Ухвала суду № 10579, 05.06.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

05.06.06 Справа № 05/37/8-2

УХВАЛА

Львівський апеляційний господарський суд у м. Львові в складі колегії:

судді-доповідача Бобеляка О.М.

суддів Дубник О.П.

Орищин Г.В.

за участю секретаря судового засідання Чугай Л.Ю.

розглянувши

матеріали апеляційної скарги Луцької об`єднаної державної податкової інспекції (надалі Луцька ОДПІ) за №1541/10/10-011 від 12.04.2006 року

на постанову

Господарського суду Волинської області від 29.03.2006 року

у справі

№ 05/37/8-2

за позовом

Закритого акціонерного товариства комерційного банку (надалі ЗАТ КБ) «Приватбанк»в особі філії «Волинське головне регіональне управління», м. Луцьк

до

Луцької ОДПІ, м. Луцьк

про

визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

з участю представників:

від позивача: Плеханов О.М. - представник ( довіреність №3845-П_П від 01.09.05 року)

від відповідача – Таран О.П. –представник (довіреність у матеріалах справи);

Жарська М.М. –представник (довіреність у матеріалах справи)

Ухвалу виготовлено в повному обсязі 13 червня 2006 року.

Представникам сторін роз’яснено права та обов'язки передбачені статтями 49, 51 КАС України, право відводу судді стаття 27 КАС України та право відводу секретаря судових засідань стаття 29 КАС України. Заяв та клопотань про відвід судді та секретаря судових засідань не заявлено.

Постановою Господарського суду Волинської області від 29.03.2006 року у справі за № 05/37/8-2 (суддя Бондарєв С.В., секретар судового засідання Гром А.В.) задоволено позов частково і визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 01.06.2005 року №0000052200/3/10958/23-5, яким ЗАТ КБ «Приватбанк»в особі філії «Волинське головне регіональне управління»визначено суму податкового зобов’язання за платежем –«податок на прибуток банківських організацій»–в розмірі 183059,61 грн. В решті вимог провадження у справі закрито.

Приймаючи постанову місцевий господарський суд виходив з того, що дії філії банку щодо відшкодування збитку, отриманого від операцій з цінними паперами у третьому кварталі 2002 року за рахунок прибутку за цими ж операціями отриманими за попередні звітні періоди є правомірними й відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, ст.3, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.7ю6.1 п.7.6 ст.7, п.16.4 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Окрім цього в постанові зазначено, що придбані в 2002-2003 роках філією банку електрочайники та питна вода відповідають за своїм призначенням та властивостями ознакам витрат щодо охорони праці, передбачених пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На постанову господарського суду Луцькою ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить постанову суду скасувати і прийняти нову постанову, якою в позові відмовити. Зокрема, скаржник зазначає, що постанова господарського суду Волинської області від 29.03.2006 року у справі № 05/37/8-2 прийнята з неповним дослідженням доказів та встановленням обставин по справі. Відповідно до пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначений загальний порядок подання податкової декларації на підставі якої здійснюється нарахування та сплата податку, збору (обов’язкового платежу) згідно з відповідним законом з питань оподаткування. Базовим податковим періодом для сплати податку на прибуток у 2002 році був звітний (податковий) квартал, як зазначено у п.11.1 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому в даному випадку слід керуватися спеціальним законом, оскільки він визначає особливості оподаткування, а не трактує загальні положення визначені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Окрім того, скаржник в апеляційній скарзі вказує, що витрати на придбання електрочайників та очищеної питної води, які віднесені до складу валових витрат не пов’язані з виробничою діяльністю Банку.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що Луцькою ОДПІ була проведена планова документальна перевірка ЗАТ КБ «Приватбанк»в особі філії «Волинське головне регіональне управління»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за період з 01.01.2002 року по 31.12.2003 року, за наслідками якої було складено акт від 13.01.2005 року №4/235/13369965.

На підставі акту перевірки від 13.01.2005 року № 4/235/13369965 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.01.2005 року №0000052200/0/730/10/23-506, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем „податок на прибуток банківських операцій” у розмірі 183 059,61 грн., у тому числі основний платіж –122 039,74 грн., штрафна санкція –61 019,87 грн.

Позивач скористався правом апеляційного узгодження сум податкових зобов’язань. За результатами розгляду скарг податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ 17.01.2005 року №0000052200/0/10958/23-5 було залишене без змін, а скарги без задоволення. На підставі "Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 р. №253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 р. №247) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758 та з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні-рішенні Луцькою ОДПІ приймались податкові повідомлення рішення №0000052200/1/10958/23-5, №0000052200/2/10958/23-5, №0000052200/3/10958/23-5.

Позивач подав уточнення до позовної заяви, прийняті господарським судом, згідно яких позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 01.06.2005 року №0000052200/3/10958/23-5, яким філії банку визначено податкове зобов’язання з „податку на прибуток” в сумі 183 059,61 грн., в тому числі 122 039,74 –основний платіж та 61 019,87 грн. –штрафна (фінансова) санкція.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та про безпідставність прийняття Луцькою ОДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.

