Постанова № 132787931, 22.12.2025, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/10737/25

Провадження № 3/635/3944/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2025 року Суддя Харківського районного суду Харківської області Якішина О.М., розглянувши матеріали, що надійшли від ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

04.12.2025 р. о 14-00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 навмисно позбавив свого батька ОСОБА_2 , який проживає разом з ним, їжі, грошових коштів, на які він має законне право чим останньому було заподіяно шкоди психічному здоров`ю. Своїми діями ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство, за що ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, будучи повідомленим про день та час розгляду справи шляхом надсилання смс-повідомлення на номер телефону, який зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, яке він отримав 17.12.2025 року та шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду. Враховуючи те, що ОСОБА_1 без поважних причин не з`явився до суду, будь-яких заяв від нього не надходило, доказів поважності причини неявки в судове засідання суду не надав, суд вважає причини його неявки не поважними.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Отже, обставини неявки у судове засідання ОСОБА_1 , якому було відомо про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення складених матеріалів до суду, а також дату судового засідання, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків.

Приймаючи до уваги, що судом вжито всіх необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило, причини його неявки до суду визнано неповажними та, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутність.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином шляхом направлення смс-повідомлення на номер телефону, який зазначений в його письмових поясненнях, яке він отримав 17.12.2025 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність потеорпілого.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, дійшов наступних висновків.

Ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підтверджується наступними доказами, дослідженими судом:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 200990 від 04.12.2025 року, я якому викладені обставини порушення ОСОБА_1 ч.1 ст.173-2 КУпАП;

- копією термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 010889 від 04.12.2025 року, в якому зазначено про заборону ОСОБА_1 на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи ОСОБА_2 , та заборона в будь який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 5 діб, з 04.12.2025 року до 08.12.2025. Копія термінового заборонного припису містить особисті підписи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 04.12.2025 року;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 04.12.2025 року, в яких він зазначає, що він проживає разом зі своїм сином ОСОБА_1 , який систематично влаштовує домашнє насильство психологічного характеру, а саме: ображає нецензурними словами, розмахує руками, гучно говорить, інколи забирає в нього грошові кошти, які останній отримує від держави (пенсія). ОСОБА_1 постійно вживає спиртні напої та своїм аморальним образом життя заподіює шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_2 ;

- копією паспорту ОСОБА_4 № НОМЕР_2 , виданого органом 6321 14.01.2019 р.;

- копією паспорту ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , виданого 23.04.2019 р. органом 6351;

- копією паспорту ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 , виданого 05.01.1999 року Харківським РВ УМВС України в Харківській області;

- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства;

- копією витягу з АІС «АРМОР»;

- рапортом інспектора ПОГ СВГ ВП №3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області майора поліції М.Строка, в якому він доповідає, що 04.12.2025 до чергової частини відділу поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області через оператора «102» надійшло повідомлення надійшла заява від ОСОБА_2 щодо прийняття заходів до його сина ОСОБА_1 , який за спільним місцем мешкання ображав заявника обурливими словами, висловлювався нецензурною лайкою, внаслідок чого завдав шкоду психічному здоров`ю, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру. Дану подію було зареєстровано в ІТС ІПНП «Єдиний облік» відділу поліції № 3 Харківського РУП № 1 за № 22879 від 04.12.2025р.При виїзді на місце події, було встановлено що, 04.12.2025р. в верченій час біля 22:00 хв. за місцем спільного мешкання за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння прийшов до дому, та на підґрунті побутових питань, розпочав сварку зі своїм батьком ОСОБА_2 , ображав та висловлював в її адресу образливими словами, розмахував руками та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого завдав шкоду психічному здоров`ю, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру. За фактом домашнього насильства психологічного характеру, ОСОБА_2 повідомив до поліції та в подальшому звернувся з письмовою заявою та надав пояснення. За даним фактом відносно ОСОБА_1 та було складено адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (Вчинення домашнього насильства) протокол про адміністративне правопорушення ВБА № 200990 від 04.12.2025р. та для прийняття рішення по суті направлено до Харківського районного суду. Також ОСОБА_1 було винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 010889 від 04.12.2025 р. з терміном з 15:00 год. 04.12.2025р. до 15:00год 08.12.2025р. Під час опитування та складання адміністративних матеріалів ОСОБА_1 свою провину визнав в повному обсязі. Враховуючи вищевикладене та відповідно до супровідного листа слідчого СВ відділу поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНІ в Харківській області, у якому вказано, що у вказаних діях відсутні дані, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, а нових ознак складу злочину виявлено не було, було прийнято рішення про припинення подальшого розгляду звернення та списання матеріалів ЖЄО № 22879 від 01.08.2025 року до справи згідно закону «Про звернення громадян».

Обставини, які б спростовували досліджені судом докази вчинення ОСОБА_1 зазначеного вище адміністративного правопорушення, суду не представлено і під час розгляду справи не встановлені.

Суд вважає встановленим факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, умисного вчинення діяння економічного та психологічного характеру у вигляді: нецензурної лайки, розмахування руками, погрози фізичною розправою, відбирання грошоих коштів у ОСОБА_2 , чим завдав останньому шкоди його психологічному здоров`ю.

Об`єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків (реальна ймовірність їх настання) та причинний зв`язок між ними.

Відповідно до п. 3 ч. 1 Розділу І ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 року, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 14 ч. 1 Розділу І ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 року, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 Розділу І ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 року, економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП кваліфіковані вірно.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 , враховуючи особу правопорушника, а саме те, що дані, які б з негативного боку його характеризували, суду не надані, враховуючи ступінь його вини у скоєному ним адміністративному правопорушенні, яка доведена матеріалами справи, а також відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність, суд дійшов висновку про необхідність піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у межах санкції ч.1 ст.173-2 КУпАП у вигляді штрафу, вважаючи, що саме ця міра покарання буде достатньою для покарання та виправлення порушника, запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

Крім того, згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.

Отже, відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 221, 283, ч.1 ст.173-2 КУпАП України, Законом України «Про судовий збір, суд

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави (Протокол серія ВБА № 200990; Отримувач коштів Отримувач ГУК Харків обл/СТГ Високий/21081100; Код класифікації доходів бюджету 21081300; Код за ЄДРПОУ 37874947; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA198999980313020106000020633) в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави на розрахунковий рахунок - UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ) - 02895834, судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.М. Якішина