Рішення № 132681236, 18.12.2025, Долинський районний суд Кіровоградської області

справа № 388/1268/25

провадження № 2/388/446/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2025м. Долинська

Долинський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Кнурова О.А.,

при секретарі судового засідання Гринькової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав,

встановив:

позивач Долинська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області, як орган опіки та піклування звернулась до Долинського районного суду Кіровоградської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому (позові) просила:

- позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 є батьком малолітнього ОСОБА_2 . Мати дитини ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина до смерті матері проживала з нею, батько проживав окремо. До смерті матері на підставі заяв батьків дитини дитину було влаштовано до патронатного вихователя. Робота з родиною ОСОБА_4 показала, що батько дитини ОСОБА_1 самоусунувся від виконання батьківського обов`язку, оскільки як заявляє останній не маже впоратися з дитино, при цьому провину у цьому батько покладає на дитину. Орган опіки та піклування 02.06.2025 дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його сина.

Ухвалою від 12.06.2025 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відзив на позов від відповідачів до суду не надходив.

Ухвалою від 24.09.2025 підготовче провадження у справі закрито та її призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Представник позивача звернулася до суду із заявою про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач, будучи належними чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання до суду не з`явився. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Разом з тим, відповідач звернувся до суду із заявою, у якій просив розглядати справу за його відсутності. Зазначив, що позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення. Просив суд прийняти рішення на свій розсуд.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За наведених вище обставин та положень цивільного процесуального законодавства суд дійшов висновку про заочний розгляд справи за відсутності учасників, які не з`явились у судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Дослідивши докази у справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулась позивач, враховуючи позиції учасників справи, висловлені ними у заявах по суті справи та заявах з процесуальних питань, які було подано до суду, виходячи з положень цивільного процесуального законодавства, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, - суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Поряд з цим, відповідно до положень ч. 1 - ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами у розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, наданих учасниками справи, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 є батьком малолітнього ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (актовий запис № 72 від 05.05.2018)

За даними з витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 25.04.2023 № 1094, ОСОБА_2 зареєстрований за місцем реєстрації та фактичного проживання свого батька ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до змісту акту обстеження умов проживання від 09.09.2024 № 151 ОСОБА_3 з сином ОСОБА_2 проживали за адресою: АДРЕСА_2 . За наслідками обстеження умов проживання було рекомендовано взяти дитину на облік.

Наказом начальника служби у справах дітей Долинської міської ради від 18.09.2024 № 38 малолітнього ОСОБА_2 взято на облік, як дитину, яка перебуває в складних життєвих обставинах.

За даними листа КЗ «Гімназія «Мрія» Долинської міської ради» від 25.09.2024 № 142, ОСОБА_2 має девіантну поведінку (надмірну агресивність), систематично порушує дисципліну на уроках, на перервах, агресивно реагуючи на зауваження, жбурляє шкільне приладдя як на вчителя, так і на учнів класу. Про поведінку дитини неодноразово повідомлялося матері дитини та її співмешканцю, який наразі водить дитину до школи, через хворобу матері хлопчика. Оскільки поведінка дитини не контрольована, рекомендовано звернутися з дитиною до психотерапевта.

27.09.2024 до начальника служби у справах дітей Долинської міської ради звернулась мати дитини ОСОБА_3 з проханням влаштувати дитину ОСОБА_2 до патронатної сім`ї. На обґрунтування свого прохання ОСОБА_3 посилалась на складні життєві обставини, низький батьківський потенціал, тривалу хворобу, розлучення.

Мати дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (актовий запис № 395 від 30.09.2024).

30.09.2024 до начальника служби у справах дітей Долинської міської ради звернувся батько дитини ОСОБА_1 з проханням влаштувати дитину ОСОБА_2 до патронатної сім`ї. На обґрунтування свого прохання ОСОБА_1 посилався на складні життєві обставини, смерть матері дитини, з якою вона проживала, на своє не проживання з дитиною, відсутність контакту з сином.