Актом перевірки від 13.01.2005 року №4/23-5/13369965 встановлено, що Волинське ГРУ Приватбанку здійснювало окремий облік фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами (векселями) відповідно до п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 року №334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР, із змінами та доповненнями). Волинським ГРУ Приватбанку в другому кварталі 2002 року отримано прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами в сумі 402299,13 грн., який відображено в рядку 3 Декларації про прибуток Волинського ГРУ Приватбанку за другий квартал 2002 року. Вищезазначена операція відображена у Декларації про прибуток Волинського ГРУ Приватбанку за другий квартал 2002 року у відповідності до п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 вказаного Закону та "Порядку складання декларації про прибуток банківської установи", затвердженого наказом ДПА України від 16.01.1998р. за №21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.1998р. за №87/2527. У третьому кварталі 2002 року платником податку отримано збиток від операцій з торгівлі цінними паперами в сумі 1010243,0 грн., який у відповідності до п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону, переносено на зменшення доходів майбутніх періодів від таких операцій протягом строків, визначених ст.6 цього Закону. В Декларації про прибуток банківської установи за третій квартал 2002 року, яка подана до Луцької ОДПІ 06.11.2002 року за №194097 зменшено сукупний валовий дохід шляхом виключення зі складу "валових доходів по рядку 15 „Інші доходи, які підлягають виключенню зі складу валових доходів" 402299,13 грн., які були отримані в другому кварталі 2002 року як прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами, та відображені по рядку 3 Декларації про прибуток банківської установи за другий квартал 2002 року. На думку податкового органу зменшення сукупного валового доходу щодо операцій з цінними паперами здійснено позивачем у порушення вимог п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно із ст.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. У відповідності до пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 вказаного Закону у разі коли протягом звітного періоду витрати, понесені (нараховані) платником податку у зв'язку із придбанням цінних паперів і деривативів, перевищують доходи, отримані від продажу (відчуження) цінних паперів і деривативів протягом такого звітного періоду, балансові збитки переносяться на зменшення доходів майбутніх періодів від таких операцій протягом строків, визначених статтею 6 цього Закону. Статтею 6 передбачено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами звітного (податкового) кварталу має від'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), дозволяється відповідне зменшення об'єкта оподаткування наступного звітного (податкового) кварталу, а також кожного з наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до повного погашення такого від'ємного значення об'єкта оподаткування. Статтею 11 Закону (у редакції, яка діяла на час подання податкової декларації) визначено, що для цілей цього Закону використовуються такі періоди: звітний (податковий) рік - період, який розпочинається 1 січня поточного року і закінчується 31 грудня поточного року; звітний (податковий) квартал. Відповідно до п.16.4 ст.16 цього Закону платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.

Згідно із пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р №2181-ІІІ якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти податковий період, визначений відповідним законом з питань оподаткування.

Оскільки, на час подання податкової декларації за 3 квартал 2002 р. базовим податковим періодом був один рік –філія банку щодо відшкодування збитків, отриманих від операцій з цінними паперами в 3 кварталі 2002 року за рахунок прибутку щодо цих операцій, отриманих в попередні звітні періоди є правомірним. За таких обставин висновки Луцької ОДПІ про неправомірне зменшення валового доходу платником податку на 402299,13 грн. є необґрунтованими, відповідно й донарахування податку на прибуток за 2002 р. у сумі 122039,74 грн. та фінансових санкцій є безпідставними.

Окрім цього перевіркою встановлено, що Волинським ГРУ Приватбанку в порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включались витрати не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), а саме: витрати на придбання електрочайників та очищеної питної води (100 бутлів),придбаних всього на загальну суму 4 500,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, в акті перевірки була допущена описка в частині віднесення до складу валових витрат колонок до автомобіля та електроплитки. При нарахуванні податку на прибуток та формуванні, винесенні податкового повідомлення-рішення враховано суму 4 500,00 грн., яка не включає витрат щодо придбання колонок до автомобіля та електроплитки.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно зі ст.13 Закону України „Про охорону праці” 14 жовтня 1992 року № 2694-XII (у новій редакції згідно із Законом України від 21.11.2002 року № 229-IV) роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів.

На підставі постанови Кабінету Міністерства України "Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат" від 27.06.2003 року №944, в банку був зроблений перелік заходів з охорони праці, доведений листом "ПриватБанка" від 09.09.2003 року №20.1.3.2/9-2416, фінансування яких здійснюється за рахунок валових витрат (до того часу діяв аналогічний перелік, затверджений наказом КБ "ПриватБанк" від 22.09.2000 року №973).

Крім цього, згідно з Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92, електрочайники відносяться до основних засобів в складі малоцінних необоротних матеріальних активів та у відповідності до п.27 вказаного Положення амортизуються в першому місяці іх використання в розмірі 100% їх вартості з відповідним віднесенням таких амортизаційних відрахувань до складу валових витрат.

Апеляційна інстанція господарського суду погоджується з думкою першої інстанції з тим, що придбані в 2002-2003 роках філією банку електрочайники та питна вода відповідають за своїм призначенням та властивостями засобам щодо охорони праці, які відносяться до валових витрат, відповідно суми витрат на їх придбання сплачені банком у зв‘язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), і охороною праці та відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" такі витрати на їх придбання включаються до валових витрат позивача.

Відповідач не довів, що електрочайники та питна вода не використовувалися позивачем в його господарській діяльності і використовуються працівниками філії банку за межами банку в особистих цілях.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Луцькою ОДПІ не надано належних та допустимих доказі, які б свідчили про правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому цю постанову належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи наведене та керуючись, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209 п.п.6,7 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, -

суддя У Х В А Л И В :

1. Постанову господарського суду Волинської області від 29.03.2006 року у справі № 05/37/8-2 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі відповідно до ст.ст. 211,212 КАС України.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

4. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Суддя-доповідач О.М. Бобеляк

Судді О.П. Дубник

Г.В. Орищин