Рішення № 132688370, 19.11.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/18292/16-ц

Провадження № 2/752/27/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.11.2025 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

секретаря - Бєляєвої К.Д.,

за участю сторін:

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вказаний позов мотивований тим, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11352001000 від 28.05.2008. Позивач свої зобов`язання за Генеральним договором про кредитування виконав та надав відповідачу-1 кредит (грошові кошти) у сумі 180000,00 доларів США шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача-1, а відповідач-1 зобов`язався щомісячно повертати кредит відповідно з графіком погашення кредиту, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 28.05.2038, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту. В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вказаному кредитному договору прийнята порука ОСОБА_1 згідно договору поруки № 206901 від 28.05.2008 з додатковою угодою № 1 від 17.01.2012. Всупереч умов кредитного договору відповідач-1 не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам протягом тривалого часу, чим порушує взяті на себе договірні зобов`язання.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 11448036000 у розмірі 1232957,47 грн з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_1 та стягнути з них понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.11.2016 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.11.2017, зупинено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором набрання законної сили судовим рішенням по справі № 758/13085/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору поруки № 206901 від 28.05.2008 р. та додаткової угоди № 1 від 17.01.2012 року недійсними.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.01.2023 відновлено провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, до судового розгляду по суті.

У вересні 2023 від представника відповідача-2 надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач-2 не підписував ані договір поруки, ані додаткову угоду № 1, відсутнє його волевиявлення на укладення договору поруки, додаткової угоди № 1 і відповідно до набуття прав та обов`язків. З підстав викладених у відзиві представник відповідача-2 просив відмовити уу задоволенні позовних вимог в частині щодо ОСОБА_1 .

У вересні 2023 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що ОСОБА_1 підписавши додаткову угоду до договору поруки підтвердив свою обізнаність щодо договору поруки № 206901 від 28.05.2008 та надав згоду бути поручителем за зобов`язаннями по договору про надання споживчого кредиту.

У квітні 2025 представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, в яких просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за кредитним договором № 11448036000 від 17.01.2012 у розмірі 2791267,67 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 1080705,10 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом. Також просив стягнути з відповідачів суму сплаченого судового збору.

У травні 2024 представник позивача подав до суду письмові пояснення, які просив долучити до матеріалів справи.

У вересні 2025 представник відповідача-2 подав до суду додаткові письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні заяви представника позивача про збільшення позовних вимог та відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , як солідарного боржника.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, свого представника до суду не направили. Представник позивача надав заяву, в якій просив провести розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Відповідач- 1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, свого представника до суду не направив.

Відповідач-2 та його представник в судовому засіданні зазначили, що заперечують проти стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Зауважили, що договір поруки не є укладеним, експертиза стосовно цього договору не проведена, оскільки сторона позивача не надала даний договір. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_1 в судовому засідання пояснив, що йому невідомо чи ОСОБА_2 брав якийсь кредит, проте раніше ОСОБА_1 дізнався, що від його імені укладено договір поруки, який ОСОБА_1 не підписував. Пояснив також, що він не підписував в рамках даної справи договори з банком або довіреність на когось не підписував.

Суд, заслухавши відповідача-2 та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11352001000 від 28.05.2008.

Позивач свої зобов`язання за Генеральним договором про кредитування виконав та надав відповідачу-1 кредит (грошові кошти) у сумі 180000,00 доларів США шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача-1, що підтверджується випискою з кредитних документів по рахунку НОМЕР_1 з 28.05.2008 по 30.05.2009.

При цьому, відповідач-1 зобов`язався щомісячно повертати кредит відповідно з графіком погашення кредиту, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 28.05.2038, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту.

За користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, відповідач-1 зобов`язався сплатити проценти у розмірі 14,00% річних. Після закінчення цього строку процентна ставка підлягає перегляду. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі. Сторони домовилися, що розмір процентної ставки може бути змінений. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих банком позичальнику, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність банку, та сплачуються у порядку, встановленому договором (п. 1.3. кредитного договору).

