Рішення № 132677613, 17.12.2025, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/3756/25

№ 2/183/3386/25

17 грудня 2025 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадженняу у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА РАССВЕТ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товарна біржа "АЛЬЯНС", про визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із вищезазначеним позовом посилаючись на те, що 21 лютого 2001 між ними та Акціонерно-комерційною фірмою "Рассвет", правонаступником якої є відповідач, було укладено договір купівлі-продажу нерухомості, який був зареєстрований за реєстраційним №000023 на товарній біржі "Новомосковська", правонаступником якої є товарна біржа "Альянс". Відповідно до умов договору позивачі придбали об`єкт нерухомості - цілу будівлю магазину розміром 129,2 кв.м., з побудовою - склад "Б", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (теперішня назва вулЦентральна). Кожен з покупців придбав по 1/2 частині будівлі, право власності зареєстрованому КП "БТІ "Інвентаризатор". На даний момент позивачу стало відомо про недотримання встановленої законом вимоги про нотаріальне посвідчення договору, тому, з метою приведення документації, що підтверджує право власності на нерухоме майно в належний стан у відповідності із діючим законодавством України, для можливості повноцінного користування своїми правами, як власника і можливості їх реалізувати, виникла необхідність у визнанні права власності на нерухоме майно у судовому порядку. Позивачі вважають неможливим нотаріальне посвідчення договору через реорганізацію продавця, товарної біржі і перебування в стані припинення бюро технічної інвентаризації, тому просить визнати дійсним укладений договір.

Ухвалою судді від 22.04.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02.08.2025 закрито підготовче засідання, призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивачів - адвокат Науменко С.Б. позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, посилаючись на обставини, наведені у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про дату та час судового розгляду повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Будь-яких клопотань від відповідача не надходило.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату та час судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивачів, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, вислухавши пояснення представника позивачів, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

21 лютого 2001 року між Акціонерно-комерційною агрофірмою "Рассвєт" в особі представника за дорученням Старкова В.В., як продавцем з однієї сторони, та ОСОБА_1 (1/2 частина), ОСОБА_2 (1/2 частина), як покупцями, з другої сторони укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець продав, а покупець придбав об`єкт нерухомості - цілу будівлю магазину, цегла, розміром 1292 кв.м. загальної площі, з побудовою-склад Б. що знаходиться у АДРЕСА_1 . Зазначений Договір купівлі-продажу зареєстрований 21 лютого 2001 року на Товарній Біржі "Новомосковська" за реєстраційним №000023 (а.с.13,14).

На підтвердження позовних вимог позивачами надано акт передачі вищезазначеного приміщення, датований 16 лютого 2021 року працівникам Акціонерно-комерційної агрофірми "Рассвєт" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рахунок майнових паїв, а також виписку з рішення загальних зорів працівників Акціонерно-комерційної агрофірми "Рассвєт" від 04 січня 2000 року. З приводу зазначених документів суд зазначає, що їх зміст суперечить укладеному договору купівлі-продажу від 21 лютого 2001 року.

Так, у п.2 договору купівлі-продажу зазначено, що об`єкт нерухомості належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого Знаменівською сільською радою 19.02.2001, зареєстрованому у Новомосковському БТІ за №177-1. Тобто на момент складання акту передачі будівлі Акціонерно-комерційна агрофірма "Рассвєт" не була власником майна.

На зворотному боці копій договору наявна відмітка Бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" про реєстрацію права власності будинку магазину за вищезазначеною адресою 21.01.2001 за реєстровим номером 50.

До правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню такі норми права.

У відповідності до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції на час укладення договору купівлі-продажу спірного домоволодіння) товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій. Крім того, статтею 2 Закону встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.

На товарних біржах здійснюються біржові операції, які повинні відповідати сукупності вимог, установлених статтею 15 Закону, згідно з якою угода вважається укладеною на біржі: якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством України на момент вчинення правочину не було передбачено такої форми угоди, як біржова.

Набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

Згідно зі статтею 41 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Відповідно до статті 42 ЦК Української РСР угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Водночас згідно зі статтею 47 ЦК Української РСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди.

