порушено п. 11.29. ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість”, Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 (далі по тексту ухвали Порядок) згідно якого на окремий рахунок чи на зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів зараховується різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною від реалізації сільськогосподарської продукції та сумою ПДВ сплаченою ними постачальникам, в зв’язку із чим суми ПДВ сплачені за придбання обладнання, повинні відображатися в тій декларації, в якій відображені (будуть відображатися ) податкові зобов’язання за операціями з продажу товарів, до вартості яких віднесена вартість обладнання, тобто скороченій (с/г) декларації, не відповідають наступним нормам матеріального права.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи. державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно, до преамбули Закону України „Про систему оподаткування” цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників.

Згідно із ч.3 ст.1 даного Закону ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Згідно із ч.7 ст.1 вказаного Закону податки і збори (обов’язкові платежі) справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті це підлягають.

Відповідно до п.11.4 ст. 11 цього ж Закону зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.

Як вбачається з пп. 11.29. ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість”, яким зупинено дію п.7.7 ст. 7, п.10.1, п.10.2 ст. 10 даного Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, зазначені кошти (суми податку на додану вартість) залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Наведене, не дає підстав для висновку про те, що вказана норма Закону України „Про податок на додану вартість” регулює та прямо вказує на її застосування при здійсненні операцій, пов’язаних з тим чи іншим придбанням сільськогосподарським товаровиробником основних засобів та матеріально-технічних ресурсів.

Пункт 11.29. ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” носить спеціальний характер застосування та не встановлює порядку регулювання вказаних вище операцій з придбання та відповідно формування податкового кредиту.

Крім того, вказаний Порядок затверджений з метою підтримки сільськогосподарських товаровиробників та відповідно до п. 11.29 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” і виключно щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва та не встановлює механізму розподілу податкового кредиту між різними видами декларацій з ПДВ.

Згідно з абз. 4 п.1.2 наказу Державної податкової адміністрації України „Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання” від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 19971 року за № 250/2054, податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену) подають також ті платники податку, у яких згідно з чинними законодавством (пункти 11.12, 11.21, 11.29, 11.35 Закону (168/97ВР) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються і спеціальних режимів, установлених вказаними пунктами.

З наведено вбачається, що вказана норма Порядку є відсильною, відсилає до відповідних статей Закону України „Про податок на додану вартість”, які регулюють операції з продажу, а не придбання, та імперативно не визначають формування податкового кредиту у спеціальній декларації.

Закон України „Про податок на додану вартість” визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

В розумінні п.3.1.1 п.3.1 ст.З Закону України „Про податок на додану вартість” операції платників податку з поставки товарів на митній території України є об’єктом оподаткування. У зв’язку з наведеним, зазначені в акті перевірки операції ЗАТ «Чернівецька птахофабрика»з його контрагентами є об’єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п.1.4. ст.1. та п.п.3.1.1. п.3.1. ст.З. Закону України „Про податок на додану вартість”.

Згідно п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7. Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

А відповідно до п.п. 7.3.1 даної статті датою виникнення податкових зобов'язань у продавця з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп. 7.5.1 п 7.5 ст.7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, оплата за придбані товари, в тому числі попередня оплата (авансування), які також підтверджені податковими накладними є підставою для віднесення сум до податкового кредиту з ПДВ.

При здійснені операції, яка була підставою винесення податкового повідомлення-рішення (придбання основних фондів - кліток для утримання курей несучок) позивачем було сплачено покупцю ПДВ в ціні товару за ставкою 20 відсотків.

Згідно п. 7.4.1 ст. 7 податковий кредит складається із сум податків нарахованих (сплачених) за ставкою встановленою ст. 6 Закону у зв'язку із придбанням товарів, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання в господарській діяльності

Розмежування податкового кредиту в різні декларації з ПДВ за будь-яким критерієм не передбачено Законом та жодним іншим нормативним актом.

Згідно з частиною 1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до п.п. 7.7.3.п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент вчинення господарських операцій та проведення перевірки) в разі коли за результатами звітного періоду сума податку на додану вартість, визначена згідно пп.7.7.1. цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Підпунктом 4.4. п. 4 ст. 4. Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначено, що у разі, коли норма Закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі Закону, або коли норми різних Законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У зв’язку з вищенаведеним, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що ЗАТ «Чернівецька птахофабрика»при відображенні податкового кредиту за квітень 2005р. в сумі 6666044,00 грн. не порушило вимог чинного законодавства України, а контролюючий орган прийшов до помилкового висновку, наведеного в його акті перевірки №41/23/31462059, на підставі якого виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Віднесення податкового кредиту по операції з придбання основних фондів до спецдекларації №2, згідно якої ПДВ сплачене при їх придбанні не відшкодовується, позбавляє платника податків права на отримання відшкодування ПДВ сплаченого при придбані основних фондів.

