Постанова № 132786399, 22.12.2025, Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

Справа № 947/31107/25

Провадження № 3/947/4182/25

22.12.2025 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м.Одеси Борщов І.О., розглянувши у приміщені суду справу про адміністративне правопорушення за протоколом серії ЕПР1 №415829 від 07.08.2025, складений інспектором УПП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Тімошенко Л.Ф. щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України,

ВСТАНОВИВ:

Водій ОСОБА_1 07.08.2025 року, близько 22:56, напроти буд.135 по вул.Люстдорфська дорога в м.Одесі, керував транспортним засобом електросамокат Jet, 200184, перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу газоаналізатору Drager та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 «Правил дорожнього руху України».

ОСОБА_1 та його представник - адвокат Сторчеус Г.М., до суду не з`явилися. Про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Адвокат Сторчеус Г.М. заявив усне клопотання про проведення судового засідання без його участі та без участі його довірителя, оскільки систематичне відключення електроживлення та відсутній Інтернет зв`язок та він не має можливості приймати участь в судовому засідання за допомогою підсистему ВКЗ. Просив при прийнятті рішення врахувати його письмові заперечення.

Згідно ст.268 КпАП України явка особи, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення у вказаній категорії справ, та його представника, не є обов`язковою, а тому протокол розглянуто без участі ОСОБА_1 та його представника - адвоката Сторчеуса Г.М.

В своїх письмових запереченнях адвокат Сторчеус Г.М. просить закрити провадження щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КпАп України за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Своє клопотання адвокат Сторчеус Г.М., між іншим, обґрунтовує тим, що на його думку згідно діючого законодавства ОСОБА_1 не є водієм, оскільки

водієм визнається особа - яка керує транспортним засобом і має посвідчення

водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право корування

транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним

засобом).

При цьому в протоколі про адміністративне правопорушення працівниками поліції не встановлено та не зазначено, чи дійсно електросамокат, яким керував ОСОБА_1 , є транспортним засобом у розумінні чинного в Україні законодавства.

По-друге, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено що ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження в установленому порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або впливу лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З аналізу норм законодавства адвокат зробив висновок, що водій транспортного засобу має право відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння, про що складається відповідний протокол про адміністративне правопорушення. При цьому, така відмова особи повинна бути прийнята працівниками поліції виключно у присутності двох свідків (ч.2 ст.266 КУпАП, п.6 Розділу 1 Інструкції N1452/735), що в даному випадку не було виконано працівниками поліції.

В Постанові Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», зазначено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під виливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

По-третє, адвокат звертає увагу суду на те, що, якщо і вважати електросамокат транспортним засобом, то в співробітників поліції були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу, так як не було факту порушення Правил дорожнього руху України. Поліція може зупиняти автомобілі лише на підставах, які зазначені у статті 35 закону «Про Національну поліцію». Найбільш поширеними підставами для зупинки транспортних засобів закон визначає: порушення водієм правил дорожнього руху; очевидні ознаки технічної несправності транспортного засобу; інформація, що свідчить про причетність водія до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; перебування транспортного засобу в розшуку.

Тобто, поліцейські не можуть зупиняти транспортні засоби за власним бажанням. Мало того, закон прямо зобов`язує поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки.

Поліцейськими при зупинці ОСОБА_1 не назвали причину його зупинки.

Поліцейський повинен не лише формально зазначити ознаки сп`яніння у протоколі про адміністративне правопорушення, але і надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, зокрема, вказати наявність ознак свідкам та відібрати у них пояснення з цього приводу або зафіксувати їх за допомогою відеозапису, що не було зроблено.

Все перелічене, на думку адвоката, є підставою для закриття провадження по справі за відсутність складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, CD-диск з відеозаписом, якими поліцейські обґрунтовують складений протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши письмові заперечення адвоката Сторчеус Г.М., дійшов висновку про винуватість водія ОСОБА_1 у порушені правил дорожнього руху України, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерств внутрішніх справ України і охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №1413/27858 від 11.11.2015, (далі, Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі, поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п.3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Тобто, поліцейський на місці зупинки транспортного засобу самостійно виявляє і приходять висновку про наявність у водія відповідних ознак алкогольного сп`яніння.

В свою чергу, на виконання вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Винність ОСОБА_1 у вчиненому підтверджується сукупністю доказів, що є у справі: протоколом про адміністративне правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння до КНП «ООМЦПЗ» ООР від 07.08.2025 о 22.56 год.; оптичним диском із відеозаписом обставин адміністративного правопорушення, на якому зафіксовано, у т.ч. підстава зупинки та відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння; довідками інформаційного порталу Національної поліції, згідно яких ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 КпАП України протягом року не притягувався та отримував посвідчення водія.

Так, з відеозапису на оптичному диску вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху, а саме транспортний засіб здійснював різки зміни напрямку руху на проїзній частині дороги без необхідності. ОСОБА_1 були повідомлені причини зупинки. Поліцейський повідомив ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, які у нього виявляються. Поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 права та обов`язки, після чого запропонував ОСОБА_1 пройди огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці, або в медичну закладі. Поліцейський також роз`яснив наслідки відмови від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці та в медичному закладі. Після чого починається процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений.

Оскільки водій ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, то він визнається винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.

В рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №127/5920/22 вказано, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Доводи адвоката Сторчеуса Г.М. про те, що електросамокат марки Jett, яким керував ОСОБА_1 , не є транспортним засобом, не мають значення для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст.130 КпАП України та притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки електросамокат є транспортним засобом згідно спеціальної норми Правил дорожнього руху.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом зафіксований на відеозапису, який досліджений в судовому засіданні.

Правомірність зупинки ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з порушенням правил дорожнього руху, також підтверджено відеозаписом. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 керує електросамокатом різко змінюючи напрямок руху на проїзній частині дороги, що і викликало обґрунтовані підозри у працівників поліції.

Під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейський виявляє у нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, про які відразу повідомляє останньому. Більш того, ОСОБА_1 сам підтверджує факт вживання алкогольних нещодавно напоїв.

Відмова ОСОБА_1 від проходження відповідного обстеження також зафіксована на відео.

Верховний Суд у справі №338/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КпАП України працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.

Відповідно до вимог ст.ст.31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тому, наявний в матеріалах справи CD-диск з відеозаписами обставин адміністративного правопорушення, є належним та допустимим доказом.

Всі інші доводи адвоката Сторчеус Г.М., є надуманими та свідчать про намагання у такий спосіб допомогти ОСОБА_1 уникнути відповідальності за грубе порушення правил дорожнього руху, також спростовуються відеозаписом обставин подій.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.221, 283, 284 КпАП України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати водія ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (Сімнадцять тисяч) гривень, на користь держави (р/р-UA848999980313080149000015001 ЄДРПОУ (код отримувача) 37607526, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 21081300, отримувач: ГУК Одеської області, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (Шістсот п`ять) грн. 60 коп. (отримувач коштів - ГУК в Одеській області /Київський район/ 22030101, код отримувача (код за ЄРПОУ) - 37607526, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA758999980313171206000015756, код класифікації доходів бюджету - 22030101).

Роз`яснити ОСОБА_1 положення ст.308 КпАП України, згідно якої у разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений ст.307 КпАП України, а саме не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення правопорушнику постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. Після чого в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції протягом десяти діб з моменту її винесення.

Суддя Борщов І. О.