Рішення № 132698553, 17.12.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/14353/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання Махінової В.А.,

представника позивача Рака А.С.,

представника відповідача Білька В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУНП в Полтавській області), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 13.11.2024 №2573 "Про неналежне виконання службових обов`язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності" ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 18.11.2024 №575 о/с в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 ;

- поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу кримінальної поліції Лубенського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу кримінальної поліції Лубенського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць.

Позовні вимоги обґрунтував доводами про те, що звільнення його зі служби в поліції є безпідставним, оскільки у ході службового розслідування не доведено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку та порушення Присяги поліцейського, фактів протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між діями поліцейського та відповідними наслідками. На думку позивача, окремі публікації у соціальних мережах та на інтернет-ресурсах не доводять факт вини ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення та не свідчать про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, а її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

Відповідач надав до суду відзив на позов, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував посиланням на те, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугував висновок, складений за результатами об`єктивного та всебічного службового розслідування, проведеного на підставі наказу ГУНП в Полтавській області від 06.11.2024 №1086. Факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а саме - порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог пунктів 1, 3, 6 частини третьої статті 1, Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 4 частини першої, частини другої статті 18 Закону України «Про національну поліцію», Присяги поліцейського підтверджений зібраними у ході службового розслідування доказами, що у своїй сукупності свідчать про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 задоволено заяву представника позивача про зупинення провадження у справі, провадження у справі №440/14353/24 зупинено до набрання законної сили вироком суду у кримінальному провадженні №12024175420000672 від 03.11.2024.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2025 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 справу прийнято до провадження.

Представник позивача у підготовчі засідання 21.05.2025, 11.06.2025 не з`явився, надав до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі №440/14353/24 з огляду на його участь в інших судових засіданнях, що задоволені судом.

Підготовче засідання 09.07.2025 не проводилось з огляду на тимчасову непрацездатність судді.

У підготовчому засіданні 20.08.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі №440/14353/24 до набрання законної сили вироком суду у кримінальному провадженні №12024175420000672 від 03.11.2024.

Підготовче засідання 24.09.2025 відкладено за клопотанням представника позивача з огляду на його участь у слідчих діях.

У підготовчому засіданні 19.11.2025 суд протокольними ухвалами: відповідно до пункту 2 частини третьої статті 205 КАС України відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, оскільки мала місце чергова неявка; відмовив у задоволенні клопотань представників позивача та відповідача про виклик свідків, з огляду на необґрунтованість наданих клопотань, а також зважаючи на можливість встановлення фактичних обставин справи на підставі письмових та електронних доказів.

Ухвалою суду від 19.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 26.11.2025 задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи з огляду на його участь в іншому судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.12.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги викладені у позовній заяві. Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Позивач у серпні 2005 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ, а з 07.11.2015 - на службу в поліцію.

Наказом ГУНП в Полтавській області від 11.11.2016 №375 о/с призначено капітана міліції ОСОБА_1 , який прибув з Департаменту захисту економіки Національної поліції України, на посаду старшого оперуповноваженого спеціальної поліції Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області.

06.11.2024 начальником відділу комунікації ГУНП полковником поліції ОСОБА_2 подано керівництву ГУНП лист №35731-2024 про виявлення критичної публікації, де повідомлено, що під час моніторингу інтернет-ресурсів працівниками відділу комунікації виявлено критичну інформацію, опубліковану 6 листопада о 16.18 в телеграм-каналі «Фонтанзамільйон Полтава». У публікації йдеться про конфлікт між відвідувачами одного з закладів громадського харчування міста Полтави, в якому брав участь поліцейський Полтавського РУП ГУНП. Унаслідок конфлікту одному з відвідувачів завдано тілесних ушкоджень. Адміністратори каналу, посилаючись на лист від підписника, вказали на учасників інциденту, зокрема поліцейського Олександра Перелі.

Того ж дня УГІ ГУНП складена інформаційна довідка, за змістом якої повідомлено, що сектором дізнання Полтавського РУП ГУНП здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 12024175420000672 від 03.11.2024 за ч. 1 ст. 125 КК України за заявою громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 02.11.2024 близько 21.30 у м. Полтава по вул. Конституції, 13, поблизу ресторану «Shade» четверо невідомих осіб на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин спричинили йому тілесні ушкодження у вигляді: крайового перелому кісток носа, забою та саден м`яких тканин голови, забою грудної клітини.

06.11.2024 після опублікування вищевказаної критичної публікації, у якій йшлось про можливу причетність майора поліції ОСОБА_1 до побиття громадянина ОСОБА_3 , матеріали кримінального провадження за підслідністю направлені до ТУ ДБР, із дислокацію у м. Полтава.

