Рішення № 132788483, 22.12.2025, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1406/25

2/467/501/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22.12.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування

Звернувшись до суду із вказаним позовом, представник позивача посилався на те, що 03 липня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1609422 про надання споживчого кредиту.

Згідно умов вказаного договору, відповідачу надано кредит строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 1,5% в день, яка застосовується у межах строку кредиту.

ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши позичальнику грошові кошти, шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту.

Таким чином позичальником було отримано кредит на загальну суму 18000 грн.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи їх взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

24 лютого 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-04/25, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору (фактору) права вимоги, а фактор набув права вимоги від клієнта (первісного кредитора).

Відповідно до додатку № 1 (реєстр заборгованості) до договору № 01.02-04/25 від 24 лютого 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1609422 становить 79919,97 грн.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором № 1609422 від 03 липня 2024 року становить: 79919,97 грн., яка складається з: заборгованості по тілу в розмірі 17919,97 грн.; заборгованості по відсотках в розмірі 52920 грн.; пені в розмірі 9000 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач через свого представника просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитними договорами в розмірі 79919,97 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Процесуальні дії у справі

Спрощене провадження за цими вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2025 року після отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача - фізичної особи.

Позиції сторін

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, про його дату, час і місце повідомлявся належно кожного разу, згідно клопотання, доданого до матеріалів позовної заяви просила провести розгляд справи за відсутності представника позивача та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач до суду не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення судових повісток за адресою зареєстрованого місця проживання та публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, причин свого неприбуття не повідомляв, будь-яких заяв чи то клопотань не направляв.

При цьому, відповідач причин своєї неявки до суду не вказував, будь-яких заяв, у тому числі й заяв по суті справи, не направляв, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належно в силу положень ч. 9 ст. 10, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у зв`язку із чим суд вважає наявними одночасно існування усіх передумов, визначених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, і необхідних для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач двічі повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте, на розгляд справи свого представника не направив, причин його неявки не вказав, відзив на позов не подав, у той час, як позивач не заперечує проти такого порядку вирішення справи.

За такого, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, позаяк, жоден із учасників справи у судовому засіданні присутнім не був.

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин з посиланням на докази, а також оцінка аргументів, наведених учасникам справи

У свою чергу, суд, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а також достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, виходив із такого.

Судом встановлено, що 03 липня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1609422 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort».

На умовах, встановлених договором, сторони дійшли годи, що товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.1 договору).

Умовами п. 1.2-1.4 договору про надання споживчого кредиту визначено, що сума кредиту (загальний розмір) складає 18000 грн., який надається позичальнику строком на 360 днів та встановлено періодичність платежів зі сплати процентів, а саме кожні 30 днів.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), первісна редакція якого наведена в додатку № 1 до цього договору.

За умовами п. 1.5 договору передбачено, що за користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою, яка становить 1.5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору.

Аналогічний розмір процентної ставки також передбачено п. 1.7 договору та приведено розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування».

Вказаний договір про надання споживчого кредиту також містить відомості про: загальні витрати на дату укладення договору, які за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 97200 грн.; орієнтовну реальну річну процентну ставку на дату укладення договору, яка складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 9089.90 % річних; орієнтовну загальну вартість кредиту на дату укладення договору, яка складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 115200 грн. (п. 1.8-1.10 договору).

Відповідно до умов п. 2.1 договору, сторони дійшли згоди про те, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Умовами п. 4.4 договору про надання споживчого кредиту серед іншого передбачено, що споживач зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором; виконувати інші обов`язки, передбачені цим договором, правилами та чинним законодавством України.

Згідно умов п. 6.4 договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 2700 грн. на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 198 грн. починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Пунктом 7.1 договору передбачено порядок його укладення, а саме за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача в ІКС товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, що є електронним підписом споживача та направлений товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході/протягом періоду обслуговування в товаристві.

Підписуючи цей договір, споживач зокрема підтвердив, що перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування; вказана в ч. 1, 2, 4, 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на веб-сайті; він ознайомлений з правилами, повністю їх розуміє і приймає (погоджується) з ними.

Основні умови надання кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти викладено у паспорті споживчого кредиту.

Зазначений договір про надання споживчого кредиту та паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Судом також досліджено правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Селфі Кредит (нова редакція), затвердженні наказом директора ТОВ «Селфі Кредит» № 22-ФК від 22 квітня 2024 року.

