Ухвала суду № 132727050, 18.12.2025, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 229/2568/22

1-кп/212/963/25

У Х В А Л А

18 грудня 2025 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

в ході розгляду в судовому засіданні в залі суду кримінального провадження № 22022050000002179 від 16 липня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України,

за участі прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 , -

В С Т А Н О В И В:

Прокурором було заявлено клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою. В клопотанні вказано, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення. Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися.

Прокурор у судовому засіданні просив суд задовольнити подане ним клопотання, навівши мотивування аналогічне тому, що викладене у поданому ним клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_3 та йогозахисник,адвокат ОСОБА_5 ,у судовомузасіданні заперечувалипроти продовженнястроку триманняобвинуваченого підвартою,вказуючи,що висунута ОСОБА_3 підозра єнеобґрунтованою,зібрані усправі доказинедопустимі,затримання ОСОБА_3 було незаконне, а ризики прокурором не були доведені, а також не підтверджено, що вони наразі не зменшились з плином часу, тому просили суд звільнити обвинуваченого з під варти або визначити йому запобіжний захід у виді особистого зобовязання.

Розглянувши клопотання прокурора, вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов до наступного висновку.

Так відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.

На підставі ст. 183 ч. 1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

При цьому Європейський суд з прав людини у справі в справах «Летельє проти Франції» зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Також Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Суд встановив, що в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_3 було затримано 16 липня 2022 року та йому ухвалою слідчого судді було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без права внесення застави.

В подальшому ухвалами суду неодноразово вирішувалося питання щодо наявності ризиків та підстав для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 , востаннє, ухвалою суду строком до 22 грудня 2025 року.

Суд у цьому сенсі враховує те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.

Отже, тяжкість ймовірного покарання за вироком суду підвищують ризик переховування ОСОБА_3 від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Також суд вважає, що наявний ризик можливого незаконного впливу ОСОБА_3 на свідків у кримінальному провадженні, які ще були допитані.

На думку суду наведені прокурором ризики на сьогодні не втратили свого значення, оскільки судовий розгляд справи триває.

Крім того суд враховує, що за ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тобто в виді тримання під вартою.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом на теперішній час не встановлено.

Таким чином, внаслідок переліченого вмотивування слідчий суддя дійшов висновку про необхідність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , оскільки підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу останньому закон не передбачає.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК.

Суд однак зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.

Натомість, суд вказує, що ОСОБА_3 утримується під вартою вже понад три роки та пять місяців, з 16 липня 2022 року, тому на підставі положень ч. 3 ст. 183 КПК України обвинуваченому суд вважав за таких обставин можливим визначати розмір застави, на підставі чого обвинуваченому було ухвалою суду від 24 жовтня 2025 року застосовано альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Так відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, задовольняючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_3 розмір застави на підставі ч. 4 ст. 182 КПК з урахуванням обставин кримінального правопорушення, тривалості його розгляду, а також майнового та сімейного стану обвинуваченого, даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК, як до особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, що дорівнює саме двадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 60560 грн., внесення якої зможе гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, визначаючи ОСОБА_3 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, який може бути ним або заставодавцем внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне в разі внесення застави покласти на обвинуваченого обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК.

Керуючись ст. 176-178, 182-184, 193-197, 314, 331, 369-376 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 15 лютого 2026 року включно.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави обвинуваченому ОСОБА_3 в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 60560 грн., яка може бути внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА у Дніпропетровській області протягом строку дії ухвали суду (отримувач коштів ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача 26239738, МФО 820172, банк отримувача ГУ ДКСУ в м. Київ рахунок отримувача UA158201720355229002000017442).

Покласти на обвинуваченого, у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із м. Кривий Ріг без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

В разі невиконання покладених обов`язків ОСОБА_3 для нього наступають наслідки, передбачені КПК. Зокрема, в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. Також у разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого більш тяжкого запобіжного заходу.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження та направити уповноваженій особі за місцем ув`язнення обвинуваченого.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1