Рішення № 132722221, 18.12.2025, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/2834/25

Провадження № 2/615/711/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2025 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 615/2834/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст (виклад) позовних вимог.

10 листопада року Товариство зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Кредит-Капітал»(далі по тексту - позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал») звернулось до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 2553510 від 22 червня 2020 року у розмірі 29250,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 2553510 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 10000,00 грн строком на 30 днів та зі сплатою процентів.

У порушення умов договору, відповідач, свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого загальний розмір заборгованості становить 29250,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 10 000,00 грн; заборгованість за відсотками 19250,00 грн.

29 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус України» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-29122020, за умовами якого кредитор передає новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прави вимоги від 29 грудня 2020 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 2553510.

Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.

25 листопада 2025 року від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позову (а.с. 55-65).

В обґрунтування заперечень проти позову, викладених у відзиві, відповідач зазначила, що матеріали справи не містять доказів отримання нею кредиту. Також, за кредитним договором невірно нараховані відсотки, оскільки денна процентна ставка не може перевищувати 1 %. Більш того, відсотки нараховувались поза межами строку кредитування. Безпідставним також є нарахування комісії, штрафу та пені.

Відзив отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 23 листопада 2025 року, відповідь на відзив подана до суду не була.

Аргументи (позиції) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, подала до суду клопотання, у якому просить розглядати справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Відповідач, повідомлена належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, у судове засідання не з`явилась. Про причини неявки суд не повідомила.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Рух справи.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 13 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

22 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2553510 про надання споживчого кредиту (надалі кредитний договір) (а.с. 15 зворот 18).

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом, шляхом одноразового ідентифікатора/пароля.

Відповідно до п. 1.1, 1.2. кредитного договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. На умовах, встановлених договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно з п.п. 1.3., 1.4. Договору, ТОВ «Авентус Україна» зобов`язується надати ОСОБА_1 кредит у сумі 10 000,00 грн. Строком кредиту 30 днів. Дата повернення вказується в Графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору.

Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених у розділі 4 цього договору.

За п. 1.5. договору, процентна ставка є фіксованою та залежить від фактичного виконання споживачем умов договору та становить:

Знижена процентна ставка становить 1,62 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту зазначеного у пункті 1.4. цього договору (без пролонгацій), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку (пп. 1.5.1. договору).

Стандартна процентна ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується:

- у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4. цього договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в пп. 1.5.1. договору для застосування зниженої процентної ставки;

- у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

За пунктом 2.1. договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої надані споживачем.

Пунктом 4 договору встановлено порядок продовження строку кредиту.

Згідно п. 4.1. договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п. 4.2.-4.5. договору.

Споживач у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн може ініціювати продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.3. договору. (п. 4.2 договору)

За правилами п. 4.3. договору пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.

Згідно з п. 5.4. договору, споживач зобов`язаний, зокрема, у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до листа Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» від 28 листопада 2025 року, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). По рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) було зарахування коштів на суму 10000,00 грн 22 червня 2020 року.

29 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус України» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-29122020, за умовами якого кредитор передає новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників (а.с. 25-29).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прави вимоги від 29 грудня 2020 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 2553510 (а.с. 29 зворот).

Відповідно до розрахунку суми заборгованості, доданого до позовної заяви, за кредитним договором № 2553510 від 22 червня 2020 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі в розмірі 29250,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 10000,00 грн; заборгованість за відсотками 19250,00 грн (а.с. 20 зворот 24).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістомстатті 1054ЦК Україниза кредитнимдоговором банкабо іншафінансова установа(кредитодавець)зобов`язуєтьсянадати грошовікошти (кредит)позичальникові урозмірі тана умовах,встановлених договором,а позичальникзобов`язуєтьсяповернути кредитта сплатитипроценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положенняпараграфа 1цієї глави,якщо іншене встановленоцим параграфомі невипливає ізсуті кредитногодоговору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно дост.1055ЦК Україникредитний договірукладається уписьмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 2553510 від 22 червня 2020 року містить основні істотні умови, характерні для таких видів договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Вказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення відповідачем кредитного договору № 2553510 від 22 червня 2020 року.

Судовим розглядом встановлено, що 22 червня 2020 року кредитні кошти у розмірі 10000,00 грн були перераховані на рахунок, відкритий на ім`я відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується листом Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк».

Зазначене повністю спростовує доводи відповідача про те, що вона не отримувала кредитних коштів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦПК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Пред`явивши вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримано в кредит), стягнути заборгованість за процентами у сумі 19250,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховувались до 20 жовтня 2020 року включно за стандартною процентною ставкою, яка становить 1,9 % на день.

Нарахування відсотків за стандартною процентною у розмірі 1,9 % відповідає положенням пп. 1.5.2. кредитного договору.

Що стосується доводів відповідача про те, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, суд зазначає наступне.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України«Про внесеннязмін додеяких законівУкраїни щодоудосконалення державногорегулювання ринківфінансових послуг»№ 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон № 3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст.8Закону України«Про споживчекредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві таперехідні положенняЗакону України«Про споживчекредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів 2.5 %; - протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, - з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1%.