Як вбачається з повідомлення ТОВ «Пайтек» № 20250226-475 від 26 лютого 2025 року ТОВ «Селфі Кредит» 03 липня 2024 року було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 18000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 1609422від 03 липня 2024 року, здійсненого ТОВ «Селфі Кредит», ОСОБА_1 в період з 03 липня 2024 року по 24 лютого 2025 року в рахунок погашення заборгованості було внесено грошові кошти в розмірі 11070,03 грн., які ТОВ «Селфі Кредит» зараховано на погашення тіла кредиту в розмірі, 0,03 грн. та процентів за користування кредитом в розмірі 11070 грн.

Також, згідно вказаного розрахунку, станом на 24 лютого 2025 року ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним договором в розмірі 79919, 97 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 17999,97 грн.; заборгованості за процентами в розмірі 52920 грн.; пені (штрафу) в розмірі 9000 грн.

Судом також встановлено, що 24 лютого 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» (клієнт) та ТОВ «Свеа Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 01.02-04/25 за умовами якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором. Реєстр боржників на паперовому носії (з основною інформацією за кредитним договорами) підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками сторін і є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-04/25 від 24 лютого 2025 року встановлено, що ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «Свеа Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1609422 від 03 липня 2024 року в сумі 79919,97 грн., з яких: 17999,97 грн. - сума основного боргу за кредитом; 52920 грн. - сума нарахованих процентів; 9000 грн. - сума штрафних санкцій.

Умови договору факторингу були виконані обома сторонами про що суд робить висновок з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції кредитного переказу коштів № 9947 від 25 лютого 2025 року.

Тим самим суд встановив, що ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1609422 про надання споживчого кредиту від 03 липня 2024 року.

Тож, вирішуючи справу по суті, суд ураховував наступне.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Законом України «Про електронну комерцію» врегульовано правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.

Згідно ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про електронну комерцію» сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку, визначеному законом або договором.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» існували зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд робить висновок, що права позивача порушені відповідачем через неналежне виконання ним умов укладеного договору про надання споживчого кредиту та непогашення дійсної заборгованості.

Однак, щодо розміру заборгованості за процентами за користування кредитом, суд зазначає таке.

Згідно умов укладеного договору, відповідачу 03 липня 2024 року надано споживчий кредит та у відповідності до п. 1.5.1, 1.7.1 договору встановлено стандартну процентну ставку, яка становить 1,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту.

Крім того, п. 1.7.1 договору та приведено розрахунок денної процентної ставки з посиланням на формулу наведену в Законі України «Про споживче кредитування».

Вказана формула розрахунку денної процентної ставки наведена зокрема в ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набув чинності 24.12.2023 року, пунктом 5 розділу І цього закону, внесені зміни до ст. 8 та Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено ч. 5, у якій зазначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнені п. 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Однак, у п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, вимоги п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», діють лише щодо договорів про споживчий кредит, які були укладені до набрання чинності цим Законом (до 24.12.2023 року) і лише, якщо строк їх дії продовжувався після набрання чинності цим Законом.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що оскільки кредитний договір у цій справі був укладений 03 липня 2024, тобто після набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», то на нього не поширюється п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

В зв`язку з зазначеним, умови кредитного договору у цій справі, щодо нарахування процентів у розмірі більшому ніж 1% на день від суми кредиту не відповідають вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому за час користування кредитним коштами слід застосовувати процентну ставку у розмірі 1% в день.

Таким чином, з урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 11070 грн., розмір заборгованості за процентами за користування кредитом, в межах строку розрахунку заборгованості, доданого до матеріалів справи позивачем, становить 31590 грн.

За такого, позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом підлягають частковому задоволенню у вищезазначеному розмірі.

Щодо стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентирічних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договоромабо законом.

Однак, суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні відносини між сторонами у справі виникли 03 липня 2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Отже, відповідач відповідно до вимог підпункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільнений від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченої ст. 625 ЦК України у період дії в Україні воєнного стану.

За такого, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність нарахування позивачем складових заборгованості, як то, щодо заборгованості за тілом та процентами за користування кредитом, дійшов висновку про те, що відповідачем порушено умови кредитного договору щодо погашення заборгованості, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення на користь позивача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 49589,97 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 17999,97 грн. та заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 31590 грн.

Щодо питання розподілу судових витрат

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збірпокладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1503,10 грн. судового збору, що становить 62,05 відсотків задоволених вимог.

З цих підстав, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором № 1609422 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 03 липня 2024 року в розмірі 49589 (сорок дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 97 коп., з яких 17999 грн. 97 коп. - тіло кредиту, 31590 - проценти за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір у розмірі 1503 (одна тисяча п`ятсот три) грн. 10 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (ЄДРПОУ 37616221, 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Ірина Явіца