Рішення № 132693448, 15.12.2025, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4386/25

Провадження № 2/487/2446/25

РІШЕННЯ

Іменем України

15.12.2025 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Карташевої Т. А.,

за участю секретаря судового засідання Самедової Р. Ш.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 987887589 від 14.02.2022 в розмірі 13 356,00 грн, яка складається з наступного: 12000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1 356,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; вирішити питання розподілу судових витрат, стягнувши з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.02.2022 між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено кредитний договір № 987887589 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора. На виконання умов кредитного договору 14.02.2022 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через банк провайдер на платіжну карту № НОМЕР_1 . Первісний кредитор виконав умови кредитного договору, перерахувавши відповідачу кредитні кошти.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступає ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначенні в реєстрах вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги № 175 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 987887589.

30.10.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право грошової вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.

29.05.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідач належним чином не виконав свого зобов`язання щодо повернення коштів, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 13 356,00 грн, яка складається з наступного: 12000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1 356,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Дана сума заборгованості відповідача за кредитним договором підтверджується випискою по особовому рахунку на період з 29.05.2025-05.06.2025.

Крім того, позивач вказує, що поніс витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн, та за договором про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025 в сумі 7 000 грн, які необхідно покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 07.07.2025 відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

17.07.2025 судом постановлено ухвалу про витребування у АТ «Універсал Банк» інформації щодо емітування на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжної картки НОМЕР_1; документів (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтверджують зарахування коштів на картковий рахунок - маска картки НОМЕР_1 у період з 14.02.2022 по 19.02.2022 в сумі 12 000,00 грн; чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки НОМЕР_1 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); інші номери телефонів, що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); повний номер рахунку маска картки НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

04.08.2025 від АТ «Універсал Банк» надійшли запитувані відомості, а саме: на ім`я ОСОБА_1 було відкрито емітовану платіжну карту № НОМЕР_1 ; номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером за картковим рахунком № НОМЕР_1 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), інші номери телефонів не використовуються та не вказані в анкетних даних власника рахунку.

28.08.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнав позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості в загальному розмірі 13 356 грн. На підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України, оскільки він визнає позов, просив повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору, а нішу половину покласти на відповідача. Просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн, оскільки сума 7 000 грн явно завищена та непропорційна, справа типової категорії, заявлені витрати перевищують 50% ціни позову, обсяг робіт мінімальний (підготовка стандартного пакету документів у електронному суді, спрощена процедура розгляду), а відповідач визнає наявність кредитної заборгованості, тому відпадає потреба у додаткових процесуальних діях.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Між сторонами склалися правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У пунктах 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 14.02.2022 між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір кредитної лінії № 987887598. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору позивач надає відповідачу кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбаченні Договором.

Сума ліміту кредитної лінії становить 12 000,00 грн, орієнтовна дата повернення кредиту складає 16.03.2022. За період від дати видачі кредиту до 16.03.2022 проценти нараховуються за процентною ставкою 766,50 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,10 відсотків від суми залишку кредиту, що знаходиться у позивальника за кожний день користування ним.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступає ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначенні в реєстрах вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги № 175 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 987887598 в сумі 13 356,00 грн.

30.10.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право грошової вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.

29.05.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідно до реєстру боржників за укладеними кредитними договорами між боржниками та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», позивач набув право грошової вимоги за кредитним договором № 987887598 в сумі 13 356,00 грн.

Всупереч умовам укладеного кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не виконав свого зобов`язання, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в сумі 13 356,00 грн, яка складається з 12000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1 356,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку за період з 29.05.2025-05.06.2025.

Відповідач існування заборгованості та її розміру не заперечував, свого розрахунку суду не подав.

Отже, суд вважає, що позов необхідно задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача нараховану заборгованість за кредитним договором.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Так, при зверненні до суду з позовною заявою ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" сплатило 2 422,40 грн судового збору, а оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про застосування положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 211,20 грн (50%) судового збору, а позивачу повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за платіжною інструкцією від 26.06.2025 № 20956, що становить 1 211,20 грн.

За правилами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина 2 статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 137 ЦПК України).

Позивач просив стягнути з відповідача 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження вказаних витрат позивачем надані договір про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025, укладений між позивачем та адвокатським бюро «Тараненко та Партнери», додаткова угода № 25770577773 від 30.05.2025 до вказаного договору, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4956 від 24.04.2012 на ім`я Тараненка А. Г., акт прийому-передачі наданих послуг, протокол погодження вартості послуг.

При цьому, суд враховує, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, та не є складною.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн є завищеними, не відповідають критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неминучих, не відповідають обсягу наданих правничих послуг під час розгляду справи в суді.

Таким чином, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, заперечення відповідача, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФК «ЕЙС» понесених у даній справі витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 3 000 грн.

Керуючись ст. ст. 2-5, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 987887589 від 14.02.2022 в сумі 13 356,00 грн, яка складається з наступного: 12 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1 356,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати, що складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, а всього 4 211,20 грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подані позову до суду згідно з платіжною інструкцією від 26.06.2025 № 20956, що складає 1211,20 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 17.12.2025.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: 02175, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Т. А. Карташева