Рішення № 132780005, 22.12.2025, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/7457/25

Провадження № 2/159/2332/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2025 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд.8, офіс 310а) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі позивач або кредитор або позичальник) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач або боржник або ) в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором № 00-9567605 від 02.01.2024 у розмірі 25 560 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.01.2024 між первісним кредитором ТОВ «Макс Кредит» (далі первісний кредитор) та відповідачем у електронній формі було укладено кредитний договір № 00-9567605. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, за допомогою одноразового ідентифікатора 18640 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано кредит у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 6000,00 гривень.

21.10.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклади договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого позивач набув права грошових вимог до боржників, в тому числі і до відповідача за кредитним договором № 00-9567605.

Станом на день формування позовної заяви у позичальника існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 25560,00 грн., яка складається з 6000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 19560,00 грн. заборгованості за процентами (на дату відступлення права вимоги).

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою від 24.10.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд справи вирішив здійснювати у змішаній формі, задовольнив клопотання позивач про витребування доказів у АТ КБ «Приватбанк».

28.11.2025 до суду надійшли витребувані судом документи з АТ КБ «Приватбанк».

До суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R067027255261, яким відповідач повісткою повідомлялась про розгляд справи у суді, яке було вручене під особистий підпис відповідача.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.

Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

02.11.2024 ТОВ «Макс Кредит» та відповідач уклали кредитний договір № 00-9567605 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом у формі одноразового ідентифікатора «18640» 02.01.2024 17:58:31. Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору, ця обставина підтверджується довідкою сформованою ТОВ «Макс Кредит», у якій зазначений одноразовий ідентифікатор «18640», номер телефону відповідача, його РНОКПП, номер паспорта, електронна адреса, адреса проживання.

Крім того у реквізитах кредитного договору зазначені ПІП відповідача. Його адреса проживання, номер та дата видачі паспорт громадянина України, РНОКПП, номер мобільного телефона.

Відповідно до п. 2.2. договору, цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 1.2.договору, сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає 6000 гривень.

Кредитні кошти позикодавець зобов`язався перерахувати на платіну картку - НОМЕР_1 .

Строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю (дата повернення кредиту) 27 грудня 2024 року (п.1.3).

Тип процентної ставки фіксована. (1.4.)

Відповідно до п. 1.4.1, стандартна процента ставка складає 2,00% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли Позичальник має право на використання Зниженої процентної ставки).

Знижена процентна ставка становить 0,11% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається Позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за Рекомендованою датою погашення процентів, визначеною п.1.3.1. цього Договору (п. 1.4.2.).

У п. 1.3.1 кредитного договору Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в Рекомендовану дату погашення процентів «17» січня 2024р., та здійснювати наступні чергові періодичні платежі по сплаті нарахованих процентів на кожний 15 день після Рекомендованої дати погашення процентів за фактичне користування грошовими коштами протягом Строку дії кредитної ліні.

Умови кредитного договору не містять заборони на здійснення уступки права вимоги за кредитним договором.

У Паспорті споживчого кредиту зазначені умови кредитування аналогічні тим, що й в кредитному договорі. Паспорт споживчого кредиту підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором 05964 02.01.2024.

Відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 15.11.2025 підтверджується належність платіжної картки НОМЕР_2 відповідачу, а випискою по картковому рахунку підтверджується зарахування на цю картку коштів в розмірі 6000,00 грн 02.01.2024.

Розрахунком заборгованості за кредитним договором № 00-9567605 від 02.01.2024 виданого ТОВ «Макс Кредит» стверджується, нарахування відповідачу процентів за період з 02.01.2024 по 28.06.2024 в розмірі 19560,00 грн. У розрахунку зазначено, що 17.01.2024 відповідач здійснив оплату по кредиту в розмірі 99,00 грн.

Інформації про те, що відповідачу нараховувалися проценти після 28.06.2024 матеріали справи не містять.