06.11.2024 начальником ГУНП в Полтавській області виданий наказ №1086 "Про призначення та проведення службового розслідування", яким вирішено призначити службове розслідування у формі письмового провадження; проведення службового розслідування доручено дисциплінарній комісії у складі співробітників ГУНП в Полтавській області, ВОР Полтавського управління ДВБ НПУ (за згодою).

Під час проведення службового розслідування до ГУНП надійшла інформація про те, що 07.11.2024 у м. Полтава працівниками Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтаві, у порядку статті 615 КПК України затриманий майор поліції ОСОБА_1 .

Кримінальне провадження № 12024175420000672 від 03.11.2024 з ч. 1 ст. 125 КК України перекваліфіковано на ч. 2 ст. 296 КК України та передане для подальшого досудового розслідування до Центрального апарату ДБР.

УГІ ГУНП інформаційною довідкою від 08.11.2024 повідомило, що у кримінальному провадженні № 12024175420000672 від 03.11.2024 ОСОБА_1 повідомлено про підозру.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2024 у справі №747/52221/24-к до ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

У ході службового розслідування дисциплінарною комісією отримані та оглянуті матеріали з камер відеоспостереження, що розташовані в кафе «Shade»,за 02.11.2024 у період часу з 20:00 по 00:00; опитано громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надіслані запити до КП «Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медичних катастроф ПОР», КП « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» та отримано інформацію з копією картки виїзду швидкої медичної допомоги №811 від 02.11.2024 до громадянина ОСОБА_3 , відомості про медичне обстеження ОСОБА_3 та встановлені діагнози, опитані охоронники ПП «ЯВІР», поліцейські слідчо-оперативної групи, шо виїздили на місце події 02.11.2024.

Крім того, майору поліції ОСОБА_1 запропоновано надати пояснення, відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються, однак позивач у своєму письмовому поясненні вказав, що з приводу подій 02.11.2024 згідно статті 63 Конституції України надавати будь-які пояснення відмовляється.

12.11.2024 начальником ГУНП в Полтавській області затверджений висновок службового розслідування за відомостями, викладеними у повідомленні начальника відділу комунікації ГУНП полковника поліції Сулаєва Ю.В. від 06.11.2024 №35731-2024.

Так, за висновком службового розслідування, за порушення службової дисципліни, а саме - недотримання вимог пп. 1, 3, 6 ч. 3 ст. 1, пп. 6, 7 ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, п.1, 4 ч.1, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, п. 6, 7 р. II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, абз. 1 п. 3, п. 4 р. IV, абз. 2 п. 3 р. V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, Присяги поліцейського, текст якої закріплено ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію", до заступника начальника відділу кримінальної поліції Лубенського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області майора поліції ОСОБА_1 слід застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Зокрема, за висновком службового розслідування, дії 02.11.2024 майора поліції ОСОБА_1 зафіксовані та опубліковані в мережі Інтернет, де набули широкого розголосу та суспільного резонансу, є проявом негідної поведінки, адже вчинені дії є такими, що дискредитують звання поліцейського і негативно впливають на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.

У ході службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що дії майора поліції ОСОБА_1 , є такими, що підривають авторитет і довіру до поліції, як органу державної виконавчої влади, який покликаний захищати життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, що є неприпустимим, враховуючи і той недопустимий факт, що сам поліцейський здійснював протиправні посягання на здоров`я ОСОБА_3

13.11.2024 начальником ГУНП в Полтавській області виданий наказ №2573 "Про неналежне виконання службових обов`язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності", пунктом 1 якого наказано застосувати до майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

18.11.2024 начальником ГУНП в Полтавській області виданий наказ №575о/с, яким майора поліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділу кримінальної поліції Лубенського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Не погодившись з накладенням дисциплінарного стягнення та рішенням відповідача про звільнення зі служби в поліції, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правові оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі Закон №580-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Частиною першою статті 18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний, зокрема неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Частинами першою, другою статті 19 Закону №580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6 частини першої статті 77 Закону).

Закон України від 15.03.2018 №2337-VIII "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" набрав чинності 07.10.2018.

Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі Дисциплінарний статут), цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

За змістом пунктів 1, 3, 4, 6, 11 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.

У силу пунктів 6, 7 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний: забезпечити сприятливий стан морально-психологічного клімату в колективі, своєчасно вчиняти дії із запобігання порушенню службової дисципліни підлеглими та виникненню конфліктів між ними; контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень.

Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком у силу статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За приписами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (частина п`ята статті 13).

Як обумовлено частинами першою та другою статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Разом із тим, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

У відповідності до приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі Порядок №893).