З урахуванням зазначених заяв батьків, на підставі розпорядження міського голови Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 01.10.2024 № 284, малолітнього ОСОБА_2 влаштовано до сім`ї патронатного вихователя.

Відповідно доакту обстеженняумов проживання ОСОБА_1 від 22.10.2024№ 185,умови проживаннячастково задовільні,житло потребуєпровітрювання,чути запахцвілі.Кімната потребуєвологого прибирання.Підлога застелена,є необхіднімеблі тапобутова техніка.Запас продуктівхарчування періодичнопоповнюється.Заборгованість за теплопостачання - близько 10 тис. грн. Для дитини відсутнє спальне місце, оскільки зі слів батька: «буде дитина - буде все».

Рішенням виконкому Долинської міської ради від 27.12.2024 № 600 продовжено термін перебування ОСОБА_2 в сім`ї патронатного вихователя до 01.04.2025.

Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 10.01.2025 № 13, умови проживання задовільні. Зі слів пана ОСОБА_5 , ним буде створено необхідні та належні умови для проживання дитини в його сім`ї, після повернення ОСОБА_6 до нього.

Відповідно до змісту витягу протоколу № 5 засідання міждисциплінарної команди для забезпечення патронату над малолітнім ОСОБА_2 від 20.02.2025, із 14 зустрічей пана ОСОБА_5 з ОСОБА_6 , дві - мали позитивний результат, всі інші - нейтральні, кожен займався своїми справами, син ігнорував батька, оскільки той на нього накричав. Під час останньої зустрічі батько у відповідь ударив ОСОБА_7 дитячим пістолетом по голові, хлопчик засмутився і не бажає більше зустрічей із батьком.

Рішенням виконкому Долинської міської ради від 21.03.2025 № 115 продовжено термін перебування ОСОБА_2 в сім`ї патронатного вихователя до 01.07.2025.

Відповідно до змісту витягу протоколу № 4 засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Долинської міської ради від 13.03.2024, приватний вихователь на засіданні повідомив, що протягом тривалого часу (майже пів року) батько ОСОБА_6 так і не встановив з дитиною контакту, неодноразово говорив, що не витримує сина та не може його виховати. Зустрічі батька із сином певною мірою шкодять дитині, впливають на його емоційний та психологічний стан, із кожною зустріччю батько ставав агресивнішим до свого сина.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 02.06.2025 № 01-40/261/2 є доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього ОСОБА_2 , 2018 року народження.

Зазначені вище, встановлені судом обставини учасниками справи не заперечувалися, докази на їх спростування суду не надавались.

Окремо судом відзначається, що у підготовчому судовому засіданні ОСОБА_1 суду повідомив, що він був одружений з ОСОБА_3 з 2017 чи 2018 року та вони розлучились у 2021 чи 2022 році. Після розлучення вона виховувала сина сама. Він знає де перебуває дитина та зустрічався з нею, але пояснив, що не має можливості його виховувати, оскільки він не хоче бути з ним, а він не має зв`язку із сином.

З огляду на наведені вище правовідносини між сторонами, з приводу яких виник спір, судом відзначається таке.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 141, ч. 2, ч. 3 ст. 150 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, при цьому батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до положень Сімейного кодексу України до батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків передбачено застосування правових санкцій, які можуть вважатися юридичною відповідальністю, і, зокрема, це позбавлення батьківських прав.

Положеннями ст. 164 СК України визначено виключний перелік підстав, за наявності яких, а також винної поведінки, - мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав.

До таких підстав закон відносить наступні: якщо мати, батько не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину проти дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини має місце, коли вони свідомо не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, хоча мають реальну можливість для цього.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, що була підписана Україною 21.02.1990, ратифікована постановою Верховної Ради України 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини, при цьому відповідно до ч. 2 ст. 9 Конвенції під час будь-якого розгляду згідно з п. 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Як на правову підставу для позбавлення відповідачів батьківських прав відносно дітей позивач посилався на ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню до дітей (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України).