У виписці з особового рахунку за кредитним договором № 00-9567605 від 02.01.2024 виданою позивачем зазначено про наявність у відповідача заборгованості в розмірі 25560,00 грн. з яких:

- 6000,00 грн. за сумою кредиту;

- 19560,00 грн. за процентами.

21.10.2024 ТОВ «Макс Кредит» та Позивач уклали Договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 00-9571637 від 17.01.2024.

Згідно з п.2.1 договору факторингу первісний кредитор зобов`язується відступити позивачу права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно з реєстру в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги.

За відступлення прав вимоги позивач зобов`язався сплатити первісному кредитору 2763650,00 грн. (п. 3.1).

Відступлення права вимоги за укладеним кредитними договорами та їх перехід до позивача відбувається в дату відступлення Прав Вимоги (п. 2.4). Сума прав вимоги, які відступаються позивачу за договором факторингу, визначається станом на дату відступлення Права Вимоги на підставі розрахунку заборгованості та фіксується в ньому (п. 3.3).

21.10.2024 між позивачем та первісним кредитором підписано Акт приймання передачі до договору факторингу, відповідно до якого, позивач прийняв Реєстр Боржників від 21.10.2024 в кількості 6187 на суму 116 613 248,41 грн.

У договорі не міститься вказівки на те що за ним відбувається заміна кредитора у зобов`язанні, а вказується лише про відступлення прав вимоги, які належать первісному кредитору.

Платіжною інструкцією №17 від 17.10.2024, №14 від 30.10.2024, №16 від 31.102024, №15 від 31.10.2024 підтверджується сплата позивачем ТОВ «Макс Кредит» 2 763 650,00 грн за відступлення Прав Вимоги за договором факторингу.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги від 21.10.2024 до договору факторингу та Акту приймання-передачі (Додаток № 11, № 12), до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9567605 від 02.01.2024 на суму 25560,00 грн.

Випискою з ЄДР підтверджується, що позивач здійснює діяльність з надання інших фінансових послуг (вед 64.99).

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір № 00-9567605 від 02.01.2024 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «18640», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору, паспортом кредиту. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з паспортом споживчого кредиту, правилами надання грошових послуг в позику мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

На виконання п. 4.1 договору факторингу № 21102024-МК/ЕЙС з від 21.10.2024 укладеного між ТОВ «Макс Кредит» та позивачем, 21.10.2024 підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу, позивач сплатив кошти в розмірі 2 763 650,00 грн. Отже позивач, набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9567605 від 02.01.2024.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Відповіддю з АТ КБ «Приватбанк» та випискою з карткового рахунку відповідача підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 6000,00 грн. 02.01.2024.

Відповідно до умов кредитного договору строк користування кредитними коштами завершився 27 грудня 2024.

У матеріалах справи відсутня інформація, що відповідач повернув тіло кредиту.

Контррозрахунку заборгованості відповідач не надав.

Отже, суд дійшов висновку, що станом на день звернення з позовом кредитні кошти в повному розмірі не повернуто, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 6000,00 грн. є підставною.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набув чинності 24.12.2023, пунктом 5 розділу І цього Закону, внесені зміни до ст. 8 та Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено ч. 5, у якій зазначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

А Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнені п. 17 у якому зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5 %;

протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Водночас у п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" зазначено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тобто, вимоги п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", діють лише щодо договорів про споживчий кредит, які були укладені до набрання чинності цим Законом (до 24.12.2023) і лише, якщо строк їх дії продовжувався після набрання чинності цим Законом.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що оскільки кредитний договір у цій справі був укладений 02.01.2024, тобто після набуття чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", то на нього не поширюється п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

На підставі наведеного, умови кредитного договору у цій справі, щодо нарахування процентів у розмірі більшому ніж 1% на день, не відповідають вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому за період строку надання кредиту слід застосовувати процентну ставку у розмірі 1% в день, якщо у договорі передбачений більший її розмір.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку та умов договору факторингу, позичальник набув право вимоги за кредитним договором до відповідача у розмірі, що існував на момент передачі такого права вимоги, тобто на 21.10.2024 (п. 3.3 договору факторингу).

