Рішення № 132701712, 18.12.2025, Ратнівський районний суд Волинської області

Справа № 166/1926/25

Провадження № 2/166/679/25

категорія: 38

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 грудня 2025 року сел Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області

у складі головуючого судді Фазан О. З.,

з участю секретаряОмелько Н. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі ТОВ «Свеа Фінанс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Паладич А.О., яка діє в інтересах позивача ТОВ «Свеа Фінанс» через систему електронний суд звернулася до суду з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за договором № 3624706 від 23.04.2023 у розмірі 26992 грн та понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23.04.2023 між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №3624706 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Розділу 1 кредитного договору, ТОВ «Лінеура Україна» надає відповідачу кредит в гривні в сумі 5600 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 359 днів, стандартна процентна ставка становить 2,00% в день та застосовується у межах строку кредиту.

ТОВ «Лінеура Україна», свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало відповідачу 5600 гривень шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав при оформленні кредиту.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

28.11.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та позивачем було укладено договір факторингу № 01.02-77/23, відповідно до умов якого Первісний Кредитор відступає (передає) Новому Кредитору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача за Договором №3624706 від 23.04.2023 року становить 26992 грн, з яких: заборгованість по тілу - 5600 грн; заборгованість по відсотках - 21392 грн.

Враховуючи викладене просить стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму заборгованості та суму судового збору.

Ухвалою суду від 10.11.2025 цивільну справу було прийнято до провадження, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ТОВ «Свеа Фінанс» в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить розгляд справи провести без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, відзив не надіслав, про відкладення розгляду справи не клопотав.

Ухвалою суду від 18.12.2025 року постановлено заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України,завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ч. 1 ст.4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно вимог ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом установлено, що 23.04.2023 між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №3624706 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно умов даного договору, кредитодавець - ТОВ «ЛінеураУкраїна» надало позичальнику 5600 грн строком на 360 днів за базовою процентною ставкою 2,0% відсотків в день, яка застосовується у межах строку кредиту.

ТОВ «Лінеура Україна» на виконання умов кредитного договору 23 квітня 2023 року надало відповідачу грошові кошти в сумі 5600 грн, перерахувавши на платіжну картку № НОМЕР_1 , указану відповідачем у кредитному договорі, що підтверджується довідкою ТОВ "Пейтек" № 20240304-6944 від 04.03.2024 ( а. с. 27).

Однак, відповідач не виконав умови кредитного договору в частині повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно розрахунку заборгованості складається із заборгованості по тілу - 5600 грн., заборгованості по відсотках 21392 грн. Загальна заборгованість - 26992 грн.

28.11.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен Інвес Україна» (на даний момент ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-77/23, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02-77/23 від 28.11.2023, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 26992 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5600 грн., заборгованість по відсотках - 21392 грн.

У ст.3Закону України«Про електроннукомерцію» (далі Закону) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону ).

Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд по справі №524/5556/19, що відображено в постанові від 12.01.2021 (провадження № 61-16243 св 20).

Правильно застосувавши норми матеріального права, слід дійти обґрунтованого висновку про те, що кредитний договір підписаний боржником за допомогою одноразового пароляідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між заявником/кредитором та боржником/позичальником не був би укладений. Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі № 127/33824/19 від 07.10.2020.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525,526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлений договором.

Ч. 1 ст.509ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №44/9519/12 (№14-10цс18) зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлено договором.

Згідно з ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст.530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно зі ст.610ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належне виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є порушенням.

Положеннями ст.611цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У ст.15ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно ст.16ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

Однак, відповідач не виконав умови кредитного договору в частині повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем, яка складається із тіла кредиту в сумі 5600 грн, та заборгованості за відсотками у розмірі 21392 грн.

Натомість відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості, не довів відсутність заборгованості або неправильність чи необґрунтованість її розміру, яку позивач просив стягнути.

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "Свеа Фінанс" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3624706 від 23.04.2023 у розмірі 26992 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору на суму 2422,40 грн.

На підставі ст. 1, 3, 11, 205, 207, 509, 512, 525, 526, 610-612, 615, 626 - 628, 629, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 8, 42, 61Конституції України та керуючись ст. 4, 12, 77, 81, 83, 89, 95, 126, 141, 258, 259, 263 - 265,280-282ЦПК України,суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за договором №3624706 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23 квітня 2023 року у розмірі 26992 (двадцять шість тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 00 копiйок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники :

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (м.Київ, вул. Іллінська, буд. 8, 04070, ЄДРПОУ 37616221);

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя О.З.Фазан