За змістом статей 128, 153 ЦК Української РСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224 ЦК Української РСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК Української РСР передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Таким чином, у період укладання оспорюваного договору купівлі-продажу існувала колізія у чинному законодавстві, оскільки згідно зі статтями 224, 227 ЦК Української РСР договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Проте, згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу», біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.

Положення статті 227 ЦК Української РСР спрямовані безпосередньо на встановлення форми договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири). Тобто, правові норми, закріплені цією статтею, мають спеціальний характер по відношенню до відповідних договорів, тоді як стаття 15 Закону України «Про товарну біржу» закріплює умови, за наявності яких угоду можна вважати біржовою. З цього випливає, що положення статті 15 Закону України «Про товарну біржу» по відношенню до угод про відчуження нерухомого майна житлового призначення мають загальний характер. Тобто, закон спеціальний переважає закон загальний.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справа № 205/8493/16-ц (провадження № 61-40951св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 754/1466/15-ц (провадження № 61-11804св18), від 21 липня 2021 року у справі № 640/3509/19 (провадження № 61-10287св20).

Крім того, Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28 липня 1978 року № 3 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року № 13 та від 25 травня 1998 року № 15) роз`яснив, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки ті угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини.

Таким чином, угоди щодо придбання на біржових торгах жилого будинку (квартири) чи його (її) частини вимагають оформлення в нотаріальній формі.

Враховуючи вищевикладене, немає різниці, де фізичні або юридичні особи уклали угоду на біржі чи поза нею. Тому необхідно дотримуватися законодавчо встановленої форми угод про відчуження нерухомого майна незалежно від місця, де ці угоди укладаються.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 640/3509/19 (провадження № 61-10287св20).

Крім того, частиною другою статті 220 ЦК України встановлено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №389/122/16-ц (провадження № 61-12634св18) зазначено, що для визнання судом угоди дійсною повинен мати місце не лише факт повного чи часткового виконання угоди, що потребує нотаріального посвідчення, а також факт ухилення іншою стороною від нотаріального оформлення угоди.

З огляду на наведене, судом установлено, що договір купівлі - продажу нерухомого майна вчинений у простій письмовій формі та на час виникнення спірних правовідносин підлягав нотаріальному посвідченню.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач у теперішній час не бажає посвідчити зазначений договір в нотаріальній конторі, доказів навмисного ухилення його від нотаріального оформлення угоди позивач суду не надав.

Під час розгляду справи судом не встановлено, що відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення угоди, також матеріали справи не містять відомостей про те, чи взагалі одна зі сторін зверталися до нотаріуса для вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення указаного договору.

Як на підставу неможливості нотаріального посвідчення договору позивачі та їх представник посилалися на факт реорганізації юридичної особи. Так, спірний договір укладено з Акціонерно-комерційною агрофірмою "Рассвєт", яка має код юридичною особи 03742096. За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб відповідач у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рассвет" має такий же код юридичної особи - 03742096. При цьому, зміна найменування чи організаційно-правової форми юридичної особи не зумовлює припинення статусу відповідних цивільних правовідносин. Отже, доводи позивачів про неможливість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу є безпідставними.

Судом не встановлено та не підтверджено належними та допустимими доказами, що відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення угоди, тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28 серпня 2019 року справі № 392/833/16-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 475/965/16-ц.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 190/1778/22 зазначено, що «суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку, що спірний договір обміну нерухомого майна нотаріально посвідчений не був, доказів навмисного ухилення ОСОБА_4 від нотаріального оформлення угоди позивачі суду не надали, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог».

Позивачами не подано доказів щодо ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, а тому у суду відсутні підстави вважати, що позивачі у встановленому законом порядку набула права власності на спірне нерухоме майно.

Враховуючи установлені судом фактичні обставини справи, керуючись вищенаведеними нормами права та висновками Верхового Суду щодо їх застосування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивачів.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;

позивач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА РАССВЕТ", код ЄДРПОУ 03742096; адреса: Дніпропетровська область, Самарівський район, с.Знаменівка, вул.Центральна, 185;

третя особа Товарна біржа "АЛЬЯНС", код ЄДРПОУ 30010264, місцезнаходження: м. Дніпро, вул.Богдана Хмельницького,16.

Повне судове рішення складено і підписано 17 грудня 2025 року .

Суддя Оладенко О.С.