Рішення № 132731634, 18.12.2025, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

18.12.2025

Провадження № 2/337/3193/2025

ЄУН № 317/5236/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

у складі головуючого судді Кучерука І.Г.

з участю секретаря Роман Д.В.

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Представник позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача у якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 16713,25 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.07.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9846387 на суму 5175 грн.

Відповідач приєднався до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 01437, що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину. Після вчинення акцепту Позичальником, Кредитодавцем на Кредитний договір накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи із кваліфікованою електронною позначкою часу.

На виконання умов Кредитного договору, 08.07.2024 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН" на платіжну картку № НОМЕР_1, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Кредитодавця. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Повідомленням від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН" з відміткою та додатком до нього.

Згідно з умовами Кредитного договору Відповідач зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором.

Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Загальна сума заборгованості Відповідача за Кредитним договором, становить 16713,25 грн, яка складається з: 5175 грн заборгованість по тілу кредиту; 11538,25 грн заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

20.01.2025 між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. У порядку та на умовах, визначених у Договорі Факторингу, Позивач зобов`язався передати (сплатити) Первісному кредитору Суму Фінансування, а Первинний кредитор зобов`язався відступити Позивачу Права Вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги. Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних Первісному кредитору за укладеними Кредитними договорами, та їх перехід від Первісного кредитора до Позивача відбувається у Дату відступлення Прав Вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 20.01.2025 до Договору Факторингу та Акту приймання-передачі, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача.

Позивач не здійснював жодних нарахувань за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договором.

Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 00-9846387 від 08.07.2024 року у розмірі 16713,25 грн., судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

На підставі ухвали Запорізького районного суду Запорізької області від 23.10.2025 року справа передана до Хортицького районного суду м. Запоріжжя за підсудністю.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18.11.2025 року відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду в спрощеному провадженні з повідомленням сторін.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжявід 18.11.2025 року витребувано від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію з приводу платіжної картки № НОМЕР_1 первинні бухгалтерські документи.

26.11.2025 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, узагальненими доводами якого, з цитуванням судової практики апеляційних суді і Верховного Суду, вказано, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке і підтверджує дійсність вимог.

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину. оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором тоді як кредитний договір із Відповідача та Первинним кредитором було укладено пізініше, ніж Договір факторингу, тобто після відступлення прав вимоги, що вказує на безпідставність доводів позивача. Не може відступатися вимога, яка на час укладання договору факторингу ще не існувала.

Згідно Договору - строк позики (Строк Дії кредиту) - 30 календарних днів. Вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені за кредитом проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК. У період дії кредитного договору може нараховуватися проценти за користування кредитними коштами, але після припинення дії кредитного договору, нарахування процентів повинно припинятися. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Позивач, нараховує проценти за користування кредитними коштами не у відповідності до положень ЦК України, правових висновків ВС та не у межах встановлених строків кредитування.

Максимальний розмір денної процентної ставки, не може перевищувати 1 %.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Позивач не надав докази оплати за Договорами факторингу, що є імперативною умовою та входить у предмет договору.

Також у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договорами факторингу на час або після їх укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором. Отже, позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до Відповідача за Договорами позики від первісних кредиторів до Позивача.

Вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту відступлення права грошової вимоги (виникнення факторингових відносин) до нього як Відповідача за кредитним договором від первісного кредитора до Позивача, оскільки Договори факторингу не містять повну інформації про істотні умови такого договору - а саме ціни позову, розмір вимоги, який переходить до Позивача як нового кредитора до Відповідача та факт оплати Позивачем договору факторингу.

Сам по собі факт укладення договору факторингу не створюють для відповідача безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у договорі та не підтверджує абсолютне право Позивача як нового кредитора. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора відповідач не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги, а новий кредитор зобов`язаний надати докази існування боргу саме у такому розмірі, про стягнення якого заявлено відповідну вимогу.

