Рішення № 132700624, 18.12.2025, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/6966/25

Провадження № 2/159/2241/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2025 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариства зобмеженою відповідальністю«СВЕА ФІНАНС»(далі позивачабо ТОВ«СВЕА ФІНАНС»)звернулось досуду зпозовом до ОСОБА_1 (далівідповідачабо ОСОБА_1 ),вякомупросить стягнутизвідповідачав користьпозивачазаборгованістьза кредитнимдоговором№1618409від08.07.2024урозмірі41249,98грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 08.07.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем укладено договір №1618409 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 10000,00 грн.

24.02.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-04/25, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором №1618409 про надання споживчого кредиту від 08.07.2024 укладеним з ОСОБА_1 .

Станом на день формування позовної заяви у позичальника існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 41249,98 грн, яка складається з 9999,98 грн. заборгованості за тілом кредиту, 26250 грн заборгованості за процентами та 5000 грн пені.

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою від 06.10.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд (зберігання) справи вирішив здійснювати у змішаній формі.

До суду повернулося рекомендоване поштове відправлення № R067034440821, яким відповідач повідомлявся про розгляд справи, з відміткою «адресат відсутній».

Відповідно до ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.

Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи суд встановив таке.

08.07.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем укладено договір № 1618409 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» з використанням електронного підпису.

Відповідно до договору №1618409 від 08.07.2024, сума кредиту 10000,00 грн. (п. 1.2), строк кредиту 360 днів (п.1.3 договору), періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п.1.4).

Відповідно до п. 1.5.1. договору, стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Знижена процентна ставка становить 1% в день та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник програми лояльності товариства, до 07.08.2024 або протягом трьох календарних днів,що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів (п.1.5.2).

Відповідно до п. 2.1 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Відповідно до п.7.1 договору, цей договір укладається за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, що є електронним підписом Споживача та направлений Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході/протягом періоду обслуговування в Товаристві. Код доступу може також надсилатися з використанням месенджерів (Viber, Telegram, тощо), в тому числі з використанням роботизованого функціоналу таких месенджерів (ботів). При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту Товариства.

Відповідно до п. 6.4 договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом,

Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф у розмірі 1500,00 грн. на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4.1) та у розмірі 110,00 гривень починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання (6.4.2.).

В реквізитах кредитного договору зазначено електронний підпис (одноразовий ідентифікатор) «C829», РНОКПП, номер телефону, адреса проживання відповідача, його електронна поштова адреса.

У додатку №1 до кредитного договору сторонами узгоджений графік платежів, відповідно до якого позичальник зобов`язався кожні 30 днів, у період з 08.07.2024 по 03.07.2025 сплачувати проценти в розмір 4500,00 грн, усе тіло кредиту повернути 03.07.2025; перший платіж складає 3000,00 грн, які відповідач мав сплатити 07.08.2024.

Додаток №1 підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором «C829».

08.07.2024 відповідач також ознайомився з паспортом споживчого кредиту, підписавши його одноразовим ідентифікатором «А548». У паспорті споживчого кредиту умови аналогічні за змістом тим, які зазначені в самому кредитному договорі.

Між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Селфі Кредит» укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 01042024-2 від 01.04.2024.

Відповідно до зазначеного договору було перераховано кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 від ТОВ «Селфі Кредит» 08.07.2024 14:36:10 на суму 10000,00 грн.

Тобто, ТОВ «Селфі Кредит», свої зобов`язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 .

Згідно наданої позивачем розрахунку заборгованості за договором № 1618409 від 08.07.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 24.02.2025 заборгованістю відповідача становить 41249,985 грн., з яких: 9999,98 грн. заборгованість по тілу, 26250 грн. заборгованість по відсотках, 5000 пеня. З розрахунку видно, що відповідач частково сплачував кошти по кредитному договору: 2800,00 грн 04.08.2024, 4350,00 грн 02.09.2024,

24.02.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-04/25, відповідно до умов якого, первісний кредитор відступив ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором №1618409 про надання споживчого кредиту від 08.07.2024.

Згідно з п. 2.1 вказаного договору, клієнт відступає (передає) Фактору право вимоги, а Фактор набуває права вимоги до Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

Право вимоги переходить до фактора після підписання сторонами цього договору, з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників та оплати фактором сум фінансування (п. 3.1.3 договору факторингу).

24.02.2025 сторони договору підписали Реєстр боржників у якому містяться права вимоги до 3818 боржників, а під №3186 право вимоги за кредитним договором №1618409 до відповідача на суму 41249,98 грн, яка складається з суми основного боргу за кредитом в розмірі 9999,98 грн.; суми нарахованих процентів 26250 грн., суми комісії 5000 грн.

ТОВ «Селфі Кредит» перерахувало ТОВ «Свеа Фінанс» кошти в загальному розмірі 1508076,83 грн,. підстава платежу оплата фінансування згідно Договору факторингу № 01.02-04/25 від 24.02.2025 без ПДВ.

Випискою з ЄДР від 21.08.2025 підтверджується, що позивач є фінансовою установою та здійснює діяльність з надання інших фінансових послуг та інших видів кредитування (квед: 64.99, 64.92).

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Цивільним Кодексом України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір № 1618409про наданняспоживчого кредитувід 08.07.2024 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «C829», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з паспортом споживчого кредиту, правилами надання грошових послуг в позику мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

На виконаннядоговору факторингу№ 01.02-04/25від 24.02.2025 укладеного міжТОВ «СелфіКредит» таТОВ «СвеаФінанс» 24.02.2025 підписано РеєстрБоржників додоговору факторингу№ 01.02-04/25 від 24.02.2025, сплачено кошти за відступлення права вимоги. Отже позивач, набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 1618409 від 08.07.2024.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Інформаційною довідкою доводиться та обставина, що 08.07.2024 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 10000,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно доч.2ст.1050ЦКУкраїни,якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобов`язався повернути тіло кредиту до 03.07.2025.