З розрахунку заборгованості наданого позивачем видно, що проценти відповідачу нараховувались з 02.01.2024 по 28.06.2024 в розмірі 19560,00 грн. У розрахунку також зазначено, що 17.01.2024 відповідач здійснив погашення кредиту в розмірі 99,00 грн.

Отже, відповідач виконав умови п. 1.4.2 та п. 1.3.1 кредитного договору, а тому за період з 02.01.2024 по 17.01.2024 процентна ставка становить 0,11% на день від суми кредиту. Відтак за вказаний період було нараховано процентів у розмірі 99,00 грн (6000,00 грн * 0,11% * 15 днів).

Отже, станом на 18.01.2024 у відповідача існувала заборгованість щодо повернення тіла кредиту в розмірі 6000,00 грн.

За період з 18.01.2024 по 28.06.2024 відповідачу повинно було бути нараховано процентів за користування кредитним коштами в розмірі 9780,00 грн (6000,00 грн * 1% * 163 дні).

Інформації про те, що відповідач сплатив нараховані проценти матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами станом на 28.06.2024 є правомірною у розмірі 9780,00 грн.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо погашення процентів тіла кредиту, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 15780,00 грн з яких 6000,00 грн тіла кредиту та 9780,00 грн заборгованості по процентах за період до 28.06.2024, у задоволенні вимоги про стягнення процентів в розмірі 9780,00 грн необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач сплатив судовий збір в мінімальному його розмірі 2422,40 грн, то його належить стягнути з відповідача в повному обсязі, не залежно від розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025укладений з АО «Соломка та Партнери»; додаткову угоду від 11.09.2025 № 25770797668 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, відповідно до якої позивач уповноважив адвокатське бюро надавати йому правову допомогу, зокрема у справі за кредитним договором відповідача; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Соломко О.В.

Витрати на професійну правничу допомогу складаються:

- вивчення матеріалів справи: 2 год 1000,00 грн;

- складання позовної заяви: 2 год 5000,00 грн;

- підготовка адвокатського запиту: 1 год 500,00 грн;

- підготовка клопотань: 1 год 500,00 грн.;

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

На переконання суду не були необхідними витрати пов`язані із зверненням адвоката з адвокатським запитом до банку про надання йому інформації про зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, оскільки така інформація є банківською таємницею відповідно до ст. 60 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» і її розголошення на запит адвоката не передбачено, чого адвокат не міг не знати. Тому, понесення таких витрат не було необхідним у цій справі.

У зв`язку з чим розмір витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає до розподілу необхідно зменшити на розмір понесених витрат на складання адвокатського запиту 500, 00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Відповідач не ставив під сумнів співмірність та обґрунтованість понесених позивачем витрат на правничу допомогу, а суд самостійно позбавлений можливості здійснювати зменшення розміру витрат без відповідної заяви учасника справи.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 6500,00 грн (7000,00 грн 500,00 грн), які підлягають до розподілу.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує положення частини другої статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки суд вирішив стягнути з відповідача 15780,00 грн. заборгованості за кредитним договором, що становить 61,74% від суми позову 25560,00 грн, то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 61,74% понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що складає 4013,10 грн (61,74% від 6500,00 грн).

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №00-9567605 від 02.01.2024 у розмірі 15780,00 грн., з яких:

- 6000,00 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту;

- 9780,00 грн. простроченої заборгованості за відмотками нарахованими до 28.06.2024.

Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 9780,00 грн заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у сумі 2422,40 грн та 4013,10 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02090, м. Київ, Алмаатинська, буд. 8, оф. 310а; ЄДРПОУ 42986956);

Відповідач ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складене 22.12.2025.

Головуючий:Р. Я. СМАЛЮХ