Права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Заявлена сума витрат Позивачем, у розмірі 8 000,00 грн. на правову допомогу не відповідає критеріям реальності, з огляду на те, що даний спір є спором незначної складності, а спірні правовідносини не передбачають дослідження і застосування адвокатом великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів.

Розрахунку витрат на правову допомогу, Позивачем та його представником не надано. Більш того, не надано доказів реальності понесених судових витрат (доказів оплати послуг адвоката).

Представником Позивача не надано розрахунків витрат на правову допомогу (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, тому заявлена вимога про стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Просить у задоволенні позову відмовити.

28.11.2025 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив узагальненими доводами якої зазначено, що на момент видачі кредиту Відповідачу 08.07.2024 ТОВ «МАКС КРЕДИТ» володіло ліцензією, що підтверджується інформацією з Державного реєстру фінансових установ за посиланням https://kis.bank.gov.ua/search-fu. Отже Товариство мало змогу здійснювати такий вид господарської діяльності, як надання кредитних коштів іншим особам.

Нарахування відсотків повністю обґрунтовано та не суперечить умовам Договору, з якими Відповідач ознайомився до укладення Кредитного договору №00- 9846387 від 08.07.2024 та підписав електронним одноразовим ідентифікатором підтвердив та погодився з умовами даного Договору.

Позивач надав беззаперечні докази того, що саме Відповідач уклав договір з ТОВ «МАКС КРЕДИТ».

Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора.

Позивач отримав право вимоги щодо Відповідача за Договором факторингу 20012025-МК/Ейс від 20 січня 2025 року.

Перерахування суми клієнту не є предметом доказування, оскільки перехід прав вимоги підтверджується підписанням реєстру, як передбачується в даному договорі. Отже, Позивач не зобов`язаний надавати докази здійснення оплати за відступлені права вимоги, оскільки дана обставина не є підставою для переходу права вимоги за договором факторингу.

Представником Позивача долучено договір факторингу, витяги з реєстрів прав вимог та акти прийому-передачі, що є належним доказом стверджувати що фактор набув права вимоги. Отже, до позовної заяви представником Позивача долучено договір факторингу, витяги з реєстрів прав вимог та акти прийому-передачі, що є належним доказом стверджувати що фактор набув права вимоги. До того ж, сам договір факторингу Судом нечинним не визнавався, а тому він є правомірним та обов`язковим до виконання.

Надання послуг на професійну правничу допомогу підтверджено Актом прийому-передачі наданих послуг № 20/08/25-01 від 20.08.2025, згідно з яким Адвокатське бюро «Тараненко та партнери» надало ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" наступні послуги: 1. Складання позовної заяви - 2 год. (5 000 грн); 2. Вивчення матеріалів справи - 2 год. (1000 грн.); 3.Підготовка адвокатського запиту - 1 год. (500 грн.); 4.Підготовка клопотання про витребування інформації щодо зарахування коштів на картковий рахунок боржника - 1 год. (500 грн.).

У судове засідання сторони не з`явились, були повідомлені належним чином.

Суд, зважаючи на надання сторонами заяв по суті, та за відсутності підстав для відкладення або оголошення перерви в судовому засіданні, передбачених ст. 223 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 08.07.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір кредитної лінії №00-9846387 на наступних умовах: Кредитодавець надає Позичальнику Кредит у національній валюті у формі Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 4500 гривень. Тип Кредиту - кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі потреби. Строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути Суму кредиту Кредитодавцю в останній день Строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) - «03» липня 2025р. Позичальник зобов`язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в Періодичну дату оплати процентів, а саме: «23» липня 2024р., та на кожний 15 день після цієї дати протягом Строку кредитування. Дата повернення кредиту, Періодичні дати оплати процентів та дата сплати Комісії зазначаються в Графіку платежів, який міститься в Додатку 1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною. Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка складає 1,45% від Суми кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії. Знижена процентна ставка становить 1 % від Суми кредиту за кожен день користування Кредитом, надається Позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою Періодичною датою оплати процентів.

