Ухвала суду № 132736084, 18.12.2025, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/12260/25

Провадження № 2-з/202/96/2025

УХВАЛА

Іменем України

18 грудня 2025 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Дніпро заявуголови Дніпровськоїміської радиФілатова Б.А. про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави, -

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2025 року до Індустріального районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати в сумі 1492856,14 за фактичне користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , без достатньої правової підстави.

Разом з позовною заявою, в.о. голови ДМР Підлубним Е.С. подана заява про забезпечення позову, в якій останній просить вжити заходу забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках останнього, в межах суми стягнення в розмірі 1492856,14 гривень, до набрання рішенням по справі законної.

В обґрунтування заяви зазначено, що відповідачем безпідставно збережено грошові кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою. На даній земельній ділянці розташований належний відповідачу будинок площею 150 кв.м. Враховуючи значний розмір заборгованості відповідача, представник заявника вважає,що накладення арешту на нерухоме майно відповідача та грошові кошти, розміщені на рахунках останнього буде співмірним та може потенційно забезпечити виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1ст. 153 ЦПК Українив судове засідання з розгляду заяви про забезпечення позову сторони не викликались.

На підставі ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Розглянувши дану заяву, суд доходить наступних висновків.

Згідно з приписами частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 2 ст.151ЦПК України заявапро забезпеченняпозову подаєтьсяв письмовійформі,підписується заявникомі повиннамістити: 1)найменування суду,до якогоподається заява; 2)повне найменування(дляюридичних осіб)або ім`я(прізвище,ім`я тапо батькові-для фізичнихосіб)заявника,його місцезнаходження(дляюридичних осіб)або місцепроживання чиперебування (дляфізичних осіб),поштові індекси,ідентифікаційний кодюридичної особив Єдиномудержавному реєстріпідприємств іорганізацій України,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків(дляфізичних осіб)за йогонаявності абономер ісерію паспортадля фізичнихосіб -громадян України,номери засобівзв`язку таадресу електронноїпошти,за наявності; 3)предмет позовута обґрунтуваннянеобхідності забезпеченняпозову; 4)захід забезпеченняпозову,який належитьзастосувати,з обґрунтуваннямйого необхідності; 5)ціну позову,про забезпеченняякого проситьзаявник; 6)пропозиції заявникащодо зустрічногозабезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч. 3 ст.151 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно до ч. 1ст. 153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року"Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, яка викладена в Постанові від 25.05.2016 р. (справа №6-605цс16), забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною Постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях позивача.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43,49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

В обґрунтування заяви, представник ДМР наводить лише факт звернення до суду із позовною заявою стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, що на його думку вказує на наявність ризику відчуження майна з метою уникнення від виконання рішення суду, у разі задоволення позовним вимог.

Водночас, чинним законодавством чітко визначено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Саме по собі звернення позивача до суду, не підтверджує того, що невжиття таких заходів, як арешт належних відповідачу грошових коштів та нерухомого майна, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Окрім того, заявляючи вимогу про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках останнього, в межах суми стягнення в розмірі 1492856,14 гривень, представником заявника не надано доказів щодо вартості належного позивачу нерухомого майна, наявності у відповідача грошових коштів на рахунках, та не конкретизовано на яке саме майно й рахунки відповідача необхідно накласти арешт.

При цьому, накладення арешту в цілому на грошові кошти відповідача в усіх банківських установах буде порушувати права відповідача, оскільки повністю виключає можливість власнику користуватися та розпоряджатися коштами, що знаходяться на його банківському рахунку.

Таким чином, вивчивши заяву про забезпечення позову та дослідивши доводи, якими вона мотивується, суд вважає необхідним відмовити у її задоволені, оскільки зазначені представником позивача обставини не підтверджують те, що невжиття таких заходів, як арешт усіх належного відповідачу нерухомого майна та грошових коштів, розміщених на рахунках банківських установ, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви в.о. голови ДМР Підлубного Е.С. про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Мачуський