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку №893 визначено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Вимоги до змісту висновку службового розслідування визначені пунктом 4 розділу VI Порядку №893, що узгоджуються з положеннями статей 15, 19 Дисциплінарного статуту.

З метою урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (надалі також Правила №1179).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил №1179 під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.

У силу абзацу другого пункту 3 розділу V Правил №1179 керівник органу (підрозділу) поліції повинен бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, визначених цими Правилами, а також вимагати їх дотримання від підлеглих.

У цій справі спір стосується правомірності рішень відповідача про порушення позивачем службової дисципліни, за вчинення яких до нього застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Суд оцінює оскаржувані рішення відповідачів з точки зору їх відповідності критеріям правомірності, що визначені частиною другою статті 2 КАС України, а саме - чи прийняті ці рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У постанові від 12.06.2023 у справі №380/1256/21 Верховний Суд зазначив, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Адміністративний суд в силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.

Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

При цьому слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування.

Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.

Наведений висновок має загальний характер для спорів, предмет яких зумовлений притягненням поліцейського до дисциплінарної відповідальності, та є усталеним у судовій практиці Верховного Суду, про що зазначено у постанові від 23.01.2025 у справі №260/779/23.

За обставин цього спору підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції слугував висновок службового розслідування, затверджений 12.11.2024 начальником ГУНП в Полтавській області.

У ході службового розслідування встановлено, що начальник відділу комунікації ГУНП полковник поліції Сулаєв Ю.В. у листі від 06.11.2024 №35731-2024 повідомив керівництву ГУНП про виявлення критичної публікації, опублікованої в телеграм-каналі, у якій йшлося про конфлікт між відвідувачами одного з закладів громадського харчування міста Полтави, в якому брав участь поліцейський ГУНП. Унаслідок конфлікту одному з відвідувачів завдано тілесних ушкоджень. Адміністратори каналу, посилаючись на лист від підписника, вказали на учасників інциденту, зокрема поліцейського Олександра Перелі.

Того ж дня відповідачем отримана інформація про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне провадження № 12024175420000672 від 03.11.2024 за ч. 1 ст. 125 КК України за заявою громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 02.11.2024 близько 21.30 у м. Полтава по вул. Конституції, 13, поблизу ресторану «Shade» четверо невідомих осіб на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин спричинили йому тілесні ушкодження у вигляді: крайового перелому кісток носа, забою та саден м`яких тканин голови, забою грудної клітини.

У подальшому, матеріали кримінального провадження за підслідністю направлені до ДБР, ОСОБА_1 затриманий, йому повідомлено про підозру та обрано запобіжний захід.

У ході службового розслідування дисциплінарною комісією отримані та оглянуті матеріали з камер відеоспостереження, що розташовані в кафе «Shade»,за 02.11.2024 у період часу з 20:00 по 00:00; опитано громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надіслані запити до КП «Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медичних катастроф ПОР», КП « 1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» та отримано інформацію з копією картки виїзду швидкої медичної допомоги №811 від 02.11.2024 до громадянина ОСОБА_3 , відомості про медичне обстеження ОСОБА_3 та встановлені діагнози, опитані охоронники ПП «ЯВІР», поліцейські слідчо-оперативної групи, шо виїздили на місце події 02.11.2024.

Зокрема, із записів з відеокамер встановлено факт бійки між відвідувачами закладу громадського харчування (кафе «Shade» у м. Полтаві), у якій брав участь, зокрема й ОСОБА_1 .

Опитані дисциплінарною комісією гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у письмових поясненнях також підтвердили участь ОСОБА_1 у бійці, що мала місце у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 02.11.2024, зокрема, повідомили, що саме позивач був ініціатором бійки, а також наносив удари ОСОБА_3 .

Наведені обставини не були спростовані позивачем у ході службового розслідування.

Від надання пояснень дисциплінарній комісії позивач відмовився на підставі статті 63 Конституції України.

Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими актами передбачені.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Підставою для накладення дисциплінарного стягнення є фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

За обставин справи, що розглядається, відповідач вбачав склад дисциплінарного проступку позивача у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Нехтування позивачем вимогами Закону №580-VІІІ, Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту та Правилами поведінки, на переконання відповідача, призвело до скоєння ним проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції і її працівників в очах громадськості, порушує етику поведінки поліцейського та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків і проходження служби у Національній поліції України.

У цьому аспекті варто зауважити, що вчинки, які дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушенням Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Вказана правова позиція висвітлена в постановах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №320/1206/21, від 03.04.2024 у справі №420/9503/22.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування /частина перша статті 73 КАС України/.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи /стаття 75 КАС України/.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання /стаття 76 КАС України/.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З урахуванням наведеного суд вважає, що наявними в матеріалах службового розслідування доказами підтверджено вчинення позивачем, як працівником поліції дій, що сприяли створенню конфліктної ситуації, допущення застосування насильства, не вчиненні дій із запобігання порушенню службової дисципліни, не повідомленні за скороченим номером екстреного виклику поліції 102 про здійснення бійки у закладі громадського харчування у м. Полтаві 02.11.2024, не повідомлення рапортом керівнику про подію, яка свідчила про кримінальне правопорушення, недотримання норм професійної етики в неробочий час.

