Рішення № 132795755, 16.12.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2025 р. № 400/10311/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 до відповідачівГоловного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, майдан Київський майдан, 6,м. Луцьк,Луцький р-н, Волинська обл.,43027, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, провизнання неправомірним та скасування рішення від 17.09.2025 №143150023412, зобов`язання вчинити певні дії,

До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі відповідач 2) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 17.09.2025 року № 143150023412 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 07.07.2000 року по 29.07.2014 року, з 30.08.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що вона має необхідний стаж роботи на пільгових умовах по Списку №2, тому відповідно має право отримувати пенсію за віком з урахуванням пільгового стажу. Відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах на підставі наданих позивачем документах, адже ці документи в повній мірі підтверджують виконання позивачем робіт на посадах за Списком № 2.

Ухвалою від 29.09.2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача 1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що 17.09.2025 за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Волинській області розглянуто заяву від 09.09.2025 та додані до неї документи та прийнято рішення № 143150023412 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058. На день подання заяви про призначення пенсії вік Позивача становить 55 років. До пільгового стажу Позивача не зараховано період роботи з 07.07.2000 по 29.07.2014 згідно з довідкою від 01.09.2025 № 240/22-06, оскільки заявниця завершила працювати на момент дії Постанови КМУ від 16.01.2003 № 36, а не від 24.06.2016 № 461. Відтак рішення є правомірним.

Від відповідача 2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області 09.09.2025 року звернулась позивач із заявою про призначення пенсії по віку згідно частини другої статті 114 Закону № 1058-IV. З урахуванням зазначеного Порядку, визначено орган, який розглядатиме заяву позивача ГУ ПФУ у Волинській області. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 . ГУ ПФУ у Волинській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 143150023412 від 17 вересня 2025 року у зв`язку з відсутністю пільгового стажу. Згідно поданих документів при зверненні за призначенням пенсії страховий стаж позивача складає 26 років 08 місяців 21 день, пільговий стаж - 0 років 0 місяців 0 днів. До пільгового стажу позивачу не зараховано період роботи з 07 липня 2000 року по 29 липня 2014 року, згідно довідки від 01 вересня 2025 року № 240/22-06, оскільки у даній довідці є посилання на Постанову Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року, однак ОСОБА_1 згідно даних трудової книжки закінчила працювати на момент дії Постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року, а тому має бути посилання саме на цю постанову. За таких обставин підтверджуюча довідка від 01 вересня 2025 року № 240/22-06 не може бути взята до уваги, а тому для зарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу відсутні підстави.

Дослідивши докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.09.2025 позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подано заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон № 1058).

17.09.2025 за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області розглянуто заяву від 09.09.2025 та додані до неї документи та прийнято рішення № 143150023412 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058.

Зі змісту рішення вбачається, що на день подання заяви про призначення пенсії вік позивача становить 55 років. До страхового стажу позивача за доданими документами зараховано усі наявні період роботи До пільгового стажу Позивачу не зараховано період роботи з 07 липня 2000 року по 29 липня 2014 року, згідно довідки від 01 вересня 2025 року № 240/22-06, оскільки у даній довідці є посилання на Постанову Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року, однак ОСОБА_1 згідно даних трудової книжки закінчила працювати на момент дії Постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року, а тому має бути посилання саме на цю постанову.

Через відмову в призначенні пенсії позивач звернулась до суду з даним позовом.

Суд вирішуючи спір між сторонами, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону 1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Аналогічна норма закріплена в п «б» ст. 13 Закону України № 1788 «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч.1, 2 ст.24 Закону України № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637, затвердженого постановою КМУ 12.08.1993, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Крім того, відповідно до п.20 цього Порядку, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Аналогічна правова позиція висловнена у постанові Верховного Суду від 21.07.2018 року по справі № 235/1112/17, №569/597/21 від 13/10/2021.

Посади позивача молодшої медичної сестри з догляду за хворими до переліку виробництв, робіт, професій посад, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, що також не заперечується відповідачем.

Посилання відповідача, як на підставу відмови у призначенні пільгової пенсії на те, що уточнюючі довідки, містить певні недоліки не приймається судом до уваги, оскільки навіть, якщо б позивач не надав уточнюючі довідки це не може нівелювати право позивача на пенсію, яке гарантовано Конституцією України, відповідно до якої (ст.46) громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідач безпідставно не взяв до уваги записи з трудової книжки позивача, в якій зазначені періоди роботи та професії, на яких працював позивач та які віднесені до списку №2. Записи трудової книжки не містять застережень, що позивач працювала не повний робочий час.

Відповідач всупереч ст.77 КАС України не надав суду будь-яких доказів, що підтверджують, відсутність підстав для зарахування спірного періоду до пільгового страхового стажу за Списком №2.

Тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 17.09.2025 року № 143150023412 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 підлягає скасуванню, а період з 07.07.2000 року по 29.07.2014 року, підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 2, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання відповідачів призначити та виплачувати їй пенсію на пільгових умовах за списком №2 з 30.08.2025 року, суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини першої ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Втручання суду в повноваження суб`єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Тобто, враховуючи вищевказані норми чинного законодавства, вищевказані позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, тому суд вважає, що з метою належного та ефективного захисту прав позивача, відповідача 2 необхідно зобов`язати повторно розглянути заяву позивача від 09.09.2025 року про призначення та виплати її пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Як визначено ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судовим витратами у справі є судовий збір, який позивач сплатив у розмірі 1211,20 грн., доказів понесення інших судових витрат учасники справи суду не подавали.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.06.2020 року у справі № 620/1116/20: "... Оскільки позов ОСОБА_1 містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат колегія суддів визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог".

Отже, судовий збір присуджується позивачу в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, оскільки саме його рішенням порушено права позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (майдан Київський майдан, 6,м. Луцьк,Луцький р-н, Волинська область,43027 ідентифікаційний код 13358826) Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 ідентифікаційний код 13844159) про визнання неправомірним та скасування рішення від 17.09.2025 №143150023412, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 17.09.2025 року № 143150023412.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, місто Луцьк, Волинська область, 43026, ідентифікаційний код 13358826) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 07.07.2000 року по 29.07.2014 року до пільгового стажу по Списку № 2 та повторно розглянути заяву від 09.09.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (майдан Київський майдан, 6, м. Луцьк, Луцький р-н, Волинська область,43027, ідентифікаційний код 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар