Ухвала суду № 132653510, 17.12.2025, Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/56/25

Номер провадження № 2-з/371/22/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2025 р. м. Миронівка

Суддя Миронівського районного суду Київської області Геліч Т.В., розглянувши заяву заступника керівника Обухівської окружної прокуратури про забезпечення позову в цивільній справі за позовом виконувача обов`язків Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Ржищівської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Миронівського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом Виконувача обов`язків Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Ржищівської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду.

У зв`язку із відстороненням від здійснення правосуддя судді Поліщука А.С. відповідно до рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2025 року, згідно із розпорядженням керівника апарату Миронівського районного суду Київської області Тимошенка І.А. від 05 грудня 2025 року, призначено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатом автоматизованого розподілу справи визначено для її розгляду суддю Геліч Т.В.

До Миронівського районного суду Київської області 25 вересня 2025 року заступник керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області Гресь Дар`я звернулась до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову у справі 371/56/25, шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984000:01:003:0011 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1401595132229),

- заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь яким іншим фізичним і юридичним особам здійснювати дії щодо державної реєстрації речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222984000:01:003:0011 (її відчуження, оренда, суборенда, поділу та об`єднання тощо);

-заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, визначенихЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», щодо: земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:01:003:0011 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1401595132229).

Позивач реалізуючи своє право, передбачене ч. 1ст. 149 ЦПК Українизвернувся до суду із заявою про вжиття заходу забезпечення позову, передбаченого підпунктом 1 п. 1 ч. 1ст. 150 ЦПК України, у виді накладення арешту на майно відповідача, яке є предметом спору між сторонами у даній справі.

Сторони в судове засідання не викликались.

Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити ефективний захист, поновлення оспорюваних прав та інтересів позивачів.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннямистатті 150 ЦПК Українита до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений у статті 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з частиною 4статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 5ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Згідно з ч. 2ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2019 у справі № 752/20385/18 (провадження № 61-5600св19) викладено правову позицію, відповідно до якої розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що у випадку задоволення позову для відновлення прав позивача, за захистом яких він звернеться до суду, необхідно буде докласти значних зусиль.

Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені частиною третьоюстатті 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 61-11274св18.

У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують обставини, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Крім того, відповідно до вимог частини шостоїстатті 154 ЦПК Українивідповідач не позбавлений права звернутись з клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення та надати докази, які на його думку, підтверджують наявність обставин для такого забезпечення.

Суд уважає, що існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про витребування його з володіння відповідача в разі задоволення такого позову.

Таким чином, суд вважає, що у разі відчуження, поділу, об`єднання земельної ділянки із кадастровим номером 3222984000:01:003:0011 або здійсненні інших реєстраційних дій відносно неї (реєстрації речових прав на нерухоме майно чи похідних від права власності) подальше виконання судового рішення буде неможливе, тому необхідно накласти арешт на спірну земельну ділянку із встановленням заборони на її відчуження, а тому на думку суду таке втручання є розумним та збалансованим для захисту прав та законних інтересів як сторони позивача так і відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 149-153, 353-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222984000:01:003:0011 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1401595132229).

Заборонити будь-яким фізичним і юридичним особам, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, визначенихЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи 00015622) та його територіальним органам, ДП Національні інформаційні системи (ідентифікаційний код юридичної особи 39787008) виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській, міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам (державним та/або приватним), іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, перелік яких міститься вЗаконі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:01:003:0011 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1401595132229).

Заходи забезпечення позову діють протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням суду про задоволення позову законної сили та можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Копію ухвали направити позивачу та відповідачам, третій особі.

Відповідності дост. 157 ЦПК Україниухвала є виконавчим документом, та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Суддя Тетяна ГЕЛІЧ