Вказані дії набули широкого розголосу у мережі Інтернет та суспільного резонансу, що призвело до підриву авторитету Національної поліції України перед особами, яким стало відомо про те, що, зокрема, учасники події, в тому числі ОСОБА_1 є поліцейськими, що суперечить вимогам Присяги працівника поліції поважати честь держави та з гідністю нести високе звання поліцейського.

Водночас, позивач, як працівник органу правопорядку, мав утриматися від дій, які підривають авторитет органів Національної поліції України.

Щодо доводів представника позивача про неможливість звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції до розгляду по суті кримінального провадження № 12024175420000672 від 03.11.2024, суд враховує таке.

Верховний Суд у постанові від 03.04.2024 у справі №420/9503/22, оцінюючи подібні доводи позивача, дійшов таких висновків:

«…62. Варто зауважити, що вчинки, які дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби […]

69. Таким чином, […] сам факт пред`явлення підозри поліцейському, його можливе притягнення до кримінальної відповідальності за отримання хабаря та висвітлення цієї події у засобах масової інформації - призводить до підриву авторитету та довіри громадян до поліції. А те, що підозрюваним у цьому кримінальному провадженні є саме ОСОБА_1 свідчить про порушення ним Правил етичної поведінки поліцейських, Дисциплінарного статуту та вимог Закону № 580-VIII […]

73. Відсутність вироку суду про визнання його винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування спірних наказів, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема в наказі про звільнення вказаний пункт 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII, а не пункт 10 цієї норми.».

Отож відповідач правомірно врахував факти повідомлення ОСОБА_1 про підозру у кримінальному провадженні, обрання йому запобіжного заходу, як обставини, що свідчать про вчинення ним порушення службової дисципліни.

При цьому, оскільки підставою для звільнення позивача зі служби у поліції визначений пункт 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII (накладення дисциплінарного стягнення за результатами службового розслідування), а не пунктом 10 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII (набрання законної сили вироком суду), то у спірних відносинах не було підстав для зупинення службового розслідування до моменту набрання законної сили вироком суду у кримінальному провадженні № 12024175420000672 від 03.11.2024.

Суд зазначає, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. Своєю чергою, недотримання поліцейським вищезазначених вимог, є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Зі змісту присяги поліцейського, яку склав позивач при вступі на службу в поліції, слідує, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й в повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Вказані висновки висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 31.05.2023 у справі № 600/1542/22-а.

Зі змісту присяги вбачається, що її зміст поєднує в собі правові та моральні соціальні норми, які дотримані позивачем не були.

Чинне законодавство покладає на поліцейського обов`язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.

Вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У даному випадку, позивач, як працівник поліції, знехтував положеннями Присяги працівника поліції, вчинивши дії, які підривають авторитет Національної поліції України, не виконав покладених на нього зобов`язань за будь-яких обставин і стосовно будь-якої людини в робочий і неробочий час дотримуватися норм професійної етики.

Щодо обраного відповідачем дисциплінарного стягнення, суд зауважує, що під час визначення виду стягнення відповідач врахував характер проступку, особу порушника, ступінь вини, попередню поведінку поліцейського (наявність дисциплінарних стягнень за період проходження служби та відсутність діючих стягнень, а також заохочення), ставлення до служби.

Суд враховує, що питання обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, але при цьому необхідно враховувати певні обставини. Суд здійснює правову оцінку рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень за критеріями ч.2 ст.2 КАС України, які є межею для дискреційних повноважень останніх. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед у тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням, про що також зазначає Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 у справі №360/4790/19.

Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.07.2022 у справі №460/5545/20, від 07.03.2019 у справі №819/736/18, від 19.05.2022 у справі №480/4079/18.

За обставин справи, що розглядається, відповідач правомірно врахував, що позивач вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, проігнорував вимоги Дисциплінарного статуту, Закону України "Про Національну поліцію".

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що застосовуючи до позивача найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, а саме - звільнення зі служби в поліції, відповідач діяв обґрунтовано, в порядку, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а отже спірні накази є правомірними та не підлягають скасуванню.

Оскільки вимоги позивача в частині визнання протиправними та скасування наказів є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, суд вважає, що похідні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.

Отож у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17 грудня 2025 року.

Головуючий суддя Л.М. Петрова