Отже, позивач має право вимагати сплати суми отриманого і не повернутого кредиту.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до кредитного договору кредит надається строком на 360 днів (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 1.5.2, 1.5.1 кредитного договору за користування кредитом застосовується знижена процентна ставка 1% на день, якщо позичальник до 07.08.2024 або протягом 3 днів після цієї дати , сплатить суму першого платежу, який визначений у графіку платежів і складає 3000,00 грн; в іншому випадку застосовується процентна ставка 1,5% на день.

З розрахунку заборгованості наданого позивачем видно, що позичальник 04.08.2025 сплатив 2800,00 грн, а 02.09.2024 4350,00 грн, отже позичальник не виконав умов для застосування зниженої процентної ставки, а тому відповідно до умов договору має застосовуватись процентна ставка 1,5% на день від суми кредиту.

Водночас, розглядаючи питання щодо задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення процентів з відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 265/6582/16-ц від 04.09.2019.

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набув чинності 24.12.2023, пунктом 5 розділу І цього Закону, внесені зміни до ст. 8 та Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено ч. 5, у якій зазначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

А Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнені п. 17 у якому зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5 %;

протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Водночас у п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" зазначено, що дія пункту 5 розділуI цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тобто, вимоги п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", діють лише щодо договорів про споживчий кредит, які були укладені до набрання чинності цим Законом (до 24.12.2023) і лише, якщо строк їх дії продовжувався після набрання чинності цим Законом.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що оскільки кредитний договір у цій справі був укладений 08.07.2024, тобто після набуття чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", то на нього не поширюється п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

На підставі наведеного, умови кредитного договору у цій справі, щодо нарахування процентів у розмірі більшому ніж 1% на день, не відповідають вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому за період строку надання кредиту слід застосовувати процентну ставку у розмірі 1% в день, якщо у договорі передбачений більший її розмір.

Як вище встановив суд відповідач 04.08.2025 сплатив 2800,00 грн, а 02.09.2024 4350,00 грн.

Відповідно довимог ст.19ЗУ «Проспоживче кредитування»у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;

3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Отже, у період з 08.07.2024 по 04.08.2024 відповідач мав сплатити проценти в розмірі 2800,00 грн (10000,00 грн тіла кредиту * 1% на день * 28 днів).

04.08.2025 відповідач сплат 2800,00 грн, отже повністю погасив нараховані проценти.

За період з 05.08.2024 по 02.09.2024 відповідач мав сплатити 2900,00 грн (10000,00 грн тіла кредиту * 1% на день * 29 днів ).

Водночас позичальник сплатив 4350,00 грн, отже ці кошти пішли в першу чергу на погашення на погашення процентів та тіла кредиту.

А тому, станом на 02.09.2024 у позичальника існувала заборгованість лише за тілом кредиту в розмірі 8550,00 грн (10000,00 грн тіла кредиту +2900,00 грн процентів 4350,00 грн сплачених коштів).

Отже, за період з 03.09.2024 по 24.02.2025 (день по який просить стягнути заборгованість позивач) позичальник мав сплатити проценти у розмірі 14962,00 грн (8550,00 грн *1% * 175 днів)

У матеріалах справи відсутня інформація, що відповідач сплатив нараховані проценти, тіло кредиту та комісію у більшому розмірі ніж зазначено в розрахунку.

Контррозрахунку заборгованості відповідач не надав.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту є підставною в розмірі 8550,00 грн, а заборгованості по процентам - в розмірі 14962,00 грн за період з 08.07.2024 по 24.02.2025.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 5000 грн.

Як вище встановив суд, умовами кредитного договору передбачено нарахування неустойки за невчасну сплату коштів (процентів та тіла кредиту) 1500,00 грн та по 110,00 грн за кожен день прострочення будь-якого платежу (п. 6.4.1, 6.4.2).

Однак, відповідно до п. 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженогоЗаконом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану"в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і на сьогоднішній день є чинним.

Відтак, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє воєнний стан.

Отже, оскільки прострочення заборгованості за кредитним договором відбулося у період дії в Україні воєнного стану, відповідач звільнений від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а тому вимоги позивача про стягнення 5000,00 грн пені, є безпідставними.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшоввисновкупро те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо погашенняпроцентів та тіла кредиту, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 23512,00 грн. з яких: 8550,00 грн. заборгованості за основною сумою кредиту та 14962,00 грн. заборгованості за нарахованими процентами за період з 08.07.2024 по 24.02.2025, у задоволенні вимоги про стягнення пені в розмірі 5000,00 грн, тіла кредиту в розмірі 1449,98 грн, 11288,00 грн процентів - необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач сплатив судовий збір в мінімальному його розмірі2422,40 грн, то його належить стягнути з відповідача в повному обсязі, не залежно від розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1618409 від 08.07.2024 в розмірі 23512,00 грн. з яких:

- 8550,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту;

- 14962,00 грн заборгованості за нарахованими процентами за період з 08.07.2024 по 24.02.2025.

Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» пені в розмірі 5000,00 грн, тіла кредиту в розмірі 1449,98 грн, 11288,00 грн процентів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ЄДРПОУ: 37616221)

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складене 18.12.2025.

Головуючий:Р. Я. СМАЛЮХ