Згідно з п. 4.1. кредитного договору у випадку порушення термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань відповідач-1 сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.

Відповідно до умов додаткової угоди № 2 від 12.01.2012 банк надав відповідачу-1 транш у розмірі 1270972,87 грн для погашення заборгованості, що існувала по кредиту та процентам у доларах США, а відповідач-1 зобов`язався щомісячно повертати кредит відповідно з графіком погашення кредиту (додаток № 1 до додаткової угоди), але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 28.05.2038, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту.

За користування кредитними коштами відповідач-1 зобов`язався сплатити проценти з 17.01.2012 у розмірі 14% річних, а з 17.01.2013 у розмірі 16,50% річних.

Всупереч умов кредитного договору відповідач-1 не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам протягом тривалого часу, чим порушує взяті на себе договірні зобов`язання.

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вказаному кредитному договору прийнята порука ОСОБА_1 згідно договору поруки № 206901 від 28.05.2008 з додатковою угодою № 1 від 17.01.2012.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У ст. ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правилом ч. 1 ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок виникає у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Як зазначено у ч. 2 цієї статті порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За правилами ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойку, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення Договорів поруки) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто закон пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору.

Згода поручителя може бути висловлена у будь-якій формі, зокрема, й письмового повідомлення, додаткової угоди тощо.

У разі, якщо в договорі поруки передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом досягнення певної домовленості між сторонами (банком і поручителем), а отже, поручитель дав згоду на зміну у майбутньому основного зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2024 КНДІСЕ направили до суду повідомлення про неможливість надання висновку, оскільки умови клопотання не виконані (об`єктів дослідження і порівняльного матеріалу в розпорядження експерта не надано), а саме зокрема не надано досліджуваних документів, відносно яких (згідно ухвали суду) постановлення питання на вирішення експертизи: договору поруки № 206901 від 28.05.2008 та додаткової угоди № від 17.01.2012 до договору поруки від 28.05.2008.

Згідно Акту № 1 про втрату документів від 19.06.2025 складеного представникам АТ «УкрСиббанк», 20.12.2023 було виявлено втрату оригіналів наступних документів: оригінал договору поруки № 206901 від 28.05.2008, який був укладений між АТ «УкрСиббанк» та поручителем ОСОБА_1 ; оригінал додаткової угоди № 1 від 17.01.2012 до договору поруки № 206901 від 28.05.2008, який був укладений між АТ «УкрСиббанк» та поручителем ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статей 77, 78 ЦПК України докази мають бути належними та допустимими.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказі, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, таких доказ не береться судом до уваги.

Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19).

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного суду від 03.08.2023 у справі № 910/17281/21.

При цьому, суд двічі зобов`язував позивача надати оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до ОСОБА_1 , а саме ухвала суду від 12.09.2023 та ухвала від 14.02.2024.

Натомість позивач не виконав вимоги суду, що призвело до неможливості проведення призначеної судом почеркознавчої експертизи, затягування розгляду справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що подані з позовної заявою копії договору поруки № 206901 від 28.05.2008 та додаткової угоди № 1 від 17.01.2012 до нього, як підстава позовних вимог до ОСОБА_1 як солідарного відповідача, є неналежними та недопустимими доказами.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .

У порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 41869,02 грн.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (ідентифікаційний код: 09807750, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12) суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за кредитним договором № 11448036000 від 17.01.2012, яка складається з: заборгованості по кредиту у розмірі 1080705 (один мільйон вісімдесят тисяч сімсот п`ять) грн 10 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 1710562 (один мільйон сімсот десять тисяч п`ятсот шістдесят дві) грн 57 коп., а всього 2791267 (два мільйони сімсот дев`яносто одна тисяча двісті шістдесят сім) грн 67 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (ідентифікаційний код: 09807750, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12) судовий збір у розмірі 41869 (сорок одна тисяча вісімсот шістдесят дев`ять) грн 02 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Текст рішення складений 15.12.2025.

Суддя: Ю.Ю. Мазур