Ухвала суду № 132788664, 22.12.2025, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/1512/25 пров. №2/478/698/2025

У х в а л а

про залишення позовної заяви без руху

22 грудня 2025 року Суддя Казанківського районного суду Миколаївської області Сябренко І.П. ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу де вказав, що між ним та відповідачем не підтримуються шлюбні та сімейні стосунки, вважає подальше спільне проживання з ОСОБА_3 є неможливим, просив ухвалити рішення про розірвання шлюбу.

Вивчивши матеріали позовної заяви, приходжу такого висновку.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, встановлених у статях 175 і 177 ЦПК України.

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , подано без додержання вимог встановлених ч.4 ст.177 ЦПК України виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до вимог ч.4 ст.177 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , пред`являючи позов з вимогою про розірвання шлюбу не додав до позовної заяви документів, які свідчать про оплату ним судового збору.

Однак, у позовній заяві представник позивача ОСОБА_2 вказує, що позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій відповідно до вимог п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір».

Судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ч.1 ст.1 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у ст.12 цього Закону.

Слід зазначити, що питання щодо звільнення учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, Героїв України від сплати судового збору, розглядалося Великою Палатою Верховного Суду у справі №9901/311/19 (провадження № 11-795заі19). За результатом розгляду вказаної справи прийнято постанову від 09 жовтня 2019 року.

У постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19 Велика Палата Верховного Суду у контексті аналізу застосування п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» дійшла висновку, що правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом про соцзахист ветеранів війни. У статті 22 цього закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Водночас, оскільки у справі №9901/311/19 особа зверталась за захистом права, яке не випливало із статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто позов не зачіпав обсяг соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосувався соціального і правового захисту ветеранів війни, то Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ця особа не звільняється від сплати судового збору, попри її статус учасника бойових дій, на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Зазначений висновок корелюється фактично з аналогічним висновком, який міститься у постанові Верховного Суду прийнятій у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 21 березня 2018 року у справі №490/8128/17.

Своєю ухвалою від 27 листопада 2019 року у справі №545/1149/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від зазначеного правового висновку, який міститься у відповідних постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19 та від 21 березня 2018 року у справі №490/8128/17.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 зазначила, що п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». А у статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12 та 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до цього Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не бачить підстав для відступу від цієї правової позиції та правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19 та від 21 березня 2018 року у справі №490/8128/17.

Крім того, ухвалою від 11 вересня 2024 року по справі №567/79/23 Велика Палата Верховного Суду вказала про те, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі №9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 із висновками щодо застосування п.13 ч.1 ст.5 Закону №3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону №3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості. Наведені Третьою судовою палатою Касаційного цивільного суду мотиви про те, що сформульований Великою Палатою Верховного Суду висновок обмежує застосування п.13 ч.1 ст.5 Закону №3674-VI виключно статтями 12 та 22 Закону № 3551-XII, не підтверджують наявності підстав для прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки висновки, сформульовані нею у наведених постановах, навпаки, є конкретними, однозначними і такими, що позбавляють можливості застосувати п.13 ч.1 ст.5 Закону №3674-VI у справі, що розглядається.

Аналіз п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» в сукупності з ч.2 ст.22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Позовні вимоги про розірвання шлюбу не стосуються пільг, доплат чи інших соціальних гарантій позивача, як учасника бойових дій, та не пов`язані з наявністю/відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій.

Враховуючи вищевикладене, заявлені вимоги позивача про розірвання шлюбу не пов`язані з порушенням його права на соціальний захист, саме як учасника бойових дій, а тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.

В силу приписів ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028 гривень.

Згідно п.п.3 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подачу позовної заяви про розірвання шлюбу становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1211 грн 20 коп.

Отже, позивачу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , за подачу позовної заяви про розірвання шлюбу необхідно сплатити судовий збір, в розмірі 1211 грн 20 коп. на р/р UA568999980313131206000014412, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ЄДРПОУ 37992030, Код класифікації доходів 22030101, Отримувач коштів: Миколаїв.ГУК/тг смт. Казанка/22030101, та надати суду підтверджуючі документи про сплату.

За таких обставин згідно до вимог ч.1 ст.185 ЦПК України позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , підлягає залишенню без руху з встановленням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.185 ЦПК України, суддя

П о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, - залишити без руху.

Надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків, а саме сплатити судовий збір, у розмірі 1211 грн 20 коп. - на р/р UA568999980313131206000014412, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ЄДРПОУ 37992030, Код класифікації доходів 22030101, Отримувач коштів: Миколаїв.ГУК/тг смт. Казанка/22030101;

Оригінал квитанції про сплату судового збору надати до Казанківського районного суду Миколаївської області.

У випадку невиконання вимог ухвали у зазначений строк заява вважатиметься неподаною і буде повернена позивачу.

На ухвалу в частині, що стосується зобов`язання зі сплати судового збору може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Дата складення ухвали 22.12.2025 року.

Суддя І.П. Сябренко