Кредитодавець зобов`язаний надати Кредит у дату надання/видачі Кредиту: "08"липня 2024 р. Сума Кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 4500 грн. на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 15,00% від Суми кредиту, що складає: 675 грн.

Договір і графік платежів підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 01437.

Також 08.07.2024 року відповідачем підписано одноразовим ідентифікатором 69378 паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до довідки про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір 00-9846387 від 08.07.2024 ідентифікований Товариство з обмеженою відповідальністю "Макс Кредит". Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): 01437, Час відправки ідентифікатора позичальнику 08.07.2024 18:17:14, Номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор НОМЕР_4.

Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті відповідача, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний через сайт Товариства, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між кредитором та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто введення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.

Таким чином, суд доходить висновку, що договір кредитної лінії №00-9847425 від 08.07.2024 року містить всі істотні умови договору, укладений у спосіб визначений чинним законодавством України. Підстав вважати, що кредитний договір укладений з порушенням вимог Закону Україну «Про електронну комерцію» немає.

Факт перерахування кредитних коштів у розмірі 4500 грн. на картку відповідача НОМЕР_1 , яка також вказана у договорі кредитної лінії № 00-9846387 від 08.07.2024 року, підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» з додатком.

Відповідно до інформації наданої АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на ухвалу суду, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та інша платіжна картка. За період з 08.07.2024 року по 13.07.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_3 було зараховано платіж у сумі 4 500.00 грн. Номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска Картки НОМЕР_5 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ). Повний номер рахунка маска Картки НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ): НОМЕР_6 .

Факт отримання відповідачем і користування кредитними коштами підтверджено також випискою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про рух коштів картці № НОМЕР_3 .

Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Кредитний договір, укладений в інформаційно-телекомунікаційній системі шляхом обміну електронними повідомленнями, з підписанням електронним цифровим підписом, електронним підписом з одноразовим ідентифікатором або іншим аналогом власноручного підпису, відповідно до ст. 207 ЦК України, а також Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Так, згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідач порушив умови укладеного договору, оскільки належним чином не виконав свого зобов`язання щодо повернення грошових коштів, отриманих в кредит, сплати процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідно до детального розрахунку ТОВ «МАКС КРЕДИТ» заборгованості ОСОБА_1 за договором № 00-9846387 від 08.07.2024 року станом на 20.01.2025 року має заборгованість в загальній сумі 16713,25 грн., з яких 4500 грн. заборгованість за кредитом, 11538,25 грн. сума заборгованості за нарахованими процентами, 675 грн. сума заборгованості за нарахованими комісіями, а також 2250 грн. штрафні санкції згідно умов договору.

20.01.2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» і ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» укладено Договір Факторингу № 20012025-МК/Ейс.

Згідно умов Договору Факторингу, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові Права Вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги. Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення Прав Вимоги за цим Договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язання Клієнта перед Фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержав від Боржника на виконання вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання Боржника. Разом з Правом Вимоги до Фактора переходять всі інші права та обов`язки Клієнта за Кредитним договором. У випадку укладення Сторонами більш ніж одного Реєстру Боржників, кожен наступний Реєстр Боржників є самостійним Додатком, та не замінює попередній. З дати відступлення Прав Вимоги Клієнт перестає бути стороною за укладеними Кредитними договорами, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру та набуває всіх прав за ним. Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних Клієнту за укладеними Кредитними договорами, та їх перехід від Клієнта до Фактора відбувається у Дату відступлення Прав Вимоги.

Факт оплати (часткової) за Договором Факторингу № 20012025-МК/Ейс від 20.01.2025 року підтверджується платіжними інструкціями від 27.01.2025 року 31.01.2025 року.

Відповідно до Акту приймання-передачі до Договору факторингу №20012025-МК/Ейс від «20» січня 2025 року Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників Клієнта від 20.01.2025 року, складений за формою згідно із Додатком № 1 до Договору та документи підтверджуючі право вимоги Клієнта.