Отже, положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» не підлягають застосування до даних правовідносин, які виникли між сторонами, оскільки зміни до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» були внесені вже після укладення кредитного договору та після виникнення заборгованості за відсотками, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Разом з цим, суд не погоджується із сумою нарахованих відсотків, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, відповідно до умов кредитного договору строк кредитування 30 днів до 21 липня 2020 року.

Належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору № 2553510 від 22 червня 2020 року у порядку, визначеному розділом 4 кредитного договору, матеріали справи не містять.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Суд зазначає, що уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

З огляду на встановлені вище обставини, враховуючи, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, відповідно після 21 липня 2020 року (закінчення строку кредитування) кредитор не мав права нараховувати відповідачу проценти за користування кредитними коштами.

Відповідно, оскільки право кредитора нараховувати проценти за користування кредитом припинилося 21 липня 2020 року, тому нарахування процентів за користування кредитом починаючи з 22 липня 2020 року до 20 жовтня 2020 року є безпідставним та не породжує у відповідача обов`язку сплачувати ці кошти.

У пп. 1.5.2. стандартна процентна ставка застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, відповідно нарахування відсотків за період з 22 липня 2020 року по 20 жовтня 2020 року не є відсотками за прострочення виконання грошового зобов`язання, які нараховуються на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно розрахунку заборгованості, відповідачем на погашення заборгованості за відсотками сплачено 07 серпня 2020 року 2050,00 грн, 14 серпня 2020 року 1500,00 грн, що разом становить 3550,00 грн.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають відсотки, нараховані у межах строку дії договору, а саме у період з 22 червня 2020 року по 21 липня 2020 року, за стандартною відсотковою ставкою 1,90 % в день, що становить 2100 грн (190 х 30 = 5700,00 3550 (сплачена сума заборгованості за відсотками)).

Доводи відповідача щодо неправомірного стягнення комісії, штрафу та пені, є безпідставними, оскільки штрафні санкції не нараховувались позивачем та вимоги про їх стягнення не заявлялись.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На час розгляду справи судом відповідач не надала даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 2553510 про надання споживчого кредиту від 22 червня 2020 року у розмірі 12150,00 грн, з яких: 10000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 2150,00 грн заборгованість за відсотками.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При зверненні до суду з цим позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплачено 2422,40 грн судового збору за подання позову (позов подано через систему Електронний Суд), що підтверджується платіжною інструкцією № 25455 від 14 жовтня 2025 року (а.с. 5).

Приймаючи до уваги, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1006,22 грн (12 150 / 29 250 х 2422,40 = 1006,22).

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Сторона спору у договорі зі своїм адвокатом може визначати будь-яку ціну адвокатських послуг. Проте, суд, за результатами розгляду справи, здійснюючи розподіл судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний враховувати критерії, визначені законом.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 рокуу справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19),від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження№ 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі№ 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 рокуу справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн до матеріалів справи в тому числі надано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с. 33 зворот); акта № 239 наданих послуг від 08 жовтня 2025 року, згідно якого сума наданих послуг по боржнику ОСОБА_1 становить 8000,00 грн (а.с. 34); детального опису наданих послуг до акта № 239 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, відповідно до якого у справі за кредитним договором № 2553510 до боржника ОСОБА_1 , надані наступні послуги: усна консультація кількістю 30 хв; ознайомлення з матеріалами кредитної справи кількістю 2 год 00 хв; погодження правової позиції кількістю 30 хв; складання позовної заяви 3 год 30 хв (а.с. 34 зворот).

Відповідач у відзиві просила зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що заявлена сума витрат у розмірі 8000,00 грн не відповідає критеріям реальності, спірні правовідносини не передбачають дослідження і застосування адвокатом великої кількості законів та підзаконних актів. Окрім того, зазначає, що позивачем не наданий розрахунок витрат на правову допомогу.

Керуючись критеріями, визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому зменшенню, а саме до 7 000,00 грн, який відповідає критерію реальності адвокатських послуг та критерію обґрунтованості їхнього розміру, такі витрати мають характер необхідних і пропорційні із складністю справи та виконаною адвокатським об`єднанням роботою.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що позов підлягає частковому задоволенню, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2907,69 грн (12 150 / 29 250 х 7 000 = 2907,69 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 141, 259, 264-265, 268, 273, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором № 2553510 про надання споживчого кредиту від 22 червня 2020 року у розмірі 12150 (дванадцять тисяч сто п`ятдесят) грн 00 коп, з яких: 10000 (десять тисяч) грн 00 коп заборгованість за тілом кредиту; 2150 (дві тисячі сто п`ятдесят) грн 00 коп заборгованість за відсотками.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 006 (одна тисяча шість) грн 22 коп, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 907 (дві тисячі дев`ятсот сім) грн 69 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, 4 поверх; код ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 18 грудня 2025 року.

Суддя А.О. Логвінов