Згідно з частиною 3 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Отже, господарюючий суб'єкт, діяльність якого пов'язана виробництвом сільськогосподарських товарів, не може знаходитись у гіршому становищі, ніж господарюючий суб'єкт, що не здійснює такого виробництва, щодо відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на викладене, висновок ДПІ у Глибоцькому районі про необхідність віднесення податкового кредиту по операції з придбання до спеціальної декларації, згідно з якою податок на додану вартість при придбанні не відшкодовується шляхом перерахування на розрахунковий рахунок, позбавляє платника податку такого права, встановленого Законом України „Про податок на додану вартість”.

Крім того, листом Державної податкової адміністрації України № 2651/7/16-1121 від 23.02.1999 року визначено, що спеціальною (окремою) податковою декларацією з ПДВ, є декларація до якої включаються операції з продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, в тому числі і на давальницьких умовах, незалежно від виду розрахунків за таку продукцію та напрямку її реалізації (на митній території України чи на експорт) та операції з придбання товарів (робіт, послуг), які включаються до валових витрат виробництва такої продукції, і відповідно до складу податкового кредиту по такій продукції.

Позивачем в даному випадку придбано основні засоби.

Відповідно до п.п. 5.3.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Згідно вимог 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року, згідно якого під амортизацією основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Таким чином ЗАТ «Чернівецька птахофабрика» включивши суми ПДВ сплачені в зв’язку з придбанням основних фондів та матеріалів, які використані для поліпшення та модернізації основних фондів, ніяким чином не порушило порядку складання спеціальної податкової декларації по ПДВ, оскільки витрати на придбання основних фондів та матеріалів, які ідуть на модернізацію та поліпшення основних фондів не відносяться до валових витрат підприємства, а підлягають амортизації, яка зменшує скоригований прибуток платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Як встановлено судом, позивачем коригування було здійснено в зв’язку із проведенням коригуванням ТОВ „Агромаш-ІФ” по операціях із позивачем податкового зобов’язання в сторону зменшення на 30 745,50 грн та 709 108,4 грн. із одночасним наданням позивачу, в межах тих же договорів купівлі продажу по яких здійснене коригування, податкових накладних на суму, що дорівнювала такому зменшенню. В зв’язку із зменшенням податкового кредиту та одночасним його збільшення на таку ж суму (в зв’язку із отриманням податкових накладних) в загальній декларації з ПДВ розмір задекларованого кредиту залишався незмінним. Дане також підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою ДПІ у Глибоцькому районі від 07.02.06р. Згідно даної Довідки сума ПДВ по податкових накладних та розрахунки коригування включено до податкового кредиту відповідного періоду відображених в реєстрі придбаних податкових накладних. На момент перевірки дебіторська та кредиторська заборгованість по розрахунках із ТОВ „Агромаш-ІФ” відсутня. За результатами перевірки порушень не встановлено. Крім того, проведення коригування не було підставою винесення спірного рішення ДПІ.

Декларування ПДВ до відшкодування здійснено відповідно до податкової накладної, виданої в зв’язку із придбанням за рахунок довгострокових кредитів основних фондів і матеріально-технічні ресурсів та в зв’язку із сплатою згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень ПДВ в сумі 666044,0 грн.

Факт списання коштів з рахунку ЗАТ «Чернівецька птахофабрика», і факт виписування податкової накладної ТОВ „Агромаш-ІФ” (контрагентом позивача), підтверджений відповідачем в Акті перевірки (стор. 8 акту) та наявними в справі матеріалами. Згідно наявних в справі матеріалів (копій книги продажу товарі (робіт, послуг ), податкової декларації, свідоцтва платника ПДВ) виробник обладнання ТОВ „Агромаш-ІФ” є платником ПДВ та відобразило ПДВ з реалізації товарів позивачу в податкових зобов’язаннях (оподаткувало). При цьому також слід врахувати, що предметом спору є визнання не чинним податкового повідомлення-рішення з підстав, що містяться в акті перевірки ДПІ.

За таких обставин не ґрунтується на нормах Закону твердження відповідача, покладене в основу його заперечень, що ПДВ сплачене при придбанні основних фондів не підлягає відшкодуванню.

В свою чергу, відповідачем не наведено доводів з посиланням на норми Закону України „Про податок на додану вартість”, які спростовували б доводи позивача та висновки суду першої інстанції про визнання нечинним спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1, п.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційних скаргах, та обґрунтували правомірність прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.4 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Посилання скаржника на порушення судом норм процесуального права спростовується матеріалами справи та не могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правильно встановив обставини справи та виніс постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому цю постанову належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи наведене та керуючись, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209 п.п.6,7 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, -

суд УХВАЛИВ :

1. Постанову господарського суду Чернівецької області від 15.03.2006 року у справі за № 9/197 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

3. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі відповідно до ст.ст.211, 212 КАС України.

4. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Суддя-доповідач О.М. Бобеляк

Судді О.П. Дубник

Г.В. Орищин