Ухилення від виконання відповідачами своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, позивач обґрунтовує тим, що відповідачі уникають виконання батьківських обов`язків, не приймають участь у належному вихованні дітей, не забезпечують належні умови проживання дітей та не вживає активних дій для поліпшення таких умов, не цікавляться розвитком дітей та їх здоров`ям. У свою чергу, судом не встановлено об`єктивних підстав, які б перешкоджали відповідачам належним чином піклуватися про своїх дітей, спілкуватися з ними, з урахуванням їх обізнаності про місце перебування дітей та можливість безперешкодно дізнатися про нього, що свідчить про фактичну можливість, та, з іншого боку, вольове небажання батьків виконувати свої батьківські обов`язки, визначені законом, по відношенню до дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 15, п. 16 постанови Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляду справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 № 3 позбавлення батьківських прав, тобто наданих батькам до досягнення дитиною повноліття прав на її виховання, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, на згоду передати дитину на усиновлення та інших прав, які ґрунтуються на факті спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного і об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти, причому зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (Рішення від 07.12.2006 у справі «Хант проти України»).

Відповідач із обґрунтованими запереченнями проти задоволення позовних вимог до суду не звертався. У суду відсутні дані про те, що не виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків пов`язане з його душевною хворобою, недоумством чи іншим тяжким захворювання або з іншими не залежними від нього причинами.

З огляду на зазначене, судом відзначається, що відповідач свідомо самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню своєї дитини, що є першоосновою розвитку особистості дитини, не піклуючись про фізичний та духовний розвиток дитини, його підготовку до самостійного життя, не створюючи належних умов для природних здібностей дитини, поваги до її гідності, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, хоча, за недоведеністю протилежного, має можливість для цього, а отже не приймає участь у вихованні дитини та не виконує свої батьківські обов`язки, визначені законом, по відношенню до дитини, що є самостійною підставою, визначеною п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення батьківських прав.

Окрім того, судом відзначається, що батьківські обов`язки не полягають лише у наданні матеріальної допомоги (утримання), яка відповідачем також не надається, - вони включають у себе також і батьківську турботу та ласку, піклування про здоров`я дитини, її духовний, моральний та фізичний розвиток, підготовку до навчання, спілкування з ним.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги насамперед інтереси дитини, які є пріоритетними при розгляді даного спору, враховуючи також наявність обставин, з якими закон, що регулює сімейні відносини, пов`язує позбавлення батьківських прав, при цьому судом не було встановлено реальної юридичної чи/та фактичної неможливості відповідача, який є батьком дитини, вчиняти відповідні дії, які становлять зміст батьківського обов`язку, що свідчить про наявність його вини у невиконанні такого обов`язку, відсутність перешкод з боку інших осіб, для належного виконання ним батьківських обов`язків, на підставі чого суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про позбавлення батьківських прав, яка на переконання суду заявлена позивачем в інтересах дитини, вона не суперечить положенням законодавства, що регулюють сімейні правовідносини, а тому така вимога підлягає задоволенню і таке рішення суду у повній мірі відповідає завданню цивільного судочинства, зокрема, щодо справедливого вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту інтересів дітей.

При цьому, судом відзначається, що відповідно ч. 1 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, на підставі чого, враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судових збір», та позов задоволено повністю, - суд дійшов висновку, що судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 1211,20 грн. (п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судових збір»), слід стягнути з відповідача у дохід держави.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 281-284, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

позовну заяву Долинської міськоїради Кропивницькогорайону Кіровоградськоїобласті,як органуопіки тапіклування до ОСОБА_1 пропозбавлення батьківськихправ - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до статті 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

- позивач орган опіки та піклування Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області, місцезнаходження: вул. Соборності України буд. 28, м. Долинська, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28500, ЄДРПОУ 04055222;

- відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя О.А. Кнуров