Рішення № 132741608, 19.12.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/18605/25

Провадження № 2/752/9136/25

РІШЕННЯ

Іменем України

19 грудня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2025 року позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі - ПрАТ «СК «АРКС») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди в сумі 44 005,27 грн та судовий збір в сумі 3 028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 13.11.2021 ПрАТ «СК «АРКС» уклало з ОСОБА_2 . Договір добровільного страхування наземного транспорту № 125625Га1к3, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «Volkswagen Tiguan», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 .

03.02.2022 о 11:05 у м. Києві на вул. Янтарній, 5-В, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_3 (власник ТЗ - ОСОБА_2 ) та транспортного засобу «Dacia», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби тримали механічні пошкодження.

Згідно з відповіддю НПУ № 3022044637897195 про ДТП та постанови Святошинського районного суду міста Києва від 05.05.2022 (справа № 759/3237/22) винним у даній ДТП визнано водія ОСОБА_1 , який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

За зверненням страхувальника до позивача про настання події, що має ознаки страхового випадку, та відповідно до розрахунку страхового відшкодування, страхового акта № АRХ3174145 від 14.02.2022, розмір страхового відшкодування склав 106 540,36 грн.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 була застрахована за полісом № ЕР/206958290 у ПАТ «СК «УСГ», ліміт відповідальності - 130 000,00 грн.

16.06.2022 за зверненням позивача ПАТ «СК «УСГ» здійснила виплату позивачу страхове відшкодування в сумі 62 535,09 грн.

Позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування у сумі 106 540,36 грн, з яких 62 535,09 грн ПАТ «СК «УСГ» перерахувала на рахунок позивача, отже різниця у сумі 44 005,27 грн підлягає стягненню з відповідача.

Вказується, що з метою досудового регулювання спору позивач 10.05.2023 відправив на адресу відповідача претензію за вих. № СУ/010572/4-3, однак зі сторони відповідача не було вижито заходів на відшкодування завданих збитків, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04.08.2025 відкрито провадження за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, якою роз`яснено процесуальні права сторін подати заяви по суті справи та визначено відповідні процесуальні строки (а.с.55, 56).

Ухвала суду про відкриття провадження у справі разом з копію позовної заяви та доданими документами направлялась за зареєстрованим місцем проживання відповідача (а.с.53), однак конверт повернувся на адресу суду із зазначенням причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.60-63).

Адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно з положеннями частини сьомої та восьмої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд його справи судом, процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 13.11.2021 між АТ «СК «АРКС» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 125625Га1к№3, за умовами якого забезпеченим є транспортний засіб «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.27-34).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 (а.с.35).

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 05.05.2022 у справі № 759/3237/22 встановлено, що ОСОБА_1 03.02.2022 об 11:01 в м.Києві по Кільцевій дорозі, біля буд. Янтрана, 5-В, керуючи транспортним засобом «Dacia dokker», д.н.з. НОМЕР_2 , перед перестроюванням не переконався у безпечності маневру, допустив зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримало механічні пошкодження. Водій ОСОБА_1 порушив п.10.1 Правил дорожнього руху України, постановою суду його визнано винним у ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с.13).

У відповідності з частини четвертої, шостої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, позивач звільнений від доказування підстав для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки наявність вини в діях ОСОБА_1 у настанні дорожньо-транспортної пригоди в даному випадку встановлена і не підлягає доказуванню.

Крім того, відповідно до відповіді від НПУ (ідентифікатор картки ДТП в системі Національної поліції України № 3022044637897185), учасника даного ДТП водія ОСОБА_1 вказано як винуватцем, яким порушено п.10.1 ПДР України (а.с.10,11).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Dacia dokker», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент даної ДТП була застрахована за полісом ЕР № 206958290 у ПАТ «СК «УСГ» (а.с.37).

На підставі розрахунку страхового відшкодування за Договором № 125625Га1к№3 від 13.11.2021, АТ «СК «АРКС» 14.02.2022 склало страховий акт № АRХ3174145 про страховий випадок та виплату ФОП ОСОБА_4 (а.с.17-19) страхового відшкодування на суму 106 540,36 грн, яка виплачена останньому відповідно до платіжного доручення № 870709 від 15.02.2022 (а.с.15,16,20).

Листом АТ «СК «АРКС» № 3383/18/ЦВ від 29.04.2022 звернулось до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Українська страхова група» (далі - ПрАТ «СК «УСГ») про виплату страхового відшкодування відповідно до полісу ЕР № 206958290. ПрАТ «СК «УСГ», посилаючись на те, що страховик за договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності при настанні страхового випадку відшкодовує витрати, пов`язані з ремонтом транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту зносу складових, що підлягають заміні, який у даному випадку склав 55 %, 16.06.2022 платіжним дорученням № 30821 виплатило за полісом АТ «СК «АРКС» платіж в сумі 62 535,09 (а.с.38-40).

10.05.2023 АТ «СК «АРКС» звернулось з претензією до ОСОБА_1 з регресною вимогою в сумі 44 005,27 грн (а.с.41).

Станом на момент укладення договору про добровільне страхування та настання події, що має ознаки страхового випадку, відносини у сфері страхування були врегульовані Законом України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07 березня 1996 року.

Частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода заподіяна майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом ст.ст.12, 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим-юридичним особам страховик відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Згідно ст.ст.28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», різновидом шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, є шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Суд вважає, що право вимоги, яке виникає в порядку та на умовах передбачених статтею 993 ЦК України, а також статтею 27 Закону України «Про страхування», є суброгаційним, а відповідний обов`язок відшкодування шкоди винною особою, з огляду на положення статті 1166 ЦК України є деліктним зобов`язанням.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 27 постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика, суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Так, у випадку суброгації, відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні, із збереженням самого зобов`язання, на підставі договору страхування, а також ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування». У випадку регресу, одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється нормами статті 1191 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц в аналогічних правовідносинах зроблено висновок про те, що за вимогами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому в деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Суд враховує і правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц про те, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Судом встановлено отримання позивачем від страховика відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 62 535,09 грн та виплату страхового відшкодування за відновлювальний ремонт у розмірі 106 540,36 грн. Предметом спору є відшкодування витрат страховика, який сплатив страхове відшкодування страхувальнику, з особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За змістом статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин та керуючись наведеними вище нормами матеріального права, суд дійшов висновку, що у зв`язку з виплатою ПрАТ «СК «АРКС» потерпілому страхового відшкодування, що полягало в оплаті вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, до позивача перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди власнику застрахованого автомобіля за договором добровільного страхування.

Суд враховує і те, що відносини між відповідачем ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «УСГ» регулюються умовами, визначеними в договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким зокрема передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведене те, що різниця між виплаченою позивачу страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком відповідача, а саме врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Отже, встановивши, що ПрАТ «СК «АРКС» сплатило в рахунок відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля суму страхового відшкодування в розмірі 106 540,36 грн, відтак, слід дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 44 005,27 грн, виплаченого страхового відшкодування на підставі статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування».

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 44 005,27 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджено документально підтверджено (а.с.52).

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 12,, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 273, 274-279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» сплачене страхове відшкодування у розмірі 44 005 (сорок чотири тисячі п`ять) гривень 27 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» судовий збір в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС», код ЄДРПОУ 20474912, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд.8.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 19 грудня 2025 року.

Суддя А.В.Слободянюк