У відповідності до витягу з Реєстру Боржників до договору факторингу №20012025-МК/Ейс від «20» січня 2025 року, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 00-9846387 від 08.07.2024 року у розмірі 16713,25 грн., з яких: 5175 грн. заборгованість по тілу кредиту, 11538,25 грн. заборгованість по відсоткам, 2250 грн. заборгованість за штрафними санкціями.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Суду не надано доказів, що відповідач взяті на себе договірні зобов`язання належним чином виконав, отримані кредитні кошти сплатив ТОВ «МАКС КРЕДИТ» або ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС».

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 16713,25 грн.

Враховуючи те, що тіло кредиту, відповідно до договору кредитної лінії № 00-9846387 від 08.07.2024 року складає 4500 грн., та з детального розрахунку заборгованості за договором складеним первісним кредитором ТОВ «МАКС КРЕДИТ», вбачається наявність заборгованості за кредитом 4500 грн., то суд висновує, що заборгованість відповідача становить 16713,25 грн., з яких: 4500 грн. заборгованість за кредитом; 11538,25 грн. заборгованість за процентами; 675 грн. заборгованість за нарахованими комісіями, як це вказано у детальному розрахунку заборгованості який складений ТОВ «МАКС КРЕДИТ». При цьому позовні вимоги не містять вимоги про стягнення 2250 грн. штрафних санкцій.

Щодо сплати комісії в розмірі 675 грн. суд враховує наступне.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 1.6. договору кредитної лінії № 00-9846387 від 08.07.2024 року укладеного між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачем, Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 15,00% від Суми кредиту, що складає: 675.00 грн., яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього Договору, тобто в останній день Строку кредитування, яка є датою остаточного повернення Кредиту, а саме: «03» липня 2025р.

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Товариству, пов`язані з наданням кредиту, Товариством в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням кредиту, що надаються відповідачу та за які Товариством встановлена комісія за надання кредиту.

За таких обставин, положення пункту 1.6. договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки надання кредиту це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскільки положення договору № 00-9846387 від 08.07.2024 року про сплату позичальником комісії за надання кредиту є нікчемними, то позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 675 грн. є необґрунтованою.

На підставі викладеного, позов слід задовольнити частково і стягнути заборгованість за договором № 00-9846387 від 08.07.2024 року у розмірі 16038,25 грн. яка складається із: 4500 грн. заборгованість за кредитом; 11538,25 грн. заборгованість за процентами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, у розмірі 7000 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правничої допомоги суду надано копію договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року з додатком №1 протоколом погодження вартості послуг; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС№7073/10 від 19.10.2018 року; копію додаткової угоди №25770857413 від 11.09.2025 року до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року; копію акту прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 року з детальним переліком наданих правових та юридичних послуг, обсяг витраченого по кожному з видів, на загальну суму 7000 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5,6 ст.137 ЦПК України).

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.

Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Відповідачем у відзиві на позов вказано, що заявлена сума витрат позивачем, у розмірі 8000 грн. на правову допомогу не відповідає критеріям реальності, з огляду на те, що даний спір є спором незначної складності, а спірні правовідносини не передбачають дослідження і застосування адвокатом великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з принципів співмірності та розумності судових витрат, враховує характер правовідносин, ціну позову та її складову, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру та дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача з 7000 грн. до 3000 грн.

Підсумовуючи викладене, суд вважає розмір витрат позивача на надання правничої допомоги є доведеним і таким, що підлягає задоволенню на суму 3000 грн.

Суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. 13, 89, 133, 137, 141, 229, 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005), заборгованість за кредитним договором № 00-9846387 від 08.07.2024 року у розмірі 16038 грн. 25 коп., судовий збір у розмірі 2325 грн. 50 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн., а всього стягнути 21363 (двадцять одна тисяча триста шістдесят три) грн. 75 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя: І.Г.Кучерук